Ухвала суду № 53497523, 11.11.2015, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Капинос О.В.

Суддя-доповідач:Зарудяна Л.О.

ПОСТАНОВА

іменем України

"11" листопада 2015 р. Справа № 806/625/15

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Зарудяної Л.О.

суддів: Іваненко Т.В.

Кузьменко Л.В.,

при секретарі Єфремовій О.С. ,

за участю представників сторін:

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області та Коростенського МВ УМВС України в Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "27" липня 2015 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області, Коростенського міського відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області про визнання неправомірним наказу, зобов'язання поновити на службі та виплатити грошове забезпечення за час вимушеного прогулу ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, в якому (з урахуванням уточнень до позовної заяви) просить:

- визнати дії відповідача в частині прийняття наказу т.в.о начальника Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області від 24.12.2014 року № 403 о/с про звільнення ОСОБА_3 з органів внутрішніх справ згідно з п.64 "є" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України - неправомірними;

- зобов'язати відповідача поновити його на службі в органах внутрішніх справ, на посаді начальника ізолятора тимчасового тримання затриманих і взятих під варту осіб Коростенського МВ УМВС в Житомирській області;

- стягнути з відповідача грошове забезпечення за час вимушеного прогулу, а саме з 25.12.2014 року по момент прийняття рішення суду;

- стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 10000,00 грн.

Житомирський окружний адміністративний суд постановою від 27.07.2015 року (з урахуванням ухвали від 31.07.2015 р. про виправлення описки) позов задовольнив частково.

Визнав протиправним та скасував наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області від 24.12.2014 року № 1341 в частині звільнення ОСОБА_3 з органів внутрішніх справ.

Визнав протиправним та скасував наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області від 24.12.2014 року № 403 о/с про звільнення ОСОБА_3 з органів внутрішніх справ у запас (з поставленням на військовий облік) за п.64 "є" за порушення дисципліни.

Поновив ОСОБА_3 в органах внутрішніх справ на посаді начальника ізолятора тимчасового тримання затриманих і взятих під варту осіб Коростенського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області з 25.12.2014 року.

Зобов"язав Коростенський міський відділ Управління Міністерства внутрішніх справи України в Житомирській області нарахувати ОСОБА_3 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 25.12.2014 року по день поновлення на посаді та стягнув з Коростенського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області на користь ОСОБА_3 нараховану суму грошового забезпечення.

В решті позовних вимог відмовив.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач у справі подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржену постанову скасувати в частині поновлення на службі і ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позову. В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що звільнення позивача з органів внутрішніх справ було проведено відповідно до положень законодавства, оскільки позивач знаходився в стані алкогольного сп"яніння 19.12.2014 р. на робочому місці, що підтверджується показами свідків та листом головного лікаря Коростенської ЦМЛ.. Крім того, вказує, що позивач пропустив строк звернення до суду, передбачений ч. 3 ст. 99 КАС України, а тому позов має бути залишений без розгляду.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що вона підлягає до часткового задоволення, враховуючи таке.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав, що він не порушував дисципліну і не вчиняв правопорушень, при вчиненні яких виникли б підстави для звільнення його зі служби в органах внутрішніх справ. Крім того, зазначає, що він був в тверезому стані, а медичне обстеження проведено з грубим порушенням, тому обставини, вказані як підстави його звільнення не відповідають дійсним обставинам справи. Отже, звільнення з органів внутрішніх справ за п. 64 "є" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ за порушення дисципліни є незаконним та таким, що порушує його трудові права. Тому, з огляду на незаконність звільнення його з посади та зі служби в органах внутрішніх справ, оскаржуваний наказ підлягає визнанню протиправним та скасуванню. Також зазначає, що в результаті незаконного звільнення його з посади та зі служби в органах внутрішніх справ його було позбавлено грошового утримання, а відтак на його користь підлягає стягненню з відповідача втрачене грошове утримання за весь час вимушеного прогулу. Крім того, у зв'язку з вчиненням відповідачем протиправних дій, які полягають у незаконному звільненні та відповідно невиплаті відповідачем належних йому сум грошового утримання, йому завдано моральну шкоду, що підлягає відшкодуванню відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України в сумі 10000,00 грн.

В ході розгляду справи суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_3, працював на посаді начальника ізолятора тимчасового тримання і взятих під варту осіб Коростенського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області з 02 квітня 2012 року в спеціальному званні "капітан міліції". Перебував на службі в органах внутрішніх справ з 18.08.2000 року.

Наказом Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області № 1341 від 24.12.2014 року "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" "за особисту недисциплінованість, ігнорування вимог наказів МВС України №81-2007, №157-2007, №90-2010 та №155-2012 щодо зміцнення дисципліни і законності, поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, що виразилось у перебуванні на робочому місці у стані алкогольного сп'яніння, начальника ізолятора тимчасового тримання затриманих і взятих під варту осіб Коростенського МВ УМВС України в Житомирській області капітана міліції ОСОБА_3 звільнено з органів внутрішніх справ за п. 64 "є" (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС" (а. с. 182-183).

Наказом УМВС України в Житомирській області № 403 о/с від 24.12.2014 року ОСОБА_3 звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік) за пунктом 64 "є" (за порушення дисципліни) (а.с. 8).

Підставою для винесення цих наказів слугувало наступне.

17.12.2014 року, відповідно до наказу начальника Коростенського МР УМВС України в Житомирській області за № 440 (а.с. 9, 13) про призначення конвою по охороні та конвоюванню затриманих і взятих під варту осіб по м. Коростень та Коростенському районі, для забезпечення вимог наказу з числа особового складу було призначено конвой, а ОСОБА_3 було призначено начальником конвою, який здійснював конвоювання 18.12.2014 року з 7 годин 00 хв. до 24 годин 00 хвилин.

В позовній заяві позивач зазначає, що після завершення конвоювання заступник начальника Коростенського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області дозволив особисто ОСОБА_3 та членам конвою 19.12.2014 року на службу не виходити, так як вони працювали до пізньої ночі. В подальшому 19.12.2014 року близько 14 години до позивача зателефонував черговий міського відділу і повідомив, що оголошено сигнал "Тривога". Черговому ОСОБА_3 доповів, що в нього сьогодні вихідний і він себе погано почуває. Однак черговий повідомив, що начальник міського відділу попросив зібратися максимум працівників та вказав на необхідність прибути до міського відділу по сигналу "Тривога". Виходячи з дому, позивач вжив ліки, які йому були рекомендовані лікарем, а саме: Велокардин 30 крапель та Сідовіт 30 крапель. Коли позивач прибув до Коростенського міського відділу, на вході стояв перевіряючий з МВС України, який запитав у ОСОБА_3 посвідчення, записав його до журналу, а також учувши запах ліків запитав позивача, чи вживав він спиртні напої. ОСОБА_3 особисто пояснив, що сьогодні він перебуває у відгулі з дозволу заступника начальника МВ, так як він відповідно до наказу працював до ночі і що дійсно вживав ліки, які йому були рекомендовані лікарем. Однак, перевіряючий з МВС України запропонував проїхати до лікарні та пройти перевірку на вживання спиртних напоїв, на що позивач погодився.

Представник позивача також вказав, що перед проходженням обстеження на вживання алкоголю, черговий лікар попередив, що даний прилад не є точним вимірюванням, так як він не проходив уже тривалий час повірки і може мати відповідні похибки. Обстеження показало, що у ОСОБА_3 виявлено ступінь алкогольного сп"яніня 0,4% промиля. Після проходження обстеження на вживання алкоголю, позивач написав пояснення і був вільним, так як перебував у відгулі.

Також вказав, що по 26.12.2014 року включно позивач перебував на службі і ніхто із керівництва Коростенського міського відділу не ставив його до відома та не відстороняв зі служби. Тільки 27.12.2014 року вранці його викликав начальник і повідомив про те, що в управлінні є наказ про його звільнення та запропонував йому приїхати після святкових днів до кадрового апарату УМВС та ознайомиться з наказом.

Позивач вважає, що його звільнення та накази відповідача № 1341 від 24.12.2014 року, № 403 о/с від 24.12.2014 року є незаконними та такими, що грубо порушують його трудові права.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області від 24.12.2014 року № 1341 в частині звільнення ОСОБА_3 з органів внутрішніх справ та наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області від 24.12.2014 року № 403 о/с про звільнення ОСОБА_3 з органів внутрішніх справ у запас (з поставленням на військовий облік) за п.64 "є" за порушення дисципліни винесені з порушення закону та підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з вказаним, враховуючи наступне.

Так, статтею 1 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" від 22.02.2006 № 3460-IV (далі по тексту - Закон № 3460-IV) визначено, що службова дисципліна - це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни ( ст. 2 Закону № 3460-IV).

Статтею 14 Закону № 3460-IV встановлено, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Відповідно до п. 2.6. Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України", затвердженої Наказом МВС від 12.03.2013 № 230, підставою для проведення службового розслідування є належним чином письмово оформлений наказ уповноваженого на те начальника.

Пунктом 8.1. Інструкції визначено, що підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин.

Встановлено, що за даним фактом було проведено службове розслідування.

Так, матеріали справи стверджують, що у зв'язку з отриманням інформації про перебування на робочому місці у стані алкогольного сп'яніння начальника ІТТ Коростенського МВ УМВС України в Житомирській області капітана міліції ОСОБА_3, т.в.о. начальника полковником міліції Полковніковим Г.В. видано наказ №1322 від 19.12.2014 року про призначення та проведення службового розслідування. (а.с. 170).

Підставою для винесення наказу №1322 від 19.12.2014 року слугував рапорт старшого інспектора СКЗ Коростенського МВ УМВС України в Житомирській області капітана міліції Гераймовича В.А. від 19.12.2014 року (а.с. 172).

У висновку "Про результати службового розслідування за фактом грубого порушення службової дисципліни капітаном міліції ОСОБА_3." від 24.12.2014 року, зокрема, зазначено: "о 15 годині 10 хвилин за сигналом до розташування підрозділу прибув начальник ІТТ капітан міліції ОСОБА_3, якого працівники МВС України запідозрили у перебуванні в нетверезому стані. У зв'язку з цим, о 16:45 год. вказаного працівника міліції освідувано в Коростенській ЦЛМ, де лікарями йому констатовано алкогольне сп'яніння (висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння від 19.12.2014 року №235)" (а.с. 179-181).

Таким чином, при складанні зазначеного висновку, головним аргументом протиправності дій капітана міліції ОСОБА_3 слугував висновок про результати медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння від 19.12.2014 року №235 (а.с. 171).

Колегія суддів враховує, що відповідно до п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", нетверезий стан працівника або наркотичне чи токсичне сп'яніння можуть бути підтверджені як медичним висновком, так і іншими видами доказів, яким суд має дати відповідну оцінку.

Суд першої інстанції встановив, що на момент проведення освідування ОСОБА_3 прилад для вимірювання концентрації парів алкоголю не був повірений.

Так, з матеріалів справи суд вбачає, що прилади, якими користується Коростенська центральна міська лікарня для визначення концентрації парів спирту (Алконт 01Су №1506-10, Алконт 01Су №0906-08) на підставі свідоцтва №002339 серія Д, зареєстровані в Державному реєстрі засобів вимірювання техніки за №РБ0325055911 (а.с. 190).

Однак, на момент освідування ОСОБА_3 дані прилади не були повірені, що підтверджується копіями свідоцтв ДП "Укрметртестстандарт" за №12-01/238 та № 12-01/237 та листом Коростенської центральної міської лікарні від 20.02.2015 року № 368 (а.с. 96-97).

Як вказано в Свідоцтвах ДП "Укрметртестстандарт" про повірку робочого засобу вимірювання техніки, вони чинні до 04.09.2013 року. Крім того, відповідно до свідоцтва про визнання затвердження типу вимірювальної техніки прилади Алконт 01Су повинні проходити повірку з інтервалом не більше 0,5 року (а.с.190).

Таким чином, у суду першої інстанції правомірно виникли сумніви щодо достовірності та правильності результатів висновку медичного огляду, за яким ОСОБА_3 встановлена ступінь алкогольного сп'яніння.

Суд першої інстанції також правомірно не прийняв до уваги надане представником відповідача Свідоцтво ДП "Укрметртестстандарт" про повірку робочого засобу вимірювання техніки за №12-01/0321 від 11.02.2015 року, чинного до 11.08.2015 року (а.с. 191), оскільки воно було видане вже після здійснення освідування ОСОБА_3.

Колегія суддів наголошує, що інших доказів на підтвердження перебування ОСОБА_3 в стані алкогольного сп'яніння відповідачем надано не було.

В суді першої інстанції був допитаний як свідок заступник начальника Коростенського МВ УМВС України в Житомирській області ОСОБА_6, який підтвердив, що ОСОБА_3 дійсно знаходився при виконанні службових обов'язків 18.12.2014 року до 24:00. Пояснив, що з усного дозволу без рапорту надав ОСОБА_3 відгул, але попередив, що в разі необхідності йому необхідно прибути до міського відділу. 19.12.2014 року по сигналу "Тривога" ОСОБА_3 прибув до Коростенського МВ, будь-яких зовнішніх ознак алкогольного сп'яніння у ОСОБА_3 він не помітив.

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з окружним судом, що встановлені під час розгляду справи обставини дають підстави для висновку, що ОСОБА_3 19.12.2014 року перебував у відгулі та не був безпосередньо при виконанні службових обов'язків.

Відповідно до ч. 3 ст. 15 Закону № 3460-IV накладення дисциплінарного стягнення на особу, яка перебуває в стані сп'яніння, а також одержання від неї пояснень мають бути відкладені до її протверезіння.

Проте, пояснення у ОСОБА_3 були одержані 19.12.2014 року (а.с. 173), тобто відразу ж як працівники МВС запідозрили, що він перебуває в нетверезому стані. Таким чином, має місце порушення порядку відібрання пояснень у позивача.

Згідно зі ст.12 Закону №3460-IV, на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень:

1) усне зауваження;

2) зауваження;

3) догана;

4) сувора догана;

5) попередження про неповну посадову відповідність;

6) звільнення з посади;

7) пониження в спеціальному званні на один ступінь;

8) звільнення з органів внутрішніх справ.

Приписами ст.14 Закону №3460-IV визначено, що при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Таким чином, окружний суд правильно вказав, що висновок службового розслідування, який ґрунтується виключно на висновках щодо результатів медичного огляду позивача, не знайшов свого підтвердження в ході судового розгляду справи. Разом з тим, при винесенні оскаржуваних наказів не було взято до уваги і професійні якості позивача, відсутність дисциплінарних стягнень за останні кілька років, попередня поведінка ОСОБА_3, його ставлення до виконання службових обов'язків.

Отже, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування наказу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області від 24.12.2014 року № 1341 в частині звільнення ОСОБА_3 з органів внутрішніх справ та наказу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області від 24.12.2014 року № 403 о/с про звільнення ОСОБА_3 з органів внутрішніх справ у запас (з поставленням на військовий облік) за п.64 "є" за порушення дисципліни винесені з порушення закону та підлягають скасуванню.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Статтею 14 Закону № 3460-IV встановлено, що про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.

Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.

Відповідно до п.п. 4.1., 4.2. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 р. N 58, та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за № 110 (далі - Інструкція №110), власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.

При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органа працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним у порядку, встановленому пунктом 2.10 цієї Інструкції.

Якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки.

Зокрема, п. 2.27 Інструкції №110 встановлено, що днем звільнення вважається останній день роботи.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що день звільнення - це останній день, коли працівник перебуває у трудових відносинах з роботодавцем.

Відповідно до оскаржуваних наказів №1341, № 403 о/с позивача було звільнено 24.12.2014 року.

Однак, матеріали справи підтверджують, що 25.12.2014 року позивач перебував на службі, і трудові відносини з роботодавцем ще тривали, про що свідчить книга нарядів Коростенського МВ УМВС (а.с.145). Крім того, позивач отримував зброю про що також свідчить його підпис у книзі нарядів.

Про те, що позивача звільнено, йому усно доповіли лише 26.12.2014 року та фактично відсторонили від виконання службових обов'язків, про що також свідчать показання допитаних в судовому засіданні суду першої інстанції свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_6.

Таким чином, в порушення вимог Закону №3460-IV та Інструкції №110 відповідач не ознайомив ОСОБА_3 з наказом про його звільнення під підпис, а також не видав трудову книжку в день його звільнення.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач підлягає поновленню на посаді з 25.12.2014 року.

Що стосується листа-повідомлення відповідача від 25.12.2014 року за №11-1/3719 про необхідність прибути до УКЗ УМВС для отримання трудової книжки (а.с. 186), то місцевий суд правильно не взяв його до уваги, оскільки доказів направлення листа на адресу ОСОБА_3 до матеріалів справи не надано, а представник позивача стверджував, що ніякого повідомлення позивач не отримував.

Відповідно до п.24 Положення "Про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ" у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що з метою повного захисту прав позивача необхідно стягнути з Коростенського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справи України в Житомирській області на користь ОСОБА_3 нараховану суму грошового забезпечення.

Враховуючи, що суд першої інстанції не вказав, яка саме сума належить до стягнення з відповідача, то постанову суду слід змінити, вказавши що потрібно стягнути з Коростенського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області на користь ОСОБА_3 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 25.12.2014 року по 11.11.2015 року в сумі 31 549 (тридцять одна тисяча п"ятсот сорок дев"ять) грн. 56 коп. з урахуванням суми виплаченого грошового забезпечення за один місяць на виконання рішення суду.

В іншій частині постанову слід залишити без змін.

Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що позивач пропустив строк звернення до суду, то колегія суддів вважає їх безпідставними, враховуючи ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2015 р. у даній справі, якою апеляційну скаргу ОСОБА_3 суд задовольнив, ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 11.03.2015 р. скасував, а справу направив для продовження розгляду до суду першої інстанції, та в якій суд встановив, що позивач ознайомився з оспорюваним наказом 12.01.2015 р. (а.с. 82-83). До суду позивач звернувся 11.02.2015 р., отже строк звернення до суду не пропущено. Інші доводи апеляційної скарги спростовуються викладеним вище.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області та Коростенського МВ УМВС України в Житомирській області задовольнити частково.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "27" липня 2015 р. змінити, виклавши абзац п"ятий постанови в наступній редакції:

Стягнути з Коростенського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області на користь ОСОБА_3 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 25.12.2014 року по 11.11.2015 року в сумі 31 549 (тридцять одна тисяча п"ятсот сорок дев"ять) грн. 56 коп. з урахуванням суми виплаченого грошового забезпечення за один місяць на виконання рішення суду.

В іншій частині постанову суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Л.О. Зарудяна

судді: Т.В. Іваненко

Л.В. Кузьменко

Повний текст cудового рішення виготовлено "13" листопада 2015 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу: ОСОБА_3 АДРЕСА_1,11500

3- відповідачу: Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області Старий бульвар, 5/37,м.Житомир,10008

4 - відповідачу: Коростенський міський відділ управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області вул.Грушевського, 5,м.Коростень,Коростенський район, Житомирська область,11500

- ,