Ухвала суду № 53470741, 09.11.2015, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 2218/18861/2012

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 листопада 2015 року

Хмельницький міськрайонний суд в складі:

головуючої судді Демінської А.А.,

з участю секретаря судового засідання Підвальної Є.З.,

державного виконавця Гавришко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на постанову старшого державного виконавця РВ ДВС Хмельницького РУЮ ОСОБА_2 про повернення виконавчого листа стягувачеві, -

ВСТАНОВИВ:

Заявник звернулась до суду з вище зазначеною скаргою, в якій просить визнати неправомірною і скасувати постанову старшого державного виконавця РВ ДВС Хмельницького МРУЮ ОСОБА_2 від 14.09.2015 року про повернення виконавчого листа стягувачеві, винесену у виконавчому провадженні № 40522195 з примусового виконання виконавчого листа у справі № 2218/18861/2012, виданого 29.10.2013 року Хмельницьким міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 8000 доларів США заборгованості за договорами позики, що в еквіваленті складає 63900 грн., та 639 грн. судових витрат; зобовязати державного виконавця РВ ДВС Хмельницького МРУЮ ОСОБА_2 або іншу посадову особу, до компетенції якої належить вирішення питання, відновити виконавче провадження № 40522195 з примусового виконання зазначеного виконавчого листа. В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що боржнику належить автомобіль «Volkswagen Jetta», 1991 року випуску, д/н 56500ХМ, будинок № 4 по вул. Жовтнева в с. Печеськи Хмельницького району, будівництво за адресою: м. Хмельницький, вул. Озерна, 10/1в, кв. 116, квартира 118 у м. Хмельницький, вул. Озерна 10/1в, однак стягнення на вказане майно звернуто не було.

В судове засідання заявник не зявилась, про час та місце розгляду заяви повідомлялась судом належним чином, подала заяву про розгляд скарги за її відсутності, наполягаючи на задоволення її вимог в повному обсязі.

Державний виконавець в судовому засіданні проти вимог скарги заперечила, просить відмовити у їх задоволенні, оскільки виконавчі дії було проведено належно, оскаржувана постанова прийнята у відповідності до п. 2, 7 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».

Заслухавши державного виконавця, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що вимоги скарги задоволенню не підлягають з наступних мотивів.

Судом встановлено, що 29.10.2013 року Хмельницьким міськрайонним судом було видано виконавчий лист № 2218/18861/2012р. про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 8000 доларів США заборгованості за договорами позики, що в еквіваленті складає 63900 грн., та 639 грн. судових витрат.

01.11.2013 року за вказаним виконавчим листом було відкрито виконавче провадження ВП № 40522195, що підтверджується постановою державного виконавця РВ ДВС ХМРУЮ ОСОБА_4 від 1.11.2013 року, копія котрої наявна в матеріалах справи.

Виконавчі дії за вказаним виконавчим листом здійснювались в межах зведеного виконавчого провадження за шістьма виконавчими документами, у якому постановою державного виконавця РВ ДВС ХМРУЮ ОСОБА_4 від 5.12.2012 року було оголошено розшук та затримання автомобіля «Volkswagen Jetta», 1991 року випуску, д/н 56500ХМ, належного ОСОБА_3 Автомобіль розшуканий до даного часу не був.

Як вбачається з інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна в порядку доступу державних виконавців № 98371877 від 2.06.2015 року, у власності ОСОБА_3 перебувають також квартира АДРЕСА_1/1В, яка знаходиться в іпотеці ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» згідно договору іпотеки від 22.08.2008 року, та домоволодіння 4 по вул. Жовтнева в с. Печеськи Хмельницького району Хмельницької області, яке перебуває в іпотеці ОСОБА_5 згідно договору іпотеки від 29.01.2010 року.

Інше нерухоме майно, як вбачається із зазначеної довідки та повідомлення Управління Дерземагенства у Хмельницькому районі Хмельницької області від 27.05.2015 року, в боржника відсутнє. Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, відсутнє також інше рухоме майно та кошти, на які може бути звернуто стягнення.

Відповідно до статті 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Права і обовязки державного виконавця визначені у статті 11 Закону України "Про виконавче провадження".

За змістом цієї норми державний виконавець зобовязаний вживати передбачених цим законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, зокрема, вправі накладати арешт на майно боржника, передавати його на зберігання та реалізовувати його в установленому законом порядку.

Підставою для відкриття державним виконавцем виконавчого провадження є, зокрема, заява стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частина перша статті 19 цього Закону).

За змістом пункту 1 частини першої статті 32 Закону України "Про виконавче провадження" заходом примусового виконання судових рішень є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають у інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

У разі, якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій (частина перша статті 33 Закону україни "Про виконавче провадження").

Загальний порядок звернення стягнення на майно боржника визначено у главі 4 Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно з частиною першою статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Підставою для повернення виконавчого документу згідно з пунктом 2 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" є відсутність у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Загальний порядок звернення стягнення на заставлене майно визначений статтею 54 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якої звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку" (частина восьма статті 54 Закону України "Про виконавче провадження").

За положеннями статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека вид забезпечення виконання зобовязання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобовязання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

У зведеному виконавчому провадженні, одним зі стягувачів у якому є заявник, ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_5 (іпотекодержателі належного боржнику нерухомого майна) стягувачами не є.

За таких обставин суд вважає, що оскаржувана постанова винесена у відповідності до закону та в межах повноважень державного виконавця, а відтак відсутні й підстави для відновлення виконавчого провадження.

При цьому суд враховує наступне.

Згідно ч. 2 ст. 214 ЦПК України, при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1, 2частини першої статті 355 цього Кодексу. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

У справі № 6-238 цс14 Верховним Судом України було сформовано правову позицію про те, що якщо виконавчі дії вчиняються на підставі судового рішення про стягнення заборгованості та за відсутності судового рішення або виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки, то вони регулюються загальними нормами Закону України "Про виконавче провадження", а не нормами спеціального Закону України "Про іпотеку".

Однак у даній справі слід відступити від зазначеної правової позиції, оскільки в постанові, якою вона сформована, зазначено, що у справі, яка переглядається, предметом розгляду є застосування норм статей 52, 54, 57, 62, 65, 66 Закону України "Про виконавче провадження" у системному звязку з частиною першою та третьою статті 33 Закону України "Про іпотеку" до правовідносин з виконання судових рішень про стягнення заборгованості за рахунок майна, яке є предметом іпотеки, та права державного виконавця при виконанні судових рішень про стягнення кредитної заборгованості за позовами стягувача, який є одночасно іпотекодержателем, стягнути заборгованість за рахунок майна боржника, яке перебуває в іпотеці у стягувача, - а такі правовідносини у даній справі відсутні.

Отже, в задоволенні скарги слід відмовити.

На підставі наведеного та керуючись Законом України «Про виконавче провадження», Законом України «Про іпотеку», ст. 387 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову старшого державного виконавця РВ ДВС Хмельницького РУЮ ОСОБА_2 про повернення виконавчого листа стягувачеві - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали. Апеляційна скарга подається Апеляційному суду Хмельницької області через Хмельницький міськрайонний суд.

Суддя: