Рішення № 53473448, 19.10.2015, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

19.10.2015 Єдиний унікальний номер 205/2960/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2015 рокум. ДніпропетровськСправа № 205/2960/15-ц 2/205/1658/15

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі судді Нижного А.В., за участю секретаря судового засідання Піменової М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом, встановлення факту належності домоволодіння,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до Ленінського районного суду м.Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_2, у якому просила встановити факт належності ОСОБА_3, померлому 02.05.1997р., житлового будинку № 12 по вулиці Берегова в м/р Таромське, м. Дніпропетровську, а також визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом після смерті батька, ОСОБА_3, померлого 02.05.1997р., та після смерті матері ОСОБА_4, померлої 23.09.2014р., на житловий будинок № 12 по вулиці Берегова в м/р Таромське, м. Дніпропетровську.

Позовна заява мотивована тим, що після смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відкрилась спадщина у вигляді домоволодіння, розташованого у м. Дніпропетровську, м/рТаромське, вул.Берегова, 12. Спадкоємцями першої черги після смерті матері та батька є їх діти позивач та відповідач у справі. Позивач у грудні 2014 року звернулась до Другої Дніпропетровської державної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері, однак отримала відмову у звязку з відсутністю правовстановлюючих документів.

Позивач у судове засідання не зявилась, натомість подала до суду письмову заяву, в якій просила суд справу розглядати без своєї присутності, позовні вимоги підтримала та просила задовольнити.

Відповідач у судове засідання не зявилась, натомість подала до суду письмову заяву, в якій просила суд справу розглядати без своєї присутності, позовні вимоги визнала.

Відповідно до ч.2 ст.197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_3 помер 02.05.1997р., що підтверджується Свідоцтвом про смерть, виданим Відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Кіровської районної Ради народних депутатів м. Дніпропетровська, актовий запис №1052 (а.с.13).

Відповідно до довідки, виданої Дніпропетровським міжміським бюро технічної інвентаризації 24.12.2014р., згідно з даними реєстрової книги за адресою м.Дніпропетровськ, вул. Берегова, буд. 12, містяться відомості про право власності за гр.ОСОБА_3 на підставі договору про право забудови житлового будинку, посвідченого Першою ДДНК від 02.08.1960р. за реєстром № 1-8974, зареєстровано в КП «ДМБТІ» ДОР та записано в реєстрову книгу № 12 за реєстровим № 146 (з.а.с.77).

Згідно з повідомленням КП ДМБТІ Дніпропетровської обласної ради від 15.10.2015р. вказане домоволодіння складається з: літ. А-1 житловий будинок загальною площею 44,0кв.м., житловою 26,5 кв.м., літ. Ж, В, Д сараї, літ. З вбиральня, літ. Г погріб, літ. Б літня кухня, літ. Е гараж, літ. К колодязь (1/2 ч.), № 1-2, І огорожі, мостіння (а.с.92).

ОСОБА_4 померла 23.09.2014р., що підтверджується Свідоцтвом про смерть, виданим Відділом державної реєстрації смерті реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, актовий запис №6851 (а.с.14).

Померла ОСОБА_4 була дружиною ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про шлюб (а.с.24).

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно з ч. 4 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Верховним Судом України у листі «Висновки Верховного Суду України, викладені в постановах, ухвалених за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 Цивільного процесуального кодексу України, за II півріччя 2013 р.» від 01.02.2014р. роз'яснено, що виникнення права власності на будинки, квартири, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦКУкраїни та Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Таким чином, у разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав шляхом звернення до нотаріальної контори за видачею свідоцтва про право на спадщину. Аналогічна правова позиція зазначена Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 3.1 листа «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13.

Оскільки померлий ОСОБА_3 уклав договір про право забудови домоволодіння № 12, розташованого в м. Дніпропетровську, ж/м Таромське, вул. Берегова, ще 02.08.1960р., тобто до набрання чинності ЦК України та Закону України від 01.07.2004р. «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»,суд доходить висновку про те, що він набув право власності на вказане домоволодіння.

Таким чином, після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина, до складу якої входило домоволодіння № 12, розташоване в м. Дніпропетровську, ж/м Таромське, вул.Берегова.

Згідно з ч. 2 ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Статтею 1258 ЦК України визначено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно з ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Як вбачається з матеріалів справи, єдина хто прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 це померла ОСОБА_4, оскільки вона постійно проживала зі спадкодавцем на момент його смерті та не заявила про відмову від спадщини (а.с.75), інші спадкоємці з заявами про прийняття або відмову від спадщини до нотаріальної контори не звертались (а.с.69).

Судом також встановлено, що позивач та відповідач у справі діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвами про народження від 28.02.1953р. та 26.04.1969р. (а.с.7-8).

Позивач прийняла спадщину після померлої ОСОБА_4, оскільки у встановлений законом строк звернулась до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини (з.а.с.72).

Водночас, постановою державного нотаріуса Другої Дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_5 від 09.04.2015р. позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки відсутні правовстановлюючі документів на спадкове майно (а.с.78-79).

Суд зазначає, що матеріали спадкової справи не містять заяв та відомостей про звернення інших осіб про прийняття спадщини або відмови від неї після померлої ОСОБА_4, а на момент її смерті ніхто постійно з нею не проживав (а.с.72-79).

Згідно з ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно з ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У положеннях п. 3.1 ОСОБА_6 спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 р. за № 24-753/0/4-13 розяснено, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК). Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

З огляду на те, що з заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4, померлої 23.09.2014р.,ніхто крім позивача не звертався, а також враховуючи існування перешкод для оформлення у нотаріальному порядку спадкових прав, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову щодо захисту прав ОСОБА_1 як спадкоємця шляхом визнання за нею права власності в порядку спадкування за законом після смерті матері на домоволодіння № 12, розташоване в м. Дніпропетровську, ж/м Таромське, вул. Берегова.

Водночас у суду відсутні підстави для задоволення позову в частині встановлення факту належності ОСОБА_3, померлого 02.05.1997р.,спірного домоволодіння, оскільки такого роду вимоги фактично є вимогами про визнання права власності за померлою особою.

Відповідно до ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, 1223, 1258, 1261, 1268 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом, встановлення факту належності домоволодіння задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 (30.09.1948р.н., РНОКПП НОМЕР_1) право власності на нерухоме майно розташоване за адресою м.Дніпропетровськ, ж/м Таромське, вул. Берегова, 12, яке складається з: літ. А-1 житловий будинок загальною площею 44,0кв.м. житловою 26,5 кв.м., літ. Ж, В, Д сараї, літ. З вбиральня, літ. Г погріб, літ. Б літня кухня, літ. Е гараж, літ. К колодязь (1/2 ч.), № 1-2, І огорожі, мостіння, в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4, яка померла 23 вересня 2014 року,

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 1960,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СуддяОСОБА_7