Постанова № 53491259, 05.11.2015, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2015 р. Справа № 805/1409/15-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «С.К.С.-Транс» м. Добропілля

до Добропільської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області

про скасування податкового повідомлення-рішення від 31 березня 2015 року №00001422000/3040 про збільшення суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість на суму 44867 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «С.К.С.-Транс», звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Добропільської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення від 31 березня 2015 року №00001422000/3040 про збільшення суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість на суму 44867 грн. в т.ч. за основним платежем 29911 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 14956 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзду перевірку ТОВ «С.К.С.-Транс» з питання повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток при здійсненні господарських операцій з ТОВ «Транслем» за період січень- лютий 2014 року, за результатами чого складено акт від 18 березня 2015 року за №113/22/37755498, яким встановлено порушення вимог Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 29911,16 грн. На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 31 березня 2015 року №0000142200/3040 про збільшення суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість на суму 44867 грн., в т.ч. за основним платежем 29911 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 14956 грн. Позивач вважає, винесене податкове повідомлення-рішення таким, що не відповідає податковому законодавству тому просив суд визнати скасувати податкове повідомлення-рішення від 31 березня 2015 року №00001422000/3040 про збільшення суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість на суму 44867 грн.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд справу розглянути в порядку письмового провадження.

Відповідач надав через канцелярію суду заперечення до позовної заяви та просив суд справу розглянути без участі його представника.

Враховуючи вищевикладене та з урахуванням вимог ст. 41, ст. 122, ст. 128 КАС України, суд дійшов висновку щодо можливості розгляду справи у письмовому провадженні за наявними в справі матеріалами та доказами.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «С.К.С.-Транс» зареєстрований як юридична особа, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за кодом 37755498, є платником податку на додану вартість.

Відповідач, Добропільська об’єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Донецькій області, є суб’єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження.

Посадовими особами відповідача згідно із пп.78.1.1, п.78.1 ст. 78, п.79.2 ст. 79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «С.К.С.-Транс», з питання повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток при здійсненні господарських операцій з ТОВ «Транслем» за період січень - лютий 2014 року, за результатами чого складено акт від 18 березня 2015 року за №113/22/37755498.

Актом перевірки зокрема встановлено порушення позивачем:

- п.198.1, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого безпідставно завищено суму податку на додану вартість на 29911,16 грн. у т.ч. за січень 2014 року на 19971,16 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість за січень 2014 року у сумі 19971,16 грн., за лютий 2014 року на суму 9940 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість за лютий 2014 року у сумі 9940 грн.;

- п.138.1, п.138.8 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями, в частині відображення в податковій декларації з податку на прибуток суми нереальної господарської операції з придбання паливно- мастильних матеріалів, автозапчастин та послуг с обслуговування та ремонту автотранспорту, в результаті чого безпідставно завищено витрати, що враховуються при визначені об’єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 149555,80 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за 2014 рік на суму 26920,04 грн.

За результатами висновків акту перевірки відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 31 березня 2015 року №0000142200/3040, яким збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 44867 грн., в т.ч. за основним платежем 29911 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 14956 грн та податкове повідомлення-рішення №00001722003043 яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 33650 грн., в тому числі за основним платежем 26920 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 6730 грн.

Податкове повідомлення – рішення від 31 березня 2015 року №00001722003043, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 33650 грн., не є предметом цього спору, проте Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 30 червня 2015 року, яка залишена без змін Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2015 року, зазначене податкове повідомлення-рішення прийняте за результатами висновків акту перевірки, скасоване.

Згідно частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 30 червня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «С.К.С. – Транс» до Добропільської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Донецькій області про скасування податкового повідомлення – рішення № 00001722003043 від 31.03.2015 року, спростовано висновки акту перевірки від 18 березня 2015 року за №113/22/37755498 та встановлено, що наданими позивачем первинними документами підтверджено реальність господарських операцій з ТОВ «Транслем» у січні-лютому 2014 року та правомірність включення витрат в розмірі 149555,80 грн., що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування задекларованих по господарським відносинам позивача з ТОВ «Транслем».

Та, щодо посилання відповідача на відсутність сертифікатів на паливно-мастильні матеріали та порушення форми товаро-транспортної накладної, судом зазначено про те, що сама по собі відсутність сертифікатів чи порушення форми вчинення товаро-транспортної накладної може дати підставу позивачу не приймати взагалі чи за якістю товар, поставлений контрагентом та заявляти відповідні претензій, а не свідчить про нереальність господарської операції. Крім цього, вказані документи складав та повинен був надати постачальник, а не позивач.

Зі змісту акту перевірки вбачається що, порушення позивачем діючого законодавства, виникли зокрема з підстав недотримання законодавства його контрагентом ТОВ «Транслем».

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Транслем» укладено договір на ремонт та технічне обслуговування автомобілів від 29.11.2013 року №2911 та договір поставки від 02.12.2013 року №02123.

Отже, враховуючи те, що правомірність правочинів, укладених позивачем із контрагентом ТОВ «Транслем», встановлена судовим рішенням, яке набрало законної сили, суд зауважує про спростування висновків податкового органу, викладених в акті перевірки стосовно зазначеного підприємства.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів; отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податків за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до складу податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Підтвердженням реального здійснення господарської операції є первинні документи, які свідчать про фактичну поставку товарів продавцем та їх отримання покупцем, документи, підтверджуючі використання вказаних товарів у власній господарської діяльності.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Як вбачається з матеріалів справи, податковий кредит за період з 01.01.2014 року по 28.02.2014 року по вказаному у акті постачальнику сформовано на підставі права, що виникло у зв’язку з отриманням податкових накладних, та первинних документів, за фактом придбання товарів та послуг ТОВ «С.К.С.-Транс» у ТОВ «Транслем» у сумі 29911,16 грн., з яких за січень 2014 року 19971,16 грн. та за лютий 2014 року 9940 грн.

На підтвердження викладеного позивачем до суду надано податкові накладні по взаємовідносинах з ТОВ «Транслем» від 24.02.2014 року №11532 на суму 9940 грн., від 06.01.2014 року №2521 на суму 3423,16 грн., від 15.01.2014 року №7085 на суму ПДВ 3363,16 грн., від 22.01.2014 року №10562 на суму ПДВ 3069,48 грн., від 31.01.2014 року №15025 на суму ПДВ 2523,16 грн., від 23.01.2014 року №11056 на суму ПДВ 7592,22 грн.

Суми податку на додану вартість по вищезазначених податкових накладних було включено позивачем до складу податкового кредиту у січні - лютому 2014 року та відображено у реєстрі отриманих податкових накладних.

Таким чином позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю про скасування податкового повідомлення-рішення від 31 березня 2015 року №00001422000/3040 про збільшення суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість на суму 44867 грн. підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статі 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтті 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись Конституцією України, ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 45-46, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «С.К.С.-Транс» до Добропільської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення від 31 березня 2015 року №00001422000/3040 про збільшення суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість на суму 44867 грн., в т.ч. за основним платежем 29911 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 14956 грн - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Добропільської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 31 березня 2015 року №00001422000/3040 про збільшення суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість на суму 44867 грн., в т.ч. за основним платежем 29911 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 14956 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Добропільської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «С.К.С.-Транс» (код ЄДРПОУ 37755498) судовий збір у розмірі 182,70 грн. (сто вісімдесят дві гривні сімдесят копійок).

Повний текст постанови складено та підписано 05 листопада 2015 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кониченко О.М.