Ухвала суду № 53448536, 12.11.2015, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 242/948/15-ц Номер провадження 22-ц/775/824/2015

Єдиний унікальний номер: 242/948/15-ц

Номер провадження 22-ц/775/824/2015

Головуючий в 1 інстанції Моцний О.С.

Доповідач Жданова В.С.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2015 року м. Артемівськ

Апеляційний суд Донецької області у складі :

головуючого - судді Жданової В.С.

суддів : Маширо О.П., Санікової О.С.,

при секретарі Масловському Є. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Артемівську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Селидівського міського суду від 16 вересня 2015 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк « УКООПСПІЛКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Селидівського міського суду від 16 вересня 2015 року позовні вимоги ПАТ «Акціонерний банк « УКООПСПІЛКА» до ОСОБА_1 задоволено, з відповідача стягнуто заборгованість за кредитним договором в розмірі 892174грн. , вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, винести нове про відмову в позові. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає , що не був належним чином повідомлений про розгляд справи , тому не мав можливості надати обґрунтовані заперечення проти заявленого позову. Відповідач вважає, що 3% річних повинні нараховуватись на суму основного боргу без урахування суми процентів за користування чужими грошовими коштами. Крім того, вважає неприпустимим збільшення позовних вимог після подання позовної заяви та початку слухання справи.

В судовому засідання апеляційного суду відповідач не з»явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить власноручна розписка від 12.11.2015 року / а.с. 170/, що відповідно до ч.2 ст. 305 ЦПК України є підставою для розгляду справи без його участі.

Позивач в наданій суду заяві просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, розглянути справу за відсутності його представника.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційній суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ст.. 308. ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що 22.08. 2013 року між сторонами був укладений кредитний договір №02/2013- ФЛ та додаткова угода, відповідно до яких відповідач отримав кредит у вигляді відновлюваної кредитної лінії з максимальним лімітом у розмірі 720000 грн з кінцевим терміном повернення до 21.08.2014року зі сплатою 25% за користування кредитом . Відповідач свої кредитні зобов»язання не виконав у зв»язку з чим утворилась заборгованість, яка визначена позивачем на час розгляду справи у розмірі 892174,54 грн, що складається з наступного : 514993,01 - заборгованість за кредитом, 75974,76 грн. - заборгованість за відсотками, 11116,05 - 3% за тілом кредиту, 487,83 грн - 3% за відсотками, 266022,62 - інфляційні нарахування на суму кредиту, 23580,27 грн. - інфляційні нарахування на суму процентів.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що зобов»язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог закону і одностороння відмова від зобов»язання або одностороння зміна його умов не допускається. Оскільки відповідач не виконав свої зобов»язання перед кредитором, то в примусовому порядку належить стягнути суму заборгованості, розрахунок якої визнав правильним та таким, що відповідає умовам укладеного договору.

При розгляді справи суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, визначився з правовою нормою, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин та дійшов вірного висновку про стягненні з відповідача суми заборгованості за кредитом з урахуванням 3% річних та інфляційних втрат у зв»язку простроченням боргового зобов»язання.

Відповідно до ст. ст. 509, 1054 ЦК України зобов'язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язується вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Встановлено, що 22.08.2013 року між сторонами був укладений кредитний договір №02/2013-ФЛ, відповідно до якого Банк надав відповідачу споживчий кредит у вигляді відновлюваної кредитної лінії з лімітом у розмірі 720000грн із сплатою 25% річних за користування кредитом, терміном повернення не пізніше 21.08.2014 року. Згідно положень ст.526 ЦК України договір повинен виконуватися належним чином.

На час розгляду справи відповідач мав заборгованість за кредитом 514993.01 грн та заборгованість за відсотками 75974.76 грн., що підтверджено випискою з особового рахунку / а.с.43-54/.

Відповідач розмір заборгованості за кредитом та відсотками не оспорює, але заперечує проти визначення розміру заборгованості на час ухвалення рішення. Вважає, що позивач необґрунтовано збільшив позовні вимоги після подання позовної заяви та початку розгляду справи.

З такими доводами апеляційної скарги погодитись не можна, оскільки відповідно до ч. ст..31 ЦПК України позивач має право протягом усього часу розгляду справи збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову, а відповідач має право визнати позов повстю абро частково.

Відповідно до норм статей 11, 12, 15, 16 ЦК України, ст. 3 ЦПК України суд захищає порушені права, які існують на день ухвалення судового рішення.

Таким чином судом першої інстанції обґрунтовано стягнута заборгованість, розмір якої збільшився на час розгляду справи, про що зазначено позивачем в заяві про збільшення розміру позовних вимог від 12.05.2015 року. /а.с. 42/.

Також вірними є висновки суду першої інстанції щодо застосування відповідальності за прострочення грошового зобов»язання, яка передбачена ст.. 625 ЦК України.

Частиною другою ст..625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року N 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» за змістом статті 552, частини другої статті 625 ЦК інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті, та три проценти річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому суд має виходити з того, що ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.

При цьому слід враховувати, що проценти на неустойку не нараховуються (частина друга статті 550 ЦК).

Відповідно до укладеного кредитного договору№02/2013-ФЛ від 22.08.2013 року та додаткової угоди від 23.08 2013 р. Банк надав позичальнику ОСОБА_1 споживчий кредит у вигляді відновлюваної кредитної лінії 720000 грн. з умовою сплати 25% за користування грошима, строком повернення не пізніше 21.08.2014 року. / а.с.10, а.с. 13 / Додатками №1 та №2 до договору, які є невід»ємною частиною кредитного договору, встановлені дати щомісячного платежу, суми щомісячного погашення основного боргу та процентів за користування кредитом. Свої зобов»язання перед Банком щодо погашення боргу та процентів позичальник ОСОБА_1 не виконав у зв»язку з чим утворилась заборгованість, розмір якої відповідач не оспорює. Оскільки виплата процентів за користування грошима є складовою частиною грошового зобов»язання, а не є неустойкою, то суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з відповідача суму заборгованості з урахуванням 3% річних та інфляційних втрат у зв»язку з простроченням грошового зобов»язання.

Також неспроможними є доводи представника відповідача про те, що відповідач не був належним чином повідомлений про розгляд справи. В судове засідання, призначене на 09.09.2015 року відповідач не з»явився, надав заяву про відкладання розгляду справи. Клопотання задоволено./ а.с. 138 /. В матеріалах справи міститься заява ОСОБА_1 про отримання судової повістки в електронному вигляді шляхом направлення SMS - повідомлення. / а.с. 113/ Про розгляд справи 16.09.2015 року відповідач був повідомлений шляхом надсилання SMS- повідомлення, яке за вказаним позивачем номером телефону було доставлено йому 09.09.2015 р. о 16-11 час. , що перебуває у відповідності до ч.6 ст. 74 ЦПК України.

Вбачається, що в судовому засіданні суду першої інстанції приймав участь представник відповідача ОСОБА_2, який дав суду пояснення , надавав заперечення, долучав документи / а.с. 122/. Враховуючи наведене відсутні підстави для висновку про порушення прав позивача на участь в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального цивільного законодавства, підстав для його зміни не вбачається.

Керуючись ст.. ст.. 307, 308, 314-315 ЦПК України апеляційний суд ,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Селидівського міського суду від 16 вересня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга може бути подана до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили .

Головуючий Судді