Рішення № 53483731, 11.11.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №486/2217/14-ц 11.11.2015 11.11.2015 11.11.2015

Провадження №22-ц/784/2320/15

Справа 486/2217/14-ц

Провадження 22ц-/784/2320/15 Головуючий по 1 інстанції Падалка В.О.

Категорія Доповідач апеляційного суду Колосовський С.Ю.

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

11 листопада 2015р. м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Колосовського С.Ю.,

суддів: Локтіонової О.В., Ямкової О.О.,

з участю: секретаря судового засідання Харитонової І.В., позивача ОСОБА_2, представника позивача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2

на рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 11 серпня 2015р.

за позовом ОСОБА_2 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про визнання договорів укладеними та покладення обов'язку,

встановила:

У листопаді 2014р. ОСОБА_2 пред'явила позов до ФОП ОСОБА_5 і з врахуванням подальших уточнень кінцево просила:

- визнати укладеним з 01 січня 2012р. договір оренди стаціонарної малої архітектурної форми для провадження підприємницької діяльності - дитячого комплексу в районі житлового будинку АДРЕСА_1 з покладенням обов'язку на відповідача підписати цей договір та виконати;

- визнати укладеним з 01 січня 2012р. договір про спільну експлуатацію території і інженерних комунікацій стаціонарної малої архітектурної форми для провадження підприємницької діяльності - дитячого комплексу в районі житлового будинку АДРЕСА_1 з покладенням обов'язку на відповідача підписати цей договір та виконати;

- зобов'язати ФОП ОСОБА_5 компенсувати на умовах договору оренди від 01 січня 2012р. 121400 грн. за користування стаціонарною малою архітектурною формою для провадження підприємницької діяльності - дитячого комплексу в районі житлового будинку АДРЕСА_1;

зобов'язати ФОП ОСОБА_5 компенсувати на умовах договору про спільну експлуатацію території і інженерних комунікацій від 01 січня 2012р. 50900 грн. понесених витрат у зв'язку з користуванням названою спорудою.

Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 11 серпня 2015р. у задоволенні позову відмовлено. Додатковим рішенням цього ж суду від 02 жовтня 2015р. вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі представник позивача, посилаючись на незаконність рішення суду, просив його скасувати і ухвалити нове про задоволення позову.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - зміні з наступних підстав.

Відповідно до ст.4 ЦПК здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Захист цивільних прав та інтересів здійснюється судом способами як безпосередньо названими в ч.2 ст.16 ЦК, так і іншими способами, що встановлені договором або законом.

Право вибору способу захисту належить виключно позивачеві (ч.1 ст.20 ЦК, ст.ст.3,4 ЦПК).

Згідно з роз'ясненнями, даними в п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 2009р. „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", в п.3 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07 лютого 2014р. „Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав", пред'явлення вимоги, яка не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених законом є підставою для відмови в задоволенні такої вимоги.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, рішенням Южноукраїнської міської ради Миколаївської області від 28 квітня 2011р. №205 ФОП ОСОБА_2 надано дозвіл на розміщення стаціонарної малої архітектурної форми для провадження підприємницької діяльності - дитячого комплексу в районі житлового будинку АДРЕСА_1 терміном на 5 років та затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі для укладення договору особистого строкового сервітуту.

05 серпня 2011р. між Южноукраїнською міською радою і ФОП ОСОБА_2 укладено договір про встановлення особистого строкового сервітуту на право розміщення стаціонарної малої архітектурної форми для провадження підприємницької діяльності - дитячого комплексу в районі житлового будинку АДРЕСА_1 загальною площею 0,0161 га строком на 5 років.

Право сервітуту не може передаватися будь-яким способом сервітуарієм іншим фізичним та юридичним особам (п.п."г" п.4.4., п.4.7. договору про встановлення особистого строкового сервітуту).

28 листопада 2011р. між ОСОБА_2 і ОСОБА_5 укладено попередній договір, за умовами якого перша зобов'язалась протягом трьох років продати за 161400 грн. відокремлене нежиле приміщення, загальною площею 30м2, для розміщення дитячого кафе, яке вона повинна побудувати у складі дитячого комплексу в районі житлового будинку АДРЕСА_1, оформити на нього правовстановлюючі документи та зареєструвати його як нерухоме майно.

До підписання цього правочину ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_5 161400 грн., що відповідає повній ціні майбутнього договору купівлі-продажу (п.3, 4.1., 4.2.).

Попереднім договором від 28 листопада 2011р. його сторонами не вирішувалось питання щодо користування стаціонарною малою архітектурною формою для провадження підприємницької діяльності - дитячого комплексу в районі житлового будинку АДРЕСА_1.

Хоча належна ОСОБА_2 стаціонарна мала архітектурна форма для провадження підприємницької діяльності - дитячого комплексу в районі житлового будинку АДРЕСА_1 й потребувала реконструкції для зміни статусу на будівлю (нерухоме майно), або ж будівництва на її місці відокремленого нежитлового приміщення, однак позивачка під час дії попереднього договору надіслала ОСОБА_5 пропозицію про укладення договорів пов'язаних з користуванням цієї споруди.

Дану пропозицію ОСОБА_5 не прийняла, проекти договорів не підписала.

Договір купівлі-продажу відокремленого нежилого приміщення, загальною площею 30м2, для розміщення дитячого кафе у складі дитячого комплексу в районі житлового будинку АДРЕСА_1 між сторонами укладено не було.

Враховуючи те, що між ОСОБА_2 і ОСОБА_5 виник спір з приводу користування стаціонарною малою архітектурною формою для провадження підприємницької діяльності - дитячого комплексу в районі житлового будинку АДРЕСА_1 за відсутності правочинів, укладених у письмовій формі з цього приводу, а обраний позивачем спосіб захисту не передбачено актами цивільного законодавства, то висновок суду про відмову в задоволенні позову саме з названої підстави є правомірним.

Рішення суду не містить висновків щодо відсутності у ОСОБА_2 речового права на стаціонарну малу архітектурну форму для провадження підприємницької діяльності - дитячого комплексу в районі житлового будинку АДРЕСА_1, а також, що позивач є неналежним. У зв'язку з чим апеляційна скарга в цій частині не є обґрунтованою і підлягає відхиленню (ч.1 ст.308 ЦПК).

Разом з тим з рішення на підставі ч.1 ст.11 ЦПК слід виключити висновок суду щодо неналежності виконання попереднього договору від 28 листопада 2011р., так як ОСОБА_2 на положення ст.635 ЦК в позовній заяві не посилалася і вимог, які пов'язані з реалізацією цього закону не заявляла. У зв'язку з чим рішення суду в силу п.4 ч.1 ст.309 ЦПК підлягає зміні.

Керуючись ст.ст.303,307-309,316 ЦПК, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 11 серпня 2015р. змінити, виключивши підставу для відмови в задоволенні позову - невиконання ОСОБА_2 попереднього договору від 28 листопада 2011р.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий: Судді: