Постанова № 53446647, 10.11.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" листопада 2015 р. Справа № 922/4456/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Шепітько І.І., суддя Медуниця О.Є., суддя Россолов В.В.

при секретарі Довбиш А.Ю.

за участю представників:

позивача ОСОБА_1 за дорученням від 17.10.2014 року

відповідача ОСОБА_2 за дорученням від 01.04.2015 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача за первісним позовом (вх.№ 4838 Х/1-32) на рішення господарського суду Харківської області від 23 вересня 2015 року у справі

за позовом Національний банк України в особі Управління Національного банку України в Харківській області, м. Харків

до Приватного акціонерного товариства "Лізингова компанія "Сприяння" м. Харків

про стягнення коштів в сумі 274487,67 грн.

та зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства "Лізингова компанія "Сприяння" м. Харків

до Національного банку України в особі Управління Національного банку України в Харківській області м. Харків

про визнання відсутності права на стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИЛА:

Національний банк України в особі Управління Національного банку України в Харківській області, м. Харків звернувся з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Лізингова компанія "Сприяння" заборгованості у розмірі 274 487,67 грн. у звязку з неналежним виконанням Кредитного договору № 79-08/К від 19.09.2008 року (а.с.4-9).

28.08.2015 року ПАТ "Лізингова компанія "Сприяння" подало зустрічну позовну заяву, в якій просить визнати відсутність в Управління Національного банку України в Харківській області права на стягнення з ПАТ "Лізингова компанія "Сприяння" грошових коштів по зобов'язаннях, що виникли в останнього за Кредитним договором № 79-08/К від 19.09.2008 року (а.с. 63-65).

Рішенням господарського суду Харківської області від 23 вересня 2015 року (суддя Лаврова Л.С.) первісний позов задоволено та стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Лізингова компанія "Сприяння " на користь Національного банку України в особі Управління Національного банку України в Харківській області прострочені відсотки за користування кредитом в сумі 274487,67 грн. нараховані за період вересень 2014 року - квітень 2015 року (включно). Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Лізингова компанія "Сприяння " на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 4117,31 грн. В задоволенні зустрічного позову відмовлено (а.с.132-138).

Відповідач за первісним позовом подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 23 вересня 2015 року скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічний позов задовольнити. Вказує на те, що господарський суд помилково не застосував до спірних правовідносин положення ст. 4, ч. 2 ст. 12, ч. 1 ст. 21, ч. 7 ст. 34 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень». Вважає, що встановивши факт відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна запису про уступку права вимоги на підставі п. 4.1 договору застави майнових прав № 15/9 від 25.06.2010 року, місцевий господарський суд дійшов до необґрунтованого висновку про дотримання Управлінням НБУ в Харківській області вимог ст. 11 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» на підставі запису у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 29.05.2012 року не про уступку права вимоги, а про звернення стягнення на предмет застави. Проте, відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом (а.с.144-147).

Позивач за первісним позовом у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що оскаржене рішення прийняте при повному та всебічному зясуванні обставин справи, воно є обґрунтованим і відповідає як фактичним обставинам, так і вимогам чинного законодавства. Вказує на те, що вимоги Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» щодо реєстрації обтяжень рухомого майна за ОСОБА_3 застави майнових прав №15/9 від 25.06.2010 року Національним банком України дотримані, оскільки з наданого відповідачем за первісним позовом до матеріалів справи Запису 1 у ОСОБА_2 з Державного реєстру обтяжень рухомого майна вбачається, що звернення стягнення на предмет застави за ОСОБА_3 застави майнових прав № 15/9 від 25.06.2010 року зареєстроване Банком 29.05.2012 року. На цій підставі просить рішення господарського суду 23 вересня 2015 року залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача за первісним позовом залишити без задоволення (а.с.155-160).

Розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин та докази на їх підтвердження, юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 19.09.2008 року між ХАК Земельний банк (ОСОБА_3) та АТЗТ Лізингова компанія Сприяння (Позичальник) укладено Договір № 79-08/К про надання кредитної лінії (а.с.21-27).

Відповідно до п.1.1. ОСОБА_3 надає Позичальнику поновлювальну кредитну лінію з лімітом кредитування у розмірі 2000000,00 грн. у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, оплатності та цільового характеру використання кредиту на поповнення оборотних коштів, з можливістю отримання кредитів (Траншів).

Згідно п.1.2 ОСОБА_3 № 79-08/К кредит надається строком до 20.09.2010 року включно. Відсоткова ставка згідно п.1.3 цього ОСОБА_3 за згодою сторін визначена в розмірі 21 % річних.

18.09.2008 року між ХАК Земельний банк (ОСОБА_3) та АТЗТ Лізингова компанія Сприяння (Позичальник) підписано Додаткову угоду №4 до ОСОБА_3 № 79-08/К від 19.09.2008 року, якою внесено зміни до п.1.3 ОСОБА_3 та встановлено розмір процентної ставки за користування кредитом: з 19.09.2008 року 21 відсоток річних; з 18.09.2009 року 24 відсоток річних та викладено п.3.7 Кредитного договору в новій редакції, а саме6 «В разі порушення Позичальником встановленого п. 1.2 ОСОБА_3 повернення кредиту або порушення строків вказаних додатковими угодами щодо повернення окремих траншів, Позичальник надалі сплачує проценти за неправомірне користування кредитом, виходячи зі ставки 24 відсотки річних, порядок нарахування й виплати яких встановлюється згідно з п.3.5, 3.6 даного ОСОБА_3 до повного погашення кредиту» (а.с.32,33).

З рішення господарського суду Харківської області від 12.11.2014 року у справі № 922/3987/13, яке набуло чинності, вбачається, що 06 листопада 2008 року між Національним банком України, в особі Управління Національного банку України в Харківській області та Харківським акціонерним комерційним Земельним банком (на сьогодні ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО ЗЕМЕЛЬНИЙ БАНК) (далі ПАТ Зембанк) укладено Кредитний договір № 15, за умовами якого ПАТ Зембанк надано кредит на суму 50000000,00 грн. на термін з 06.11.2008 року до 26.08.2009 року з оплатою відсотків у розмірі 17,0 процентів річних. 05.01.2010 року додатковим договором № 1 до Кредитного договору було внесено зміни, якими пролонговано термін погашення кредиту до 26.08.2010 року та збільшено проценту ставку за кредитом у розмірі 18 процентів річних. 25.06.2010 року додатковим договором № 2 до Кредитного договору було внесено зміни до п.1.2, відповідно до яких додатково в забезпечення виконання зобовязань ПАТ Зембанк за Кредитним договором Національному банку України були надані майнові права за кредитним договором № 79-08/К від 19.09.2008 року (а.с.5, 44).

З матеріалів справи також вбачається, що 25 червня 2010 року між Національним банком України, в особі Управління Національного банку України в Харківській області та Харківським акціонерним комерційним Земельним банком (ПАТ «Земельний банк») укладено Договір застави майнових прав № 15/9 (а.с.14-18).

Відповідно до п.1.1Договору застави предметом застави є майнові права за Кредитним договором № 79-08К від 19.09.2008 року.

Згідно з п. 1.6 ОСОБА_3 застави майнових прав № 15/9 сторони погодили, що за рахунок заставленого майнового права вимоги Позивача задовольняються в повному обсязі, уключаючи суму основного боргу, нараховані проценти та пеню.

У п.2.1.1 ОСОБА_3 застави майнових прав № 15/9 зазначено, що у разі невиконання Заставодавцем умов кредитного договору Заставодержатель отримує право одержати задоволення майнових прав переважно перед іншими кредиторами відповідно до Закону України Про заставу та статті 73 Закону України Про Національний банк України.

Відповідно до п. 3.1.3 ОСОБА_3 застави майнових прав № 15/9 сторони погодили, що Національний банк України має право у разі прострочення виконання зобовязань за кредитним договором задовольнити грошові вимоги, за якими настав строк погашення, шляхом реалізації заставлених майнових прав (шляхом отримання права вимоги на заставлені майнові права) згідно із ст. 73 Закону України Про Національний банк України та умовами цього ОСОБА_3 та/або в інший установлений законодавством України спосіб.

Згідно п. 4.2 ОСОБА_3 застави майнових прав № 15/9 у частині уступки права вимоги цей Договір укладено з відкладальною умовою відповідно до ст. 212 ЦК України. Права вимоги переходять до Позивача наступного дня після настання строку виконання зобовязань ПАТ Зембанк за Кредитним договором, якщо вони не будуть виконані повністю або частково або після настання випадку, передбаченого п. 3.1.4 вказаного ОСОБА_3.

Рішенням господарського суду Харківської області від 31.08.2011року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.10.2011 року у справі № 5023/5582/11 позовні вимоги ПАТ Лізингова компанія Сприяння задоволені у повному обсязі та визнано відсутнім у ПАТ Земельний банк право вимоги за зобовязаннями, які виникли у ПАТ Лізингова компанія Сприяння на підставі кредитних договорів № 75-07/К від 24.09.2007 року, № 68-08/К від 21.08.2008 року та № 79-08/К від 19.09.2008 року (а.с. 38-40).

Судові акти мотивовано тим, що ОСОБА_3 застави майнових прав № 15/6, № 15/7 та № 15/9 від 25.06.2010 року є змішаними договорами, оскільки містять в собі, як ознаки договору застави, так і необхідні ознаки договору відступлення права вимоги, а тому доводи ПАТ Лізингова компанія Сприяння про заміну кредитора у зобовязаннях, що виникли у останнього на підставі Кредитних договорів № 75-07/К від 24.09.2007 року, № 68-08/К від 21.08.2008 року та № 79-08/К від 19.09.2008 року є обґрунтованими.

Також судовими інстанціями під час розгляду справи № 5023/5582/11 визначено момент переходу прав вимоги до Позивача за кредитним договором № 79-08/Квід 19.09.2008 року ще до ініціювання Позивачем процедури ліквідації ПАТ Зембанк.

Відповідно до ч.2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що в порушення приписів чинного законодавства України та положень Кредитного договору ПАТ "Лізингова компанія "Сприяння" припинив виконанням Кредитного договору № 79-08/К від 19.09.2008 року, а саме повернення наданого кредиту, а також сплати відсотків за його користування.

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.11.2014 року у справі №922/3987/13 задоволено вимоги Національного банку України в особі управління щодо стягнення заборгованості за основним боргом в сумі 1725000,00 грн. та прострочених відсотків за користування кредитом в сумі 1691128,77 грн., нарахованих за період серпень 2010 року серпень 2014 року за Кредитним договором № 79-08/К від 19.09.2008 року.

Задовольняючи позовні вимоги у справі №922/3987/13, місцевий господарський суд виходив із того, що оскільки ПАТ "Земельний банк" порушено умови кредитного договору №15 від 06.11.2008 року щодо повернення наданого кредиту, сплати відсотків за його користування, то до НБУ перейшло право вимоги за Кредитним договором №79-08/К до ПрАТ "Лізингова компанія "Сприяння" згідно ОСОБА_3 застави майнових прав №15/9 від 25.06.2010 року (а.с.43-47). Вказане рішення набуло законної сили та не оскаржене відповідачем.

Надаючі правову кваліфікацію обставинам справи колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено обов'язковість договору для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 23 Закону України "Про заставу" при заставі майнових прав реалізація предмета застави провадиться шляхом уступки заставодавцем заставодержателю вимоги, що випливає із заставленого права.

Статтею 512 Цивільного кодексу України зокрема передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно умов п.4.2 ОСОБА_3 застави майнових прав № 15/9 від 25.06.2010 р. відповідно до ст. 212 Цивільного кодексу, сторони передбачили перехід права вимоги до НБУ відкладальною умовою, якою є повне або часткове невиконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором №15 від 06.11.2008 року. При цьому, такий перехід відбувається наступного дня після настання строку виконання зобов'язань за кредитним договором №15 від 06.11.2008 року.

Відповідно до ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин викладені правові норми та обставини справи свідчать, що право вимоги до ПАТ "Лізингова компанія "Сприяння", що виникає з Кредитного договору № 79-08/К від 19.09.2008 року належить Національному банку України на підставі договору застави майнових прав № 15/9.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до п. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, озикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Пунктом 1 ч.1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

З наданого позивачем до позовної заяви Розрахунку вбачається, що станом на 01.05.2015 року заборгованість відповідача за Кредитним договором № 79-08/К від 19.09.2008 року за процентами, нарахованими та несплаченими за користування кредитом за період вересень 2014 року квітень 2015 року складає 274487,67 грн. (а.с.34).

З Повідомлення-вимоги № 05-139/4826 від 03.06.2015 року також вбачається, що позивач повідомив відповідача про наявність простроченої заборгованості за зазначеним зобовязанням за нарахованими відсотками за користування кредитом за період вересень 2014 квітень 2015 року (включно) (а.с.48-50).

Вказане повідомлення відповідач залишив без відповіді, а зазначену заборгованість перед позивачем в добровільному порядку не погасив.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що відповідач в порушення домовленості сторін неповно та несвоєчасно здійснював виплату кредиту та відсотків за користування кредитними коштами за ОСОБА_3 № 79-08/К про надання кредитної лінії від 19.09.2008 року та не надав ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції доказів належного виконання умов ОСОБА_3, у звязку з чим позивач обґрунтовано в період вересень 2014 року квітень 2015 р. (включно) продовжував нараховувати проценти за користування кредитом.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що господарським судом Харківської області обґрунтовано задоволено первісний позов та стягнуто з ПАТ "Лізингова компанія "Сприяння " на користь Національного банку України в особі Управління Національного банку України в Харківській області прострочені відсотки за користування кредитом в сумі 274487,67 грн. за період вересень 2014 року - квітень 2015 року.

Щодо зустрічного позову ПАТ "Лізингова компанія "Сприяння" колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

У зустрічній позовній заяві ПАТ "Лізингова компанія "Сприяння" просить визнати відсутність в Управління Національного банку України в Харківській області права на стягнення з ПАТ "Лізингова компанія "Сприяння" грошових коштів по зобов'язаннях, що виникли в останнього за Кредитним договором № 79-08/К від 19.09.2008 року

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що спір щодо наявності у Національного банку України в особі управління права вимоги за Кредитним договором №79-08/К від 19.09.2008 року укладеним між ПАТ ЗЕМЕЛЬНИЙ БАНК та АТ Лізингова компанія Сприяння, вирішений під час розгляду судової справи №922/3987/13 за позовом Національного банку України в особі управління до ПрАТ Лізингова компанія Сприяння про стягнення основного боргу та процентів за вищевказаним кредитним договором.

З рішення господарського суду Харківської області від 12.11.2014 року у справі №922/3987/13 вбачається, що задоволено вимоги Національного банку України в особі управління щодо стягнення заборгованості за основним боргом в сумі 1725 000,00 грн. та прострочених відсотків за користування кредитом в сумі 1691128,77 грн., нарахованих за період серпень 2010 року серпень 2014 року за Кредитним договором № 79-08/К від 19.09.2008 р. Вказане судове рішення набуло законної сили 28.11.2014 р. та не оскаржене відповідачем за первісним позовом (а.с.43-47).

У мотивувальній частині вказаного зазначено, що згідно зі ст. 23 Закону України "Про заставу" при заставі майнових прав реалізація предмета застави провадиться шляхом уступки заставодавцем заставодержателю вимоги, що випливає із заставленого права. Так, ст.512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином ( відступлення права вимоги). Згідно вимог ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 Цивільного кодексу України). Згідно умов п.4.2 ОСОБА_3 застави майнових прав № 15/9 від 25.06.2010 р. відповідно до ст. 212 Цивільного кодексу, сторони передбачили перехід права вимоги до НБУ відкладальною умовою, якою є повне або часткове невиконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором №15 від 06.11.2008 року. При цьому, такий перехід відбувається наступного дня після настання строку виконання зобов'язань за кредитним договором №15 від 06.11.2008 року. Відповідно до ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням. За таких обставин, викладені правові норми та обставини справи свідчать, що право вимоги до ПАТ "Лізингова компанія "Сприяння", що виникає з кредитного договору № 79-08/К від 19.09.2008 р. належить Національному банку України на підставі ОСОБА_3 застави майнових прав № 15/9.

Відповідно до ч. 2 ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори ), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно п.2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій ). Також відповідно до вказаного пункту преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах).

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що в мотивувальній частині рішення господарського суду Харківської області від 12.11.2014 року у справі №922/3987/13 встановлені факти щодо наявності права вимоги у Національного банку України в особі управління за вищевказаним Кредитним договором:

Колегія суддів ставиться критично до посилання відповідача за первісним позовом про недотримання, на його думку, судом першої інстанції при розгляді даної справи норм матеріального права, а саме: положень ст.4, ч.2 ст.12, ч.І ст.21, ч.7 ст.34 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» з наступних підстав.

З наданого відповідачем за первісним позовом до матеріалів справи Запису 1 у ОСОБА_2 з Державного реєстру обтяжень рухомого майна вбачається, що звернення стягнення на предмет застави за ОСОБА_3 застави майнових прав № 15/9 від 25.06.2010 року зареєстроване Банком 29.05.2012 року (а.с. 80).

Згідно зі ст. 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження. Відповідно до ч.І статті 32 вказаного Закону якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги, звернення стягнення на нього здійснюється шляхом відступлення обтяжувачу відповідного права.

Відповідно до ч.З-4 ст. 32 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» після закінчення строку, вказаного в ч.2 ст. 28 цього Закону, обтяжувач з вищим пріоритетом, який висловив намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження, надсилає письмове повідомлення всім особам, які повинні виконати вимоги за відповідним правом грошової вимоги боржника, яке є предметом Забезпечувального обтяження з дня відправлення повідомлення про відступлення права вимоги обтяжувач з вищим пріоритетом набуває права кредитора в зобов'язанні, право вимоги за яким відступлене на його користь. Обтяжувач користується правами кредитора в цьому зобов'язанні до моменту повного задоволення його забезпеченої обтяженням вимоги.

У судовому засіданні представник позивача зазначив, що Листом № 05-140/4663 від 25.05.2012року та Листом № 05-140/5890 від 05.07.2012 року Управління Національного банку України в Харківській області повідомило відповідача про відступлення права вимоги за зобов'язаннями останнього, що виникли на підставі Кредитного договору № 79-08/К від 19.09.2008 року.

Враховуючі викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» щодо реєстрації обтяжень рухомого майна за ОСОБА_3 застави майнових прав №15/9 від 25.06.2010 року Національним банком України дотримані.

На підставі наведеного, колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що зустрічний позов необґрунтований та не підлягає задоволенню.

Таким чином, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що місцевий господарський суд розглянув всебічно, повно та обєктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, належним чином проаналізував правовідносини, що виникли між сторонами, та вірно застосував норми матеріального та процесуального права.

Доводи відповідача про порушення і неправильне застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийняте господарським судом рішення відповідає статтям 43, 85 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості, підстав для його скасування з мотивів, наведених в апеляційних скаргах не вбачається.

За таких обставин, апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Харківської області від 23 вересня 2015 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 23 вересня 2015 року у справі № 922/4456/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили

Повна постанова складена 16.11.2015 року.

Головуючий суддя Шепітько І.І.

Суддя Медуниця О.Є.

Суддя Россолов В.В.