Рішення № 53482850, 13.11.2015, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

13.11.2015

справа № 489/5566/15-ц

номер провадження 2/489/2596/15

Рішення

Іменем України

13 листопада 2015 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді Коваленка І.В.

секретаря Коденко К.В.

за участю:

представника позивача Олейнікової С.С.

представника відповідачів ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» (далі - ПАТ «Банк «Київська Русь») до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еллана» (далі - ТОВ «Еллана»), ОСОБА_3, ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю «Оліон» (далі - ТОВ «Оліон») про стягнення в солідарному порядку заборгованості по кредитному договору

встановив:

У серпні 2015 року ПАТ «Банк «Київська Русь» звернулося до суду з позовом в якому просило стягнути в солідарному порядку з відповідачів заборгованість в сумі 511144,52 грн. по кредитному договору від 03.04.2013 № 27480-83, укладеному з ТОВ «Еллана», поручителями зобов'язань якого є інші відповідачі.

Позивач вказав, що 03.04.2013 на підставі кредитного договору № 27480-83 ПАТ «Банк «Київська Русь» надало ТОВ «Еллана» кредит в розмірі 500000,00 грн. на строк до 02.04.2014 зі сплатою 23 відсотків річних. 05.03.2014 до договору внесені зміни та збільшено ліміт кредитної лінії до 700000,00 грн., збільшено плату за користування кредитом до 25 відсотків річних та кінцевим строком погашення кредиту встановлено 27.02.2015.

03.04.2013 між банком та ОСОБА_3, ОСОБА_4, ТОВ «Оліон» укладено окремі договори поруки, відповідно до яких вони зобов'язалися кожен окремо нести солідарну відповідальність по грошових зобов'язаннях позичальника. 05.03.2014 до договорів поруки внесені зміни з урахуванням змін, внесених до кредитного договору.

Через порушення зобов'язань позичальника по кредитному договору, станом на 11.08.2015 утворилася заборгованість в сумі 511144,52 грн., яка складається із 300000,00 грн. заборгованості по кредиту, 40750,01 грн. процентів, 86780,82 грн. пені по несплаченому кредиту, 4413,70 грн. пені по несплаченим процентам та 79199,99 грн. інфляційних, яку позивач просить стягнути з відповідачів в солідарному порядкує.

Ухвалою суду від 13.11.2015 провадження в частині вимог до юридичних осіб ТОВ «Еллана» та ТОВ «Оліон» закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 205 ЦПК України.

У судовому засіданні представник позивача вимоги підтримала та просила задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 в задоволенні вимог просила відмовити через припинення зобов'язання, а також просила врахувати вину позивача в утворенні простроченої заборгованості, оскільки ОСОБА_3 банк не повернув депозитні вклади, розмір яких перевищує заборгованість.

Інший відповідач в судове засіданні не з'явилася, що не перешкоджає розгляду справи.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи і оцінивши зібрані в ній докази, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Із матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що 03.04.2013 між ПАТ «Банк «Київська Русь» та ТОВ «Еллана», керівником якого є ОСОБА_3, укладено кредитний договір № 27480-83 на відкриття відновлювальної кредитної лінії з лімітом 500000,00 грн. на строк до 02.04.2014 зі сплатою 23 відсотків річних.

05.03.2014 до вказаного договору його сторони внесли зміни та збільшили ліміт кредитної лінії до 700000,00 грн., збільшили плату за користування кредитом до 25 відсотків річних та встановили кінцевим строком погашення кредиту 27.02.2015.

З укладенням кредитного договору, 03.04.2013 між банком та ОСОБА_3 і ОСОБА_3 укладено окремі договори поруки №№ 27490-83, 27492-83, відповідно до яких вони зобов'язалися нести солідарну відповідальність по борговим зобов'язанням позичальника.

05.03.2014 до договорів поруки внесені зміни з урахуванням змін, внесених 05.03.2014 до кредитного договору.

Через порушення позичальником зобов'язань, 08.07.2015 позивач направив поручителям письмові вимоги про дострокове погашення зобов'язань, які залишено без виконання.

За розрахунком позивача станом на 11.08.2015 заборгованість по кредитному договору становить 511144,52 грн. і складається із 300000,00 грн. заборгованості по кредиту, 40750,01 грн. процентів, 86780,82 грн. пені по несплаченому кредиту, 4413,70 грн. пені по несплаченим процентам та 79199,99 грн. інфляційних.

Заперечуючи проти позову представник відповідача ОСОБА_3 вказувала на те, що поручителі мають в ПАТ «Банк «Київська Русь» депозитні вклади в сумі, що значно перевищує суму кредиту, в повернення якої їм відмовлено банком.

12.10.2015 ОСОБА_4 звернувся до банку із заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог за його та ОСОБА_3 зобов'язаннями перед ПАТ «Банк «Київська Русь» в сумі 300000,00 грн., як поручителів по кредитному договору № 27480-83 від 03.04.2013, та за зобов'язаннями банку перед ним на суму вкладу 13953,49 дол.США за договором банківського вкладу № 7366-46 від 28.01.2015, який був укладений на пропозицію ПАТ «Банк «Київська Русь» через неможливість провести розрахунок по вкладу за раніше укалденим договором банківського вкладу.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За положеннями статей 526, 530, 610, частини першої статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частинами першою статті 554 ЦК України передбачено, що в разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо не встановлено договором поруки.

З огляду на наведені норми матеріального права та встановлені обставини, які свідчать про порушення відповідачами зобов'язань, як поручителів по кредитному договору, звернення позивача з вимогою про стягнення заборгованості є правомірним.

Також суд погоджується із розміром заборгованості, в т.ч. і в частині стягнення інфляційних, що відповідає частині другій статті 625 ЦК України, розрахунок якої додано до позову, за винятком пені.

Відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При вирішенні питання про зменшення неустойки необхідно враховувати конкретну ситуацію, інтереси обох сторін та їх майновий стан сторін, ступінь виконання зобов'язання, причини неналежного виконання зобов'язання та форму вини боржника, співрозмірність розміру неустойки наслідкам порушення.

З цього приводу Конституційний Суд України в рішенні від 11.07.2013 N 7-рп/2013 зазначив, що вимога про нарахування та сплату неустойки за договором споживчого кредиту, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Кодексу засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

У судовому засіданні представник відповідача вказувала, що причиною прострочення виконання позичальником та поручителями зобов'язань по кредитному договору стало неповернення останнім депозитного вкладу, що є підставою для зменшення розміру пені.

Вказані обставини підтверджується матеріалами справи та не оспорювалися представником позивача.

За таких обставин, враховуючи, що порушення зобов'язань поручителями зумовлено неповерненням їм депозитних вкладів, які розміщувалися в позивача, що є обставинною, яка має істотне значення у розмінні частини третьої статті 551 ЦК України, суд вважає за можливе зменшити розмір пені по кредиту та процентам до 1000,00 грн.

У зв'язку із цим, розмір заборгованості, який підлягає стягненню з поручителів, як солідарних боржників, складає 420950,00 грн. (300000,00 + 40750,01 + 79199,99 + 1000,00)

Доводи представника відповідача про припинення зобов'язань через зарахування однорідних зустрічних вимог суд вважає, які ґрунтуються на відповідних положеннях ЦК України та частини другої статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» суд вважає помилковими.

Так, пунктом 8 частини другої статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», яка є спеціальною нормою відносно статей 601, 602 ЦК України, передбачено, що з дня початку процедури ліквідації банку забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін.

Обмеження, встановлені цим пунктом, не поширюються на зобов'язання банку щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, крім обмежень, прямо передбачених законом, у разі, якщо боржник банку одночасно є кредитором цього банку і грошові кошти спрямовуються на погашення зобов'язань за кредитом цього боржника перед цим банком за кредитними договорами та/або за емітованими цим боржником борговими цінними паперами, виключно з урахуванням того, що: за кредитним договором не було здійснено заміни застави, а саме не відбувалося зміни будь-якого з предметів застави на предмет застави, яким виступають майнові права на отримання коштів боржника, які розміщені на відповідних рахунках у неплатоспроможному банку, протягом одного року, що передує даті початку процедури виведення Фондом банку з ринку; кошти перебували на поточних та/або депозитних рахунках такого боржника на дату початку процедури виведення Фондом банку з ринку та договірне списання з цих рахунків передбачено умовами договорів, укладених між боржником і банком.

Із аналізу наведеної норми слідує, що боржник банку одночасно повинен бути кредитором цього банку і грошові кошти спрямовуватися на погашення зобов'язань за кредитом цього боржника перед цим банком за кредитними договорами, що в даному випадку відсутнє, оскільки боржником банку є ТОВ «Еллана», а кредитом відповідач ОСОБА_4

Так як вимоги задоволено частково (82,35 %), відповідно до статті 88 ЦПК України з відповідачів в рівних частинах на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 3009,06 грн.

Керуючись статтями 10, 11, 60, 88, 212 - 214 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позов Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, як солідарного боржника по кредитному договору від 03.04.2013 № 27480-83, укладеному між Публічним акціонерним товариством «Банк «Київська Русь» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Еллана», заборгованість яка складається з 300000,00 грн. заборгованості по кредиту, 40750,01 грн. процентів, 1000,00 грн. пені та 79199,99 інфляційних, всього 420950,00 грн. (чотириста двадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят гривень 00 коп.).

Стягнути з ОСОБА_4, як солідарного боржника по кредитному договору від 03.04.2013 № 27480-83, укладеному між Публічним акціонерним товариством «Банк «Київська Русь» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Еллана», заборгованість яка складається з 300000,00 грн. заборгованості по кредиту, 40750,01 грн. процентів, 1000,00 грн. пені та 79199,99 інфляційних, всього 420950,00 грн. (чотириста двадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят гривень 00 коп.).

Стягнути з в рівних частинах з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь держави судовий збір в розмірі 3009,06 грн. (три тисячі дев'ять гривень 06 грн.).

У іншій частині вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, яка може бути подана до апеляційного суду Миколаївської області через Ленінський районний суд м. Миколаєва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя І.В.Коваленко

Повний текст рішення

підписано 16.11.2015.