Ухвала суду № 53462626, 16.11.2015, Апеляційний суд Рівненської області

У Х В А Л А

16 листопада 2015 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі

головуючий суддя: Хилевич С.В.

судді: Собіна І.М., Оніпко О.В.

секретар судового засідання: Коробчук А.М.

за участі: представника відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 29 вересня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" про захист прав споживача фінансових послуг, визнання дій неправомірними, зобов'язання зарахування коштів і зобов'язання відновлення діяльності інтернет-сервісів,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою Рівненського міського суду від 29 вересня 2015 року представнику Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (далі - ПАТ КБ "Приватбанк" або банк) відмовлено у задоволенні клопотання про передачу справи за правилами підсудності.

У поданій на ухвалу апеляційній скарзі банк покликається на його незаконність та необґрунтованість через порушення норм процесуального права і невідповідність висновків суду обставинам справи.

На її обґрунтування зазначалося про хибність застосування при вирішенні питання підсудності справи Закону України "Про захист прав споживачів". Частина 2 ст. 109 ЦПК України передбачає пред'явлення позову до юридичної особи за її місцезнаходженням. Ця норма права не встановлює винятків.

Недотримання правил підсудності тягне за собою повернення позовної заяви позивачу, що не перешкоджає повторному зверненню із позовом до належного суду (ч. 5 ст. 121 ЦПК України).

Філія чи представництво як структурні одиниці ПАТ КБ "Приватбанк" не є окремими юридичними особами. Юридичною особою є банк, адреса якого рахується в м. Дніпропетровськ, вулиця Набережна Перемоги, 50 (Жовтневий район).

З наведених міркувань просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову, якою задовольнити клопотання ПАТ КБ "Приватбанк" про передачу справи на розгляд Жовтневого районного суду м. Дніпропетровськ.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи відповідача, колегія суддів прийшла до висновку про відхилення апеляційної скарги.

Відмовляючи відповідачу у передачі справи за підсудністю, суд першої інстанції правильно виходив з того, що спірні правовідносини регулюються законодавством про захист прав споживачів, а відповідно до правил Цивільного процесуального кодексу України позов про захист прав споживача може бути подано до суду за зареєстрованим місцем проживання позивача, тобто в даному випадку до Рівненського міського суду.

Як встановлено, 11 серпня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Рівненського міського суду із позовом до ПАТ КБ "Приватбанк" про захист прав споживача фінансових послуг, визнання дій неправомірними, зобов'язання зарахування коштів і зобов'язання відновлення діяльності інтернет-сервісів (а.с. 1-5).

12 серпня 2015 року суддею Рівненського міського суду відкрито провадження у справі з урахуванням тієї обставини, що справа підсудна саме цьому суду (а.с. 39).

У судове засідання представником банку було подано клопотання про передачу справи за підсудністю Жовтневому районному суду м. Дніпропетровськ, оскільки юридичною адресою відповідача є м. Дніпропетровськ, вулиця Набережна Перемоги, 50 (а.с. 52-53).

Між тим, судом першої інстанції правильно відхилено зазначене клопотання, з чим погоджується і колегія суддів.

Так, спірні правовідносини виникли з приводу надання ПАТ КБ "Приватбанк" банківських послуг позивачу при користуванні останнім web-інтерфейсом liqpay.

Стаття 1 (1) Закону України "Про захист прав споживачів" передбачає регулювання цим Законом відносин між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше не встановлено), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.

Згідно із ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

З роз'яснень, даних Пленумом Верховного Суду України у п. 2 своєї постанови "Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів" від 12.04.1996 року №5, вбачається, що до відносин, які регулюються Законом України "Про захист прав споживачів", належать, зокрема, ті, що виникають із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян (у т.ч. про надання кредитів, відкриття й ведення рахунків, проведення розрахункових операцій, приймання і зберігання цінних паперів, надання консультаційних послуг). Відносини щодо захисту прав споживачів можуть виникати також із актів законодавства або з інших угод, які не суперечать Закону України "Про захист прав споживачів".

Правильно зваживши на характер правовідносин між сторонами, наявність підстав і умов їх виникнення, а також права і обов'язки контрагентів, суд зробив обґрунтований висновок про застосування норм Закону України "Про захист прав споживачів".

Тобто позивач є споживачем надаваних банком послуг.

На а.с. 6, зв., міститься копія паспорта ОСОБА_1, звідки видно, що зареєстрованим місцем його проживання є АДРЕСА_1.

Відповідно до ч. 2 ст. 109 ЦПК України позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням.

Згідно із ч. 5 ст. 110 ЦПК України позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Тому з урахуванням законної можливості реалізації свого права на альтернативну підсудність позивачем правильно пред'явлено позов саме до Рівненського міського суду.

За викладених обставин доводи апеляційної скарги про залишення без уваги норм процесуального права на увагу колегії суддів не заслуговують і спростовуються правильністю висновків суду.

Додержання судом першої інстанції вимог закону при постановленні оскаржуваної ухвали відповідно до п. 1 ст. 312 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 312-315, 324-325 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" відхилити, а ухвалу Рівненського міського суду від 29 вересня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: Судді: