Ухвала суду № 53452186, 07.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2015 року м. Київ К/800/27850/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного Управління Міндоходів у Харківській області

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.05.2014

у справі № 820/12355/13-а Харківського окружного адміністративного суду

за позовом ОСОБА_2

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного Управління Міндоходів у Харківській області (ДПІ)

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2012 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.05.2014 постанову суду першої інстанції скасовано, позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 22.11.2013 № 0004471702.

У касаційній скарзі ДПІ просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

У зв'язку з неприбуттям представників сторін у судове засідання, призначене на 07.10.2015 о 10 год.00 хв., касаційний розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту другого частини першої ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку ОСОБА_2 грошових зобов'язань із податку з доходів фізичних осіб та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті позапланової невиїзної документальної перевірки від 04.11.2013 № 1269/1702/НОМЕР_2. Згідно з цими висновками позивач порушив норми підпункту 170.2.2 пункту 170.2 ст. 170 Податкового кодексу України (ПК): занижено податок з доходів фізичних осіб за 2012 рік на загальну суму 2275883,80 грн. у зв'язку з не включенням до складу загального річного оподатковуваного доходу інвестиційного прибутку за операціями з реалізації інвестиційного активу (цінних паперів (акцій)), витрати на придбання якого не підтверджені документально.

За наслідками перевірки ДПІ стосовно позивача прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.11.2013 № 0004471702 про збільшення грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на 2275883,80 грн. за основним платежем та 568970,95 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

У судовому процесі встановлено, що за договором купівлі-продажу цінних паперів № 68-К/1 від 20.09.2005 позивач придбав у ОСОБА_3 40 простих іменних акцій, емітованих ЗАСТ «УСК», номінальною вартістю 100,00 грн. кожна акція на загальну суму 4000,00 грн. У подальшому за договором купівлі-продажу акцій додаткової емісії ЗАСТ «УСК» від 26.09.2005 № 26/09-2005 позивач придбав у ЗАСТ «УСК» прості іменні акції додаткової емісії ЗАСТ «УСК» в кількості 160000 штук номінальною вартістю 100,00 грн. кожна акція на загальну суму 16000000,00 грн. Оплата за вказані акції була проведена готівкою, в касу продавця, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру від 27.09.2005 № 231 (а.с. 22). За наслідками вказаних операцій з придбання цінних паперів (акцій) ВАТ «КОМЕКС-РЕЄСТРАТОР» (реєстроутримувач) 08.12.2005 видав позивачу сертифікат акцій серії А № 8, в якому вказано, що ОСОБА_2 є власником 160040 простих іменних акцій, емітованих ЗАСТ «УСК», номінальною вартістю 100,00 грн. кожна акція.

За договорами купівлі-продажу цінних паперів від 11.06.2012 та від 15.06.2012 позивач продав ТОВ «ЮВІД-2009» прості іменні акції ПАТ «УСК» (правонаступник ЗАСТ «УСК») у кількості 134027 шт. номінальною вартістю 100,00 грн./шт. на загальну суму 13402700,00 грн. Розрахунки за вказаними договорами були здійснені шляхом взаємозаліку зустрічних однорідних вимог між покупцем та продавцем.

Вказана сума доходу, за висновком податкового органу, мала бути відображена у податковій декларації позивача за 2012 рік.

Відповідно до підпункту 164.2.9 пункту 164.2 ст. 164 ПК (у редакції, чинній на дату виникнення відносин, з приводу прав і обов'язків у яких виник спір) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.40 і 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами, згідно з підпунктом 170.2.1 пункту 170.2 ст. 170 ПК, ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік.

Згідно з підпунктом 170.2.2 пункту 170.2 цієї статті інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4 - 170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).

Відмовляючи у задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що у позивач під час перевірки не підтвердив відповідними документами витрати на придбання акцій ПАТ «УСК», у результаті чого отриманий позивачем інвестиційний прибуток становить 13402700,00 грн. Цей висновок був зроблений судом із врахуванням норм пункту 44.6 ст.44 ПК, згідно з абзацом першим якого у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті, платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення (абзац другий пункту 44.6 ст. 44 ПК).

За змістом вказаних правових норм платник податків втрачає право на документальне підтвердження показників податкової звітності, у разі ненадання таких документів під час перевірки, незалежно від причини ненадання. Винятки вказаного правила можуть бути виїмка документів або інше вилучення правоохоронними органами; а також випадки, визначені абзацами другим і четвертим пункту 44.7 ст. 44 ПК.

Метою правового регулювання, встановленого нормами пункту 44.6 ст. 44 ПК, є унеможливлення випадків штучного підтвердження показників податкового обліку у спосіб складання документів з недостовірною інформацією після проведення перевірки, оскільки ціллю проведення податкової перевірки є встановлення обставин щодо дотримання платником податків норм податкового законодавства при веденні податкового обліку та сплати податків (зборів).

Суд апеляційної інстанції на підставі оцінки доданої до матеріалів справи копії акту від 02.03.2006 № 1100/22-0/33301622, складеного ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова за результатами планової документальної перевірки Харківської філії ЗАСТ «УСК», в якому зафіксована інформація щодо встановлених перевіркою фактів продажу ЗАСТ «УСК» за договором № 26/09-2005 від 26.09.2005 ОСОБА_2 простих іменних акцій додаткової емісії на суму 16000000,00 грн.; внесення ним до каси філії грошових коштів готівкою за прибутковим касовим ордером від 27.09.2005 № 231, які були перераховані на розрахунковий рахунок ЗАСТ «УСК» платіжним дорученням від 27.09.2005 № 236 (а.с. 110-127), взявши до уваги, відповідність цій інформації змісту квитанції до прибуткового касового ордеру від 27.09.2005 № 231, наданої позивачем в судовому процесі, зробив обґрунтований висновок про підтвердження витрат позивача на придбання інвестиційного активу - простих іменних акцій ЗАСТ «УСК», які були продані ТОВ «ЮВІД-2009». Врахування судом апеляційної інстанції вказаного доказу як додаткового підтвердження понесення витрат позивачем на придбання акцій, не зважаючи на ненадання документального підтвердження таких витрат при перевірці, відповідає меті правового регулювання, встановленого нормами пункту 44.6 ст. 44 ПК, оскільки підтверджує понесення позивачем витрат саме при придбанні цінних паперів. Оцінка доказів судом апеляційної інстанції відповідає нормам ст. 86 КАС України. До того ж, приєднаними до справи доказами не спростовано твердження позивача, що примірник акту про результати документальної позапланової невиїзної перевірки від 04.11.2013 № 1269/1702/НОМЕР_2, в якій участі не приймав, він отримав 22.11.2013, тобто в день прийняття податкового повідомлення-рішення, правомірність якого він оскаржує; запит ДПІ щодо надання документів на підтвердження витрат на придбання інвестиційного активу (пакету акцій) на його адресу не надходив. Згідно з приєднаними до справи світлокопіями повідомлень про вручення поштового відправлення від 04.11.2013, фіскального чеку від 22.11.2013 неможливо встановити, які саме за змістом поштові відправлення були надіслані на адресу позивача в ці дати, тоді як згідно з матеріалами справи на адресу позивача направлялись, зокрема копія наказу від 16.10.2013 № 646 про проведення перевірки, письмове повідомлення від 14.10.2013 № 24 про дату початку та місце проведення перевірки (а.с. 50, 6).

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують правильність висновку суду апеляційної інстанції, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного Управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.05.2014 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя підписЄ.А. УсенкоСудді підписО.А. Веденяпін підписМ.П. Зайцев