Ухвала суду № 53450242, 12.11.2015, Черкаський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

м. Черкаси

12 листопада 2015 року справа № 823/5230/15

Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Тимошенко В.П., розглянувши матеріали позовної заяви державного підприємства «Український державний науково – дослідний і проектний інститут легкої промисловості» до Придніпровського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції про зняття арешту,

встановив:

11 листопада 2015 року до суду з позовною заявою звернулося державне підприємство «Український державний науково – дослідний і проектний інститут легкої промисловості», в якій просить зняти арешт з окремого рахунку для зарахування страхових коштів державного підприємства «Український державний науково – дослідний і проектний інститут легкої промисловості» відкритому у ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023 та заборонити в подальшому накладення арешту на цей рахунок.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 3 КАС України адміністративний позов – це звернення до суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах. Під поняттям публічно-правових відносин слід розуміти відносини, які складаються в процесі реалізації владних повноважень органами державної влади та місцевого самоврядування.

Відповідно до частини другої статті 3 Конституції України головним обов'язком держави є утвердження і забезпечення прав і свобод людини, за свою діяльність держава відповідає перед людиною. Забезпечення прав і свобод потребує, зокрема, законодавчого закріплення механізмів (процедур), які створюють реальні можливості для здійснення кожним громадянином прав і свобод (абзац четвертий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 24 грудня 2004 року N 22-рп/2004). До таких механізмів належить структурована система судів і види судового провадження, встановлені державою. Судовий захист вважається найбільш дієвою гарантією відновлення порушених прав і свобод людини і громадянина.

В Україні систему судів утворено згідно з положеннями статей 6, 124, 125 Конституції України із застосуванням принципу спеціалізації з метою забезпечення найбільш ефективних механізмів захисту прав і свобод людини у відповідних правовідносинах.

За приписом частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен при вирішенні питання щодо його прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. У розвиток вказаного положення Європейський суд з прав людини в Рішенні від 25 лютого 1993 року у справі «Доббертен проти Франції» зазначив, що частина перша статті 6 Конвенції змушує держави-учасниці організувати їхню судову систему в такий спосіб, щоб їхні суди і трибунали виконували кожну зі своїх функцій (пункт 44), притаманну відповідній судовій установі.

Системний аналіз вказаних норм Конституції та законів України дає підстави стверджувати, що розмежування юрисдикційних повноважень між загальними і спеціалізованими судами підпорядковано гарантіям права кожної людини на ефективний судовий захист.

Пунктом 1 частини 1 статті 3 КАС України визначено, що справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1 статті 181 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Постановою пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року №3 (із змінами) «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» передбачено таке.

Частиною четвертою статті 82 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Отже, критеріями визначення юрисдикції судів щодо вирішення справ з приводу оскарження рішень дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення є юрисдикційна належність суду, який видав виконавчий документ, та статус позивача як сторони у виконавчому провадженні.

У розумінні статті 8 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.

Судам необхідно враховувати, що відповідно до частини четвертої статті 82 Закону України «Про виконавче провадження» до юрисдикції адміністративних судів належать справи щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби при виконанні вироків судів у частині, що підлягає примусовому виконанню державною виконавчою службою (про стягнення штрафів, конфіскацію майна тощо), за винятком справ за позовами сторін виконавчого провадження (п.8 Постанови Пленуму ВАСУ від 13.12.2010 №3).

Як вбачається з позовної заяви та доданих до неї матеріалів, у Придніпровському відділі ДВС Черкаського МУЮ перебуває зведене виконавче провадження, боржником в якому виступає позивач. До складу зведеного виконавчого провадження входять судові накази видані, Придніпровським районним судом.

З викладеного суддя робить висновок про наявність підстав передбачених пунктом 1 частини 1 статті 109 КАС України.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 109 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

З огляду на викладене, позовна заява не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а отже у відкритті провадження в адміністративній справі слід відмовити.

Суд наголошує, що у відповідності до пункту 3 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 17, 109, 110, 181 КАС України, суд

ухвалив:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом державного підприємства «Український державний науково – дослідний і проектний інститут легкої промисловості» до Придніпровського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції про зняття арешту.

Роз’яснити державному підприємству «Український державний науково – дослідний і проектний інститут легкої промисловості», що він може звернутися з зазначеним позовом у порядку цивільного судочинства .

Повернути позивачу позовну заяву із усіма доданими до неї матеріалами та направити копію даної ухвали.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом п’яти днів з дня її отримання стороною за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя В.П. Тимошенко