Ухвала суду № 53518502, 05.11.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 461/9131/15 Головуючий у 1 інстанції: Радченко В.Є.

Провадження № 22-ц/783/6774/15 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.

Категорія:27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого судді - Ванівського О.М.,

суддів: Богонюка М.Я., Шашкіної С.А.,

при секретарі: Бадівській О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 7 вересня 2015 року ,

в с т а н о в и л а :

В серпні 2015р. ПАТ «Ідея Банк» звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 в якому просив: вилучити у ОСОБА_2 транспортний засіб; звернути стягнення на предмет застави та стягнути судові витрати.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 7 вересня 2015 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет застави та стягнення заборгованості за кредитним договором на підставі договору поруки - задоволено частково.

В рахунок погашення кредитних зобов'язань на користь ПАТ «ІДЕЯ БАНК» (код ЄДРПОУ 19390819) за кредитним договором № 910.77385, укладеним між ПАТ «ІДЕЯ БАНК» та ОСОБА_2 (ІПН: НОМЕР_1) в сумі 200243,06 гривень, яка складається із наступного: 68188,27 грн. основний борг; 24372,02 грн. прострочений борг; 29856,02 грн. прострочені проценти; 775,22 грн. строкові проценти; 76221,27 грн. пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань; 830,26 грн. дебіторська заборгованість, звернено стягнення на предмет застави, а саме: автомобіль FORD Focus Ambiente, 2011 року випуску, колір сірий, номер шасі (кузова, рами НОМЕР_3, реєстраційний № НОМЕР_2, шляхом продажу зазначеного автомобіля ПАТ «ІДЕЯ БАНК» будь-якій третій особі покупцю від імені власника ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1), для чого надати ПАТ «ІДЕЯ БАНК» усі права та повноваження на відчуження транспортного засобу. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «ІДЕЯ БАНК» (код ЄДРПОУ 19390819) заборгованість за кредитним договором на підставі договору поруки в сумі 50 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «ІДЕЯ БАНК» суму судових витрат в розмірі 1880,63 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «ІДЕЯ БАНК» суму судових витрат в розмірі 243,60 гривень.

В решті позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 - відмовлено.

Дане рішення суду оскаржив відповідач ОСОБА_2.

В апеляційній скарзі зазначає, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим, і таким, що ухвалене при неповному дослідженні обставин справи, з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Звертає увагу на те, що листа від ПАТ «Ідея Банк» про зміну розміру відсоткової ставки з 16,1% на 20,38% він не отримував, в зв'язку з чим, відповідно до умов кредитного договору банк мав би повідомити про актуальний розмір процентної ставки позичальника та направити рекомендованим листом новий графік погашення заборгованості. Вважає, що за таких обставин банк порушив умови договору, в зв'язку з чим невірно нарахував йому суму заборгованості. Крім того, зазначає, що від взятих на себе зобов'язань не відмовляється і зобов'язується повністю їх виконати до закінчення дії кредитного договору. Просить рішення Галицького районного суду м. Львова від 7 вересня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Сторони в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені, тому відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе проводити розгляд справи у їх відсутності та без фіксації судового засідання технічними засобами згідно ч.2 ст.197 ЦПК України.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає із наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. ст.11,59,60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб які беруть участь у справі. При цьому кожна із сторін зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування .

У відповідності до вимог ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Колегія суддів вважає що рішення суду першої інстанції таким вимогам відповідає.

Згідно ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. 3 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних прав, свобод чи інтересів у спосіб, передбачений законом або договором.

Скориставшись своїм правом, ПАТ «Ідея Банк» звернулось в суд із позовом про солідарне стягнення заборгованості на підставі договору поруки та звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення кредитних зобов'язань.

Частинами першою та другою ст. 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку, або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що зважаючи на невиконання відповідачем зобов'язань стосовно умов повернення кредиту, позивач вправі вимагати звернення стягнення на заставлене майно в обраний ним спосіб в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в розмірі 200243,06 грн.. В задоволенні вимоги про вилучення транспортного засобу суд відмовив, оскільки нормами ЦК України та Закону України «Про заставу» такий спосіб захисту не передбачений.

Колегія суддів, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, погоджується із вказаним висновком суду з наступних підстав.

Матеріалами справи та судом встановлено, що 17 травня 2011р. між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, за яким відповідач отримав 114125 грн. на купівлю транспортного засобу FORD Focus Ambiente, 2011 року випуску, колір сірий, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3, реєстраційний № НОМЕР_2. Строк користування кредитними коштами за кредитним договором-до 17.05.2018р..(а.с.13)

Згідно із ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі відповідно до умов кредитного договору, надавши кредит в сумі 114125 грн. з яких: фінансування купівлі транспортного засобу 110800 грн.(а.с.15) та фінансування страхового платежу в сумі 3325 грн.(а.с.22). Відповідач ОСОБА_2 свої зобов'язання за кредитним договором у встановлені строки не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка на час пред'явлення позову становила 200243,06 грн.(68188,27 грн. - основний борг; 24372,02 грн. - прострочений борг; 29856,02 грн. - прострочені проценти; 775,22 грн. - строкові проценти; 76221,27 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань; 830,26 грн. - дебіторська заборгованість. (а.с.23).

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Статтею 530 цього ж Кодексу передбачено, що якщо в зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк.

Разом з тим, 23.07.2011р. для забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_2 укладений договір застави предметом якого визначений транспортний засіб FORD Focus Ambiente, 2011 року випуску, колір сірий, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3, реєстраційний № НОМЕР_2, який належить ОСОБА_2 (ІПН:НОМЕР_1) на праві приватної власності відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.(а.с.16-17)

Крім того, 11.02.2015р. між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_3 укладено договір поруки, за умовами якого поручитель зобов'язався солідарно відповідати перед кредитором за виконання боржником - ОСОБА_2 зобов'язань, що випливають із кредитного договору № 910.77385 від 17.05.2011р.(а.с.6). Відповідно до договору поруки 11 лютого 2015 року ОСОБА_3 відповідає перед позивачем за виконання боржником всіх зобов'язань в сумі 50 грн.

Згідно із ст. 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, зважаючи на невиконання відповідачем зобов'язання стосовно умов повернення кредиту, позивач вправі вимагати звернення стягнення на заставлене майно в обраний ним спосіб в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в розмірі 200243,06 грн..

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення немає.

Також, колегія суддів вважає, безпідставними твердження апелянта про те, що суд не дав належної оцінки усім доказам по справі, так як оцінюючи зібрані по справі докази, суд дотримався встановленого ст.212 ЦПК України принципу оцінки доказів, відповідно до якого суд на підставі всебічного, повного й об'єктивного розгляду обставин справи аналізує і оцінює докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв'язку, в єдності і протиріччі, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовують доводи і заперечення сторін, та дав їм належну оцінку.

Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримана процедура розгляду, передбачена ЦПК України, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.

Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, 308, 313, ч.1 п.1 ст.314, ст.315, ст.317, ст.319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 7 вересня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий О.М. Ванівський

Судді М.Я. Богонюк

С.А. Шашкіна