Постанова № 53496484, 04.11.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

04 листопада 2015 рокусправа № 804/7757/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Гімона М.М.

суддів: Чумака С. Ю. Юрко І.В.

за участю секретаря судового засідання: Портненко М.В.

за участю представника позивача Литвинової М.Ю., представника відповідача Дерець Т.В., розглянувши у відкритому судовому засідання в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби України на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2015 року у справі № 804/7757/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімферопольський вино-коньячний завод» до Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

У червні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Сімферопольський вино-коньячний завод» (далі Товариство або ТОВ «СВКЗ») звернулось із позовом до суду, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просило визнати протиправною бездіяльність Дніпропетровської митниці щодо ненадання Головному управлінню Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області висновку про повернення з Державного бюджету України ТОВ «СВКЗ» надмірно сплачених коштів з податку на додану вартість з ввезених на територію України товарів в сумі 92798,29 грн.; а також зобов'язати Дніпропетровську митницю надати Головному управлінню Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області до виконання висновок про повернення з Державного бюджету України надмірно сплачених коштів з податку на додану вартість з ввезених на територію України товарів в сумі 92 798,29 грн. на користь ТОВ «СВКЗ».

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2015 року даний позов задоволено повністю.

Не погодившись з таким рішення суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати і постановити нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Апелянт зазначає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи та допущені порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема, не враховано той факт, що в поданій до митного органу заяві про повернення надмірно сплачених коштів з ПДВ, позивач не надав всіх необхідних документів на підтвердження свого права на отримання пільг в оподаткуванні. Крім того, апелянт вказує, що позивач не повідомив суд про те, що він скористався або не скористався правом віднесення спірної суми до податкового кредиту, та відповідно до зменшення на зазначену суму податкового зобов'язання по сплаті ПДВ до Держбюджету. Також апелянт зазначає, що суд не звернув увагу на те, що при поданні ВМД позивач самостійно визначав свої зобов'язання зі сплати ПДВ, а тому їх неможливо вважати зайво сплаченими.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив рішення суду залишити без змін. Пояснив, що із заявою про повернення надмірно сплачених коштів до відповідача надав лише копії ВМД, за якими ПДВ було сплачено в тому розмірі, який в них визначив сам позивач. Здійснення митного оформлення в такий спосіб відбулось через недостатню обізнаність позивача про наявні пільги з розмитнення товарів.

Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив скасувати постанову суду.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що останню необхідно задовольнити, а рішення суду скасувати з наступних підстав.

Судами апеляційної інстанції встановлено, що Товариство є юридичною особою і має у власності два виробничих майданчика за наступними адресами: Автономна Республіка Крим, Бахчисарайський район, с. Віліне, пров. Вигінний, 1а; Дніпропетровська область, Криничанський район, смт. Щорськ, вул. Виконкомівська, 16.

В зв'язку з окупацією АР Крим та виробничою необхідністю позивачем з вільної економічної зони «Крим» (далі по тексту ВЕЗ «Крим») зі свого виробничого майданчика в смт. Віліне на територію України до смт. Щорськ здійснювалось перевезення належних позивачу товарів.

Для митного оформлення цих товарів Товариством складені та надані відповідачу митні декларації №110100000/2014/227773 і №110100000/2014/227774 від 09 жовтня 2014 року та сплачено ПДВ на загальну суму 92798,29 грн.

09 грудня 2014 року позивач звернувся до відповідача із заявою про повернення помилково та надміру сплачену суму податку на додану вартість у розмірі 95 000 грн. за митними деклараціями №110100000/2014/227773 і №110100000/2014/227774 від 09 жовтня 2014 року на розрахунковий рахунок позивача (а.с. 12). До заяви позивачем було додано лише копії вказаних митних декларацій.

Листом від 23 грудня 2014 року № 936/04-50-25-1 відповідач повідомив позивача про те, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків, не підлягає оскарженню, в зв'язку з чим, питання щодо повернення грошових коштів не може бути законодавчо обґрунтовано та вирішено на користь ТОВ «СВКЗ». При цьому зазначено, що позивач самостійно визначив режим імпорту товарів.

Вважаючи зазначену відмову протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на повернення надмірно сплаченого ПДВ, оскільки операції по перевезенню товару з ВЕЗ «Крим» на територію України підлягають звільненню від сплати ПДВ, а відтак бездіяльність митного органу, що полягала у ненаданні Головному управлінню Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області висновку про повернення з Державного бюджету України на користь Товариства надмірно сплачених коштів, є протиправною.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає такий висновок суду передчасним і необґрунтованим з наступних підстав.

Так, відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» №1207-VII (далі-Закон №1207), для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається, зокрема, сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій.

Законом України «Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» №1636-VII (далі-Закон №1636) запроваджено вільну економічну зону «Крим», функціонування якої, на період тимчасової окупації здійснюється з урахуванням особливостей, визначених розділом ІІ «Перехідні положення» Закону. Згідно підпунктів 5 та 6 пункту 12.4 статті 12 вказаного Закону поставка товарів з території ВЕЗ "Крим" на іншу територію України з метою їх вільного обігу здійснюється у митному режимі імпорту із застосуванням норм законодавства України про державний санітарно-епідеміологічний, ветеринарно-санітарний, фіто-санітарний, екологічний, радіологічний контроль, інших заходів тарифного і нетарифного регулювання, з урахуванням положень статті 6 цього Закону. Товари, що перебували на території ВЕЗ "Крим" на день набрання чинності цим Законом, набувають митного статусу іноземних товарів з урахуванням положень статті 6 цього Закону.

В силу п.6.4. ст.6 Закону України №1636, товари, що були вироблені, достатньо перероблені або ввезені на митну територію України та випущені для вільного обігу на тимчасово окупованій території України до набрання чинності Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», вважаються товарами українського походження, які вільно переміщуються на іншу територію України без застосування заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності до 1 січня 2015р.

Пунктом 6.6 вказаного Закону передбачено, що товари, які згідно з розділом II Митного кодексу України відповідають критеріям повністю вироблених, достатньо перероблених чи ввезені на митну територію України та випущені для вільного обігу на тимчасово окупованій території України, вважаються товарами походженням з України та вільно переміщуються на іншу територію України без застосування будь-якого мита, передбаченого главою 42 Митного кодексу України, за умови подання сертифіката про походження товару з України, що видається торгово-промисловими палатами на іншій території України.

Згідно пункту 15.1 статті 15 Закону № 1636, будь-якій юридичній особі - резиденту України, яка змінює (змінила) своє місцезнаходження з тимчасово окупованої території на іншу територію України: надається звільнення від будь-якого оподаткування (у тому числі згідно із статтею 271 Митного кодексу України) основних засобів і малоцінних та швидкозношуваних предметів, що належать юридичним особам, які переносять місце своєї діяльності з тимчасово окупованої території на іншу територію України, та вивозяться для подальшого використання у господарській діяльності, за умови, що такі основні засоби перебували на балансі підприємства станом на 1 січня 2014 року у вільному обігу на території України.

Проаналізувавши вказані норми законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що звільнення від митних платежів при переміщенні товарів з ВЕЗ «Крим» здійснюється за умови надання відповідних документів про походження товару з України, або про підтвердження, що такі основні засоби і малоцінні та швидкозношувані предмети перебували на балансі підприємства станом на 1 січня 2014 року у вільному обігу.

Разом з тим, процедура повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами визначена Порядком повернення платниками податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затверджений наказом державної митної служби України № 618 від 20.07.2007 р. (далі - Порядок повернення).

Відповідно до абзаців першого, другого пункту 1, пунктів 2, 3, 4 розділу ІІІ Порядку повернення для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

При цьому, до такої заяви повинні додаватися наступні документи, такі як: аркуші з позначенням « 3/8» комплектів бланків митних декларацій форм МД-2 і МД-3 і доповнення (у разі їх оформлення) або другий аркуш оформленої посадовою особою митного органу уніфікованої митної квитанції МД-1, за якою помилково та/або надмірно сплачені митні та інші платежі, а також документи, що підтверджуються суму помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів.

Отже, процедурою визначено, що крім заяви довільної форми та відповідних митних декларацій платник податків зобов'язаний надати до митного органу документи, що підтверджуються суму помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів.

Оскільки, виходячи з правової позиції позивача, переплата з ПДВ пов'язана із наявною у нього пільгою у вигляді звільнення від сплати ПДВ згідно із Законом № 1636, якою він не скористався під час митних процедур, то документами, які підтверджують наявність такої пільги, є відповідні документи про походження товару з України, або про підтвердження, що такі предмети перебували на балансі підприємства станом на 1 січня 2014 року у вільному обігу. Також слід було надати платіжні документи про сплату ПДВ.

Не надав таких документів позивач і під час судового розгляду справи в суді першої інстанції.

Суд першої інстанції ці обставини не врахував і не звернув уваги на недодержання позивачем Порядку повернення.

Виходячи з того, що позивач із заявою вищевказаних документів, які б підтвердили наявну на його думку переплату, а також платіжні документи щодо сплати ПДВ, митному органу не надавав, то у відповідача були відсутні підстави для висновку про наявність надмірно сплачених коштів з ПДВ, а відтак суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо правомірної відмови відповідача у поверненні на користь Товариства, надмірно сплачених ним сум ПДВ.

В той же час вказані обставини не позбавляють позивача права повторно звернутися до митного органу із відповідною заявою за передбаченою Порядком повернення процедурою у визначений строк в 1095 днів.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до приписів ст. 198 Податкового кодексу України при підготовці висновку про наявність надмірної сплати до бюджету податків та про розмір надмірно сплаченої суми підлягають з'ясуванню та врахуванню обставини щодо віднесення або не віднесення заявником сплачених ним під час митного оформлення сум ПДВ до складу податкового кредиту на підставі митних декларацій.

Зазначена обставина також була залишена поза увагою суду першої інстанції.

Оскільки позовна вимога про зобов'язання відповідача надати висновок про повернення надмірно сплачених коштів є похідною від першої позовної вимоги, то в її задоволенні теж слід відмовити.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно встановив обставини по справі і припустив порушення норм матеріального та процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби України - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2015 року по справі № 804/7757/14 - скасувати та прийняти нове рішення.

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімферопольський вино-коньячний завод» до Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її складення в повному обсязі.

Повний текст постанови виготовлено 09 листопада 2015 року.

Головуючий: М.М.Гімон

Суддя: І.В. Юрко

Суддя: С.Ю. Чумак