Рішення № 53457533, 11.11.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/6264/15-ц Головуючий у І інстанції Муранова-Лесів І. В.Провадження № 22-ц/780/5794/15 Доповідач у 2 інстанції Поліщук М. А.Категорія 47 11.11.2015

РІШЕННЯ

Іменем України

11 листопада 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді: Поліщука М.А..

суддів: Антоненко В.І., Кашперській Т.Ц.

при секретарі: Бобку О.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 вересня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог: Управління Державної міграційної служби України в Київській області в особі Бориспільського відділу Управління Державної міграційної служби України про надання дозволу на виготовлення проїзного документу дитині для виїзду за кордон та про надання дозволу на виїзд за межі України без згоди та супроводу батька,-

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з вказаним позовом, який згодом уточнила та просила надати дозвіл на виготовлення проїзних документів на неповнолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 для виїзду за кордон без згоди батька та надати дозвіл на виїзд неповнолітнього ОСОБА_4 у супроводі матері - ОСОБА_3 в період з 01 вересня 2015 року по 01 вересня 2016 року включно за межі державного кордону України до Республіки Польща, Чеської Республіки, Угорщини та Швейцарії без супроводу та згоди на такий виїзд батька дитини - ОСОБА_2.

Свої вимоги мотивувала тим, що вона є матір'ю малолітнього ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, батьком якого згідно актового запису про народження є ОСОБА_2, з яким у зареєстрованому шлюбі вони не перебували.

Зазначала, що дитина проживає з нею і перебуває на її утриманні. Відповідач свої батьківські обов'язки по вихованню сина не виконує. Останні роки малолітній син страждає на складне захворювання, яке прогресує внаслідок ускладнень, що виникли під час пологів, а саме: дитячі нервові тіки (миготливий синдром).

Посилалась на те, що у зв'язку з оформленням до першого класу та зміною обстановки для дитини, підвищенням рівня стресу внаслідок зміни звичайної обстановки, позивач, маючи таку можливість, вважає необхідним отримати необхідні рекомендації та додаткове вчасне лікування сина у спеціалізованому медичному закладі, який спеціалізується на даній хворобі дітей за кордоном.

Позивач також стверджує, що відповідач не спілкується з нею з питань, що стосуються виховання дитини, в зв'язку з чим вона направила йому телеграму з проханням надати згоду на виїзд з дитиною за кордон, на яку відповідач не відповів.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 вересня 2015 року позов задоволено.

Надано дозвіл на виготовлення проїзних документів на неповнолітнього ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 та дозвіл на його виїзд у супроводі матері ОСОБА_3 в період з 11 вересня 2015 року по 01 вересня 2016 року включно за межі державного кордону України до Республіки Польща, Чеської республіки, Угорщини та Швейцарії без супроводу та згоди на такий виїзд батька дитини - ОСОБА_2

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на незаконність і необґрунтованість судового рішення.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону рішення суду не відповідає.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що надання дозволу на виготовлення проїзних документів та дозволу на виїзд дитини за кордон у супроводі матері у визначені позивачем країни та у визначений період часу не порушить батьківських прав відповідача.

Крім того, судом зазначено, що позивач має можливість надати дитині належні умови для лікування за кордоном, а відповідач порушує інтереси дитини та перешкоджає її лікуванню та оздоровленню.

Проте погодитись із такими висновками не можна, так як вони не відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Статтею 313 Цивільного кодексу України визначено, що фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), опікунів і в їхньому супроводі чи у супроводі осіб, які уповноважені ними.

Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 є батьком малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а.с.6).

Батьки дитини ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у зареєстрованому шлюбі не перебували та проживають окремо. Малолітній ОСОБА_4, проживає із матір'ю - ОСОБА_3

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» та постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України» виїзд за межі України громадянина, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків може бути дозволено на підставі рішення суду.

Відповідно до п. 1 ч. 4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затвердженого Постановою КМУ від 27 січня 1995 року № 57 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України» встановлено, що виїзд за межі України громадян, які не досягли 16-річного віку, у супроводі одного з батьків або у супроводі осіб, які уповноважені одним із батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків не перебуває у пункті пропуску через державний кордон.

Переглядаючи рішення суду в апеляційному порядку, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні спору не врахував вказаних вимог закону та дав неправильну оцінку доказам на підтвердження позову.

Необґрунтованим є висновок суду про встановлення тієї обставини, що відповідач чинить позивачу перешкоди в оформленні документів для тимчасового виїзду позивача з дитиною за кордон на лікування, в добровільному порядку не надає дозволу на виїзд дитини за кордон.

Вбачається, що відповідно до вимог ст.ст.10,60 ЦПК України на підтвердження вказаної обставини позивачем належних і допустимих доказів не надано.

Крім цього, з врахуванням вимог ст. 4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» та постанови Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України», оскільки позивачем не було зазначено назву держави, відповідний часовий проміжок перебування у державі, то в суду не було правових підстав надавати позивачу дозвіл для тимчасового виїзду малолітнього ОСОБА_4 без згоди та супроводу батька за межі України до інших країн - Республіки Польща, Чеської Республіки, Угорщини та Швейцарії в період з 01 вересня 2015 року по 01 вересня 2016 року включно.

Обґрунтованими є доводи апелянта на те, що консультативний висновок дитячого психіатра кафедри дитячої, соціальної та судової психіатрії Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика (а.с.41), висновок комп'ютерної ЕЕГ від 15 квітня 2015 року (а.с.39-40) та ксерокопія електронного листа з дитячого госпіталю м. Цюріх від 7.08.2015 року не є належними доказами у справі, оскільки є неналежно оформленими та не дають підстав вважати, що на час ухвалення оскаржуваного рішення суду дитина потребувала проходження лікування за кордоном, а саме: у Республіки Польща, Чеській республіці, Угорщині та Швейцарії та не може отримати його в Україні.

Заслуговують на увагу також інші доводи апелянта на те, що копія телеграми надана позивачем є неналежним доказом на підтвердження того, що позивач зверталась до відповідача з проханням надати дозвіл на виїзд дитини за кордон, оскільки в телеграмі не зазначено перелік країн, в які позивач планує виїзд з дитиною та період часу, в який вона планувала виїхати за межі України. (а.с.8).

Також, матеріали справи не містять доказів того, що відповідач отримував вказану телеграму.

Таким чином, висновок суду про надання дозволу неповнолітньому ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 та дозвіл на його виїзд у супроводі матері ОСОБА_3 в період з 11 вересня 2015 року по 01 вересня 2016 року включно за межі державного кордону України до кількох країн: Республіки Польща, Чеської республіки, Угорщини та Швейцарії без супроводу та згоди на такий виїзд батька дитини - ОСОБА_2 не узгоджується із вимогами ст. 4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» та постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України».

З врахуванням вказаних обставин, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено норми матеріального права відповідно до ст.309 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову за недоведеністю і необґрунтованістю позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 вересня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог: Управління Державної міграційної служби України в Київській області в особі Бориспільського відділу Управління Державної міграційної служби України про надання дозволу на виготовлення проїзного документу дитині для виїзду за кордон та про надання дозволу на виїзд за межі України без згоди та супроводу батька - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: