Рішення № 53457463, 09.11.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 372/33/13-ц Головуючий у І інстанції Мора О.М. Провадження № 22-ц/780/5710/15 Доповідач у 2 інстанції Верланов С. М.Категорія 26 09.11.2015

РІШЕННЯ

Іменем України

09 листопада 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді - Верланова С.М.,

суддів - Воробйової Н.С., Березовенко Р.В.,

при секретарі - Бобку О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Обухівського районного суду Київської області від 04 вересня 2013 року у справі за позовом Економі Банк Н.В. до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2013 року Економі Банк Н.В. звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 09 лютого 2006 року між ним та компанією Інмара Холдінгс Інк. було укладено Генеральний кредитний договір, відповідно до умов якого банк відкрив позичальнику кредитну лінію в іноземній валюті та встановив ліміт кредитування у розмірі 5 000 000 євро. 13 березня 2009 року між Економі Банк Н.В. та компанією Інмара Холдінгс Інк. укладено додатковий договір до Генерального кредитного договору від 09 лютого 2006 року, за умовами якого сторони погодили, що сума заборгованості позичальника перед банком станом на дату укладення додаткового договору становить 2 700 000 доларів США, кінцевий строк виконання зобов'язання за кредитним договором встановлено до 13 березня 2012 року.

На забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором, 20 липня 2009 року між Економі Банк Н.В., ОСОБА_5 і ОСОБА_6 було укладено іпотечний договір, відповідно до пункту 1.1 якого предметом іпотеки є земельна ділянка площею 0,150 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: Київська область, Обухівський район, АДРЕСА_1 та належить іпотекодавцям на праві спільної часткової власності. Відомості про іпотеку внесені до Державного реєстру іпотек, накладено заборону на відчуження нерухомого майна. Позивач зазначав, що без його відома і згоди відомості про реєстрацію іпотеки були вилучені з Державного реєстру іпотек та ОСОБА_5 і ОСОБА_6 відчужили зазначену земельну ділянку ОСОБА_2 згідно з договором дарування від 30 листопада 2011 року.

У порушення умов Генерального кредитного договору позичальник зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим станом на 19 грудня 2012 року утворилась заборгованість у розмірі 3 138 875, 40 доларів США, що згідно з офіційним курсом Національного банку України станом на 28 грудня 2012 року становить 25 089 031 грн. 07 коп., яка складається із: заборгованості по основній сумі кредиту в сумі 2 469 605,50 доларів США, заборгованості по процентах та штрафних процентах (з 09 лютого 2006 року по 13 березня 2009 року) в сумі 153 090,80 доларів США, заборгованості по процентах (з 13 березня 2009 року по 31 березня 2010 року) в сумі 110 854,53 доларів США, заборгованості по штрафних процентах (з 01 квітня 2010 року по 19 грудня 2012 року) в сумі 405 324,57 доларів США.

Оскільки у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи іпотека є дійсною для набувача такого нерухомого майна, Економі Банк Н.В. просив в рахунок погашення заборгованості компанії Інмара Холдінгс Інк. звернути стягнення на вказану земельну ділянку, яка є предметом іпотеки для задоволення вимог банку шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах за початковою ціною, що буде встановлена на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Заочним рішенням Обухівського районного суду Київської області від 04 вересня 2013 року позов Економі Банк Н.В. задоволено: в рахунок погашення заборгованості за Генеральним кредитним договором від 09 лютого 2006 року компанії Інмара Холдінгс Інк. в сумі 3 138 875,40 доларів США, що згідно з офіційним курсом Національного банку України станом на 28 грудня 2012 року становить 25 089 031 грн. 07 коп., яка складається із заборгованості по основній сумі кредиту 2 469 605,50 доларів США, по процентах та штрафних процентах (з 09 лютого 2006 року по 13 березня 2009 року) 153 090,80 доларів США, по процентах (з 13 березня 2009 року по 31 березня 2010 року) 110 854,53 доларів США, по штрафних процентах (з 01 квітня 2010 року по 19 грудня 2012 року) 405 324,57 доларів США, звернуто стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку площею 0,150 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер НОМЕР_1, що розташована за адресою: Київська область, Обухівський район, АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_2 шляхом продажу на прилюдних торгах, за початковою ціною, що буде встановлена на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить заочне рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову Економі Банк Н.В. відмовити, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права. При цьому зазначає, що на час переходу права власності на земельну ділянку до ОСОБА_2 вона не була предметом іпотеки, а тому вважає, що посилання суду на ст.23 Закону України «Про іпотеку» при обґрунтуванні підстав для задоволення позову, є безпідставним.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення учасників процесу, які з`явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Оскаржуване заочне рішення суду зазначеним вимогам закону не відповідає.

Ухвалюючи заочне рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що позичальник компанія Інмара Холдінгс Інк. зобов'язання за Генеральним кредитним договором від 09 лютого 2006 року (зі змінами та доповненнями від 13 березня 2009 року) належним чином не виконує, внаслідок чого станом на 19 грудня 2012 року утворилась заборгованість у розмірі 3 138 875,40 доларів США, що згідно з офіційним курсом Національного банку України станом на 28 грудня 2012 року складає 25 089 031 грн. 07 коп. та банк згідно із Законом України «Про іпотеку» і умовами договору іпотеки має право на звернення стягнення на предмет іпотеки.

Звертаючи стягнення на предмет іпотеки, суд першої інстанції дійшов висновку, що відомості про реєстрацію іпотеки були вилучені з Державного реєстру іпотек без відома і згоди банку, а ОСОБА_2, до якого перейшло право власності на предмет іпотеки, відповідно до вимог ст.23 Закону України «Про іпотеку» набув статусу іпотекодавця й відповідає за порушення будь-якого зобов'язання, що забезпечене цим іпотечним договором.

Проте з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 09 лютого 2006 року між Економі Банк Н.В. та компанією Інмара Холдінгс Інк. було укладено Генеральний кредитний договір, відповідно до умов якого банк відкриває позичальнику кредитну лінію в іноземній валюті, ліміт кредитування становить 5 000 000 євро (а.с.32-56, т.1)

Згідно з пунктом 38.2 ст.38 Генерального кредитного договору, якщо клієнт припускається невиконання зобов'язань або не погашає кредит, банк, на свій виключний розсуд, має повне право вживати юридичні дії для звернення стягнення на заставне майно, без жодного попереднього письмового повідомлення або рішення суду.

13 березня 2009 року між Економі Банк Н.В. та компанією Інмара Холдінгс Інк. укладено додатковий договір до Генерального кредитного договору від 09 лютого 2006 року, за умовами якого сторони погодили, що сума заборгованості позичальника за Генеральним кредитним договором станом на дату укладення додаткового договору становить 2 700 000 доларів США. Сторони домовились, що кінцевий строк виконання зобов'язання 13 березня 2012 року (пункт 2), основний борг повертається позичальником щоквартально рівними черговими внесками, починаючи з 13 березня 2010 року (пункт 3), процентна ставка, яка підлягає застосуванню до основного боргу від дати додаткового договору, визначається за ставкою ЛІБОР + 3% (пункт 4), проценти повинні сплачуватись щоквартально, починаючи з 13 вересня 2009 року (пункт 5). Відповідно до пункту 7 додаткового договору, у випадку порушення позичальником строку першої сплати відсотків як вказано у пункті 5 цього договору, позикодавець має право вимагати повного та негайного повернення основного боргу та відсотків і звернути стягнення на предмет іпотеки, що забезпечує зобов`язання позичальника за цим договором (а.с.60- 61, т.1).

На забезпечення виконання зобов'язань за Генеральним кредитним договором 20 липня 2009 року між Економі Банк Н.В., з одної сторони, і ОСОБА_5 та ОСОБА_6, з іншої сторони, укладено іпотечний договір. Відповідно до пункту 1.1 цього договору предметом іпотеки є земельна ділянка площею 0,150 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер НОМЕР_1, що розташована за адресою: Київська область, Обухівський район, АДРЕСА_1. Земельна ділянка належить ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 від 11 вересня 2008 року. На відчуження предмету іпотеки приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_7 накладено заборону (а.с. 62- 66, т.1).

Пунктом 4.1.1 іпотечного договору передбачено, що іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у разі порушення іпотекодавцями разом чи окремо будь-якого зобов'язання, що виникає з цього договору або у разі порушення боржником будь-якого зобов'язань, що забезпечене цим договором.

У зв'язку з неналежним виконанням компанією Інмара Холдінгс Інк. зобов'язань за Генеральним кредитним договором станом на 19 грудня 2012 року виникла заборгованість у розмірі 3 138 875,40 доларів США, що згідно з офіційним курсом Національного банку України станом на 28 грудня 2012 року становить 25 089 031 грн. 07 коп., яка складається із: заборгованості по основній сумі кредиту в сумі 2 469 605,50 доларів США, заборгованості по процентах та штрафних процентах (з 09 лютого 2006 року по 13 березня 2009 року) в сумі 153 090,80 доларів США, заборгованості по процентах (з 13 березня 2009 року по 31 березня 2010 року) в сумі 110 854,53 доларів США, заборгованості по штрафних процентах (з 01 квітня 2010 року по 19 грудня 2012 року) в сумі 405 324,57 доларів США (а.с. 88,89, т.1).

Відповідно до ст. ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ч.1 ст.527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Правові наслідки порушення зобов'язання, забезпеченого іпотекою, передбачені Законом України «Про іпотеку».

Відповідно до ст.1 Закону України «Про іпотеку» іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно із ч.1 ст.7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачено умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Відповідно до положень ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Отже підставою для звернення стягнення на предмет іпотеки є порушення зобов'язань з боку боржника.

Статтею 23 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статусу іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих же умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Така сама позиція викладена і в пункті 34 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин».

Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України «Про іпотеку» обтяження нерухомого майна підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством.

Правові, економічні та організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень визначені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до ч.3 ст.3 цього Закону права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації, виникають з моменту такої реєстрації.

У пункті 25 Тимчасового порядку державної реєстрації іпотек, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2004 року № 410, який діяв на час спірних правовідносин (далі - Порядок) зазначено, що після виконання зобов'язання, забезпеченого іпотекою, іпотекодержатель зобов'язаний протягом десяти днів надіслати реєстратору письмове повідомлення про виключення запису з обов'язковим зазначенням порядкового номеру запису.

Згідно з пунктами 26, 27 Порядку реєстратор вносить до Реєстру відомості про виключення запису в день надходження повідомлення чи рішення суду. У разі виключення запису до Реєстру вносяться: 1) дата і номер повідомлення, що надійшло від іпотекодержателя, чи рішення суду, яке є підставою для виключення запису; 2) дата виключення; 3) відомості про реєстратора.

При апеляційному розгляді справи встановлено, що 30 листопада 2011 року представник позивача Економі Банк Н.В. - Левицький В.Й., який діяв від імені позивача на підставі довіреності від 15 жовтня 2011 року (а.с.152-154, т.2), звернувся із заявою до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гнідюка О.Б. про зняття заборони відчуження нерухомого майна: земельної ділянки загальною площею 0,150 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в рівних частинах та вилучити записи з відповідних реєстрів у зв'язку з виконанням зобов'язання ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які є майновими поручителями згідно з іпотечним договором від 20 липня 2009 року (а.с.146, т.2).

До вказаної зави Левицький В.Й. додав договір іпотеки, укладений 20 липня 2009 року між Економі Банк Н.В., ОСОБА_5 і ОСОБА_6, повідомлення про виключення запису з Державного реєстру іпотек та заяву про вилучення обтяження об'єкта нерухомого майна, які видані 30 листопада 2011 року Економі Банк Н.В. та підписані Левицьким В.Й. (а.с. 139-142, 147-148, т.2).

З інформаційної довідки з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна вбачається, що 30 листопада 2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гнідюком О.Б. на підставі вказаної вище заяви представника Економі Банк Н.В. - Левицького В.Й. було вилучено обтяження іпотекою земельної ділянки площею 0,150 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що розташована за адресою: Київська область, Обухівський район, АДРЕСА_1 (а.с. 142, т.1).

Також приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гнідюком О.Б. 30 листопада 2011 року було знято заборону відчуження вказаної земельної ділянки та вилучено з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис 8897198 з контрольною сумою 6А7Г807ГАГ, а із Державного реєстру іпотек вилучено запис 8897205 з контрольною сумою 912014А817, що підтверджується витягом про реєстрацію у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (реєстрація вилучення запису) від 30 листопада 2011 року за №34013648 та витягом про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек (реєстрація вилучення запису) від 30 листопада 2011 року за №34013693 (а.с.159, 160, т.2). За таких обставин доводи позивача про те, що відомості про реєстрацію іпотеки були вилучені із Реєстру без його згоди та відома, не ґрунтуються на матеріалах справи.

Матеріали справи не містять даних про те, що позивачем було поновлено обтяження майна іпотекою, а відтак спірна земельна ділянка на даний час не обтяжена іпотекою та під забороною відчуження не перебуває .

По справі встановлено, що 30 листопада 2011 року між ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_2 було укладено нотаріально посвідчений договір дарування, відповідно до умов якого ОСОБА_5 і ОСОБА_6 подарували ОСОБА_2 зазначену вище земельну ділянку (а.с.7-10, т.2).

Відповідно до пунктів 1.7, 1.9 вказаного договору дарування, будь-які обмеження (обтяження) на земельній ділянці відсутні, під забороною відчуження (арештом) згідно з витягом з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №34013648 від 30 листопада 2011 року земельна ділянка не перебуває.

Таким чином, враховуючи, що на підставі нотаріально посвідченої заяви іпотекодержателя у зв'язку з виконанням зобов'язання виключено з Реєстру запис про обтяження земельної ділянки іпотекою та знято заборону відчуження вказаного майна, колегія суддів приходить до висновку, що на час переходу права власності на спірну земельну ділянку до ОСОБА_2, ця земельна ділянка предметом іпотеки не була.

Крім того, колегія суддів враховує, що на час розгляду справи дії нотаріуса щодо виключення з Реєстру запису про обтяження майна іпотекою позивачем не оскаржені та не визнані незаконними, договір дарування спірної земельної ділянки є дійсним, у визначеному законом порядку цей договір не оскаржений, а ОСОБА_2 є добросовісним набувачем спірної земельної ділянки площею 0,150 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, АДРЕСА_1.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції не було передбачених законом підстав для звернення стягнення на земельну ділянку, яка не є предметом іпотеки та належить новому власнику.

Вирішуючи спір, у порушення вимог ст.ст.213-214 ЦПК України суд першої інстанції наведених вище обставин не з'ясував, у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку про застосування до спірних правовідносин ст.23 Закону України «Про іпотеку».

З огляду на викладене заочне рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст.213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст.309 ЦПК України є підставою для скасування заочного рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову в позові Економі Банк Н.В. з наведених вище підстав.

Згідно із ч.1 і ч.5 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

При подачі апеляційної скарги ОСОБА_2 сплатив судовий збір у розмірі 3 540 грн. 91 коп. Оскільки колегія суддів ухвалює нове рішення і в позові Економі Банк Н.В. відмовляє, тому з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3 540 грн. 91 коп.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Заочне рішення Обухівського районного суду Київської області від 04 вересня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В позові Економі Банк Н.В. до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити.

Стягнути з Економі Банк Н.В. на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 3 540 грн. 91 коп.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді