Постанова № 53484211, 11.11.2015, Київський районний суд м. Одеси

_____________________

Справа № 520/8366/14-а

Провадження № 2-а/520/49/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.11.2015 року

Київський районний суд м.Одеси у складі

головуючого судді Чаплицького В.В.,

за участю секретаря Непомнющого М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до старшого державного виконавця відділу Примусового виконання рішень Державної виконавчої служби головного управління юстиції в Одеській області, ОСОБА_2, Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області, заінтересована особа-Управління пенсійного фонду в Київському районі міста Одеси про визнання дій і постанови незаконними та зобовязання вчинити певну дію, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до старшого державного виконавця відділу Примусового виконання рішень Державної виконавчої служби головного управління юстиції в Одеській області, ОСОБА_2, Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області, заінтересована особа-Управління пенсійного фонду в Київському районі міста Одеси про визнання дії старшого державного виконавця відділу Примусового виконання рішень Державної виконавчої служби головного управління юстиції, ОСОБА_2, повязану з винесенням постанови про повернення виконавчого документу від 23 червня 2014 року -неправомірною; про визнання постанови про повернення виконавчого документу від 23 червня 2014 року-незаконною та про зобовязання Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області виконати виконавчий лист №2-а-6766/11, виданий Київським районним судом м.Одеси. Позивач посилався на обставини, викладені в позовній заяві.

Під час проведення відкритого судового засідання представник позивача підтримав позов у повному обсязі. Відповідачі до суду не зявились, сповіщені належним чином.

Представник Управління пенсійного фонду в Київському районі міста Одеси надав до суду клопотання про відкладення розгляду справи, яке суд не бере до уваги у звязку з необгрунтованістю.

Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовпідлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що постановою Київського районного суду м. Одеси від 09.12.2011 рокупо справі № 2-а-6766/11 за адміністративним позовом ОСОБА_1до Управління пенсійного фонду в Київському районі міста Одеси, Державної казначейської служби України про зобовязання вчинити певні дії, позовні вимоги позивача було задоволено.Визнанобездіяльність Управління пенсійного фонду в Київському районі міста Одеси щодо невиплати позивачу, як дитині війни, щомісячної державної соціальної допомоги за період 27.04.2011 року по 22.07.2011 року у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком - неправомірною та зобовязано Управління пенсійного фонду в Київському районі міста Одеси нарахувати та виплатити позивачу щомісячно державну соціальну допомогу за період 27.04.2011 року по 22.07.2011 року у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, з урахуванням виплачених сум за даний період.

10.10.2013 року старшим державним виконавцем відділу Примусового виконання рішень Державної виконавчої служби головного управління юстиції в Одеській області, ОСОБА_2 була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №2-а-6766/11.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 10.09.2014 року було задоволено поданнястаршого державного виконавця відділу Примусового виконання рішень Державної виконавчої служби головного управління юстиції в Одеській області, ОСОБА_2 про зміну способу та порядку виконання постанови Київського районного суду м. Одесивід09.12.2011. Змінено спосіб та порядок виконання постанови суду, видано виконавчий лист.

Постановою державного виконавця від 23.06.2014 року виконавчий лист № №2-а-6766/11 від 09.12.2011 року було повернуто ОСОБА_1, згідно п.9 ч.1 ст.47, ст.50 Закону України «Про виконавче провадження» з тієї підстави, що 01 січня 2013 року набрав чинності Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», згідно якого стягнення коштів за виконавчим документом суду, боржником за яким є орган держави, здійснюється саме органами Державного казначейства України та роз'яснено право на пред'явлення виконавчого документа безпосередньо до відповідного органу Державної казначейської служби України.

Позивач звернулася до Державної казначейської служби України в Одеській області з заявою та доданим до неї виконавчим листом. Листом від 07 жовтня 2014 року Управління державної казначейської служби України в Одеській області повернуло наданий виконавчий лист та додані до нього документи та роз'яснено право позивача на звернення до органу державної виконавчої служби із вказаним виконавчим листом.

Так, відповідно до ст.ст.2, 17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України, а здійснюється державними виконавцями. Примусовому виконанню державною виконавчою службою підлягають виконавчі документи, зокрема, виконавчі листи, що видаються судами.

Згідно ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. Такі органи не є органами примусового виконання.

Положеннями ст.3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» визначено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження», із заявою про виконання рішення суду.

За змістом п.2 Прикінцевих та перехідних положень та ст.2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є органи державної влади, які видані або ухвалені до набрання чинності цим Законом (набрав чинності 01 січня 2013 року), подаються до органу державної виконавчої служби протягом шести місяців з дня набрання чинності цим пунктом. Якщо ж вказані рішення суду про стягнення коштів або виконавчі документи за цими рішеннями не було подано в строк, встановлений цим пунктом, це не є підставою для відмови у виконанні даного судового рішення.

Нормою ст.47 ч.1 п.9 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

За змістом ст.37 ч.1 п.18 Закону України «Про виконавче провадження», ст.4 ч.3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», п.1 Положення Державна казначейська служба України, п.2, 7 Порядку у разі наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу, зокрема передбачених зокрема ст.47 ч.1 п.9 Закону України «Про виконавче провадження», керівник органу державної виконавчої служби подає відповідно до Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» Казначейству (Державній казначейській службі України) протягом 10 днів з дня складення державним виконавцем відповідного акта оригінал виконавчого документа разом із супровідним листом та завірені належним чином державним виконавцем копії інших матеріалів виконавчого провадження. У даному випадку виконавче провадження зупиняється державним виконавцем.

Згідно п.47 Порядку безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством на підставі поданих керівником органу державної виконавчої служби зазначених у пункті 7 цього Порядку документів та відомостей.

Пунктом 2 Порядку визначено, що боржники в розумінні порядку виконання рішень суду про стягнення коштів з державного органу - це визначені в рішенні про стягнення коштів розпорядники (бюджетні установи) та одержувачі бюджетних коштів, а також підприємства, установи та організації, рахунки яких відкриті в органах Казначейства.

Відповідно до п.24 Порядку стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник, документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку.

Положеннями ст.76 ч.2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що кошти Пенсійного фонду зараховуються на єдиний рахунок Пенсійного фонду і зберігаються на окремих рахунках територіальних органів Пенсійного фонду в уповноваженому банку.

За змістом ст.ст.11, 20, 52, 65, 68 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець наділений повноваженнями зі звернення стягнення на грошові кошти, що знаходяться на рахунках боржника, відкритих у банківських установах.

Відповідно до п.9 Порядку орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачеві у разі, коли виконавчий документ не підлягає виконанню органом Казначейства, а також за інших передбачених законом випадках.

Так, приймаючи до уваги, що постанова Київського районного суду м.Одеси, якою вирішено спір по адміністративній справі №2-а-6766/11, ухвалена та набрала законної сили до 01 січня 2013 року, на виконання такої постанови виконавчий лист було також видано до набрання законної сили Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», а ухвала суду від 10.09.2014 року тільки змінює спосіб виконання постанови суду, відповідно до п.3 Прикінцевих та перехідних положень вказаного закону примусове виконання виконавчого листа від 10.09.2014 року, виданого на постанову суду від 09.12.2011 року, мало здійснюватися саме державною виконавчою службою України, а не управлінням державної казначейської служби. Крім того, при наявності підстав для повернення виконавчого документу стягувачеві, зокрема передбачених п.2-4, 9 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець відділу примусового виконання рішень ГУЮ у Одеській області мав зупини виконавче провадження та передати оригінал виконавчого листа з певним пакетом документів центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, - Державній казначейській службі України, яка б вже здійснювала за таким виконавчим листом безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів. Натомість державним виконавцем 23.06.2014 року винесено постанову за ВП №40136314, якою повернуто позивачеві виконавчий лист суду від 30.09.2013 року. При цьому, в ході здійснення виконавчого провадження державний виконавець не скористався наявними у нього повноваженнями на звернення стягнення на грошові кошти, що знаходились на банківських рахунках боржника - УПФ України в Київському районі м.Одеси. За таких обставин, враховуючи, що вказана постанова державного виконавця від 23.06.2014 року не може залишатись в силі, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги позивача, а також на підставі ст.11 ч.2 КАС України скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень ГУЮ у Одеській області від 23.06.2014 року про повернення виконавчого документа стягувачеві за виконавчим провадженням ВП №40136314.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обгрунтованість заявлених позовних вимог, у зв'язку з чим вважає за необхідне задовольнити їх у повному обсязі .

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.2, 3, 11, 17, 20, 37, 47, 52, 65, 68 Законом України «Про виконавче провадження», ст.76 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.ст.2-4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», п.2, 4, 7, 9, 24, 47 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою КМУ від 03 серпня 2011 року №845, п.1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року №460/2011, ст.ст.11, 69-72, 79, 86, 94, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до старшого державного виконавця відділу Примусового виконання рішень Державної виконавчої служби головного управління юстиції в Одеській області, ОСОБА_2, Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області, заінтересована особа-Управління пенсійного фонду в Київському районі міста Одеси про визнання дій і постанови незаконними та зобовязання вчинити певну дію- задовольнити.

Визнати вчинену дію старшого державного виконавця відділу Примусового виконання рішень Державної виконавчої служби головного управління юстиції, ОСОБА_2, повязану з винесенням постанови про повернення виконавчого документу від 23 червня 2014 року-неправомірною.

Визнати постанову про повернення виконавчого документу від 23 червня 2014 року-незаконною.

Зобовязати старшого державного виконавця відділу Примусового виконання рішень Державної виконавчої служби головного управління юстиції в Одеській області, ОСОБА_2 вчинити дію, передбачену ч.1ст.51 Закону України «Про виконавче провадження».

Постанову може бути оскаржено шляхом подання до Одеського апеляційного адміністративного суду через Київський районний суд м. Одеси апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення.

Суддя Чаплицький В. В.