Ухвала суду № 53497990, 12.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2015 року м. Київ К/800/36319/14

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого: Штульман І.В. (доповідач),

суддів: Рецебуринського Ю.Й.,

Олексієнка М.М.,

при секретарі: Борілло Ю.В.,

за участю: Тужикова М.А., - представника Міністерства оборони України, -

розглянувши в порядку касаційного провадження у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2014 року, -

встановив:

У квітні 2013 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом, у якому, після неодноразових уточнень позовних вимог, просив: визнати неправомірними дії Міністерства оборони України щодо відмови йому у нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги по інвалідності, як такі, що порушують вимоги частини 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII); визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання йому відповіді на звернення про виплату одноразової грошової допомоги по інвалідності (від 9 серпня 2013 року та від 8 жовтня 2013 року), як таку, що порушує вимоги статті 20 Закону України «Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР; визнати за ним право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням 30 вересня 2013 року інвалідності І групи внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби; зобов'язати Міністерство оборони України вчинити дії щодо прийняття рішення про виплату йому одноразової грошової допомоги по інвалідності в розмірі, передбаченому частиною 2 статті 16 Закону № 2011-XII; зобов'язати Київський обласний військовий комісаріат і Департамент фінансів Міністерства оборони України нарахувати та провести виплату на його користь одноразової грошової допомоги по інвалідності в розмірі, передбаченому частиною 2 статті 16 Закону № 2011-XII.

Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 27 січня 2014 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2014 року постанову Ірпінського міського суду Київської області від 27 січня 2014 року скасовано, прийнято нову постанову про часткове задоволення позовних вимог. Визнано неправомірними дії Міністерства оборони України щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачеві одноразової грошової допомоги по інвалідності, як такі, що порушують вимоги частини 2 статті 16 Закону № 2011-XII. Зобов'язано Міністерство оборони України нарахувати та провести виплату на користь ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги по інвалідності в розмірі, передбаченому частиною 2 статті 16 Закону № 2011-XII. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі Міністерство оборони України, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить Вищий адміністративний суд України скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2014 року і залишити в силі постанову Ірпінського міського суду Київської області від 27 січня 2014 року.

Позивач подав письмове заперечення на зазначену касаційну скаргу, просить таку залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами встановлено, що ОСОБА_3 проходив військову службу з 1 серпня 1986 року по 6 квітня 2004 року. Наказом начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 18 лютого 2004 року № 19 позивача звільнено з військової служби у відставку за станом здоров'я, зі списків особового складу Національної академії оборони України його виключено з 6 квітня 2004 року відповідним наказом начальника вказаної академії.

З 1 травня 2005 року ОСОБА_3 встановлена ІІ група інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, а з 1 травня 2011 року йому встановлена І група інвалідності внаслідок того ж захворювання.

Згідно довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії КИО-1 № 0425040 ОСОБА_3 з 30 вересня 2013 року встановлена І група інвалідності, інвалідність встановлена довічно і причина інвалідності: травма, пов'язана з виконанням обов'язків військової служби.

Відповідно до довідок Київської міської дирекції Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» та Київської обласної дирекції Національної акціонерної страхової компанії «Оранта», які містяться в матеріалах справи, за державним обов'язковим особистим страхуванням військовослужбовців, ОСОБА_3 страхових сум протягом 1993-2014 років (включно по 5 травня та по 13 травня 2014 року, відповідно) не отримував.

Позивач звертався до Міністерства оборони України з проханням виплатити йому одноразову грошову допомогу, що передбачена частиною

2 статті 16 Закону № 2011-XII, однак йому було відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що у позивача відсутнє право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю тому, що його звільнено з військової служби в 2004 році, тобто до набрання чинності статтею 16 Закону № 2011-XII у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб» від 3 листопада 2006 року № 328-V (далі - Закон № 328-V).

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 частково, апеляційний суд дійшов висновку, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно із частиною 2 статті 16 Закону № 2011-ХІІ.

Так, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII.

Згідно статті 41 вказаного Закону виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом № 2011-ХІІ.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців визначені Законом № 2011-XII.

Розділом ІІ цього Закону встановлені права військовослужбовців, зокрема, щодо грошового забезпечення.

Статтею 16 Закону № 2011-ХІІ (у редакції, чинній на час звільнення позивача з військової служби) було передбачено, що військовослужбовці, а також військовозобов'язані, призвані на збори, підлягають державному обов'язковому особистому страхуванню на випадок загибелі або смерті в розмірі 100-кратного мінімального прожиткового рівня населення України на час загибелі або смерті, а також в разі поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних у період проходження служби (зборів), у розмірі, залежному від ступеня втрати працездатності, що визначається у відсотковому відношенні від загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті. Умови страхування і порядок виплат страхових сум військовослужбовцям і військовозобов'язаним, призваним на збори, та членам їх сімей встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Законом № 328-V були внесені зміни до Закону № 2011-ХІІ, зокрема, статтю 16 цього Закону викладено в новій редакції.

Згідно частини 2 статті 16 Закону № 2011-ХІІ (у редакції зазначеного Закону) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 16 Закону № 2011-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 28 травня 2008 року № 499 затвердив Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб (далі - Порядок), і пунктом 2 вказаної постанови установлено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що сталися після 1 січня 2007 року, здійснюється згідно з Порядком, затвердженим цією постановою.

За приписами підпункту 2 пункту 2 Порядку військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності в період проходження військової служби та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби чи після закінчення зазначеного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби одноразова грошова допомога інвалідам І групи виплачується у розмірі 27-місячного грошового забезпечення.

Отже, висновок суду апеляційної інстанції про те, що ОСОБА_3 має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої частиною 2 статті 16 Закону № 2011-ХІІ, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Виходячи зі змісту частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. Доводи, викладені відповідачем у касаційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи та висновку апеляційного суду про право позивача на отримання одноразової грошової допомоги.

Згідно статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

у х в а л и в :

Касаційну скаргу Міністерства оборони України - залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та в порядку, визначених статтями 237-239№ Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Штульман І.В.

Судді: Рецебуринський Ю.Й.

Олексієнко М.М.