Постанова № 53477207, 11.11.2015, Рубіжанський міський суд Луганської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.11.2015 року Провадження №2-а/425/58/15

Справа №425/2208/15-а

місто Рубіжне Луганської області

Рубіжанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Мирошникової О.Ш.,

за участю секретаря Кулішової О.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду Рубіжанського міського суду Луганської області адміністративну справуза позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області про зобов'язання вчинити певні дії, -

встановив:

14 липня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Рубіжанського міського суду Луганської області з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області про зобов'язання відповідача сплатити позивачу одноразову грошову допомогу як інваліду війни 2 групи у розмірі 2475,00 гривень. 24.09.2015 року позивачем було подано заяву про доповнення адміністративного позову позовною вимогою про зобов'язання відповідача на підставі ст. 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» сплатити позивачу 593,56 гривень за зубопротезування, зазначена заява про зміну позовних вимог була приєднана до справи.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначає, що він є інвалідом війни 2 групи та особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, та перебуває на обліку у Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги, як ліквідатор наслідків аварії на ЧАЕС І категорії та інвалід війни 2 групи. Відповідно ст. 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право на щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня, яку здійснює у даному випадку відповідач. Також, позивач посилається на те, що відповідно ч. 2 ст. 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» він має право на безоплатне позачергове зубопротезування за винятком дорогоцінних металів. В стоматологічній поліклініці міста Рубіжне йому було проведено зубопротезування, вартість якого була сплачена позивачем через банк та після цього він звернувся до відповідача з вимогою оплатити вартість зубопротезування. Однак відповідач відмовив позивачу у сплаті щорічної разової допомоги та оплаті вартості зубопротезування, чим порушив права позивача, тому він і звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

В судове засідання позивач не з'явився, 11.11.2015 року через канцелярію суду надав заяву про розгляд справи в письмовому провадженні без його участі. В попередніх судових засіданнях, в яких брав участь позивач, він свій позов підтримував та просив його повністю задовольнити.

В судове засідання представник відповідача не з'явився, 11.11.2015 року через канцелярію суду надав заяву про розгляд справи в письмовому провадженні без участі представника відповідача. В попередніх судових засіданнях, в яких брав участь представник відповідача, він заперечував проти позову, просив відмовити в його задоволенні з підстав, зазначених в письмових запереченнях, відповідно до яких у період часу з 11.03.2009 року по 30.06.2012 року ОСОБА_1 одночасно отримував дві пенсії - в Україні та в Російській Федерації, з 01.10.2012 року виплата пенсії ОСОБА_1 була припинена, а пенсійна справа закрита. Згідно з ст. 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та Постанови Кабінету Міністрів України № 147 від 31.03.2015 року разова грошова допомога інвалідам війни 2 групи виплачується за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання), у розмірі 2475,00 гривень та Пенсійний фонд України має подати до 09 квітня 2015 року органам соціального захисту населення перелік осіб, які мають право на одержання грошової допомоги, щодо осіб, які перебувають на обліку в його органах, однак у 2015 році від Пенсійного фонду України не надходило переліку осіб, в якому був би вказаний ОСОБА_1, тому йому й не була сплачена допомога. Стосовно вимог про зобов'язання сплатити позивачу вартість зубопротезування, представник відповідача заперечень окремо не надав (а.с. 13).

Відповідно до ст. 41 КАС України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (в тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що особи, які беруть участь у даній справі, не скористалися правом брати участь в судовому засіданні, суд розглядає адміністративну справу за наявними у справі доказами в порядку письмового провадження.

Суд, розглянувши адміністративну справу в межах заявлених вимог, об'єктивно оцінивши докази, які містяться в адміністративній справі, вважає, що заява підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що згідно посвідчень ОСОБА_1 є інвалідом війни 2 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни та є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та має право на пільги і компенсації, встановлені Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобільської катастрофи» (а.с. 2).

Згідно довідки Управління праці та соціального захисту населення № 3/3219 від 28.09.2015 року, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги, управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради з 29.10.2010 року як інвалід війни 3 групи, а з 10.03.2011 року як інвалід війни 2 групи, з 29.10.2010 року як особа ЧАЕС 1 категорії (а.с. 47).

Листом № 9/1692 від 05.06.2015 року Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради повідомило ОСОБА_1 про розгляд його звернення, зокрема, щодо невиплати грошової допомоги та зазначило, що підстав для нарахування щорічної разової грошової допомоги у розмірі 2475,00 гривень не має, оскільки, в переліку осіб, які перебувають на обліку в органах Пенсійного фонду України та мають право на отримання грошової допомоги, що передані до УПСЗН, даних ОСОБА_1 не було.

Відповідно ст. 171 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

Відповідно ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» інвалідам війни та прирівняним до них особам надаються такі пільги: щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

У п.п. 1 п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 147 від 31.03.2015 року «Деякі питання виплати у 2015 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» встановлено, що у 2015 році виплату разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» (далі - грошова допомога), здійснює Міністерство соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій (далі - органи соціального захисту населення), які через відділення зв'язку або установи банків перераховують їх на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання), у таких розмірах, зокрема, інвалідам війни ІІ групи - 2475 гривень.

У п. 2 зазначеної Постанови встановлено забезпечити подання до 9 квітня 2015 р. органам соціального захисту населення переліку осіб, які мають право на одержання грошової допомоги: Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Національною гвардією, Державною фіскальною службою, Державною службою з надзвичайних ситуацій, Службою безпеки, Службою зовнішньої розвідки, Державною пенітенціарною службою, Управлінням державної охорони, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державною спеціальною службою транспорту, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями, підприємствами, установами, організаціями - щодо осіб, які не перебувають на обліку в органах Пенсійного фонду України; Пенсійним фондом України - щодо осіб, які перебувають на обліку в його органах.

Таким чином, суд вважає, що позивач як інвалід війни 2 групи мав право на разову грошову допомогу до 5 травня на підставі ст.ст. 13, 171 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

В своїх письмових запереченнях та в судовому засіданні представник відповідача зазначив, що разова грошова допомога інвалідам війни 2 групи виплачується за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання, однак ОСОБА_1 з 01.10.2012 року була припинена виплата пенсії, пенсійна справа закрита та Пенсійний фонд України не надав переліку осіб, які мають право на отримання грошової допомоги, в якому би був зазначений ОСОБА_1, також іншими органами не було надано такого переліку, тому відповідачем й не було сплачено позивачу грошову допомогу.

Суд відхиляє вказані заперечення представника відповідача, виходячи з такого.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги, в Управлінні праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради з 29.10.2010 року як інвалід війни 3 групи, а з 10.03.2011 року як інвалід війни 2 групи, з 29.10.2010 року як особа ЧАЕС 1 категорії (а.с. 47).

В судовому засіданні 29.07.2015 року ОСОБА_1 пояснив, що не отримує пенсію та не є пенсіонером (журнал судового засідання а.с. 19).

У статті 171 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» зазначено, що щорічна виплата разової допомоги до 5 травня здійснюється через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

Тобто, особам, які не є пенсіонерами щорічна виплата разової допомоги до 5 травня здійснюється за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

Із справи вбачається, що місце проживання ОСОБА_1 є: АДРЕСА_1.

Отже, з врахуванням того факту, що ОСОБА_1 є інвалідом війни 2 групи та має право на виплату щорічної разової допомоги до 5 травня, з огляду на те, що він не є пенсіонером та не отримує пенсію, Управління праці та соціального захисту населення повинно було здійснити йому цю виплату за місцем його проживання.

При цьому, з 10.03.2011 року ОСОБА_1 постійно перебував на обліку в УПСЗН, зокрема, як інвалід війни 2 групи та є зареєстрованим в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги, що підтверджується довідкою відповідача від 28.09.2015 року (а.с. 47).

Судом відхиляються доводи представника відповідача про те, що Пенсійний фонд України та інші органи не надали відповідачу переліку осіб, які мають право на разову допомогу, в яких би був зазначений ОСОБА_1, тому й відсутні підстави для виплати позивачу такої допомоги, оскільки в Постанові Кабінету Міністрів України № 147 від 31.03.2015 року, подання переліку осіб, які мають право на пільги, покладено на відповідні державні органи, тому неподання такого переліку відповідачу цими державними органами не може скасовувати або обмежувати право позивача на щорічну разову допомогу, встановленому Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Суд зазначає, що на наявність у позивача як інваліда війни 2 групи права на отримання щорічної разової допомоги не впливають такі обставини чи є позивач пенсіонером та отримує пенсію чи таким не є. Ці обставини мають значення тільки для визначення місця виплати такої допомоги відповідачем: для пенсіонерів - за місцем отримання пенсії; для інших осіб - за місцем їх проживання.

Відповідно ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийняття нових законів або внесені змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Стаття 46 Конституції України встановлює, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно ч.1 ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відмова відповідача у щорічній виплаті позивачу разової грошової допомоги до 5 травня не ґрунтується на вимогах Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та є протиправною, тому позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача сплатити позивачу разову грошову допомогу як інваліду війни 2 групи у розмірі 2475,00 гривень підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача сплатити позивачу за зубопротезування 593,56 гривень, суд вважає, що в цій частині адміністративний позов не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Згідно посвідчення та довідки УПСЗН ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 та має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (а.с. 2, 47).

Відповідно п. 2 ст. 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 1, надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги як - безплатне позачергове зубопротезування (за винятком зубопротезування із дорогоцінних металів та прирівняних по вартості до них, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я).

Відповідно ст. 60 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, які мають одночасно право на інші пільги та компенсації, передбачені законодавством України, надаються за їх вибором пільги та компенсації відповідно до одного із законів України.

Згідно листа УПСЗН № 1/1568 від 28.05.2015 року 20.05.2015 року ОСОБА_1 здійснив вибір пільг та компенсацій та обрав, зокрема, безплатне позачергове зубопротезування відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (а.с. 34).

Згідно Положення про управління праці і соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області, затвердженому рішенням Рубіжанської міської ради від 28.02.2013 року № 30/12 із змінами, внесеними згідно рішення Рубіжанської міської ради від 26.12.2013 року № 37/205 (яке розміщено у відкритому доступі у мережі Інтернет на офіційному порталі Рубіжанської міської ради, режим доступу http://www.rubizhne.lg.ua/), Управління відповідно до визначених повноважень виконує функції, зокрема, у сфері реалізації державних соціальних гарантій окремим категоріям громадян організовує призначення та виплату допомоги, компенсацій та надання інших соціальних гарантій громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до законодавства України.

Згідно копії заяви про перерахунок готівки № 243 від 26.02.2015 року ОСОБА_1 сплатив за послуги зубопротезування 593,56 гривень на користь Управління охорони здоров'я Рубіжанської міської ради (а.с. 31, 32).

Разом з цим, позивачем не надано суду доказів надання йому цих стоматологічних послуг зубопротезування, тобто доказів проведення зубопротезування, за яке сплатив позивач, до справи ним не надано.

Згідно листа № 2/1666 від 04.06.2015 року Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради, адресованому ОСОБА_1, йому рекомендовано звернутися до Управління охорони здоров'я Рубіжанської міської ради з питання безоплатного позачергового зубопротезування, здійснити оплату чи компенсацію за зубопротезування відповідно до ксерокопії квитанції № 243 УПСЗН не має підстав (а.с. 33).

В доповненнях до позовної заяви позивач зазначає, що він надавав відповідачу також оригінал квитанції, однак йому було відмовлено в проведенні оплати (а.с. 30).

Згідно заяви ОСОБА_1 від 30.09.2015 року, він звернувся до УПСЗН із заявою про сплату йому 593,56 гривень за послуги зубопротезування та до заяви надав повідомлення про оплату, однак доказів, що після цього відповідач відмовив позивачу в здійсненні оплати чи компенсації до справи позивач не надав (а.с. 49).

Також, представник відповідача не надав таких доказів до справи.

Суд не приймає ці доводи позивача, оскільки у справі відсутні докази відмови позивачу відповідачем в оплаті цих послуг після отримання оригіналу квитанції від позивача.

Враховуючи викладене, суд вважає передчасними вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання відповідача сплатити йому 593,56 гривень за послуги зубопротезування, оскільки відповідач повідомив позивача, що здійснити оплату відповідно до ксерокопії квитанції № 243 немає підстав.

Тому позивачу для реалізації свого гарантованого державою права на безплатне позачергове зубопротезування, слід звернутися до відповідача та надати належні документи, в тому числі й оригінал платіжного документу за оплату послуг зубопротезування, що він й зробив 30.09.2015 року, та отримати результат розгляду його заяви відповідачем.

Отже, суд вважає, що в задоволенні вимог про зобов'язання відповідача сплатити йому 593,56 гривень за послуги зубопротезування слід відмовити, в зв'язку з передчасністю їх пред'явлення позивачем.

Відповідно ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з пп. 1, 2 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Сторони звільнені від сплати судового збору, тому відповідно ст. 94 КАС України судові витрати покладаються за рахунок держави.

Суд вважає за необхідне звернути увагу сторін на наступне.

Розпорядженням Вищого адміністративного суду України від 01.12.2014 року «Про внесення змін до розпорядження Вищого адміністративного суду України від 02.09.2014 року № 193 «Про забезпечення розгляду адміністративних справ, підсудних адміністративним судам, розташованим у районі проведення антитерористичної операції», абзац четвертий пункту 1 розпорядження Вищого адміністративного суду України від 02.09.2014 року № 193 визнано таким, що втратив чинність. Роботу Донецького апеляційного адміністративного суду відновлено у місті Краматорську Донецької області (місцезнаходження суду: 84301, Донецька область, місто Краматорськ, вулиця Марата, 15, будівля Художньої школи).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 10, 11, 71, 86, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області сплатити ОСОБА_1 разову грошову допомогу як інваліду війни 2 групи у розмірі 2475,00 гривень відповідно статті 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

В решті позовних вимог - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Рубіжанський міський суд Луганської області протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої ст. 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя О.Ш. Мирошникова