Ухвала суду № 53497761, 03.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

УХВАЛА

Іменем України

"03" листопада 2015 р. №К/800/40015/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Голубєвої Г.К., Приходько І.В., розглянувши в порядку письмового провадженнякасаційну скаргуВерхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постановуДніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2015 у справі №804/3125/14 за позовомКомунального підприємства «Жовтоводськтепломережа» доВерхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проскасування податкового повідомлення-рішення,- ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.04.2014 відмовлено у задоволенні позовних вимог Комунального підприємства «Жовтоводськтепломережа» про скасування податкового повідомлення-рішення Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 25.10.2013 №0000351500.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2015 у даній справі скасовано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.04.2014 та прийнято нове рішення про задоволення позовних вимог, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 25.10.2013 №0000351500.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким залишити в силі рішення суду першої інстанції, оскільки вважає, що постанову було прийнято з порушенням норм матеріального права.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

З урахуванням відсутності клопотань усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду касаційної скарги в порядку письмового провадження відповідно до пункту 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 07.02.2013 позивачем подано контролюючому органу податкову декларацію №9004780474 з плати за землю за 2013 рік, з самостійно нарахованою сумою, яка підлягає сплаті в розмірі 272661,87 грн., з яких по 22721,82 грн. за кожен місяць з січня по листопад 2013 року та 22721,85 грн. за грудень 2013 року.

Податковим органом проведена камеральна перевірка податкової звітності по земельному податку КП «Жовтоводськтепломережа», за результатами якої складено акт від 10.10.2013 №12/154 про порушення п.57 1 ст.57 Податкового кодексу України внаслідок несвоєчасної сплати платником податків земельного податку, а саме:

- згідно поданого позивачем податкового розрахунку земельного податку №9004780474 від 07.02.2013 при граничному терміні сплати грошового зобов'язання по земельному податку 04.03.2013 його фактично сплачено 27.08.2013 та 09.08.2013 у розмірі 20877,60 грн. та 1844,20 грн.; при граничному терміні сплати грошового зобов'язання 01.04.2013 фактично сплачено 09.09.2013 та 24.09.2013 у розмірі 991,15 грн. та 21730,70 грн.; при граничному терміні сплати грошового зобов'язання 03.05.2013 фактично сплачено 11.10.2013 у розмірі 706,40 грн.;

- згідно рішення суду від 26.05.2011 у справі №2а-16437 про розстрочення (відстрочення) податкового боргу фактично сплачено 09.09.2013, 27.08.2013 та 30.07.2013 суму 5106,60 грн. із затримкою платежів на 1065, 1075 та 1093 днів відповідно.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.10.2013 №0000351055, яким застосовано штраф у сумі 10251,33 грн.

Внаслідок оскарження прийнятого відповідачем спірного рішення в адміністративному порядку, його залишено без змін.

Судами також встановлено, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.02.2011 у справі № 2а-16437/10/0470 задоволено позов прокурора м. Жовті Води в інтересах держави в особі Жовтоводської об'єднаної державної податкової інспекції до комунального підприємства «Жовтоводськтепломережа» про стягнення заборгованості та стягнуто з комунального підприємства «Жовтоводськтепломережа» податкову заборгованість: з податку на додану вартість на загальну суму у розмірі 11601,56 грн., з податку на прибуток підприємств і організацій, що належать до комунальної власності на загальну суму 245465,82 грн., по земельному податку з юридичних осіб на загальну суму 91919,52 грн.

14.04.2011 ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №2а-16437/10/0470, яка набрала законної сили, розстрочене виконання постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.02.2011 у справі №2а-16437/10/0470 на 36 місяців згідно графіка погашення заборгованості перед Жовтоводською об'єднаною податковою інспекцією у сумі 348986,90 грн.

На підставі ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №2а-16437/10/0470 від 14.04.2011 між позивачем та Жовтоводською ОДПІ укладено договір про розстрочення від 26.05.2011 №16437/13050100, згідно умов якого податковий орган надає платнику розстрочення виконання постанови у справі №2а-16437/10/0470 по земельному податку з юридичних осіб на суму 91919,52 грн. під проценти терміном з 26.05.2011 по 10.12.2014.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з правомірності прийняття податковим органом спірного рішення, оскільки у позивача крім розстроченого податкового боргу з земельного податку та поточних зобов'язань з земельного податку, існував податковий борг з земельного податку, що виник раніше, на погашення якого відповідачем правомірно зараховувались сплачені позивачем кошти без врахування визначеного ним в платіжних документах призначення платежу.

Скасовуючи рішення суду першої інстанцій та задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд дійшов висновку, що відповідач ототожнив порядок застосування процедур погашення податкового боргу платників податків, передбачених главою 9 Податкового кодексу України, із порядком виконання судових рішень. Тобто, штрафна санкція може бути застосована до платника податку лише тоді, коли податкове зобов'язання є узгодженим і таким, що сплачене із затримкою на визначені цим пунктом терміни.

Судова колегія касаційної інстанції не погоджується з позицією суду апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем в призначенні платежу вказувалось про сплату коштів в рахунок погашення податкового боргу з земельного податку згідно договору про розстрочення (відстрочення) від 26.05.2011 та про сплату поточних зобов'язань з земельного податку, визначені позивачем в податковій декларації №9004780474 за 2013 рік, які зараховувались Верхньодніпровською ОДПІ в рахунок оплати податкового боргу, що виник раніше в порядку черговості, без врахування визначеного позивачем призначення платежу.

Відповідно до абз.1 п.57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Податковий борг, за змістом пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання;

Згідно п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України, у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до п.126.1 ст. 126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що Податковий кодекс України не містить винятків для застосування штрафу за порушення граничних строків сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в залежності від того, як платник податку її сплатив - добровільно чи на підставі рішення суду, в тому числі і у випадку розстрочення його виконання.

Даний висновок також узгоджуються з правовою позицією, викладеною Верховним Судом України в постанові від 18.09.2014 у справі № 21-279а14.

Отже, зважаючи на те, що відповідач правомірно зарахував кошти, що сплатив позивач, в рахунок погашення його податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків, що і зумовило сплату позивачем узгоджених податкових зобов'язань із земельного податку з порушенням визначених законодавством термінів, нарахування позивачу штрафних санкцій є обґрунтованим.

Підсумовуючи вищевикладене, суд касаційної інстанції прийшов до висновку, що судом апеляційної інстанції помилково скасовано рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог, яке прийнято на підставі повного та всебічного дослідження обставин справи з дотриманням вимог законодавства.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Зважаючи на викладене, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а помилково скасована постанова суду першої інстанції - залишенню в силі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області задовольнити.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2015 скасувати та залишити в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.04.2014.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.П.Юрченко Судді Г.К.Голубєва І.В.Приходько