Постанова № 53491244, 09.11.2015, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2015 р. Справа №805/4220/15-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови:

13 год. 05 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В.,

при секретарі судового засідання Шташаліс О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче обєднання «ІНКОР І КО»

до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 6 серпня 2015 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 за дов. від 29.04.2015р.

від відповідача: ОСОБА_2 за дов. від 25.09.2015р.

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче обєднання «ІНКОР І КО» заявлено позов до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 6 серпня 2015 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3.

Позивач вважає, що прийняті на підставі акту перевірки від 10 липня 2015 року № 10/05-63-22-03/31297266 (надалі - акт) податкові повідомлення-рішення від 6 серпня 2015 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Також позивач зазначає про необґрунтованість висновків податкового органу про відсутність реальних господарських операцій між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська трубна компанія» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська нафто-газова компанія», зазначаючи про наявність всіх документів, що підтверджують правомірність формування податкового кредиту. Позивачем надані в обґрунтування позову наступні письмові докази: копії платіжних доручень від 4 лютого 2013 року № 2622, від 5 лютого 2013 року № 2595, від 6 лютого 2013 року № 2652, від 4 березня 2013 року № 2773, від 13 березня 2013 року № 2832, від 18 березня 2013 року № 2864, від 5 квітня 2013 року № 3026, від 16 квітня 2013 року № 3065, від 19 квітня 2013 року № 3146, від 25 квітня 2013 року № 3197, від 13 травня 2013 року № 3312, від 8 квітня 2013 року № 3029, від 30 квітня 2013 року № 3223, від 13 травня 2013 року № 3186, податкових накладних від 11 грудня 2012 року № 10, від 19 березня 2013 року № 254, від 11 березня 2013 року № 92, від 26 березня 2013 року № 407, від 31 березня 2013 року № 609, від 30 квітня 2013 року № 451, від 16 квітня 2013 року № 156, від 19 квітня 2013 року № 220, від 25 квітня 2013 року № 317, виписки з журналу реєстрації довіреностей позивача за 2012 рік, подорожнього листа № 281204, договору від 29 жовтня 2010 року № 053-12/1039, специфікації № 14 до договору від 29 жовтня 2010 року № 053-12/1039, видаткової накладної від 11 грудня 2012 року № ТК-0000364, договору від 24 грудня 2012 року № П/13-284/10, додаткової угоди до договору від 24 грудня 2012 року № П/13-284/10, акту приймання-передачі товару за договором від 31 березня 2013 року № П/13-284/10, акту приймання-передачі товару за договором від 30 квітня 2013 року № П/13-284/10, звіту по проводкам 631, 311 за період січень 2012 року-грудень 2013 року, договору № 1-Р/1049, актів приймання-передачі товару за договором № 1-Р/1049.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті у відповідності до вимог діючого законодавства, посилаючись на відсутність факту реального здійснення господарських операцій позивача із ТОВ «Дніпропетровська трубна компанія» та з ТОВ «Українська нафто-газова компанія», ґрунтуючи свої висновки на підставі актів перевірки (звірки) контрагентів позивача, здійснених Основянською ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області та ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області.

Дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче обєднання «ІНКОР І КО» зареєстроване як юридична особа, включене до ЄДРПОУ за номером 31297266, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 29 грудня 2000 року, свідоцтво № 304933, зареєстрований як платник податку на додану вартість з 15 січня 2001 року, свідоцтво № 200030000.

З 26 червня по 3 липня 2015 року відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питання визначення повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість при здійснені господарських операцій з ТОВ «Дніпропетровська трубна компанія» за період з 1 грудня 2012 року по 31 січня 2013 року та з ТОВ «Українська нафто-газова компанія» за період з 1 березня 2013 по 30 квітня 2013 року, за результатами якої складений акт від 10 липня 2015 року №10/05-63-22-03/31297266 (надалі акт перевірки).

За результатами перевірки (висновок акту стор. 25) відповідачем встановлено допущення позивачем порушень податкового законодавства, а саме пункту 2 статті 3, статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV« Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 198.3 статті 198 Кодексу в результаті чого позивачем занижено податкове зобовязання з податку на додану вартість (надалі ПДВ) на суму 362298 грн. за березень 2013 року, завищено бюджетне відшкодування з ПДВ на суму 480950 грн., у тому числі по податковим періодам: за березень 2013 року на суму 109259 грн. та квітень 2013 року на суму 371691 грн., а також завищено відємне значення з ПДВ за квітень 2013 року на суму 820634 грн.

За висновками акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рiшення вiд 6 серпня 2015 року: № НОМЕР_2, яким позивачу зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 820634 грн.; № НОМЕР_3, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 480950 грн.; № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 543447 грн. в тому числі за основним платежем 362298 грн. та штрафні санкції в розмірі 181149 грн., за порушення пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України.

Судом встановлено, що 29 жовтня 2012 року між позивачем як покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська трубна компанія» як продавцем був укладений договір купівлі-продажу № 053-12/1039 на товарно-матеріальні цінності, визначені у специфікаціях. Згідно зі специфікацією до зазначеного договору від 29 жовтня 2012 року № 14 позивачем придбані труби сталеві безшовні для парових котлів та трубопроводів ТУ 14-3р-55-2001 на загальну суму 175560 грн. Згідно з умовами договору позивачем були отримані видаткова, податкова накладна № 10 від 11 грудня 2012 року на загальну суму 183414 грн., в тому числі податок на додану вартість 30569 грн. Згідно з витягом податкова накладна зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується в тому числі й актом відповідача. Розрахунки за придбаний товар було проведено у безготівковій формі згідно з платіжними дорученнями від 4 лютого 2013 року, від 30 січня 2013 року, від 6 лютого 2013 року, від 4 березня 2013 року, від 13 березня 2013 року, від 18 березня 2013 року. Відповідно до журналу реєстрації довіреностей позивача за 2012 рік позивачем була виписана довіреність № 958, строком дії з 7 грудня по 17 грудня 2012 року на ОСОБА_3, а також на дану особу виписаний подорожній лист від 11 грудня 2012 року № 281204, що підтверджує фактичне отримання продукції позивачем. В подальшому труба, яка придбана позивачем у ТОВ «Дніпропетровська трубна компанія» була передана підрядній організації ТОВ «НВП «ЕСМ» (код ЄДРПОУ 33324762) на підставі договору підряду від 3 грудня 2014 року № 1542 та акту передачі від 27 травня 2015 року, згідно з яким підрядник виконує капітальний ремонт парового котла.

Судом також встановлено, що між позивачем як покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська нафто-газова компанія» як продавцем був укладений договір на постачання природнього газу від 24 грудня 2012 року № П/13-284/10. Згідно з умовами договору позивачем були отримані видаткові, податкові накладні від 25 квітня 2013 року на загальну суму 1237464 грн., в тому числі податок на додану вартість 206244 грн., від 19 квітня 2013 року на загальну суму 1237464 грн., в тому числі ПДВ 206244 грн., від 16 квітня 2013 року на загальну суму 1237464 грн., в тому числі ПДВ 206244 грн., від 30 квітня 2013 року на загальну суму 1211411 грн. 27 коп., в тому числі ПДВ 201901 грн. 88 коп., від 31 березня 2013 року на загальну суму 508996 грн. 72 коп., в тому числі ПДВ 84832 грн. 79 коп., від 26 березня 2013 року на загальну суму 1137623 грн. 40 коп., в тому числі ПДВ 189603 грн. 90 коп., від 19 березня 2013 року на загальну суму 1516831 грн. 20 коп., в тому числі ПДВ 252805 грн. 20 коп., від 11 березня 2013 року на загальну суму 1896039 грн., в тому числі ПДВ 316006 грн. 50 коп. Згідно з витягом податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується в тому числі й актом відповідача. Також між сторонами договору підписані акти прийому-передачі природного газу від 31 березня 2013 року та від 30 квітня 2013 року. Розрахунки за придбаний газ було проведено у безготівковій формі згідно з платіжними дорученнями від 5 квітня 2013 року, від 16 квітня 2013 року, від 19 квітня 2013 року, від 25 квітня 2013 року, від 13 травня 2013 року. Придбання газу позивачем було здійснено для власних потреб, що узгоджується з видами господарської діяльності, які веде позивач, а саме виробництво хімічних речовин, постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря, що підтверджується довідкою ЄДРПОУ.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (надалі Закон № 996). Відповідно до статті 1 Закону № 996 господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Згідно зі статтею 3 Закону № 996 метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Долучені до матеріалів справи податкові накладні підтверджують право позивача та правильність формування ним податкового кредиту за грудень 2012 року, березень-квітень 2013 року відповідно до норм Податкового кодексу України.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для висновків відповідача щодо відсутності реального характеру господарських операцій, здійснених між позивачем та ТОВ «Українська нафто-газова компанія», ТОВ «Дніпропетровська трубна компанія» стали, зокрема, акт Основянської ОДПІ м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 12 серпня 2014 року № 1137/20-38-23-01-04/37764888 «Про неможливість проведення зустрічної звірки» ТОВ «Українська нафто-газова компанія» щодо господарських відносин із платниками податків за період з 1 жовтня 2012 року по 16 січня 2044 року, акт ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управляння Міндоходів у Дніпропетровській області від 5 вересня 2014 року № 2521/04-62-22-3/32905858 «Про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки» щодо дотримання вимог податкового законодавства під час фінансово-господарських відносин з ТОВ «УСП-ДФ» за вересень 2011 року та з ТОВ «Будінвест-ДФ» за період з жовтеня 2012 року по січень 2013 року. Як вбачається з витягу АІС «Податковий блок», в системі автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту було здійснено коригування показників позивача та його контрагентів на підставі вищенаведених актів від 5 вересня 2014 року, від 12 серпня 2014 року.

Суд зазначає, що вищезазначені акти не є перевіркою господарської діяльності контрагентів позивача по взаємовідносинам саме з позивачем. Висновки про відсутність реального характеру правочинів податковий орган ґрунтує тільки на відсутності ТОВ «Українська нафто-газова компанія» за юридичною адресою, стосовно ТОВ «Дніпропетровська трубна компанія», то як вбачається з акту від 5 вересня 2014 року, податковий орган не перевіряв реальність здійснення господарських операцій даного підприємства з позивачем взагалі. Суд також зазначає, що акти про неможливість проведення зустрічної звірки не є тим самим, що і результати проведеної зустрічної звірки, які є джерелом отримання податкової інформації, що статтею 83 Податкового кодексу України визначене в якості підстави для висновків під час проведення перевірок. Сама по собі неможливість реалізації контролюючими органами визначеної законодавством компетенції щодо проведення зустрічних звірок чи перевірок не може вважатись доказом вчинення порушень податкового законодавства платником податків.

Відповідно до частини 5 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» від 15 травня 2003 року № 755-ІV, в Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб. Згідно з частиною 1 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. А частина 3 цієї статті визначає, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості. Отже, належними та допустимими доказами відсутності платника податків за його місцезнаходженням в розумінні статті 70 КАС України у даному випадку є відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. На момент здійснення господарських операцій у період з грудня 2012 року по січень 2013 року, з березня по квітень 2013 контрагенти позивача були зареєстровані у якості платника податку на додану вартість та знаходилися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. Доказів чи доводів того, що позивачем укладені угоди, які суперечать діючому законодавству, відповідачем не наведено. Суд також зазначає, що Податковий кодекс України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника від інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання віднесення певних сум до податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент якимось чином порушив діюче законодавство або не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Податковий кодекс України також не зобовязує платника податків (покупця) перевіряти від яких підприємств та коли отриманий товар, що є предметом договору, платником податків (продавцем).

Як зазначалося судом вище, з витягів з АІС «Податковий блок», наданого суду відповідачем, вбачається, що контрагенти позивача формували податкові зобов'язання за господарськими операціями з позивачем, однак їх показники податкової звітності відкориговані самостійно податковими органами на підставі вищенаведених актів.

Вищевказані обставини та докази, які суд оцінює у їх сукупності відповідно до статті 86 КАС України, спростовують посилання відповідача щодо відсутності реального характеру у спірних господарських операціях. Суд також зазначає, що відповідач ґрунтує свої висновки на припущеннях. Жодного доказу, який би підтвердив висновок податкового органу щодо відсутності реального характеру у спірних господарських операціях відповідачем не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність спірних податкових повідомлень-рішень в порядку частини 2 статті 71 КАС України, внаслідок чого позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 2 статті 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивачем сплачений судовий збір у розмірі 487 грн. 20 коп. квитанцією від 27 серпня 2015 року.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче обєднання «ІНКОР І КО» до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 6 серпня 2015 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3 задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області від 6 серпня 2015 року № НОМЕР_1, яким збільшена сума грошового зобовязання за платежем: податок на додану вартість в загальній сумі 543447 грн., № НОМЕР_2, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 820634 грн., № НОМЕР_3, яким зменшена сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у загальному розмірі 480950 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 240475 грн.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Головного управління ДФС у Донецькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче обєднання «ІНКОР І КО» витрати по сплаті судового збору у розмірі 487 грн. 20 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 9 листопада 2015 року. Постанова у повному обсязі складена 13 листопада 2015 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Смагар С.В.