Ухвала суду № 53496874, 10.11.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2015 р.м.ОдесаСправа № 821/2281/15-а

Категорія: 8.3 Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:

Судді доповідача - Потапчука В.О.

суддів - Жук С.І.

- Домусчі С.Д.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2015 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Цюрупинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_2 (позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення Цюрупинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області № 4503-17 від 09.06.15 про визначення суми податкового зобов'язання за платежом: транспортний податок з фізичних осіб в сумі 25000 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не враховано положень ст. 13 Податкового кодексу, а саме що відповідачем, як власником транспортного засобу Тойота Ланд Крузер 200 білого кольору вже сплачується транспортний податок у вигляді акцизного збору протягом останніх 7 років, у складі вартості нафтопродуктів, які він придбавав через мережу АЗС. Позивач вважає введення транспортного податку подвійним оподаткуванням, що є незаконним та таким, порушує конституційні принципи та принципи встановлені Податковим кодексом України з оподаткування громадян. Крім того, стаття 58 Конституції України закріплює принцип сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Позивач ОСОБА_2, прибувши в судове засідання 19.08.15, пояснив, що знаходиться в тяжкому фінансовому становищі та не має можливості сплачувати транспортний податок, є інвалідом третьої групи та має на утриманні дитину - інваліда дитинства. Купуючи автомобіль в 2013 році позивач не міг уявити, що буде введено транспортний податок. А тому вважає, що його треба було застосовувати лише через 5 років, тобто у 2020 році.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2015 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції позивачем подано апеляційну скаргу у якій зазначено, що постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права у зв'язку з чим апелянт просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги позивача.

Оскільки від усіх осіб, які беруть участь у справі, відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю, то колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст рішення, яке оскаржено, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відхилити з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції встановлено, що громадянин ОСОБА_2 придбав у серпні 2013 року новий автомобіль Тойота Ланд Крузер 200 (об'єм двигуна 4461 куб. см).

09 червня 2015 року Цюрупинською об'єднаною державною податковою адміністрацією Головного управління Державної фінансової служби у Херсонській області було прийнято податкове повідомлення рішення №4503-17 про визначення ОСОБА_2 суми податкового зобов'язання за платежем: транспортний податок з фізичних осіб у сумі 25000 грн. згідно з підпунктом 54.3.3. пункту 54.3 ст.54 Податкового кодексу України та відповідно до підпункту 267.6.2. пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

При вирішенні питання суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Колегія суддів вважає правильним такий висновок суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до Закону України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо податкової реформи" внесені зміни до Податкового кодексу України, в результаті чого введено в дію статтю 267 "Транспортний податок" .

Пунктом 267.1 статті 267 Кодексу визначено, що платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні, згідно з чинним законодавством, власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Кодексу є об'єктами оподаткування. Об'єкт оподаткування - легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

База оподаткування - є легковий автомобіль (підпункт 267.3 статті 267 Кодексу). Згідно пункту 267.4 статті 267 Кодексу ставка транспортного податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування. Для транспортного податку базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (підпункт 267.5.1 пункту 267.5 статті 267 Кодексу).

Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку. Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року). Строки сплати податку для фізичних осіб - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

З матеріалів справи колегія суддів вбачає, що Цюрупинською об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ ДФС у Херсонській області отримано відповідь на запит від 03.04.2015 №6/47-465 від Цюрупинського РЕП ДАІ Херсонської області про те, що фізичною особою ОСОБА_2 зареєстрований автомобіль Toyota Land Cruser 200 2013 року випуску об'ємом двигуна 4461 куб.см. Отже, позивач є платником транспортного податку.

Колегія суддів вважає правильною позицію суду першої інстанції, що те, що позивач здійснює купівлю через мережу АЗС нафтопродуктів не свідчить про те, він є платником акцизним податку.

Платниками акцизного податку відповідно до ст. 212 ПКУ є особи, які виробляють підакцизні товари (продукцію) на митній території України, у тому числі з давальницької сировини, або які ввозять підакцизні товари (продукцію) на митну територію України, або які реалізують конфісковані підакцизні товари (продукцію), підакцизні товари (продукцію), визнані безхазяйними, підакцизні товари (продукцію), за якими не звернувся власник до кінця строку зберігання, та підакцизні товари (продукцію), що за правом успадкування чи на інших законних підставах переходять у власність держави, якщо ці товари (продукція) підлягають реалізації (продажу) в установленому законодавством порядку, особи - суб'єкти господарювання роздрібної торгівлі, які здійснює реалізацію підакцизних товарів, оптові постачальники електричної енергії, виробники електричної енергії, які мають ліцензію на право здійснення підприємницької діяльності з виробництва електричної енергії і продають її поза оптовим ринком електричної енергії, особа - власник ввезеного на митну територію України вантажного транспортного засобу, що переобладнується у легковий автомобіль, з якого справляється акцизний податок, тощо.

Згідно ст. 213 ПКУ об'єктами оподаткування акцизним податком є операції з: реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції); реалізації та/або передачі в межах одного підприємства підакцизних товарів (продукції) з метою власного споживання, промислової переробки, своїм працівникам, а також здійснення внесків підакцизними товарами (продукцією) до статутного капіталу; ввезення підакцизних товарів (продукції) на митну територію України; реалізації конфіскованих підакцизних товарів (продукції), підакцизних товарів (продукції), визнаних безхазяйними, підакцизних товарів (продукції), за якими не звернувся власник до кінця строку зберігання, та підакцизних товарів (продукції), що за правом успадкування чи на інших законних підставах переходять у власність держави; реалізації або передачі у володіння, користування чи розпорядження підакцизних товарів (продукції), що були ввезені на митну територію України із звільненням від оподаткування до закінчення строку, визначеного законодавством, відповідно до пункту 213.3 статті 213 цього Кодексу; обсяги та вартість втрачених підакцизних товарів (продукції), що перевищують встановлені норми втрат з урахуванням пункту 214.6 статті 214 цього Кодексу; . реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів; оптового постачання електричної енергії; переобладнання ввезеного на митну територію України транспортного засобу у підакцизний легковий автомобіль.

Колегія суддів вважає правильною позицію суду першої інстанції, що позивач не підпадає під перелік платників акцизного податку.

Також колегія суддів вважає правильною позицію суду першої інстанції щодо неприйняття доводу позивача про недоводенність факту використання позивачем його легкового автомобіля суд вважає необґрунтованими, оскільки позивач не заперечує того, що він є власником автомобіля. Саме власникові відповідно до ст. 317 Цивільного кодексу України належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Право користування - це юридично закріплена можливість власника щодо господарського, підприємницького, культурно-побутового використання майна та вилучення з нього корисних властивостей власником чи уповноваженими особами.

Колегія суддів зазначає, що посилання позивача на тяжкий майновий стан не звільняє його від обов'язку сплати транспортного податку, суд не має відповідної компетенції на звільнення платника податків від сплати відповідних податків або на зменшення цих податків. Установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються Верховною Радою України, сільськими, селищними, міськими радами у межах їх компетенції, визначених Конституцією України та законами України.

Згідно ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваної постанови суд першої інстанції дійшов вірних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 200,206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2015 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Цюрупинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про скасування податкового повідомлення-рішення,- без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Суддя-доповідач: Потапчук В.О.

Судді: Жук С.І.

Домусчі С.Д.