Рішення № 53474238, 11.11.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/7253/15 Справа № 183/3944/14 Головуючий у 1 й інстанції - Березюк В. В. Доповідач - Демченко Е.Л.

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Демченко Е.Л.

суддів - Волошина М.П., Куценко Т.Р.

при секретарі - Прудченко В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 червня 2015 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа - ОСОБА_2, про визнання договорів поруки недійсними, -

в с т а н о в и л а:

У червні 2014 року публічне акціонерне товариство «УкрСибБанк» (далі - ПАТ «УкрСибБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3., ОСОБА_4. про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи тим, що 07 травня 2008 року між ПАТ «УкрСибБанк» та ОСОБА_2 було укладено договір про надання споживчого кредиту №11343318000, згідно якого банк надав останній, на умовах визначених в договорі, кредит в розмірі 65.000 доларів США зі строком повернення не пізніше 07 травня 2029 року.

Зазначали, що з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 07 травня 2008 року між банком та ОСОБА_3 укладено договір поруки №11343318000/2.

З тією ж метою, 07 травня 2008 року між банком та ОСОБА_4 було укладено договір поруки №11343318000/3.

Посилаючись на те, що всупереч умовам договору про надання споживчого кредиту, договорів поруки, відповідачі у повному обсязі не виконують свої зобов'язання по поверненню кредиту, не здійснюють чергові погашення, чим порушують взяті на себе зобов'язання, передбачені умовами кредитного договору та договорами поруки, внаслідок чого станом на 06 травня 2014 року утворилась заборгованість в розмірі 33.737 доларів США 86 центів, що еквівалентно 386.958 грн.97 коп., яка складається з наступного: 27.109 доларів США 92 центи, що еквівалентно 310.939 грн.29 коп., - заборгованість по тілу кредиту; 6.117 доларів США 18 центів, що еквівалентно 70.161 грн.46 коп., - заборгованість по відсоткам; 510 доларів США 76 центів, що еквівалентно 5.858 коп.22 коп., - пені, яку просили стягнути з відповідачів.

У травні 2015 року відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до суду із зустрічним позовом до ПАТ «УкрСибБанк» про визнання договорів поруки недійсними, мотивуючи тим, що банк скористався правом передбаченим абз.4 п.1.3.1 кредитного договору та збільшив проценту ставку за кредитним договором.

Зазначали, що у зобов'язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки, навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови у договорі поруки, не дає підстав покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком.

Посилаючись на те що, збільшення процентної ставки за кредитним договором відбулося без їх згоди, внаслідок чого відбулося збільшення обсягу їх відповідальності, а тому просили суд визнати договори поруки №11343318000/2 та №11343318000/3 припиненими.

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 червня 2015 року позовні вимоги ПАТ «УкрСибБанк» задоволені частково. Стягнуто з ОСОБА_2 заборгованість за кредитом у розмірі 386.958 грн.97 коп., яка складається із заборгованості за процентами по користуванню кредитом у розмірі 6.117 доларів США 18 центів, що в еквівалентні складає 70.161 грн.46 коп., та пені у розмірі 510 доларів США 76 центів, що в еквівалентні складає 5.858 грн.22 коп. Задоволено зустрічний позов ОСОБА_4, ОСОБА_3 Вирішено питання стосовно судових витрат.

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 липня 2015 року виправлено описку у рішенні шляхом зазначення доларового еквіваленту заборгованості та зазначення заборгованості за тілом кредиту.

В апеляційній скарзі ПАТ «УкрСибБанк», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким їх позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів находить, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які буди досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5)чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6)як розподілити між сторонами судові витрати; 7)чи є негайні підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8)чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Однак зазначеним вимогам закону ухвалене у справі рішення суду не відповідає.

Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 07 травня 2008 року між АКІБ «УкрСибБанк» та ОСОБА_2 було укладено договір про надання споживчого кредиту №11343318000, згідно якого банк надав останній, на умовах визначених в договорі, кредит в розмірі 65.000 доларів США зі строком повернення не пізніше 07 травня 2029 року (а.с.6-12).

До статуту АКІБ «УкрСибБанк» були внесені зміни, відповідно до яких з 01 грудня 2009 року нове повне найменування банку стало ПАТ «УкрСибБанк».

Відповідно до умов кредитного договору позивач надав відповідачу ОСОБА_2 кредит в іноземній валюті в сумі 65.000 доларів США, а остання зобов'язалась повернути наданий кредит у повному обсязі, відповідно до п.1.2.2., не пізніше, ніж до 07 травня 2029 року та сплачувати протягом кожних 30 календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, відсотки за користування кредитом у розмірі 14% річних.

Пунктом 1.3.1 кредитного договору за користування кредитними коштами протягом перших 30 календарних днів процентна ставка встановлюється у розмірі 14.00% річних. Після закінчення цього строку та кожного наступного місяця кредитування процентна ставка підлягає перегляду відповідно до умов договору.

За користування кредитними коштами понад встановлений договором термін банк автоматично нараховує проценти на прострочену суму основного боргу за процентною ставкою в розмірі збільшеному вдвічі від ставки, вказаної в п.1.3.1. Нарахування вищевказаної процентної ставки за прострочену суму основного боргу починається з дня виникнення простроченої суми основного боргу, а саме з наступного дня після дня не сплати або не повної сплати платежу встановленого у договорі. Проценти нараховуються на прострочену суму основного боргу з підвищеною ставкою до моменту погашення такої заборгованості.

Зокрема, пунктом 4.1. договору про надання споживчого кредиту визначено, що за порушення термінів повернення кредиту та/або процентів за кредит та/ або комісій, відповідач сплачує позивачу додатково до встановленої процентної ставки за кредит пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, сума еквіваленту розраховується за офіційним обмінним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування такої пені.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Банк виконав умови кредитного договору надавши грошові кошти.

Відповідач ОСОБА_2 порушила умови кредитного договору, у зв'язку з чим станом на 06 травня 2014 року утворилась заборгованість в розмірі 33.737 доларів США 86 центів, що еквівалентно 386.958 грн. 97 коп., яка складається з наступного: 27.109 доларів США 92 центи, що еквівалентно 310.939 грн.29 коп., - заборгованість по тілу кредиту; 6.117 доларів СШП 18 центів, що еквівалентно 70.161 грн.46 коп., - заборгованість по відсоткам; 510 доларів США 76 центів, що еквівалентно 5.858 грн.22 коп., - пеня.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч.1 ст.546 ЦК України).

З метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобов'язань відповідача ОСОБА_2 за договором про надання споживчого кредиту між банком та відповідачем ОСОБА_4 було укладено договір поруки №11343318000/2 від 07 травня 2008 року.

07 травня 2008 року з тією ж метою між банком та відповідачем ОСОБА_4 було укладено договір поруки №11338857000/3.

Відповідно до умов договорів поруки відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на добровільних засадах взяли на себе зобов'язання відповідати перед ПАТ «УкрСибБанк» по борговим зобов'язанням ОСОБА_2, які виникають з умов договору про надання споживчого кредиту №11343318000 від 07 травня 2008 року (а.с.3-16).

Задовольняючи частково позовні вимоги банку та задовольняючи у повному обсязі зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_4., суд першої інстанції виходив з того, що у зобов'язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки без згоди поручителя або без відповідної умови у договорі поруки, не дає підстав для покладення на останніх відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком, тому договори поруки слід рахувати припиненими, а позов банку таким, що підлягає задоволенню частково шляхом стягнення суми заборгованості лише з позичальника.

Однак, погодитися з такими висновками суду неможливо, оскільки суд дійшов них через неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, що у відповідності до ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення.

Згідно ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно положень ст.ст.526,527,530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

В силу ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи у забезпечення виконання зобов'язання за договором про надання споживчого кредиту №11343318000 від 07 травня 2008 року, укладеного між банком та відповідачем ОСОБА_2, між банком та відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були укладені 07 травня 2008 року договори поруки №11343318000/2 та №11343318000/3, відповідно до умов яких останні поручилися перед кредитором за належне виконання позичальником ОСОБА_2 усіх взятих на себе зобов'язань (а.с.13-16).

В п.17 постанови пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року №5 роз'яснено, що зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (ч.1 ст.598 ЦК). Такі підстави, зокрема, зазначені у статтях 599-601,604-609 ЦК.

Згідно зі ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Відповідно до ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Порука припиняється після закінчення строку, встановленого у договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя (ч.4 ст.559 ЦК України).

Частиною 1 ст.251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч.1 ст.252 ЦК України).

Разом із тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ч.2 ст.251, ч.2 ст.252 ЦК України).

Із договорів поруки вбачається, що поручителям добре відомі усі умови основного договору, зокрема те, що термін виконання основного зобов'язання встановлений 07 травня 2029 року та діє договір поруки до повного припинення всіх зобов'язань боржника за основним договором.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, за всіма зобов'язаннями останнього за основним договором, включаючи повернення основної суми боргу (в т.ч. суми кредиту, регресу), сплату процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені та штрафних санкцій, передбачених умовами основного договору (п.1.3 договорів поруки).

Під виконанням сторонами зобов'язання слід розуміти здійснення ними дій з реалізації прав і обов'язків, що випливають із зобов'язання, передбаченого договором. Отже, "основне зобов'язання" - це не зміст кредитного договору, а реально існуючі правовідносини, зміст яких складають права та обов'язки сторін кредитного договору.

Встановлено колегією суддів та це підтверджується матеріалами справи, що позичальник допустив порушення строків повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, з урахуванням того, що термін повернення кредиту встановлений кредитним договором - 07 травня 2029 року, крім того п.1.1 спірних договорів поруки визначено, що поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати за невиконання ОСОБА_2 усіх її зобов'язань перед кредитором, що виникли з кредитного договору №11343318000 від 07 травня 2008 року, укладеного між кредитором та боржником, в повному обсязі як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

Поручителю добре відомі усі умови основного договору (п.1.2 договорів поруки).

Пунктом 1.3.1 договору про надання споживчого кредиту, сторонами визначено, що за користування кредитними коштами протягом перших 30 календарних днів процентна ставка встановлюється у розмірі 14.00% річних. Після закінчення цього строку та кожного наступного місяця кредитування процентна ставка підлягає перегляду відповідно до умов договору.

З абзацу 4 п.1.3.1 договору про надання споживчого кредиту вбачається, що за користування кредитними коштами понад встановлений договором термін банк автоматично нараховує проценти на прострочену суму основного боргу за процентною ставкою в розмірі збільшеному вдвічі від ставки, вказаної в п.1.3.1.

Відповідно до ч.1 ст.559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

До припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування грошовими коштами; установлення (збільшення) розміру неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.

У п.22 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» вказано, що якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень ч.1 ст.559 ЦК України порука припиняється у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. У цьому випадку поручитель має право на пред'явлення позову про визнання договору поруки припиненим.

З матеріалів справи вбачається, що обсяг відповідальності поручителів без їх згоди збільшено не було, оскільки збільшення вдвічі процентної ставки на прострочену суму основного боргу було передбачено кредитним договором, про що, як зазначено в договорах поруки, поручителям було відомо, а отже висновки суду першої інстанції щодо задоволенні зустрічних позовних вимог поручителів з підстав, передбачених ч.1 ст.559 ЦК України є помилковими.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ПАТ «УкрСиббанк» та відмову у задоволенні зустрічного позову.

З матеріалів справи видно, що зобов'язання ОСОБА_2 визначено в іноземній валюті, відповідно до ч.2 ст.533 ЦК України сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Такі висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 24 вересня 2014 року у справі №6-145цс14, які, відповідно до ст.360-7 ЦПК України, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

В п.14 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року №14 зазначено, що згідно з частиною першою статті 192 ЦК законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. У зв'язку з цим при задоволенні позову про стягнення грошових сум суди повинні зазначати в резолютивній частині рішення розмір суми, що підлягає стягненню, цифрами і словами у грошовій одиниці України - гривні. При стягненні періодичних платежів суд має вказати період, протягом якого проводиться виконання.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про необхідність стягнення пені за порушення строків виконання зобов'язань в розмірі 5.858 грн.22 коп.

Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідачів на користь ПАТ «УкрСибБанк» слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору у розмірі по 1.827 грн. з кожного.

Керуючись ст.ст.303,307,309,313,314,316,317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» задовольнити.

Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 червня 2015 року скасувати.

Позов публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 33.227 доларів США 10 центів, що еквівалентно 381.100 грн.75 коп., та 5.858 грн.22 коп., яка складається з: кредитної заборгованості в розмірі 27.109 доларів США 92 центів, що еквівалентно 310.939 грн. 29 коп.; заборгованості по процентам в розмірі 6.117 доларів США 18 центів, що еквівалентно 70.161 грн.46 коп.; та пені за прострочення сплати процентів в розмірі 5.858 грн.22 коп.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 33.227 доларів США 10 центів, що еквівалентно 381.100 грн.75 коп., та 5.858 грн.22 коп., яка складається з: кредитної заборгованості в розмірі 27.109 доларів США 92 центів, що еквівалентно 310.939 грн. 29 коп.; заборгованості по процентам в розмірі 6.117 доларів США 18 центів, що еквівалентно 70.161 грн.46 коп.; та пені за прострочення сплати процентів в розмірі 5.858 грн.22 коп.

В іншій частині позову публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» судові витрати в розмірі по 1.827 грн. з кожного.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3, ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа - ОСОБА_2, про визнання договорів поруки недійсними відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий: Демченко Е.Л.

Судді: Волошин М.П.

Куценко Т.Р.

колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Демченко Е.Л.

суддів - Волошина М.П., Куценко Т.Р.

при секретарі - Прудченко В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 червня 2015 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа - ОСОБА_2, про визнання договорів поруки недійсними, -

в с т а н о в и л а:

У червні 2014 року публічне акціонерне товариство «УкрСибБанк» (далі - ПАТ «УкрСибБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4. про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи тим, що 07 травня 2008 року між ПАТ «УкрСибБанк» та ОСОБА_2 було укладено договір про надання споживчого кредиту №11343318000, згідно якого банк надав останній, на умовах визначених в договорі, кредит в розмірі 65.000 доларів США зі строком повернення не пізніше 07 травня 2029 року.

Зазначали, що з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 07 травня 2008 року між банком та ОСОБА_3 укладено договір поруки №11343318000/2.

З тією ж метою, 07 травня 2008 року між банком та ОСОБА_4 було укладено договір поруки №11343318000/3.

Посилаючись на те, що всупереч умовам договору про надання споживчого кредиту, договорів поруки, відповідачі у повному обсязі не виконують свої зобов'язання по поверненню кредиту, не здійснюють чергові погашення, чим порушують взяті на себе зобов'язання, передбачені умовами кредитного договору та договорами поруки, внаслідок чого станом на 06 травня 2014 року утворилась заборгованість в розмірі 33.737 доларів США 86 центів, що еквівалентно 386.958 грн.97 коп., яка складається з наступного: 27.109 доларів США 92 центи, що еквівалентно 310.939 грн.29 коп., - заборгованість по тілу кредиту; 6.117 доларів США 18 центів, що еквівалентно 70.161 грн.46 коп., - заборгованість по відсоткам; 510 доларів США 76 центів, що еквівалентно 5.858 коп.22 коп., - пені, яку просили стягнути з відповідачів.

У травні 2015 року відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до суду із зустрічним позовом до ПАТ «УкрСибБанк» про визнання договорів поруки недійсними, мотивуючи тим, що банк скористався правом передбаченим абз.4 п.1.3.1 кредитного договору та збільшив проценту ставку за кредитним договором.

Зазначали, що у зобов'язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки, навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови у договорі поруки, не дає підстав покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком.

Посилаючись на те що, збільшення процентної ставки за кредитним договором відбулося без їх згоди, внаслідок чого відбулося збільшення обсягу їх відповідальності, а тому просили суд визнати договори поруки №11343318000/2 та №11343318000/3 припиненими.

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 червня 2015 року позовні вимоги ПАТ «УкрСибБанк» задоволені частково. Стягнуто з ОСОБА_2 заборгованість за кредитом у розмірі 386.958 грн.97 коп., яка складається із заборгованості за процентами по користуванню кредитом у розмірі 6.117 доларів США 18 центів, що в еквівалентні складає 70.161 грн.46 коп., та пені у розмірі 510 доларів США 76 центів, що в еквівалентні складає 5.858 грн.22 коп. Задоволено зустрічний позов ОСОБА_4, ОСОБА_3 Вирішено питання стосовно судових витрат.

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 липня 2015 року виправлено описку у рішенні шляхом зазначення доларового еквіваленту заборгованості та зазначення заборгованості за тілом кредиту.

В апеляційній скарзі ПАТ «УкрСибБанк», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким їх позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів находить, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які буди досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5)чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6)як розподілити між сторонами судові витрати; 7)чи є негайні підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8)чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Однак зазначеним вимогам закону ухвалене у справі рішення суду не відповідає.

Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 07 травня 2008 року між АКІБ «УкрСибБанк» та ОСОБА_2 було укладено договір про надання споживчого кредиту №11343318000, згідно якого банк надав останній, на умовах визначених в договорі, кредит в розмірі 65.000 доларів США зі строком повернення не пізніше 07 травня 2029 року (а.с.6-12).

До статуту АКІБ «УкрСибБанк» були внесені зміни, відповідно до яких з 01 грудня 2009 року нове повне найменування банку стало ПАТ «УкрСибБанк».

Відповідно до умов кредитного договору позивач надав відповідачу ОСОБА_2 кредит в іноземній валюті в сумі 65.000 доларів США, а остання зобов'язалась повернути наданий кредит у повному обсязі, відповідно до п.1.2.2., не пізніше, ніж до 07 травня 2029 року та сплачувати протягом кожних 30 календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, відсотки за користування кредитом у розмірі 14% річних.

Пунктом 1.3.1 кредитного договору за користування кредитними коштами протягом перших 30 календарних днів процентна ставка встановлюється у розмірі 14.00% річних. Після закінчення цього строку та кожного наступного місяця кредитування процентна ставка підлягає перегляду відповідно до умов договору.

За користування кредитними коштами понад встановлений договором термін банк автоматично нараховує проценти на прострочену суму основного боргу за процентною ставкою в розмірі збільшеному вдвічі від ставки, вказаної в п.1.3.1. Нарахування вищевказаної процентної ставки за прострочену суму основного боргу починається з дня виникнення простроченої суми основного боргу, а саме з наступного дня після дня не сплати або не повної сплати платежу встановленого у договорі. Проценти нараховуються на прострочену суму основного боргу з підвищеною ставкою до моменту погашення такої заборгованості.

Зокрема, пунктом 4.1. договору про надання споживчого кредиту визначено, що за порушення термінів повернення кредиту та/або процентів за кредит та/ або комісій, відповідач сплачує позивачу додатково до встановленої процентної ставки за кредит пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, сума еквіваленту розраховується за офіційним обмінним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування такої пені.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Банк виконав умови кредитного договору надавши грошові кошти.

Відповідач ОСОБА_2 порушила умови кредитного договору, у зв'язку з чим станом на 06 травня 2014 року утворилась заборгованість в розмірі 33.737 доларів США 86 центів, що еквівалентно 386.958 грн. 97 коп., яка складається з наступного: 27.109 доларів США 92 центи, що еквівалентно 310.939 грн.29 коп., - заборгованість по тілу кредиту; 6.117 доларів СШП 18 центів, що еквівалентно 70.161 грн.46 коп., - заборгованість по відсоткам; 510 доларів США 76 центів, що еквівалентно 5.858 грн.22 коп., - пеня.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч.1 ст.546 ЦК України).

З метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобов'язань відповідача ОСОБА_2 за договором про надання споживчого кредиту між банком та відповідачем ОСОБА_3. було укладено договір поруки №11343318000/2 від 07 травня 2008 року.

07 травня 2008 року з тією ж метою між банком та відповідачем ОСОБА_4 було укладено договір поруки №11338857000/3.

Відповідно до умов договорів поруки відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на добровільних засадах взяли на себе зобов'язання відповідати перед ПАТ «УкрСибБанк» по борговим зобов'язанням ОСОБА_2, які виникають з умов договору про надання споживчого кредиту №11343318000 від 07 травня 2008 року (а.с.3-16).

Задовольняючи частково позовні вимоги банку та задовольняючи у повному обсязі зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_4., суд першої інстанції виходив з того, що у зобов'язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки без згоди поручителя або без відповідної умови у договорі поруки, не дає підстав для покладення на останніх відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком, тому договори поруки слід рахувати припиненими, а позов банку таким, що підлягає задоволенню частково шляхом стягнення суми заборгованості лише з позичальника.

Однак, погодитися з такими висновками суду неможливо, оскільки суд дійшов них через неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, що у відповідності до ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення.

Згідно ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно положень ст.ст.526,527,530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

В силу ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи у забезпечення виконання зобов'язання за договором про надання споживчого кредиту №11343318000 від 07 травня 2008 року, укладеного між банком та відповідачем ОСОБА_2, між банком та відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були укладені 07 травня 2008 року договори поруки №11343318000/2 та №11343318000/3, відповідно до умов яких останні поручилися перед кредитором за належне виконання позичальником ОСОБА_2 усіх взятих на себе зобов'язань (а.с.13-16).

В п.17 постанови пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року №5 роз'яснено, що зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (ч.1 ст.598 ЦК). Такі підстави, зокрема, зазначені у статтях 599-601,604-609 ЦК.

Згідно зі ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Відповідно до ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Порука припиняється після закінчення строку, встановленого у договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя (ч.4 ст.559 ЦК України).

Частиною 1 ст.251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч.1 ст.252 ЦК України).

Разом із тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ч.2 ст.251, ч.2 ст.252 ЦК України).

Із договорів поруки вбачається, що поручителям добре відомі усі умови основного договору, зокрема те, що термін виконання основного зобов'язання встановлений 07 травня 2029 року та діє договір поруки до повного припинення всіх зобов'язань боржника за основним договором.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, за всіма зобов'язаннями останнього за основним договором, включаючи повернення основної суми боргу (в т.ч. суми кредиту, регресу), сплату процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені та штрафних санкцій, передбачених умовами основного договору (п.1.3 договорів поруки).

Під виконанням сторонами зобов'язання слід розуміти здійснення ними дій з реалізації прав і обов'язків, що випливають із зобов'язання, передбаченого договором. Отже, "основне зобов'язання" - це не зміст кредитного договору, а реально існуючі правовідносини, зміст яких складають права та обов'язки сторін кредитного договору.

Встановлено колегією суддів та це підтверджується матеріалами справи, що позичальник допустив порушення строків повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, з урахуванням того, що термін повернення кредиту встановлений кредитним договором - 07 травня 2029 року, крім того п.1.1 спірних договорів поруки визначено, що поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати за невиконання ОСОБА_2 усіх її зобов'язань перед кредитором, що виникли з кредитного договору №11343318000 від 07 травня 2008 року, укладеного між кредитором та боржником, в повному обсязі як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

Поручителю добре відомі усі умови основного договору (п.1.2 договорів поруки).

Пунктом 1.3.1 договору про надання споживчого кредиту, сторонами визначено, що за користування кредитними коштами протягом перших 30 календарних днів процентна ставка встановлюється у розмірі 14.00% річних. Після закінчення цього строку та кожного наступного місяця кредитування процентна ставка підлягає перегляду відповідно до умов договору.

З абзацу 4 п.1.3.1 договору про надання споживчого кредиту вбачається, що за користування кредитними коштами понад встановлений договором термін банк автоматично нараховує проценти на прострочену суму основного боргу за процентною ставкою в розмірі збільшеному вдвічі від ставки, вказаної в п.1.3.1.

Відповідно до ч.1 ст.559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

До припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування грошовими коштами; установлення (збільшення) розміру неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.

У п.22 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» вказано, що якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень ч.1 ст.559 ЦК України порука припиняється у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. У цьому випадку поручитель має право на пред'явлення позову про визнання договору поруки припиненим.

З матеріалів справи вбачається, що обсяг відповідальності поручителів без їх згоди збільшено не було, оскільки збільшення вдвічі процентної ставки на прострочену суму основного боргу було передбачено кредитним договором, про що, як зазначено в договорах поруки, поручителям було відомо, а отже висновки суду першої інстанції щодо задоволенні зустрічних позовних вимог поручителів з підстав, передбачених ч.1 ст.559 ЦК України є помилковими.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ПАТ «УкрСиббанк» та відмову у задоволенні зустрічного позову.

З матеріалів справи видно, що зобов'язання ОСОБА_2 визначено в іноземній валюті, відповідно до ч.2 ст.533 ЦК України сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Такі висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 24 вересня 2014 року у справі №6-145цс14, які, відповідно до ст.360-7 ЦПК України, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

В п.14 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року №14 зазначено, що згідно з частиною першою статті 192 ЦК законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. У зв'язку з цим при задоволенні позову про стягнення грошових сум суди повинні зазначати в резолютивній частині рішення розмір суми, що підлягає стягненню, цифрами і словами у грошовій одиниці України - гривні. При стягненні періодичних платежів суд має вказати період, протягом якого проводиться виконання.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про необхідність стягнення пені за порушення строків виконання зобов'язань в розмірі 5.858 грн.22 коп.

Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідачів на користь ПАТ «УкрСибБанк» слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору у розмірі по 1.827 грн. з кожного.

Керуючись ст.ст.303,307,309,313,314,316,317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» задовольнити.

Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 червня 2015 року скасувати.

Позов публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 33.227 доларів США 10 центів, що еквівалентно 381.100 грн.75 коп., та 5.858 грн.22 коп., яка складається з: кредитної заборгованості в розмірі 27.109 доларів США 92 центів, що еквівалентно 310.939 грн. 29 коп.; заборгованості по процентам в розмірі 6.117 доларів США 18 центів, що еквівалентно 70.161 грн.46 коп.; та пені за прострочення сплати процентів в розмірі 5.858 грн.22 коп.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 33.227 доларів США 10 центів, що еквівалентно 381.100 грн.75 коп., та 5.858 грн.22 коп., яка складається з: кредитної заборгованості в розмірі 27.109 доларів США 92 центів, що еквівалентно 310.939 грн. 29 коп.; заборгованості по процентам в розмірі 6.117 доларів США 18 центів, що еквівалентно 70.161 грн.46 коп.; та пені за прострочення сплати процентів в розмірі 5.858 грн.22 коп.

В іншій частині позову публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» судові витрати в розмірі по 1.827 грн. з кожного.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3, ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа - ОСОБА_2, про визнання договорів поруки недійсними відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий: Демченко Е.Л.

Судді: Волошин М.П.

Куценко Т.Р.