Рішення № 53469526, 21.10.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 464/224/11 Головуючий у 1 інстанції: Бойко О.М.

Провадження № 22-ц/783/5284/15 Доповідач в 2-й інстанції: Мусіна Т. Г.

Категорія:27

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - Мусіної Т.Г.

суддів - Бермеса І.В., Савуляка Р.В.

за участі секретаря - Фейір К.О.

з участю: представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката

Федорука І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Сихівського районного суду м.Львова від 02 березня 2011 року та за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 06 липня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договорами кредиту,-

в с т а н о в и л а :

У грудні 2010 року Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договорами кредиту, в якому просило стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором №19/210-07к від 18.06.2007р. в сумі 56 033, 36 грн. та судові витрати в сумі 680,33 грн.

В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що згідно кредитного договору № 19/210-07к від 18.06.2007р. відповідачу ОСОБА_4 було надано кредит у розмірі 10 000 грн. строком до 17.06.2010р. зі сплатою 0,001% річних за користування кредитними коштами. Одночасно, 13.06.2007р. в забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором відповідачем ОСОБА_4, між банком та ОСОБА_5 було укладено договір поруки, відповідно до якого останній взяв на себе зобовязання відповідати перед банком за виконання відповідачем ОСОБА_4 зобовязань в повному обсязі (повернення кредиту, сплата відсотків та комісій за користування кредитом, штрафів, пень, неустойок). Крім того, 18.06.2007р. з метою забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором було укладено договір поруки між банком та ОСОБА_2 Однак, відповідачі взяті на себе зобовязання за кредитним договором та договорами поруки не виконали, належним чином не повертали отримані кошти та не сплачували нараховані відсотки. Посилаючись на вказане, позивач просив стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за кредитним договором та понесені судові витрати.

Заочним рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 02 березня 2011 року вказаний позов задоволено та стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» 56 033 грн. 36 коп. заборгованості за договором кредиту № 19/210-07к від 18.06.2007р.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» судовий збір в розмірі 560 грн. 33 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 120 грн.

Ухвалою Сихівського районного суду м.Львова від 17 червня 2015 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Сихівського районного суду м.Львова від 02 березня 2011 року залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 зазначає, що позивач в межах строку дії цивільного зобов'язання поруки не звертався до нього як до поручителя про виконання солідарного з позичальником грошового зобов'язання, як це було обумовлено пунктами 6 та 7 договору поруки від 18.06.2007р. Вказує, що його порука припинилась після спливу 6-місячного строку від дня настання строку виконання основного зобов'язання. Крім цього зазначає, що суд розглянув справу без належного повідомлення ОСОБА_2 про розгляд справи, без вручення йому копії ухвали про відкриття провадження у справі та копії позовної заяви, чим обмежив його право на доступ до правосуддя.

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в частині солідарного стягнення заборгованості з ОСОБА_5 та ОСОБА_2, а рішення суду в частині стягнення заборгованості зі ОСОБА_4 змінити та задовольнити позов в цій частині у межах строку позовної давності.

Представник позивача ПАТ «Універсал Банк», відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5 в судове засідання апеляційної інстанції не з'явились, хоча належним чином у відповідності до вимог ст.ст. 74-76 ЦПК України були повідомлені про дату судового засідання, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення їм рекомендованих поштових відправлень, причини неявки суду не повідомили, тому відповідно до ч.2 ст. 305 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши доводи осіб, які з'явились у судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, передбачених ст.. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 на заочне рішення суду підлягає задоволенню частково: рішення суду підлягає скасуванню на підставі п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК Укранїи з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову до боржника ОСОБА_6 та відмову у задоволенні позову до поручителів ОСОБА_5 та ОСОБА_2, виходячи з таких підстав.

При цьому колегія суддів відповідно до вимог ч.3 ст. 303 ЦПК України вважає можливим вийти за межі доводів апеляційної скарги, оскільки встановлено неправильне застосування норм матеріального права ще до двох відповідачів.

З матеріалів справи вбачається, що 18 червня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Банк Універсальний» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «УніверсалБанк») і ОСОБА_4 укладено кредитний договір, за умовами якого останньому надано кредит в розмірі 10 000 грн. строком до 17 червня 2010 року зі сплатою 0,001 % річних за користування кредитом (а.с. 6-8).

Виконання кредитного договору забезпечено двома договорами поруки: 13 червня 2007р. укладено договір поруки між банком та ОСОБА_2 (а.с. 17), 18 червня 2007р. укладено договір поруки між банком та ОСОБА_5 (а.с. 18).

У зв'язку з невиконанням боржником взятих на себе зобов'язань, позивач пред'явив вимоги до нього та поручителів про стягнення солідарно заборгованості за кредитним договором в загальній сумі 56 033,36 грн.

Ухвалюючи рішення про стягнення всієї суми заборгованості по кредиту, комісії та пені солідарно з позичальника та поручителів ОСОБА_2 та ОСОБА_5 суд першої інстанції виходив з того, що банк відповідно до закону та умов договору у зв'язку з невиконанням позичальником умов договору та простроченняпозичальником ОСОБА_4 повернення кредиту правомірно пред'явив вимогу до боржника та поручителів про повернення заборгованості, а оскільки порука не припинилась, то є підстави для їх солідарної з позичальником відповідальності.

Проте погодитись з таким висновком суду не можна, оскільки суд дійшов його внаслідок порушення норм матеріального права.

Відповідно до ч.1 ст. 553, ч.1 ст. 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність.

Згідно із ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

З наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості позичальника ОСОБА_4 вбачається, що останній платіж на погашення кредиту було внесено ним 15 листопада 2007р. і з грудня 2007р. він припинив внесення чергових щомісячних платежів щодо повернення кредиту.

У зв'язку з цим 4 листопада 2009р. банк пред'явив письмову досудову вимогу до позичальника ОСОБА_4 про повернення всієї суми позики, що залишилась, протягом 5 днів (а.с. 21).

Відповідно до умов пунктів 6 договорів поруки між банком та поручителями ОСОБА_2 і ОСОБА_5 у випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором Кредитор повідомляє про це поручителя шляхом направлення письмової вимоги із зазначенням суми грошових коштів та рахунків, на які поручитель зобов'язаний перерахувати вказані кошти.

Встановлено, що до поручителів ОСОБА_2 та ОСОБА_5 банк не пред'явив такої ж вимоги, а в суд з позовом до поручителів звернувся 10 грудня 2010р.

Із змісту договорів поруки, укладених з ОСОБА_2 та ОСОБА_5 вбачається, що в договорах поруки не встановлено строк, після закінчення якого припиняється порука, а умови цих договорів про дію поруки до повного припинення всіх зобов'язань боржника, не є встановленням такого строку.

Тому з врахуванням зазначеного та ураховуючи, що кредитором протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, який був встановлений ним у досудовій вимозі до позичальника, не пред'явив вимоги до поручителів, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність підставі для стягнення з поручителів заборгованості за кредитним договором у зв'язку із припиненням поруки.

Окрім того, поза увагою суду залишились положення ч.3 ст. 554 ЦК України, згідно з якою особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Норми закону, якими врегульована порука, не містять положень щодо солідарної відповідальності поручителів за різними договорами, якщо договорами поруки не передбачено іншого. У випадках укладення між поручителями кількох договорів поруки на виконання одного й того ж зобов'язання між ним не виникає солідарної відповідальності між собою.

Такий правовий висновок Верховного Суду України викладений у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-185цс14, яка в силу вимог ч.1 ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України, тому підлягає обов'язковому врахуванню при перевірці законності рішення суду апеляційною інстанцією.

Таким чином відповідальність за порушення зобов'язань за кредитним договором повинен нести тільки позичальник ОСОБА_4, який суму кредитних коштів на підставі кредитного договору від 18 червня 2007р. одержав, проте в порушення умов договору, вимог статей 526, 611, ч.1 ст. 1049 ЦК України своїх зобов'язань не виконав, кредитні кошти не повернув і за розрахунками банку заборгованість станом на 08 жовтня 2010р. складає 56 033,36 грн., а саме: прострочена заборгованість по сумі кредиту 8942,79 грн., комісія - 6066 грн., пеня 41 024,07 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

З наявного в матеріалах справи розрахунку позивача вбачається, що розмір пені розраховано за період з 12.05.2008р. по 08.10.2010р., що перевищує річний строку, тому пеня може бути стягнута лише у межах річного строку, що становить 6482,34 грн. (41024,07-34541,73=6482,34).

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інтонації не врахував пропуск позивачем трирічного строку позовної давності, а у зв'язку з незаконним ухваленням заочного рішення відповідач ОСОБА_4 був позбавлений можливості подати заяву про застосування строку позовної давності, не заслуговують на увагу.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_4 в судові засідання суду першої інстанції 03.02.2011р. та 02.03.2011р. не з'явився, хоча належним чином у відповідності до вимог ст.ст. 74-76 ЦПК України був повідомлений про дати цих судових засідань, що підтверджується врученням йому під розписку 17.01.2011рю (а.с. 37) та 02.02.2011р (а.с. 44) судових повісток, інші відповідачі в судове засідання також не з'явились, тому відповідно до положень ст.. 224 ЦПК України у суду були правові підстави для проведення заочного розгляду справи і порядок проведення заочного розгляду справи не порушено, у зв'язку з чим скасування заочного рішення суду з підставі порушення процедури заочного розгляду справи колегія суддів не вбачає.

За змістом частин третьої, четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Встановлено, що відповідач ОСОБА_4 до винесення рішення у справі судом першої інстанції заяви до суду про застосування позовної давності не подавав. Така заява була подана до апеляційного суду та відображена в тексті апеляційної скарги поручителя ОСОБА_7

Відповідно до частини першої статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції при розгляді справи здійснює перевірку і оцінку фактичних обставин справи та їх юридичну кваліфікацію в межах доводів апеляційної скарги, які вже були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Нові матеріально-правові вимоги, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції, не приймаються та не розглядаються судом апеляційної інстанції. Той факт, що сторона не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції у випадках, передбачених законом може бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, а не для вирішення апеляційним судом її заяви про застосування позовної давності.

Оскільки стаття 267 ЦК України є нормою матеріального права суд апеляційної інстанції не вправі розглядати заяву про застосування строків позовної давності.

Такий правовий висновок Верховного Суду України викладений у постанові від 30 вересня 2015 року у справі № 6-780цс15 щодо застосування ст.. 267 ЦК України на стадії апеляційного розгляду справи при перевірці законності заочного рішення, який в силу вимог ч.1 ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх судів України.

Керуючись п.2 ч.1 ст.307, п.4 ч.1 ст. 309, ч.2 ст. 314, ст.ст. 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Сихівського районного суду м.Львова від 02 березня 2011 року задовольнити частково.

Заочне рішення Сихівського районного суду м.Львова від 02 березня 2011 року скасувати частково та ухвалити нове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства « Універсал Банк» про солідарне стягнення з ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 заборгованості по кредитному договору № 19/210-07к від 18 червня 2007р. в сумі 56 033,36 грн. та 560 грн. 33 коп. судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн. задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1., ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» (р/р 29093000203333 у ПАТ «Універсал Банк», код ЄДРПОУ 21133352, МФО 322001) заборгованість по кредитному договору № 19/210-07к від 18 червня 2007р. в сумі 21 491 грн. 63коп. з яких: прострочена заборгованість по сумі кредиту - 8942 грн. 79 коп., комісія - 6066 грн. 50 коп., пеня 6482 грн. 34 коп.

Стягнути з ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1., ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» (р/р 29093000203333 у ПАТ «Універсал Банк», код ЄДРПОУ 21133352, МФО 322001) 214 грн. 91коп. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до поручителів ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_2., ідентифікаційний номер НОМЕР_2) та ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_3) про стягнення заборгованості за кредитним договором № 19/210-07к від 18 червня 2007р. солідарно з ОСОБА_8 в сумі 56 033 грн. 36 коп. та судових витрат - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржене в касаційному порядку протягом 20-ти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ з дня набрання рішенням апеляційного суду законної сили.

Головуючий Т.Г. Мусіна

Судді: І.В. Бермес

Р.В. Савуляк