Рішення № 5351424, 07.09.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/36107.09.09

За позовом Відкритого пенсійного фонду «Фармацевтичний»

доПублічного акціонерного товариства акціонерного комерційного банку «Київ»

простягнення 540 000 грн. депозитного вкладу, 42963,29 грн. пені

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача Горох Ю.В., представник за дов. №2-с/09 від 23.04.2009;

від відповідача не зявився. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У травні 2009 року Відкритий пенсійний фонд «Фармацевтичний»(далі позивач, Вкладник) звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Акціонерного комерційного банку «Київ», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство акціонерний комерційний банк «Київ»(далі відповідач, або Банк) про стягнення 540000 грн. депозитного вкладу, 42963,29 грн. пені нарахованої за несвоєчасне повернення депозитного вкладу за договором №75 про депозитний вклад від 14.01.2008 (далі Депозитний договір).

Позовні вимоги мотивовані тим, що всупереч умовам укладеного між сторонами Депозитного договору, відповідач суму вкладу після закінчення терміну дії договору, тобто 15.01.2009 позивачу не повернув.

Відповідач подав відзив на позовну заяву ат зазначив, що він повністю виконав свої зобовязання щодо сплати процентів за депозитом, а відносно повернення суми банківського вкладу пояснив, що неповернення коштів позивачу мало місце у звязку з важким фінансовим станом Банку. Саме тому постановою Національного банку України від 06.02.2009 №53 в ПАТ АКБ «Київ»призначено тимчасову адміністрацію строком на 1 рік з09.02.2009 до 09.02.2010 та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 09.02.2009 до 09.08.2009.

Також відповідач зазначив, що Банк з 30.07.2009 розпочав виплати грошових коштів за депозитними договорами. У міру надходження державних коштів будуть виконуватись всі зобовязання перед кредиторами, як фізичними, так і юридичними особами, утому числі і перед позивачем.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

14.01.2008 між позивачем та відповідачем було укладено Депозитний договір, відповідно до п.1.1 якого Банк відкриває Вкладнику депозитний рахунок на строк до 14 січня 2009 року включно.

Пунктом 1.2 Депозитного договору передбачено,що Вкладник розміщує вільні грошові кошти в сумі 370000 грн. на депозитний рахунок у Банку.

07.02.2008 між сторонами укладено додаткову угоду №1 до Депозитного договору, якою сторони погодили внести зміни до п.1.2 Депозитного договору та викласти його наступній редакції: Вкладник додатково розміщує вільні грошові кошти в сумі 170000 грн.

На виконання умов Депозитного договору позивач розмістив вільні грошові кошти в сумі 540000 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень №573 від 16.01.2008 на суму 370000 грн. та №593 від 07.02.2009.

У відповідності до п.1.3 Депозитного договору Банк приймає грошові кошти в сумі 370000 грн. на депозитний вклад та зобовязується повернути суму та нараховані відсотки на умовах та у порядку, передбачених цим договором.

Відповідно до п.2.1.1 Депозитного договору Вкладник має право розпоряджатися вкладом: пролонгувати договір, поповнювати суму вкладу, вимагати повного або часткового повернення суми депозиту. При достроковому поверненні Вкладник повинен письмово повідомити Банк за 5 (пять) днів по поверненню суми вкладу.

Згідно з п.3.2.5 Депозитного договору Банк зобовязаний після закінчення терміну дії договору, вказаного у п.1.1, повернути Вкладнику суму вкладу та нараховані відсотки не пізніше наступного банківського дня на його поточний рахунок по реквізитах, вказаних у п.7.

Однак, відповідач, у передбачений строк 15.01.2009 суму депозитного вкладу в сумі 540000 грн. не повернув.

В звязку з неповерненням Банком депозитного вкладу, у передбачений строк, тобто 15.01.2009 позивач звернувся до Банку з листом за вих. №09/02-2009 від 10.02.2009 та повідомив, що заборгованість останнього перед позивачем станом на 10.02.2009 становить 556653,01 грн.

У відповідь на вказаний лист відповідач послався на постанову Національного банку України №53 від 06.02.2009, якою в ПАТ АКБ «Київ»з 09.02.2009 призначено тимчасова адміністрація, з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану Банку введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 09.02.2009 до 09.08.2009. Тимчасова адміністрація, що діє в ПАТ АКБ «Київ»робить все можливе для покращення фінансової ситуації в Банку та найскорішого задоволення вимог позивача.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Таким чином, Депозитний договір за своєю правовою природою належить до договорів банківського вкладу.

За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором (частина 2 статті 1060 ЦК України).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2).

Аналогічні положення закріплені й у статті 526 ЦК України, згідно з якою зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

04.09.2009 до загального відділу суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в порядку ст. 22 ГПК України, з якої зокрема слідує, що 13.08.2009 Банком перераховано суму депозитного вкладу в сумі 540000 грн. на поточний рахунок позивача, в підтвердження чого надав виписку з свого банківського рахунку.

В звязку з викладеним провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України. Судові витрати в цій частині в повному обсязі покладаються на Банк оскільки, спір виник саме з його вини.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься й у статті 611 ЦК України, згідно з якою у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 5.1 Депозитного договору передбачено, що у разі несвоєчасного повернення суми депозиту та нарахованих відсотків Банк сплачує Вкладнику, за його вимогою, пенею за кожен день прострочки, у розмірі 0,1% від не перерахованої суми, але не більше подвійного розміру облікової ставки НБУ, яка діяла у цей час.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з статтею 3 вказаного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як слідує з матеріалів справи, позивач нараховує пеню за період з 15.01.2009 до 15.05.2009, тобто на 121 день, яка за розрахунком останнього становить 42963,29 грн.

Постановою Національного банку України від 06.02.2009 №53 в ПАТ АКБ «Київ»призначено тимчасову адміністрацію строком на 1 рік з 09.02.2009 до 09.02.2010 та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 09.02.2009 до 09.08.2009.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 06.08.2009 №465 у ПАТ АКБ «Київ»продовжено мораторій на задоволення вимог кредиторів з 10.08.2009 до 09.02.2010, крім зобовязань за договорами банківських вкладів (депозитів), догодами банківських рахунків, а також за зобовязаннями щодо переказу коштів у межах лімітів, установлених тимчасовим адміністратором банку і погоджених Національним банком України.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність»потягом дії мораторію не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Враховуючи, що позивачем неправильно визначено початок прострочення відповідача у поверненні суми депозиту, а також беручи до уваги час введення у Банку мораторію на задоволення вимог кредиторів, суд керуючись статтею 55 ГПК України здійснює перерахунок пені, яка складає:

540000*24%/365*24=8521,64 грн.

Отже, підлягає стягненню пеня у сумі 8521,64 грн.

Посилання відповідача на введений у нього мораторій на задоволення вимог кредиторів суд не бере до уваги виходячи з нижчевикладеного.

Відповідно до частини 2 статті 85 Закону (у редакції статті, що діяла станом до 06.08.2009) мораторій на задоволення вимог кредиторів станом до 06.08.2009 поширювався на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.

Дана норма кореспондувалась з поняттям мораторію наведеного у статті 2 вказаного Закону (у редакції визначення терміну наведеного у цьому Законі станом до 06.08.2009). Зазначене поняття мораторію відображало його суть, та під яким розумілося зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Дана норма кореспондувалась з поняттям мораторію наведеного у статті 2 вказаного Закону (у редакції визначення терміну наведеного у цьому Законі станом до 06.08.2009). Зазначене поняття мораторію відображало його суть, та під яким розумілося зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Частиною 2 статті 58 Закону (у редакції визначення терміну наведеного у цьому Законі станом до 06.08.2009) передбачено, що банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.

Разом з тим, при розгляді справи судом було встановлено порушення прав позивача внаслідок невиконання Банком своїх зобовязань за Депозитним договором, до призначення тимчасової адміністрації у Банку.

Конституцією України закріплений обовязок держави забезпечувати захист прав усіх субєктів права власності і господарювання (стаття 13), та передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом (стаття 55).

Зазначені положення Конституції України реалізовані у статті 15 ЦК України, відповідно до якої кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також у статті 20 ГК України, згідно з якою держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обовязку по відновленню порушеного права на порушника.

Таким чином, у разі порушення законних прав та інтересів осіб, суд зобовязаний їх захистити у спосіб передбачений, зокрема, статтею 16 ЦК України, частиною 2 статті 20 ГК України.

Так, пунктом 5 частини 2 статті 16 ЦК України передбачено, що одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обовязку в натурі.

Аналогічне положення міститься і у частині 2 статті 20 ГК України, якою встановлено, що права та законні інтереси субєктів господарювання та споживачів захищається, зокрема, шляхом присудження до виконання обовязку в натурі.

Відтак, виходячи з аналізу зазначених положень норм чинного законодавства, порушені права та інтереси позивача підлягають захисту.

При цьому, суд зазначає, що положення законодавства щодо звільнення від відповідальності банків за невиконання або несвоєчасне виконання своїх зобов'язань під час дії мораторію, не звільняють ці банки від обовязку виконувати зазначені зобовязання.

Положення про мораторій лише надають банкам можливість відстрочити виконання своїх прострочених зобовязань на час дії мораторію без застосування до банків відповідних санкцій, і забороняють на цей час лише застосування державного примусу щодо реалізації захисту прав та інтересів господарюючих субєктів (клієнтів чи інших контрагентів банку) шляхом звернення стягнення на підставі виконавчих документів (інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України), а також вжиття заходів, спрямованих на забезпечення такого стягнення відповідно до законодавства України.

Проте, враховуючи положення статей 2, 85 Закону України (у редакції Закону України від 24.07.2009 № 1617-VI), керуючись пунктом 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), відповідно до якого господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення, беручи до уваги наявність обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, суд вважає за доцільне відстрочити виконання рішення в частині стягнення судових витрат до закінчення у відповідача строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати позивача підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Припинити провадження у справі в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства Акціонерного комерційного банку «Київ» 540000 грн. депозитного вкладу.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Акціонерного комерційного банку «Київ» (01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 16-22, ідентифікаційний код 14371869) на користь Відкритого пенсійного фонду «Фармацевтичний»(134, м. київ, вул. Миру, 17, ідентифікаційний код 33262460, п/р №265076969 у ВАТ «Український професійний банк», МФО 300205) 8521 (вісім тисяч пятсот двадцять одну) грн. 64 коп.

Видати наказ.

У решті позову відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Акціонерного комерційного банку «Київ» (01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 16-22, ідентифікаційний код 14371869) на користь Відкритого пенсійного фонду «Фармацевтичний»(134, м. київ, вул. Миру, 17, ідентифікаційний код 33262460, п/р №265076969 у ВАТ «Український професійний банк», МФО 300205) 5485 (пять тисяч чотириста вісімдесят пять) грн. 22 коп. витрат по сплаті державного мита та 294 (двісті девяносто чотири) грн. 04 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відстрочити виконання рішення в частині стягнення з ПАТ АКБ «Київ»5485 (пять тисяч чотириста вісімдесят пять) грн. 22 коп. витрат по сплаті державного мита та 294 (двісті девяносто чотири) грн. 04 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на період до закінчення строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, продовженого постановою Правління Національного банку України № 465 від 06.08.2009 «Про продовження мораторію на задоволення вимог кредитррпів Публічного акціонерного товариства Акціонерного комерційного банку «Київ», а саме до 09.02.2010.

Видати накази.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржено протягом десяти днів до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

СуддяСташків Р.Б.

Повний текст рішення підписано 07.10.2009