Ухвала суду № 53480719, 09.11.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/1737015 Головуючий 1 інст. - Калмикова Л.К.

Справа № 619/4131/14-ц

Категорія: земельні Доповідач - Котелевець А.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Котелевець А.В.,

суддів - Кірсанової Л.І., Крилової Т.Г.,

за участю секретаря - Варюшичевої А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 - представника ОСОБА_2 на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 09 вересня 2015 року по справі за позовами прокурора Дергачівського району Харківської області в інтересах держави в особі Харківської обласної державної адміністрації з позовами до ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області, за участю третьої особи - Реєстраційної служби Дергачівського районного управління юстиції Харківської області, Товариства з обмеженою відповідальністю «Курязький завод силікатних виробів» (далі - ТОВ «Курязький завод силікатних виробів»), про визнання частково недійсними державних актів на право приватної власності на земельні ділянки, визнання недійсною державну реєстрацію права власності та витребування земельних ділянок,

в с т а н о в и л а:

В серпні 2014 року прокурор Дергачівського району Харківської області звернувся у суд в інтересах держави в особі Харківської обласної державної адміністрації з позовами до ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області, за участю третьої особи - Реєстраційної служби Дергачівського районного управління юстиції Харківської області, Товариства з обмеженою відповідальністю «Курязький завод силікатних виробів» (далі - ТОВ «КЗСВ»), про визнання частково недійсними державних актів на право приватної власності на земельні ділянки, визнання недійсною державну реєстрації права власності та витребування земельних ділянок.

На обґрунтування позивач вказав, що відповідачам на підставі Розпоряджень Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області від 15 червня 2009 року № 596, № 597, № 598, № 599, № 600 прийнятих з перевищенням повноважень, незаконно передано у власність земельні ділянки: ОСОБА_3 - площею 0,8201 га, ОСОБА_2 - площею 2,0 га, ОСОБА_4 - площею 2,0 га, ОСОБА_5 - площею 0,1641 га та 0,6516 га, ОСОБА_6 - площею 2,0 га селянського господарства на території Пересічанської селищної ради Дергачівського району Харківської області, які відносяться до промислових земель й мають перетин із земельною ділянкою, переданою в оренду ТОВ «КЗСВ» для видобування піску.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив: визнати частково недійсними Розпорядження Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області від 15 червня 2009 року № 596, № 597, № 598, № 599, № 600 в частині передачі вказаних земельних ділянок відповідачам; визнати недійсними Державні акти на право власності на земельні ділянки: кадастровий НОМЕР_1 площею 0,8201 га серія НОМЕР_2, зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011069300053, виданий на ім'я ОСОБА_3; кадастровий НОМЕР_3 площею 2,0000 га серія НОМЕР_4, зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011069300047, виданий на ім'я ОСОБА_2; кадастровий НОМЕР_5 площею 2,0000 га серія НОМЕР_6, зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011069300063, виданий на ім'я ОСОБА_4; кадастровий НОМЕР_7 площею 1,8359 га серія НОМЕР_8, зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011069300052, виданий на ім'я ОСОБА_5; кадастровий НОМЕР_9 площею 0,1641 га серія НОМЕР_10, зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011069300055, виданий на ім'я ОСОБА_5; кадастровий НОМЕР_11 площею 2,0000 га серія НОМЕР_12, зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011069300050, виданий на ім'я ОСОБА_6; визнати недійсними записи № 011069300053, № 011069300047, №

011069300063, № 011069300052, № 011069300057, № 011069300050 про реєстрацію права власності на землю, вчинені 10-11 лютого 2010 року Дергачівським районним відділом Харківської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» при Держкомземі України в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі; витребувати з незаконного володіння ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь держави особі Харківської обласної державної адміністрації вказані земельні ділянки.

В уточнених вимогах позивач просив не розглядати позови в частині визнання

недійсними записів № 011069300050, № 011069300047, № 011069300063, № 011069300053, № 011069300057 про реєстрацію права власності на землю, вчинені 10-11 лютого 2010 року Дергачівським районним відділом Харківської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» при Держкомземі України в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі.

Третя особа ТОВ «КЗСВ» з позовом погодилась. В самостійному позові ОСОБА_7 - представник третьої особи просив визнати недійсними Розпорядження Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області від 15 червня 2009 року № 596, № 597, № 598, № 599, № 600 в частині передачі вказаних земельних ділянок відповідачам, визнати недійсними вказані Державні акти на право власності на земельні ділянки, а також визнати подовженим дію договору оренди землі, укладеного 07 листопада 2003 року між ТОВ «КЗСВ» та Дергачівською районною державною адміністрацією Харківської області, зареєстрований в книзі записів державної реєстрації договорів оренди земельною ділянки 07 листопада 2003 року за № 216.

Ухвалами Дергачівського районного суду Харківської області від 31 березня 2015 року, 03 квітня 2015 року позови об'єднані в одне провадження (а. с. 144 т. 1; 127 т.2; 140 т. 3,; 144, 181-182, 264 т. 5).

Справа розглянута за відсутності відповідачів та третьої особи Реєстраційної служби Дергачівського районного управління юстиції Харківської області.

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 09 вересня 2015 року позови задоволено.

Визнано недійсними Розпорядження Дергачівської районної державної

адміністрації Харківської області від 15 червня 2009 року № 596, № 597, № 599, № 600 в частині передачі земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства на території Пересічанської селищної ради Дергачівського району Харківської області ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3

Визнано недійсними Державні акти на право власності на земельні ділянки: кадастровий НОМЕР_1 площею 0,8201 га серія НОМЕР_2, зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011069300053, виданий на ім'я ОСОБА_3; кадастровий НОМЕР_3 площею 2,0000 га серія НОМЕР_4, зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011069300047, виданий на ім'я ОСОБА_2; кадастровий НОМЕР_5 площею 2,0000 га серія НОМЕР_6, зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011069300063, виданий на ім'я ОСОБА_4; кадастровий НОМЕР_7 площею 1,8359 га серія НОМЕР_8, зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011069300052, виданий на ім'я ОСОБА_5; кадастровий НОМЕР_9 площею 0,1641 га серія НОМЕР_10, зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011069300055, виданий на ім'я ОСОБА_5; кадастровий НОМЕР_11 площею 2,0000 га серія НОМЕР_12, зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011069300050, виданий на ім'я ОСОБА_6

З незаконного володіння ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь держави особі Харківської обласної державної адміністрації витребувано вказані земельні ділянки.

Дію договору оренди землі, укладеного 07 листопада 2003 року між ТОВ ««КЗСВ» та Дергачівською районною державною адміністрацією Харківської області, зареєстрованого в книзі записів державної реєстрації договорів оренди земельною ділянки за № 216, визнано подовженим.

Судовий збір в розмірі 243 грн. 60 коп. стягнуто в рівних частках з ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ТОВ «КЗСВ».

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 - представник ОСОБА_2, посилаючись на порушення норм матеріального, процесуального права, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовів. Зокрема, зазначає, що перевірка інспекції сільського господарства України в Харківській області проведена на підставі листа прокуратури Дергачівського району Харківської області, відповідна постанова прокуратури в матеріалах справи відсутня; досудове розслідування у кримінальному провадженні стосовно колишніх посадових осіб районного відділу земельних ресурсів перекваліфіковано з ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 365 КК України на ч. 1 ст. 366 КК України та триває до цього часу; позов пред'явлено в інтересах неналежного позивача, оскільки земельні ділянки не перебувають у державній власності; спірні земельні ділянки є землями сільськогосподарського призначення та надані в оренду ТОВ «КЗСВ» незаконно без зміни цільового призначення; додаткова угода до договору оренди не зареєстрована в установленому законом порядку, обмінний файл ТОВ «КЗСВ» не прийнято, а обмінний файл відповідачів прийнято 05 червня 2009 року; позапланова перевірка з питань дотримання вимог земельного законодавства проведена без залучення відповідачів та інших осіб; не враховано висновків, що містяться в постанові Верховного Суду України від 14 березня 2007 року у справі за № 21-8во07, та рішення Європейського Суду з прав людини від 24 червня 2003 року у справі «Стретч проти Об'єднаного Королівства Великобританії і Північної Ірландії»; позивачем пропущено строк позовної давності для звернення за захистом порушеного права, який для позивача повинен обчислюватися з 15 липня 2009 року, а для ТОВ «КЗСВ» - з 20 жовтня 2008 року; у даному випадку спір виник щодо меж земельних ділянок, що не є спором про право; питання щодо вилучення земельних ділянок відноситься до повноважень органів Держгеокадастру та Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області.

Прокуратура Дергачівського району Харківської області, Мазура П.С. - представник ТОВ «КЗСВ», Тимошенко Г.Ю. - представник Харківської обласної державної адміністрації в запереченнях на апеляційну скаргу просять залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Позивачі, інші відповідачі, треті особи рішення суду першої інстанції не оскаржили, своїх заперечень на апеляційну скаргу не надали.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції - судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Матеріали справи свідчать, що згідно розпорядження Дергачівської РДА № 329 від 15 жовтня 2003 року ТОВ «КЗСВ» передано в оренду землі Пересічнянського родовища піску площею 9,0 га та землі Гаврилівського родовища піску площею 9,0 га із земель державної власності на території Пересічанської селищної ради Дергачівського району Харківської області за межами смт. Пересічне для добування піску терміном на 5 років.

На підставі цього розпорядження між Дергачівською РДА та ТОВ «КЗСВ» 07 листопада 2003 року укладено договір оренди вказаних земельних ділянок за № 216.

Розпорядженням № 1046 від 21 жовтня 2008 року продовжено термін дії договору оренди № 216 від 07 листопада 2003 року та відповідно до цього розпорядження укладено додаткову угоду між Дергачівською РДА та ТОВ «КЗСВ».

Розпорядженням Дергачівської РДА від 26 травня 2008 року № 580 ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 надано дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок із земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 14 га (рілля), по 2,00 га кожному, без зміни цільового призначення на території Пересічанської сільської ради Дергачівського району Харківської області за межами населеного пункту для ведення особистого селянського господарства з подальшою передачею у власність.

Розпорядженням Дергачівської РДА від 26 травня 2008 року № 580 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства та передано відповідачам у власність земельні ділянки: ОСОБА_3 - площею 0,8201 га, ОСОБА_2 - площею 2,0 га, ОСОБА_4 - площею 2,0 га, ОСОБА_5 - площею 0,1641 га та 0,6516 га, ОСОБА_6 - площею 2,0 га селянського господарства на території Пересічнянської селищної ради Дергачівського району Харківської області за межами населеного пункту. На підставі цього розпорядження видано державні акти про право власності на земельні ділянки: ОСОБА_3 - серія НОМЕР_2 від 10 лютого 2010 року, ОСОБА_2 - серія НОМЕР_4 від 10 лютого 2010 року, ОСОБА_4 - серія НОМЕР_6 від 11 лютого 2010 року, ОСОБА_5 - серія НОМЕР_8 від 10 лютого 2010 року та серія НОМЕР_10 від 10 лютого 2010 року, ОСОБА_6 - серія НОМЕР_12 від 10 лютого 2010 року.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, прокурор Дергачівського району Харківської області зазначав про неправомірне надання відповідачам земельних ділянок із промислових земель, що перебувають в оренді ТОВ «КЗСВ», питання про вилучення та зміну цільового призначення якої не вирішувалося, крім того районною адміністрацією перевищено повноваження щодо розпорядження землями за межами населеного пункту.

Відповідно до положень частин 1-3 ст. 116 ЗК України громадяни набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадянам провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянам встановлений частинами 6-9 ст. 118 ЗК України в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно п. «а» ч. 1 ст. 17 ЗК України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належать розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Частинами 3-4 ст. 122 ЗК України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), встановлено, що районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: сільськогосподарського використання; ведення господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті; будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті.

До компетенції обласних державних адміністрацій відноситься надання земельних ділянок на їх території із земель державної власності у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.

До розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність та земель, зазначених в абзаці другому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади (п. 12 Перехідних положень ЗК України, чинний на час виникнення спірних правовідносин).

Статтями 19, 20 ЗК України землі України передбачено, що за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі: землі житлової та громадської забудови й землі водного фонду. Віднесення їх до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання відповідно до ст. 21 ЗК України недійсними рішень про надання земель, угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною тощо.

За ч. 2 ст. 65 ЗК України порядок використання земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення встановлюється законом. Згідно з ч. 1 ст. 66 цього кодексу до земель промисловості належать землі, надані для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під'їздних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель, інших споруд, а ч. 4 цієї статті передбачено, що надання земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, проводиться після оформлення в установленому порядку прав користування надрами і відновлення земель згідно із затвердженим відповідним робочим проектом землеустрою на раніше відпрацьованих площах у встановлені строки.

Відповідно до ст. 2 Кодексу України про надра завданням цього кодексу є регулювання гірничих відносин з метою забезпечення раціонального, комплексного використання надр для задоволення потреб у мінеральній сировині та інших потреб суспільного виробництва, охорони надр, гарантування при використанні надрами безпеки людей, майна та навколишнього природного середовища, а також охорона прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій та громадян.

Державний фонд надр, відповідно до ст. 5 Кодексу України про надра включає як ділянки надр, що використовуються, так і ділянки надр, не залучені до використання.

Статтею 4 вказаного Кодексу визначено, що надра є виключною власністю Українського народу і надаються тільки у користування.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 12 грудня 1994 року № 827 «Про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення» пісок відноситься до корисних копалин місцевого значення.

Крім того, встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних та картографічних матеріалів. Межі земельної ділянки в натурі закріплюються межовими знаками встановленого зразка, крім того, межові знаки здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам (ст. 55 Закону України «Про землеустрій»).

Відповідно до п. 2.3 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету по земельних ресурсах від 04 травня 1999 року № 43 (далі - Інструкція), межі земельних ділянок, що передаються або надаються у власність чи у користування, відновлюються або передаються в натурі (на місцевості) за наявними планово-картографічними матеріалами.

Згідно з п. 2.4 Інструкції перенесення в натурі (на місцевості) або відновлення всіх поворотних точок меж земельної ділянки здійснюється геодезичними методами з прив'язкою не менше двох характерних закріплених поворотних точок до пунктів державної геодезичної мережі та до твердих точок на місцевості. Здійснюється кадастрова зйомка земельної ділянки з наступним вирахуванням координат поворотних точок меж (у державній або умовній системі координат) і площі земельної ділянки. За результатами виконаних робіт складається кадастровий план земельної ділянки.

Тобто, саме погодження меж є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованої на те, щоб уникнути необов'язкових технічних помилок. Погодження меж земельної ділянки є складовою частиною кадастрового плану, який, у свою чергу, є складовою частиною технічної документації, необхідної для передачі громадянам безоплатно земельних ділянок на праві приватної власності.

Отже, оскаржуваним розпорядженнями Дергачівської ОДА було незаконно передано у власність ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 земельні ділянки, які відносяться до промислових земель й мають перетин із земельною ділянкою, переданою в оренду ТОВ «КЗСВ» для видобування піску, що тягне за собою визнання незаконними державних актів про право власності на землю та їх витребування.

Справа розглянута в межах заявлених вимог.

Доводи апеляційної скарги щодо проведення перевірки інспекції сільського господарства України в Харківській області на підставі листа прокуратури Дергачівського району Харківської області, без залучення відповідачів та інших осіб на висновки суду не впливають.

Посилання на те, що досудове розслідування у кримінальному провадженні стосовно колишніх посадових осіб районного відділу земельних ресурсів перекваліфіковано з ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 365 КК України на ч. 1 ст. 366 КК України та триває до цього часу, не можуть бути прийняті до уваги.

Згідно ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справах про адміністративні правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

На даний час відповідний вирок відсутній.

За змістом статті 119 ЦПК України право визначати коло осіб, які повинні приймати участь у справі, та зміст позовних вимог належить позивачу. Заява про відмову Харківської обласної державної адміністрації від позову в установленому законом порядку до суду не подана. Отже, аргументація щодо пред'явлення позову в інтересах неналежного позивача не грунтується на законі.

Доводи стосовно пропуску строку позовної давності не можуть бути прийняті до уваги.

Стаття 261 ЦК України визначає, що початком перебігу строку є день, коли особа довідалась або повинна була (могла) довідатисяпро порушення свого права.

Таким чином, для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти.

При цьому норма частини першої статті 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб'єктивних прав, відтак обов'язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.

Оскільки позивач, як юридична особа, набуває та здійснює свої права і обов'язки через свої органи, то його обізнаність про порушення його прав або можливість такої обізнаності слід розглядати через призму обізнаності його органів та інших осіб, до повноважень яких належав контроль у сфері земельних відносин.

Саме така правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 29 жовтня 2014 року у справі за № 6-152цс14.

Рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

В суді апеляційної інстанції представники ТОВ «КЗСВ» пояснили, що про порушення права на користування земельною ділянкою ТОВ «КЗСВ» дізнався в 2012 році з акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства, складеного Державною інспекцією сільського господарства в Харківській області 21 грудня 2012 року. До цього часу товариство не було обізнано, про те, що існує перетин земельних ділянок, які належать цим відповідачам на праві власності.

Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України (ч. 1 ст. 9 Конституції України).

Відповідно до ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-1У (з наступними змінами) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За статтею 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Законом України від 17липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, № 4, № 7 та № 11 до Конвенції» ратифіковано Конвенцію про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року (далі - Конвенція), Перший протокол та протоколи № 2, № 4, № 7 та № 11 до Конвенції.

Згідно зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Рішенням Європейського Суду від 24 червня 2003 року № 44277/98 «Стретч проти Сполученого Королівства» встановлено, що оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, то в такому випадку мало місце «непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулося порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції», отже визнання недійсним договору, згідно якого особа отримала майно від держави, та подальше позбавлення його цього майна на підставі того, що державний орган порушив закон, є неприпустимим.

Отже, посилання на постанову Верховного Суду України від 14 березня 2007 року у справі за № 21-8во07, та рішення Європейського Суду з прав людини від 24 червня 2003 року у справі «Стретч проти Об'єднаного Королівства Великобританії і Північної Ірландії» також не можуть бути прийняті до уваги, оскільки це стосуються правовідносин, які не є предметом розгляду даної справи.

Інші доводи апеляційної скарги не є суттєвими.

Обставини передачі земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства на території Пересічанської селищної ради Дергачівського району Харківської області досліджувались під час розгляду іншої справи.

Так, рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 27 січня 2015 року в задоволенні позову прокурора Дергачівського району Харківської області в інтересах держави в особі Харківської обласної державної адміністрації до ОСОБА_9, Дергачівської РДА Харківської області, за участю третіх осіб - Реєстраційної служби Дергачівського районного управління юстиції, ТОВ «КЗСВ», про визнання недійсними розпорядження, державного акту і запису про його речову реєстрацію та витребування земельної ділянки відмовлено.

Однак рішенням Апеляційного суду Харківської області від 15 квітня 2015 року, залишеним без змін ухвало. Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 жовтня 2015 року, рішення суду першої інстанції скасовано.

Позов прокурора задоволено частково.

Визнано недійсним розпорядження Дергачівської РДА Харківської області № 601 від 15 червня 2009 року «Про передачу земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Пересічанської сільської ради ОСОБА_9».

Визнано недійсним Державний акт про право власності на земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_13) площею 2,0 га серія № 518034, виданий ОСОБА_9

Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_9 на користь держави в особі Харківської ОДА земельну ділянку площею 2,0 га (кадастровий номер НОМЕР_13) на території Пересічанської сільської ради Дергачівського району Харківської області.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, що якої встановлено ці обставини.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 3, 313, 314 ч. 2, 309 ч. 1 п. п. 1, 4, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - представника ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 09 вересня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді