Ухвала суду № 53489854, 05.11.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а

Апеляційне провадження № 22-ц/796/13958/2015 Головуючий в суді 1 інстанції - Борденюк В.В.

Доповідач - Ящук Т.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді Ящук Т.І.

суддів Немировської О.В., Чобіток А.О.

при секретарі Сірій О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 08 вересня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про встановлення факту, визнання правочину недійсним, визнання права власності в порядку спадкування, витребування майна з чужого незаконного володіння,

встановила:

У травні 2015 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гнідюка О.Б. про встановлення факту, визнання правочину недійсним, визнання права власності в порядку спадкування, витребування майна з чужого незаконного володіння.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 08 вересня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про встановлення факту, визнання правочину недійсним, визнання права власності в порядку спадкування, витребування майна з чужого незаконного володіння і позовні вимоги ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гнідюка О.Б. про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири - роз'єднано у самостійні провадження.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 08 вересня 2015 року провадження по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про встановлення факту, визнання правочину недійсним, визнання права власності в порядку спадкування, витребування майна з чужого незаконного володіння - закрито.

Не погоджуючись з ухвалою суду про закриття провадження, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду та передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Вказував, що суд безпідставно закрив провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст. 205 ЦПК України, оскільки даний спір виник між іншими сторонами та містить інші підстави позову, які раніше ним не заявлялись. Крім того, посилався на те, що суд першої інстанції необґрунтовано постановив ухвалу про роз'єднання позовних вимог до приватного нотаріуса Гнідюка О.Б. в інше провадження, оскільки саме позивач має виключне право про залучення до участі в справі одного або кількох відповідачів, якими на думку позивача були порушені його права. Зазначав, що він звернувся до суду з позовом до трьох відповідачів і вважає, що їх процесуальна співучасть допускається, оскільки предметом спору є спільні права та обов'язки.

В судовому засіданні представник апелянта ОСОБА_6 підтримала апеляційну скаргу, просила її задовольнити. Представники відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - ОСОБА_7, ОСОБА_8 вважали доводи апеляційної скарги безпідставними, просили залишити ухвалу суду першої інстанції без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, що з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 25 травня 2015 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гнідюка О.Б., в якому просив:

- встановити факт проживання однією сім'єю ОСОБА_9 та ОСОБА_10, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, з 1995 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 року;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 20 жовтня 2009 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гнідюком О.Б.;

- визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_9, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 року, на квартиру АДРЕСА_1;

- витребувати від ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 зазначену квартиру.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 року померла його мати ОСОБА_9, після смерті якої відкрилась спадщина за законом на спадкове майно, яке належало їй на день смерті, в тому числі на кватиру АДРЕСА_4 Вказана квартира належала на праві власності ОСОБА_10, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Після смерті своїх батьків ОСОБА_10 приватизував зазначену квартиру і здавав її у найм, а сам проживав у квартирі матері позивача.

Починаючи з 1995 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 року мати позивача - ОСОБА_9 та ОСОБА_10 проживали однією сім'єю у її квартирі, в якій знаходились всі його документи та речі, а влітку вони проживали на належній ОСОБА_9 дачі. ОСОБА_9 піклувалась про нього, готувала їсти, піклувалась про чистоту його одягу та про стан здоров'я. Кошти, які отримував ОСОБА_10 від передачі квартири в найм, та пенсію він віддавав його матері для ведення спільного господарства.

Після смерті ОСОБА_10 спадщину прийняла його мати ОСОБА_9 шляхом подачі 09.12.2009 року заяви про прийняття спадщини, як спадкоємець за законом четвертої черги відповідно до ст. 1264 ЦК України, на підставі якої була відкрита спадкова справа до майна померлого. Однак під час оформлення права на спадщину їй стало відомо, що спірна квартира була продана після смерті ОСОБА_10 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 20 жовтня 2009 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_3, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гнідюком О.Б. і зареєстрований в реєстрі за № 2150.

Вказував, що приватний нотаріус Гнідюк О.Б. належним чином не перевірив особу продавця, не з'ясував та не встановив дійсних намірів кожного з учасників правочину та чи була спрямована дана домовленість про купівлю-продаж спірної квартири на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків ОСОБА_10, виходячи з того, що на момент укладення договору він був мертвий.

Вважає, що договір купівлі-продажу квартири, укладений 20 жовтня 2009 року є недійсним з підстав, передбачених ст. 203, 215 ЦК України, оскільки його зміст суперечить ст. 25, 30, 207 ЦК України, він не підписаний продавцем ОСОБА_10, його цивільна правоздатність та дієздатність в момент його укладення припинилась, даний правочин не був вільним, не відповідав його внутрішній волі і не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Крім того, згідно з договором купівлі-продажу від 17.12.2009 року ОСОБА_3 продав спірну квартиру ОСОБА_4, яка придбала квартиру у особи, що не мала права її відчужувати, а тому договір купівлі-продажу від 17.12.2009 року є недійсним.

Таким чином, спірна квартира є спадковою і вибула зі складу спадкового майна після смерті ОСОБА_10 не з його волі шахрайським шляхом, відповідач ОСОБА_4 набула спірну квартиру у відповідача ОСОБА_3, який не мав права її відчужувати, що є правовою підставою для витребування квартири з володіння ОСОБА_4

Закриваючи провадження по справі ухвалою суду від 08 вересня 2015 року, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 23 травня 2013 року, яке було залишено в силі ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 січня 2014 року, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про встановлення факту, визнання правочину недійсним, визнання права власності в порядку спадкування, витребування майна з чужого незаконного володіння - було відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2

Суд першої інстанції посилався на те, що зі змісту наявних у матеріалах справи копій вказаних судових рішень вбачається, що предмет і підстави позовних вимог ОСОБА_2 у межах даної справи і у межах справи, розглянутої 23.05.2013 року, є тотожними та прийшов до висновку про необхідність закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч.1 ст. 205 ЦПК України.

З даними висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, вважає їх такими, що відповідають матеріалам справи та положенням процесуального закону.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 205 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 23 травня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про встановлення факту, визнання правочину недійсним, визнання права власності в порядку спадкування, витребування майна з чужого незаконного володіння - відмовлено.

Зі змісту вказаного рішення вбачається, що предметом спору між тими самими сторонами, що і в даній справі, були наступні вимоги ОСОБА_2:

- встановити факт проживання однією сім'єю ОСОБА_2, його матері ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року, та ОСОБА_10, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, з 1995 року до дня смерті ОСОБА_10;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2, укладений 20.10.2009 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_3;

- визнати за ОСОБА_2 право власності на вказану квартиру в порядку спадкування за законом;

- витребувати спірну квартиру від ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 09 жовтня 2013 року була задоволена апеляційна скарга ОСОБА_2 та скасоване рішення Святошинського районного суду м. Києва від 23 травня 2013 року, ухвалено нове рішення, яким встановлено факт проживання однією сім'єю ОСОБА_2, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 з 1995 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Вказаним рішенням суд визнав недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3, укладений 20.10.2009 року; визнав за ОСОБА_2 право власності на квартиру в порядку спадкування за законом та витребував квартиру від ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 ( а.с. 33).

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції вважав доведеним той факт, що позивач ОСОБА_2, його мати ОСОБА_11 та ОСОБА_10 проживали однією сім'єю з 1995 року та до дня смерті ОСОБА_10, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Також суд апеляційної інстанції виходив з того, що після смерті ОСОБА_10 відкрилась спадщина на належну йому квартиру АДРЕСА_2, і цю спадщину прийняла мати позивача ОСОБА_9, подавши до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Оскільки ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року, і спадкоємцем першої черги за законом є її син - позивач ОСОБА_2, який прийняв спадщину, то він в порядку спадкування набув права власності на спірну квартиру.

Визнаючи недійсним договір купівлі-продажу квартири від 20 жовтня 2009 року, суд виходив з тих обставин, що оскільки цивільна правоздатність ОСОБА_10 припинилась в момент смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року, і він не міг особисто підписати договір купівлі-продажу 20.10.2009 року, то зміст даного правочину суперечить ст. 25,207, 203 ЦК України, що є підставою його недійсності відповідно до вимог ч.1 ст. 215 ЦК України.

Проте ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 січня 2014 року зазначене рішення Апеляційного суду м. Києва від 09 жовтня 2013 року було скасоване, а рішення Святошинського районного суду м. Києва від 23 травня 2013 року про відмову у позові - залишено в силі.

Скасовуючи рішення апеляційного суду, суд касаційної інстанції в ухвалі від 22.01.2014 року виходив, зокрема, з тих обставин, що спірна квартира до складу спадщини померлого ОСОБА_10 не увійшла, за життя ОСОБА_9 права на неї не набула та до складу спадкового майна її не увійшла, і ОСОБА_2 в частині вказаної квартири не є спадкоємцем.

Таким чином, зі змісту вищевикладених рішень слідує, що сторони, предмет та підстави позову ОСОБА_2, у задоволенні якого відмовлено рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 23 травня 2013 року, є тими самими, що у в даному позові, заявленому у травні 2015 року.

Оскільки набрало законної сили рішення ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про закриття провадження у даній справі на підставі п. 2 ч.1 ст. 205 ЦПК України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_12 зазначає, що предмети позову є різними, оскільки у справі, судове рішення у якій набрало законної сили, розглядались позовні вимоги про встановлення факту проживання не менш як 5 років до часу відкриття спадщини однією сім'єю у складі : позивача ОСОБА_2, його матері ОСОБА_9 та ОСОБА_10, а у даному позові він просить встановити факт проживання однією сім'єю ОСОБА_10 та матері позивача ОСОБА_9, яка прийняла спадщину після ОСОБА_10 Позивач, в свою чергу, прийняв спадщину після смерті матері.

Проте такі доводи колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки зі змісту вищевказаних судових рішень вбачається, що вимоги про встановлення зазначених фактів вже були предметом розгляду, як і вимоги про визнання договору купівлі-продажу недійсним з тих підстав, що на момент його укладення ОСОБА_10 помер, що також підтверджується змістом рішення Апеляційного суду м. Києва, яке було скасоване судом касаційної інстанції, а залишене в силі рішення Святошинського районного суду м. Києва від 23.05.2013 року.

Доводи апеляційної скарги позивача про те, що основною його вимогою у даному позові є визнання договору купівлі-продажу від 20.10.2009 року недійсним, а підставою - порушення приватним нотаріусом вимог закону при укладенні спірного правочину, - колегія суддів також не приймає до уваги як підставу для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки зазначені вимоги є предметом перевірки у справі, що виділена в самостійне провадження.

Посилання апелянта не незаконність ухвали суду першої інстанції від 08 вересня 2015 року про роз'єднання даної справи у самостійні провадження не підлягають перевірці, оскільки не є предметом апеляційного оскарження.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції про наявність підстав для закриття провадження у справі не спростовують.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду від 08.09.2015 року постановлена з додержанням норм процесуального права, висновки суду відповідають матеріалам справи, підстав для скасування ухвали не вбачається, тому апеляційну скаргу необхідно відхилити.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 311-315, 317, 218 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 08 вересня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному прядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий : Судді: