Рішення № 5345648, 21.09.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.09.09 Справа № 16/234

За позовом Приватного підприємства "Донтехформ", м. Донецьк

до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 , м. Стаханов Луганської області

про стягнення 20774грн.

Суддя Шеліхіна Р.М.

при секретарі судового засідання Маценко О.В.

За участю представників сторін:

від позивача - директор Свереденко В.Б., рішенння про створення підприємства,

від відповідача - ОСОБА_3, довіреність № 605 від 25.02.09.,

У засіданні суду 10.09.09. відповідно до ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 21.09.09.

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованість у розмірі 20082.13грн., інфляційних нарахувань за несвоєчасне виконання зобовязання в сумі 502,05грн., 3% річних в сумі 189,82грн.

Представник відповідача відзивом на позовну заяву, зданим у судовому засіданні 10.09.09., повідомив суд, що договір поставки з позивачем ніколи не укладався, а товар відповідно до видаткових накладних від 09.12.2006. № До-000019, від 19.12.2006. № До- 000020, від 09.12.20006. № До- 000022 відповідач не отримував.

Листом від 21.09.09. представник відповідача пояснив наступне, що у вказаних накладних: відсутні підписи, печатки отримувача товару, тобто вказані накладні визивають сумнів у відповідача щодо їх істинності, тому представник відповідача просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. Також відповідач заперечив доводи позивача про часткову оплату і вказав, що відповідач не переказував грошей на банківський рахунок позивача за отриманий товар.

Стосовно вирішенню сумніву вказаних накладних представник відповідача заявив усне клопотання про призначення експертизи.

Усне клопотання представника відповідача суд залишив без задоволення, оскільки законом (ст.41 ГПК України) встановлено порядок звернення до суду з клопотанням про призначення судової експертизи письмове клопотання з чітко визначеною назвою експертизи, колом питань до експерта, визначенням установи проведення судової експертизи, який порушено представником відповідача.

Сторони по справі досягли усної домовленості про продаж товару. На виконання правочину позивач поставив відповідачу товар білизну та одяг - на суму 23086,98грн., що позивач підтверджує видатковими накладними від 09.12.2006. № До-000019, від 19.12.2006. № До- 000020, від 09.12.20006. № До- 000022 (а.с.8-15). По твердженню позивача відповідач отримав товар на вказану суму, частково оплатив на суму 3004,85грн., що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача від 23.03.09. (а.с.16), але не оплатив продукцію у повному обсязі на вимогу позивача від 23.03.09. №4, у звязку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду і просить стягнути на свою користь борг за продану продукцію в сумі 20082,13грн.

Крім того, за несвоєчасне виконання зобовязання позивачем заявлено до стягнення інфляційні нарахування в сумі 502,05грн., 3% річних в сумі 189,82грн. за період з квітня 2009 року по липень (до 23 числа) 2009 року.

Відповідач заперечив вимоги позову, доказів в підтвердження своїх доводів не надав.

Враховуючи вищевикладене, повно, всебічно і обєктивно дослідивши матеріали та обставини справи, вислухав представників сторін, оцінивши надані ними докази своїх вимог до суті спору, їх належність, допустимість, достовірність кожного окремо і у сукупності без надання жодному доказу пріоритету або вищої сили, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Нормою ст.11 Цивільного кодексу України встановлено підстави виникнення прав та обовязків із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних обовязків є правочини та інші юридичні факти.

Між позивачем та відповідачем відбувся правочин, відповідаючий загальним засадам господарського та цивільного законодавства і передбачений законом, купівля-продаж товару одна сторона (позивач) звернулася з пропозицією про продаж індивідуально визначеного майна до другій стороні (відповідачу), друга сторона (відповідач) купила необхідний для неї товар.

Даний правочин врегульовано нормою ст.655 Цивільного кодексу України купівля-продаж товару, а ст.692 ЦК України зобовязує відповідача сплатити вартість товару повністю на отриману суму. Факт отримання товару відповідачем підтверджено позивачем належним чином в порядку ст.33,34 ГПК України.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Претензією від 23.03.09. №4 позивач вимагав від відповідача виконання ним обовязків по оплаті товару і у відповідача виник обовязок по сплаті вартості купленого товару та відповідальність за невиконання цього обовязку в порядку ст.ст.530,625,692 ЦК України.

Відповідач не сплатив гроші позивачеві на його вимогу, чим порушив вимоги закону і права позивача на отримання плати за проданий товар.

Стосовно розміру вимог позову, які підлягають до задоволення в частині основної суми боргу, слід вказати про таке.

Відповідно до вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»облік господарських операцій здійснюється на підставі первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Первинний документ документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні») повинен матиме обовязкові реквізити: назву, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд, у відповідності до ст.43 ГПК України і з урахуванням викладених правил Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оцінив докази, визначені позивачем і додані до матеріалів справи, якими він підтверджує поставку товару на суму 23086,98грн., а саме вказані видаткові накладні.

Оцінивши надані позивачем докази, суд дійшов висновку, що належні докази здійснених продавцем (позивачем) господарських операцій по поставці товару на суму 23086,98грн. в матеріалах справи відсутні. Тільки одна з вказаних видаткових накладних оформлена у встановленому законом порядку видаткова накладна від 09.12.20006. № До- 000020 на суму 4443,79грн. і саме на підставі даної накладної відповідач здійснив часткову оплату на суму 3004,85грн., що підтверджено відповідними документами, якими належним чином оформлено господарську операцію і які і маються в матеріалах справи.

Решта видаткових накладних не містить особистого підпису відповідача і не містить прізвища та посади особи позивача продавця товару, а відтак вказані накладні не можуть бути належним доказом поставки та отримання товару.

Таким чином, слід стягнути з відповідача борг в сумі 1438,94грн. (4443,79грн.-3004,85грн.=1438,94грн.) з урахуванням інфляції та 3% річних, що дорівнює, відповідно, сумі 34,76грн. та в сумі 13,48грн. за період з 31.03.09. по 23.07.09.

Доводи відповідача про неможливість часткової оплати вартості поставленого товару спростовуються завіреною копією виписки з банківського рахунку позивача встановленого зразку, на якій міститься штамп банківської установи, і з якої вбачається, що від відповідача надійшли грошові кошти в сумі 3004,85грн. за оплату товару за видатковою накладною від 09.12.20006. № До- 000020.

За таких підстав позов слід задовольнити частково та відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, ст.ст.173, 193 ГК України, ст. ст. 11, 509, 530, 655, 692 ЦК України, керуючись ст.ст.22,33,34,43,49,82,84,85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 , АДРЕСА_1, ід. код НОМЕР_1 на користь Приватного підприємства "Донтехформ", м. Донецьк, вул.. ім.. Туполева, 31/1, ід. код 31133221 борг в сумі 1438,94грн., інфляційні нарахування в сумі 34,76грн., 3% річних в сумі 13,48грн., витрати по державному миту в сумі 14,87грн., на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 22,55грн. Видати наказ.

3.В решті вимог відмовити.

Рішення підписане 28.09.09.

Суддя Р. Шеліхіна