Ухвала суду № 53511446, 10.11.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/7347/15 Головуючий 1 інст. - Погасій О.Ф.

Справа № 643/9245/15-ц Доповідач - Макаров Г.О.

Категорія: договірні

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - Макарова Г.О.,

суддів: Кружиліної О.А., Кіся П.В.,

за участю секретаря - Рязанової С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 16 вересня 2015 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ХАРКІВ ЕКОРЕСУРС» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

встановила:

05.06.2015 року товариство з обмеженою відповідальністю TOB «ХАРКІВ ЕКОРЕСУРС» (далі по тексту - ТОВ «ХАРКІВ ЕКОРЕСУРС») звернулося до суду з позовом та просило стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 заборгованість за надання послуг з вивезення побутових відходів за період з 01.04.2013 р. по 30.04.2015 р. у розмірі 796 грн. 62 коп., яка складається з: 531 грн. 95 коп. сума основної заборгованості за надання послуг з вивезення побутових відходів; 250 грн. 07 коп. інфляційні втрати; 14 грн. 60 коп. три відсотки річних від простроченої суми, а також суму сплаченого судового збору у розмірі 243 грн. 60 коп.

В обґрунтування позову ТОВ «ХАРКІВ ЕКОРЕСУРС» посилалось на те, що відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_1, та є споживачами послуг з вивезення побутових відходів, на її ім'я відкрито особистий рахунок НОМЕР_1. Однак відповідачі не сплачують послуги з вивезення побутових відходів, в зв'язку з чим виникла вказана заборгованість.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 16 вересня 2015 року позов задоволено у повному обсязі. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ХАРКІВ ЕКОРЕСУРС» заборгованість за надання послуг з вивезення побутових відходів, що утворилась за період з 01.04.2013 р. по 30.04.2015 р. у розмірі 796 грн. 62 коп. (сімсот девяносто шість гривень 62 копійок), яка складається з: 531 грн. 95 коп. сума основної заборгованості за надання послуг з вивезення побутових відходів; 250 грн. 07 коп. інфляційні втрати; 14 грн. 60 коп. три відсотки річних від простроченої суми. Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ХАРКІВ ЕКОРЕСУРС» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 243 грн. 60 коп., в рівних частках, по 81 грн. 20 коп. (вісімдесят одну гривень 20 копійок), з кожного.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 просять скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволені позову відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, які мають значення для справи, оскільки судом першої інстанції не було проведено повного та всебічного з'ясування обставин, щодо наявності заборгованості. Посилаються на те, що між сторонами відсутні договірні відносини, послугами ТОВ «ХАРКІВ ЕКОРЕСУРС» не користувалися і не користуються, а побутові відходи утилізують самостійно, вони не є споживачами послуг з вивозу побутових відходів, а тому не зобов'язані їх сплачувати. Також вказують на те,що судом першої інстанції не надано можливості відповідачам надати письмові заперечення на позов, та було і відмовлено в задоволенні клопотання про витребування доказів, а тому були порушені їх права на судовий захист. Крім того, вказують на те, що вони не надавали згоди на використання їх персональних даних, а тому позивач порушуючи їх права, незаконно займався обробкою персональних даних.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, та вимог, заявлених в суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно ст. 308 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 Цивільного процесуального кодексу України , під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Статтями ч. ч. 1, 3, 4 ст. 10, ч. 1, ч. 2 ст. 11, ч. 1 ст. 57, ч. 3, 4 ст. 60, 179, 212, 213 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. На суд покладено обов'язок сприяти всебічному і повному з'ясуванню обставин справи.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Для встановлення у судовому засіданні фактів, зазначених у частині першій цієї статті, досліджуються показання свідків, письмові та речові докази, висновки експертів.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до роз'яснень, які містяться у п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді коли суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно розтлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на корись другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживачем є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу. Житлово-комунальні послуги результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; комунальні послуги результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Комунальні послуги - це результат господарської діяльності,спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведення, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленою законодавством (абзац 11 ст. 1 закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Обов'язок споживачів своєчасно сплачувати за житлово-комунальні послуги у строки встановлені договором або законом, передбачений ст. 68 ЖК України, ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що комунальна послуга з вивезення побутових відходів є централізованою.

Стаття 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачає, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється на договірних засадах.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору, оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Виконавець зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з Типовим договором (п. 3 ч. 2 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» процедура узгодження договору відбувається протягом місяця від дня його опублікування.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відходи» виробником відходів є фізична або юридична особа, діяльність якої призводить до утворення відходів.

Частинами 2 та 10 статті 35-1 Закону України «Про відходи» від 05 березня 1998 року передбачено, що власники або наймачі, користувачі, у тому числі орендарі житлових будинків, земельних ділянок укладають договори з юридичною особою, яка в установленому порядку визначена виконавцем послуг на вивезення побутових відходів, здійснюють оплату таких послуг та забезпечують роздільне збирання побутових відходів. Орган місцевого самоврядування на конкурсних засадах визначає виконавця послуг з перевезення побутових відходів з певної території населеного пункту.

Згідно п. 3.2.5 рішення Харківської міської ради від 16.11.2011р. № 504/11 «Про встановлення Правил благоустрою території міста Харкова» власники або наймачі, користувачі, у тому числі орендатори житлових будинків (земельних ділянок) приватної власності, зобов'язані укладати договори з юридичною особою, яка в установленому порядку визначена виконавцем послуг на вивезення побутових відходів, здійснювати оплату таких послуг та забезпечувати збирання побутових відходів.

Рішення суду першої інстанції обґрунтоване встановленням таких фактів та відповідних їм правовідносин:

Судом першої інстанції встановлено, а сторонами, та іншими особами, які беруть участь у справі, не оспорюється і підтверджується наявними у справі доказами, що ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 28.12.2011р. № 940 «Про визначення виконавця послуг з вивезення побутових відходів в місті Харкові» виконавцем таких послуг встановлено Товариство з обмеженою відповідальністю «ХАРКІВ ЕКОРЕСУРС». (а.с.8)

Рішеннями виконавчого комітету Харківської міської ради № 896 від 20.12.2011 року і № 92 від 18.02.2015 року встановлені тарифи на послуги з вивезення побутових відходів, які надає ТОВ «ХАРКІВ ЕКОРЕСУРС» (а.с.19-21).

Посилання апелянта на те, що неможна вважати договір опублікований у офіційному виданні від 27.11.2012р. укладеним та таким, який був внесений для погодження відповідачам не відповідають матеріалам справи, оскільки на виконання вимог чинного законодавства (ст. 35-1 Закону України «Про відходи» від 05.03.1998р. № 187/98-ВР, ст. 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.0б.2004р. № 1875-IV) TOB «ХАРКІВ ЕКОРЕСУРС» було опубліковано договір про надання послуг з вивезення побутових відходів від 27.11.2012 року в офіційному друкованому засобі масової інформації Харківської міської ради - газеті «Харьковские известия», який відповідає умовам типового договору затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2008 р. № 1070. (а.с.9-10)

20.11.2012 р. між Українським державним підприємством поштового зв'язку «Укрпошта» (далі по тексту - УДППЗ «Укрпошта») та позивачем, було укладено договір про надання послуги з доставки рекламної та/або інформаційної продукції № 06-736 за яким, УДППЗ «Укрпошта» було здійснено доставку примірника газети «Харьковские известия», в якому було опубліковано договір про надання послуг з вивезення побутових відходів від 27.11.2012 року, в т.ч. за адресою відповідачів.(а.с.10-17)

Згідно п. 30 Договору про надання послуг з вивезення побутових відходів, зазначений договір набирає чинності з 1 січня 2013 року та укладається згідно з ч. 3 ст. 205, ст.ст. 642-643 ЦК України строком на 3 роки, якщо інше не буде заявлено споживачем у письмовій формі.

До набрання чинності зазначеним договором від відповідачів не надходило жодних заяв про свою незгоду із умовами опублікованого договору.

Надання позивачем послуг з вивезення побутових відходів за адресою відповідачів також підтверджується графіком планово-подворового вивезення твердих побутових відходів від приватних домоволодінь Московського району м. Харкова (а.с. 18).

Заборгованість відповідачів перед позивачем за надані послуги з вивезення побутових відходів за період з 01.04.2013 р. по 30.04.2015 року включно, на особовому рахунку НОМЕР_1, складає за затвердженими тарифами 531 грн. 95 коп., а також сума інфляційних втрат у розмірі 250 грн. 07 коп. та трьох відсотків річних у розмірі 14 грн. 60 коп. за прострочення виконання грошового зобов'язання, згідно розрахунків, які містяться в матеріалах справи (а.с.24-26).

Посилання апелянта на те, що вони не повинні оплачувати кошти за послуги з вивезення побутових відходів, оскільки з ними не був укладений договір на надання цієї послуги у письмовій формі є помилковими.

Відсутність письмового договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути основою для звільнення споживача від встановленого законом обов'язку оплати послуг у повному обсязі, оскільки відповідно до ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, встановленої законом, не тягне за собою його недійсності.

Недійсності договору у зв'язку з недодержанням його письмової форми законом не встановлено, тому зобов'язання, що виникли між сторонами, є дійсними і їх виконання повинне відбуватися відповідно до норм цивільного законодавства.

Споживачі зобов'язані оплатити отримані ними житлово-комунальні послуги та не можуть бути звільнені від виплати заборгованості.

Посилання відповідачів на те, що вони не користуються послугами позивача з вивезення побутових відходів, а самі утилізують побутові відходи і не потребують послуг будь-яких виконавців послуг з вивезення побутових відходів, не прийняті судом до уваги, оскільки утворення відходів є безумовним та природним у процесі життєдіяльності фізичної особи. Доказів про те, що відповідачі самі утилізують відходи та яким чином суду не надано.

Крім того, відповідачі, після отримання квитанції про нарахування за послуги з вивезення побутових відходів, і після отримання судового наказу про стягнення з них заборгованості на надані послуги, з будь-якими заявами щодо відмови від отримання даних послуг, неналежного виконання послуг до ТОВ «ХАРКІВ ЕКОРЕСУРС» не звертались.

В суді апеляційної інстанції апелянтами не надано належних та допустимих доказів того, що вони самостійно вивозять побутові відходи.

Таким чином, висновок суду першої інстанції, є обґрунтованим, оскільки суд дійшов його на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, та наявних в ній доказів, яким дана відповідна оцінка. Правильно встановивши юридичну природу виниклих правовідносин, суд застосував закон, який їх регулює.

Доводи викладені в апеляційній скарзі були предметом судової перевірки та не дістали об'єктивного підтвердження.

Наведені у рішенні мотиви визнання цих доводів безпідставними, судова колегія вважає обґрунтованими, такими що відповідають матеріалам справи.

Оскільки судове рішення ухвалене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи не відносяться до тих підстав, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення відносно скасування чи зміни оскаржуємого судового рішення і висновків суду першої інстанції не спростовують, в її задоволенні належить відмовити на підставі ст.308 Цивільного процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 305, 307, 308, 313-315, 317, 319, 321, 322, 324, 325 Цивільного процесуального кодексу України, судова колегія, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 16 вересня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий - Судді: