Вирок № 53487068, 16.11.2015, Козелецький районний суд Чернігівської області

Провадження № 1-кп/734/155/15 Справа № 734/2551/15-к

В И Р О К

іменем України

16 листопада 2015 року смт. Козелець

Козелецький районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого - судді Бузунко О.А.

при секретареві Галюк Л.В.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в смт Козелець кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015270300000021 від 23 березня 2015 року, відносно

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Богданівка Прилуцького району Чернігівської області, громадянина України, одруженого, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, інструктора взводу 3 навчально-механізованої роти військової частини польова пошта В0941, із середньою освітою, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1

за обвинуваченням у вчиненні злочину (кримінального правопорушення), передбаченого ч. 3 ст. 407 КК України,

за участю учасників кримінального провадження:

зі сторони обвинувачення - прокурора Галичанського І.В.,

зі сторони захисту - захисника ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_1,

встановив:

01 серпня 2014 року старший сержант ОСОБА_1 був призваний на військову службу Прилуцько-Варвинським об'єднаним районним військовим комісаріатом Чернігівської області на підставі Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» № 454/2014 від 06 травня 2014 року та в той же день був направлений для проходження військової служби до військової частини польова пошта В 0941.

Наказом командира військової частини польова пошта В 0941 № 157 від 02 серпня 2014 року старший сержант ОСОБА_1 був призначений на посаду інструктора взводу указаної військової частини та зарахований до списків особового складу частини, поставлений на всі види забезпечення, а також відповідно до ст.ст. 2, 4, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» є військовослужбовцем, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Згідно з вимогами ст.ст. 17, 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов'язком громадян України; ст.ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначають, що військовий обов'язок встановлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни.

У відповідності до вимог ст.ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 №548-ХІV, та ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року №551-ХІV, старший сержант ОСОБА_1 під час проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; беззастережно виконувати накази командирів; знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою; бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

У порушення вищевказаних вимог ОСОБА_1, будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової частини польова пошта В0941, 02 березня 2015 року близько 21 години 00 хвилин умисно, з метою невиконання обов'язків військової служби, не одержавши дозволу відповідного начальника, самовільно залишив військову частину та проводив час на власний розсуд. 07 серпня 2015 року був затриманий військовослужбовцями Військової служби правопорядку і доставлений до військової прокуратури Деснянського гарнізону. Під час незаконного перебування за межами військової частини старший сержант ОСОБА_1 до органів місцевої влади і військового управління з питань подальшого проходження військової служби не звертався, хоча об'єктивно мав можливість це вчинити.

Обвинувачений ОСОБА_1 визнав себе винним у вчиненні інкримінованого йому злочину і дав суду показання, що він був призваний на військову службу та направлений для проходження військової служби в смт Десна. 05 березня 2015 року він самовільно залишив військову частину, так як отримав телефонний дзвінок від своєї дружини, яка повідомила, що їхня дитина захворіла, але його керівництво не надало дозволу на залишення військової частини.

Обвинувачений висловив щире каяття у вчиненому.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України за згодою учасників процесу судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності його позиції немає, останньому роз'яснено, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

При встановлених обставинах суд вважає доведеним, що обвинувачений ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч. 3 ст. 407 КК України /в редакції від 05 квітня 2001 року/, а саме залишення військової частини тривалістю понад один місяць.

Призначаючи обвинуваченому покарання, суд враховує характер і тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, його наслідки, особу обвинуваченого, пом'яшкуючі покарання обставини - щире каяття, визнання вини у вчиненні злочину, активне сприяння у його розкритті, а також вчинення злочину внаслідок збігу тяжких сімейних обставин, відсутність обтяжуючих покарання обставин.

Таким чином, вважаючи, що заходи примусу з боку держави будуть необхідними, достатніми для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів, виховання та його соціальної реабілітації, застосовуючи принцип гуманізму та враховуючи пом'якшуючі обставини, вказані вище, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією частини третьої статті 407 КК України /в редакції від 05 квітня 2001 року/, тобто з застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України, - у виді 4 місяців арешту з відбуванням покарання на гауптвахті відділення Військової служби правопорядку (смт Десна) Чернігівського зонального відділу Військової служби правопорядку.

Міру запобіжного заходу, обрану ОСОБА_1 на підставі ухвали Козелецького районного суду Чернігівської області від 08 серпня 2015 року у виді тримання під вартою залишити без змін, продовживши його строк до 15:00 год. 07 грудня 2015 року /з урахування призначеного покарання тривалістю 4 місяці арешту та часу його затримання 07 серпня 2015 року і безперервного перебування з того часу під вартою/.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 рахувати з часу його фактичного затримання.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Судові витрати та речові докази відсутні.

Керуючись ст.ст. 369, 370, 371, 373, 374, 376 КПК України, суд

з а с у д и в:

ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні злочину (кримінального правопорушення), передбаченого ч. 3 ст. 407 КК України /в редакції від 05 квітня 2001 року/, та призначити йому покарання із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України у виді 4 (чотирьох) місяців арешту з відбуванням покарання на гауптвахті відділення Військової служби правопорядку (смт Десна) Чернігівського зонального відділу Військової служби правопорядку.

Міру запобіжного заходу, обрану ОСОБА_1 на підставі ухвали Козелецького районного суду Чернігівської області від 08 серпня 2015 року у виді тримання під вартою залишити без змін, продовживши його строк до 15:00 год. 07 грудня 2015 року.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 рахувати з часу його фактичного затримання - 15.00 год. 07 серпня 2015 року.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Чернігівської області через Козелецький районний суд Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України.

Копію вироку негайно після проголошення вручити обвинуваченому і прокурору.

Учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді.

Суддя О.А. Бузунко