Ухвала суду № 53462620, 16.11.2015, Апеляційний суд Рівненської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2015 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі

головуючий суддя: Хилевич С.В.,

судді: Собіна І.М., Оніпко О.В.

секретар судового засідання: Коробчук А.М.

за участі: представників відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Костопільського районного суду від 29 вересня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист порушеного права власності, зобов'язання демонтувати огорожу та добудову до житлового будинку,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Костопільського районного суду від 29 вересня 2015 року позов ОСОБА_1 задоволено частково:

Зобов'язано ОСОБА_2 за власний рахунок демонтувати існуючу огорожу із профільного листового заліза, демонтувати бетонний фундамент під огорожу, провести засипання утвореної внаслідок демонтажу фундаменту траншеї грунтом та спланувати поверхню земельної ділянки, що межує із земельною ділянкою позивача по АДРЕСА_1.

Відмовлено позивачу в позові про зобов'язання відповідача упродовж 30 календарних днів після набрання рішенням суду законної сили за власний рахунок провести демонтаж добудови до існуючої частини житлового будинку по межі двох суміжних земельних ділянок по АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_1 і ОСОБА_2, та привести добудову у відповідність до вимог п. 3.25* ДБН 360-92* "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень".

Вирішено питання про судові витрати.

У поданій на рішення в частині відмови в позові апеляційній скарзі ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_3 фактично покликалася на невідповідність висновків суду обставинам справи і неправильне застосування норм матеріального права.

На її обґрунтування зазначала про порушення судом вимог ст. 213 ЦПК України та роз'яснення п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення у цивільній справі" від 18.12.2009 року №14 щодо законності і обґрунтованості рішення.

Не відповідають дійсності висновки суду про те, що спірна добудова до житлового будинку не суперечить суспільним інтересам та не порушує прав інших осіб, не містить істотного порушення будівельних норм, а відхилення від робочого проекту при проведенні будівельних робіт є незначним. Зокрема, такі тези спростовані експертом у судовому засіданні при наданні усних пояснень з приводу свого висновку. Тобто і розроблений ТОВ "Про-кор Плюс" проект на "Капітальний ремонт житлового будинку з влаштуванням добудови та надбудови 2-го поверху по АДРЕСА_1", і проведена відповідачем добудова до власної квартири по АДРЕСА_1 проведені з порушенням п. 3.25* "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень". Винятків із встановленого цими нормами правила ДБН 360-92* не містять.

Вважає необґрунтованими і такими, що суперечать обставинам справи, пояснення свідка ОСОБА_4, яка є директором ТОВ "Про-кор Плюс", в тій частині, що при виготовленні проекту капітального ремонту було враховано погодження співвласника суміжної квартири на проведення добудови і влаштування надбудови, в зв'язку з чим проектом передбачено проведення добудови без додержання вимоги про відступ по межі суміжних ділянок в 1 метр. Через це помилково суд не лише не спростував проект капітального ремонту, але навпаки - використав його при обґрунтуванні своїх висновків про відмову в позові.

Крім того, позивач ніколи не погоджувалася із проведенням ОСОБА_2 капітального ремонту, в зв'язку з чим неодноразово зверталася до Інспекції Державної архітектурно-будівельної комісії в Рівненській області, державної інспекції сільського господарства в Рівненській області і Костопільської районної державної адміністрації про припинення робіт.

З наведених міркувань просила рішення суду першої інстанції про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позову скасувати, ухваливши в цій частині нове - про зобов'язання відповідача упродовж 30-и календарних днів після набрання рішенням суду законної сили за власний рахунок провести демонтаж добудови до існуючої частини житлового будинку по межі двох суміжних земельних ділянок по АДРЕСА_1, що належить на праві власності позивачу і ОСОБА_2, та привести добудову у відповідність до вимог п. 3.25* ДБН 360-92* "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень".

В решті рішення особами, які беруть участь у справі, не оскаржувалося.

Заслухавши суддю-доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі і з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи ОСОБА_1, колегія суддів прийшла до висновку про відхилення апеляційної скарги.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції правильно виходив із обґрунтованості і доведеності вимог позивача, оскільки існуюча огорожа з профільного листового заліза, бетонний фундамент під огорожу розміщені відповідачем на частині земельної ділянки, що належить ОСОБА_1 Такі обставини підтверджені здобутими доказами у справі, в т.ч. і висновком експерта судової будівельно-технічної експертизи й свідчать про самовільне зайняття ділянки.

Залишаючи без задоволення вимогу про зобов'язання за власний рахунок провести демонтаж добудови до існуючої частини житлового будинку по межі двох суміжних земельних ділянок та привести добудову у відповідність до вимог п. 3.25* ДБН 360-92* "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень", суд урахував добровільно дану позивачем письмову згоду на проведення добудови і надбудови другого поверху суміжної частини житлового будинку відповідачем, будівельні роботи розпочато й проведено відповідно до виготовленого та погодженого із компетентними органами проекту, а допущені відхилення від проекту капітального ремонту жодним чином не порушують права позивача.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири НОМЕР_1, а ОСОБА_2 - власником квартири НОМЕР_2 у житловому будинку АДРЕСА_1 (а.с. 27-27, зв.).

Також сторони є власниками суміжних земельних ділянок за тією само адресою:

-ділянка площею 0, 0367 га (кадастровий номер НОМЕР_3) належить позивачу на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку від 23.10.2009 року серії НОМЕР_4, що виданий на підставі рішення Костопільської міської ради від 16.04.2009 року №675 (а.с. 5-5, зв.);

-ділянка площею 0, 0391 га (кадастровий номер НОМЕР_5) належить відповідачу на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку від 19.10.2006 року серії НОМЕР_6, що виданий на підставі договору купівлі-продажу №3168 від 06.12.2005 року і рішення Костопільської міської ради від 18.08.2006 року №56 (а.с. 31-31, зв.).

31 травня 2012 року Інспекцією Державної архітектурно-будівельної комісії у Рівненській області зареєстровано декларацію ОСОБА_2 про початок виконання будівельних робіт, якою передбачено капітальний ремонт житлового будинку з влаштуванням добудови та надбудовою другого поверху по АДРЕСА_1, код об'єкта - НОМЕР_7, категорія складності - 11 (а.с. 22-25, зв.).

При видачі декларації про початок виконання будівельних робіт Інспекцією Державної архітектурно-будівельної комісії ураховано заяву ОСОБА_1 про давання згоди на проведення відповідачем добудови та надбудови другого поверху суміжної частини житлового будинку. 8 грудня 2011 року ця заява посвідчена нотаріально приватним нотаріусом Костопільського районного нотаріального округу і зареєстровано в реєстрі за №4056 (а.с. 6).

В зв'язку із проведенням капітального ремонту відповідачем змонтовано огорожу із профільного листового заліза, яку поміщено на бетонний фундамент, а також проведено добудову до існуючої частини житлового будинку АДРЕСА_1.

Вважаючи, що її суб'єктивні цивільні права порушуються, ОСОБА_1 у серпні 2013 року звернулася з позовом до суду, де просила визнати будівництво добудови, надбудови другого поверху суміжної частини і встановлення фундаменту паркану самочинним, а також зобов'язати відповідача знести побудовані ним споруди на належній їй частині земельної ділянки.

Під час судового засідання позивач змінила свої вимоги і остаточно вимагала зобов'язати ОСОБА_2 за власний рахунок демонтувати існуючу огорожу із профільного листового заліза, демонтувати бетонний фундамент під огорожу, провести засипання утвореної внаслідок демонтажу фундаменту траншеї грунтом та спланувати поверхню земельної ділянки, що межує із земельною ділянкою позивача по АДРЕСА_1, і зобов'язати відповідача упродовж 30 календарних днів після набрання рішенням суду законної сили за власний рахунок провести демонтаж добудови до існуючої частини житлового будинку по межі двох суміжних земельних ділянок за тією ж адресою, що належить на праві власності ОСОБА_1 і ОСОБА_2, та привести добудову у відповідність до вимог п. 3.25* ДБН 360-92* "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень".

Оскільки рішення суду першої інстанції, яким задоволено позов про зобов'язання демонтувати існуючу огорожу із профільного листового заліза, бетонний фундамент під огорожу, провести засипання утвореної внаслідок демонтажу траншеї ґрунтом і спланувати поверхню земельної ділянки, особами, які беруть участь у справі, не оскаржувалося, а тому не може бути предметом апеляційного розгляду.

Згідно із ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Щодо спірної добудови до існуючої частини житлового будинку, то з доводами апеляційної скарги про незаконність і необґрунтованість рішення суду в цій частині колегія суддів погодитися не може.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Як правильно враховано судом при вирішенні спірних правовідносин, відповідач перед початком капітального ремонту, тобто 8 грудня 2011 року, отримав письмову згоду ОСОБА_1 на проведення надбудови і добудови другого поверху житлового будинку; виконавчим органом Костопільської міської ради 9 лютого 2011 року йому надано дозвіл на проведення капітального ремонту частини житлового будинку з добудовою і надбудовою другого поверху; він виготовив проектну документацію капітального ремонту житлового будинку з влаштуванням добудови та надбудови другого поверху по АДРЕСА_1 та погодив 28 квітня 2011 року містобудівне обґрунтування капітального ремонту з влаштуванням добудови і надбудови із Архітектурно-будівельною радою Костопільської районної державної адміністрації.

З висновку експерта у додатковій судовій будівельно-технічній експертизі №50206/3_ЮШ від 30.03.2015 року вбачається, що проведення капітального ремонту житлового будинку з влаштуванням добудови і надбудови другого поверху по АДРЕСА_1 не відповідає проекту, а саме: внутрішні розміри мають незначні відхилення, пов'язані із товщиною шару опорядження, зовнішні розміри мають незначні відхилення, пов'язані із товщиною шару опорядження, влаштований водостій здійснюється по двох ринвах замість чотирьох, примикання з боку двору виконано бітумною черепицею замість оцинкованої сталі. Сам проект на "Капітальний ремонт житлового будинку з влаштуванням добудови та надбудови другого поверху по АДРЕСА_1 передбачає влаштування добудови до існуючої частини житлового будинку по межі двох суміжних ділянок, що порушує вимоги п. 3.25* ДБН 360-92* "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень".

Даними суду усними поясненнями експерт ствердив, що допущені відхилення від проекту є незначними і жодним чином не загрожують життю осіб і не порушують прав ОСОБА_1

В судовому засіданні свідок ОСОБА_4 показала, що проект розроблено з урахуванням погодження співвласника на проведення добудови, а тому влаштування добудови погоджено по межі двох суміжних ділянок без додержання вимоги про відступ в 1 метр.

Позивачем у засіданні першої чи апеляційної інстанцій викладені обставини спростовано не було, належних і допустимих доказів на обґрунтування своїх вимог не надано, а судом їх не було здобуто.

Згідно зі ст.ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона покликається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, правильним є висновок суду про те, що проведений відповідачем капітальний ремонт у формі добудови і надбудови до житлового будинку АДРЕСА_1 не є самочинним будівництвом у розумінні вимог ст. 376 ЦК України.

Щодо покликань відповідача про недодержання норми п. 3.25* ДБН 360-92* "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень" про те, що відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступаючої конструкції стіни треба приймати не менше 1, 0 метр, на увагу не заслуговують.

Зазначені доводи ОСОБА_2 належним чином спростовані судом першої інстанції, з чим згодна і колегія суддів.

Не можна погодитися як з необґрунтованими і з доводами апеляційної скарги про відсутність її згоди на проведення капітального ремонту відповідачем.

Сама по собі посвідчена 8 серпня 2013 року приватним нотаріусом Костопільського районного нотаріального округу і зареєстрована в реєстрі за №1622 заява позивача про відкликання згоди на добудову не має правового значення при вирішенні питання про заперечення ОСОБА_1 проти проведення відповідачем добудови і надбудови другого поверху суміжної частини житлового будинку (а.с. 7)

Спростовуються правильністю висновків суду першої інстанції і посилання автора скарги на те, що факт наявності спірної добудови до житлового будинку суперечить суспільним інтересам та порушує її права, містить істотні порушення будівельних норм, а відхилення від робочого проекту при проведенні будівельних робіт є значним.

Підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України є додержання судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 324-325 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Костопільського районного суду від 29 вересня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: С.В.Хилевич

Судді: І.М.Собіна

О.В.Оніпко