Ухвала суду № 53444560, 27.10.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/7845/15 Справа № 199/1753/15 Головуючий у 1 й інстанції - Руденко В.В. Доповідач - Максюта Ж.І.

Категорія 48

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2015 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого-судді: Максюти Ж.І.,

суддів: Макарова М.О., Прозорової М.Л.,

за участі секретаря: Самокиші О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську

апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 липня 2015 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу, поділ спільної сумісної власності, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з позовом до відповідача про встановлення факту проживання однією сім'єю без шлюбу з 07.09.2010 року до дня реєстрації їх шлюбу - 20.11.2011 року, поділ спільного майна та визнання за нею та за відповідачем права власності по 1/2 частині домоволодіння АДРЕСА_2 за кожним, припинивши їх право спільної сумісної власності на домоволодіння.

В обґрунтуванні позовних вимог посилається на те, що у вересні 2009 року вона з сином від першого шлюбу переїхала до м. Дніпропетровська в трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, яку орендувала разом зі своїми двома рідними братами ОСОБА_5 і ОСОБА_1 та зайняли по одній кімнаті кожен. З відповідачем вона на той час вже були знайомі, спочатку стали зустрічатися, а з середини листопада 2009 року відповідач переїхав жити до позивачки в кімнату у вказаній квартирі та вони стали проживати однією сім'єю без укладення шлюбу, вести домашнє господарство, побут і спільний сімейний бюджет, який складався з її заробітної плати та заробітку відповідача. На той час позивачка перебувала у шлюбі з іншим чоловіком та рішенням Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 26.08.2010 року, що набрало законної сили 06.09.2010 року, шлюб між позивачем і ОСОБА_4 був розірваний. Весною 2011 року позивачка і відповідач, маючи намір зареєструвати шлюб, вирішили придбати житловий будинок для подальшого сумісного проживання їх сім'ї та стали підбирати варіанти купівлі домоволодіння за доступною для них ціною, разом їх оглядали. До цього вони разом відкладали кошти на придбання будинку. 19 липня 2011 року позивачка з відповідачем подали заяву про реєстрацію шлюбу до Амур-Нижньодніпровського відділу РАЦС. На той час вони вже прийняли рішення щодо купівлі домоволодіння АДРЕСА_2 для їх сім'ї за 53 тис.грн., яке потребувало ремонту та приведення в належний для проживання стан, оскільки у будинку ніхто не проживав близько 10 років, у будинку не було світла, газу, води, каналізації, вікна і двері були відсутні та на території домоволодіння земельна ділянка була в занедбаному стані - звалище сміття, бур'яни та ін.

Про їхні взаємовідносини, як чоловіка та жінки, які проживають однією сім'єю без реєстрації шлюбу знали родичі, як з боку відповідача, та і її родичі, друзі, сусіди за місцем їх проживання в орендованій квартирі АДРЕСА_1

08 серпня 2011 року був укладений договір купівлі-продажу домоволодіння АДРЕСА_2, згідно з яким домоволодіння придбане за 53064 грн. на ім'я її майбутнього чоловіка ОСОБА_2 (відповідача), з яким позивачка на час придбання будинку проживали однією сім'єю, разом вели домашнє господарство та спільний бюджет.

20 серпня 2011 року між позивачем і відповідачем був зареєстрований шлюб Амур-Нижньодніпровським відділом РАЦС, актовий запис №641.

З липня по жовтень 2011 року позивачка з відповідачем здійснювали капітальний ремонт будинку - перекрили дах шифером, провели опалення, водопостачання, електрику та привели до належного стану господарські будівлі і споруди - літню кухню, сараї, поставили огорожу, відновили ворота, та звільнили земельну ділянку від бур'янів, сміття та інше. В цьому їм допомагали батьки та сестра відповідача, а також рідні брати позивача. Після закінчення ремонту восени 2011 року позивачка з відповідачем та її сином від першого шлюбу вселилися у домоволодіння.

Наприкінці 2014 року шлюбні відносини з відповідачем погіршилися, вони припинили шлюбні відносини.

Враховуючи, що в період спільного проживання з відповідачем однією сім'єю без шлюбу, позивачка перебувала у іншому шлюбі, який було розірвано рішенням Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 26.08.2010 року, що набрало законної сили 06.09.2010 року, тому позивач просила суд встановити факт її проживання з відповідачем однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 07.09.2010 року до дня реєстрації їх шлюбу - 20.11.2011 року, поділити спільне сумісне майно - домоволодіння АДРЕСА_2 та визнати за нею та за відповідачем право власності по 1/2 частині домоволодіння АДРЕСА_2 за кожним, припинивши їх право спільної сумісної власності на вказане домоволодіння.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 липня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'ю без реєстрації шлюбу, поділ спільної сумісної власності-задоволено.

Встановлено факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з 07.09.2010 року до дня реєстрації шлюбу - 20 серпня 2011 року.

Поділити спільну сумісну власність ОСОБА_3 та ОСОБА_2 - домоволодіння АДРЕСА_2

Визнано за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за кожним право власності на 1/2 частину домоволодіння АДРЕСА_2, що в цілому складається з: житлового будинку літ.«А-1» житловою площею 22,8 кв.м., загальною площею 44,2 кв.м.; літ.«Б»-літня кухня-сарай, літ.«В» - сарай, літ.«Г» - душ, споруди № 1-5, І, ІІ.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати по справі, що складаються з судового збору в розмірі 1827,00 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просять рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.

Згідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів не находить підстав для задоволення апеляційної скарги.

З'ясувавши в достатньо повному об'ємі права та обов'язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи і давши їм правову оцінку, суд постановив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Задовольняючи позовні вимоги районний суд зробив обґрунтований висновок, що позивачем доведено належними та допустимими доказами факт проживання з відповідачем однією сім`єю без реєстрації шлюбу на час придбання спірного домоволодіння, а тому правильно розподілив спірне домоволодіння між сторонами, визнавши за кожним окремо право власності по 1/2 частині домоволодіння АДРЕСА_2 за кожним з них.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується апеляційний суд, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції у вересні 2009 року позивачка переїхала до м. Дніпропетровська в трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, яку орендувала разом зі своїми двома рідними братами та зайняли по одній кімнаті кожен. Сторони наприкінці 2009 року стали разом проживати однією сім'єю без укладення шлюбу в кімнаті позивачки у вказаній трикімнатній квартирі та вести домашнє господарство, побут і спільний бюджет, який складався з її заробітної плати та заробітку відповідача. На той час позивач перебувала у шлюбі з іншим чоловіком та рішенням Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 26.08.2010 року, що набрало законної сили 06.09.2010 року, шлюб між позивачкою і ОСОБА_4 був розірваний.

19 липня 2011 року позивачка та відповідач подали заяву про державну реєстрацію шлюбу до Амур-Нижньодніпровського відділу РАЦС реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, що підтверджується повідомленням Амур-Нижньодніпровського відділу РАЦС від 06.05.2015 року, тому відповідно до положень ст. 28 СК України стали вважатись нареченими.

08 серпня 2011 року був укладений договір купівлі-продажу на ім'я відповідача ОСОБА_2 домоволодіння АДРЕСА_2 за ціну 53064 грн .

20 серпня 2011 року Амур-Нижньодніпровським відділом РАЦС Дніпропетровського МУЮ був зареєстрований шлюб між сторонами, актовий запис №641, що підтверджується свідоцтвом про шлюб.

Наприкінці 2014 року шлюбні відносини між сторонами погіршилися, вони припинили шлюбні відносини і рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 08.04.2015 року, що набрало чинності 21.04.2015 року, шлюб між ними був розірваний.

Враховуючи правила актів цивільного законодавства у часі, правовий режим майна визначається матеріальним законом, який діяв на момент його придбання.

За положеннями ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Статтею 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Для поділу набутого під час фактичних шлюбних відносин майна встановлюється факт спільного проживання однією сім'єю відповідно до ст. 234 ЦПК України, ст. 74 СК України (стосується правовідносин, які виникли після 1 січня 2004 року).

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, зміст вимог і заперечень сторін, суд першої інстанції встановив факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з 07.09.2010 року до дня реєстрації шлюбу - 20 серпня 2011 року, та дійшов висновку про поширення на придбане у цей період майно, а саме домоволодіння АДРЕСА_2 режиму спільної власності подружжя на підставі належної оцінки здобутих у справі доказів.

Достатнім є дослідження у мотивувальній частині рішення суду про обставини придбання домоволодіння АДРЕСА_2, що мають істотне значення для встановлення правового режиму спільної власності подружжя на придбане домоволодіння.

Доводи відповідача в апеляційній скарзі, що він не проживав з позивачкою однією сім'єю, не мав спільного побуту та бюджету, а тільки часто іноді залишався в квартирі де вона проживала разом з братами, апеляційний суд оцінює критично та не приймає їх до уваги, оскільки такі доводи спростовуються здобутими судом доказами в ході розгляду справи.

В супереч вимогам діючого законодавства відповідач не довів суду, що спірне домоволодіння було куплено ним за особисті кошти, або для особистих потреб.

В апеляційній скарзі відповідач не погоджується з оцінкою доказів, яка була зроблена судом першої інстанції в своєму рішенні, але у відповідності до вимог ч.2 ст.303 ЦПК України, апеляційний суд позбавлений можливості давати переоцінку доказів, які були досліджені судом першої інстанції без порушення процедури їх розгляду, а тому підстав для визнання цього домоволодіння його особистою приватною власністю не має.

При визначенні розміру судового збору стягнутого з відповідача судом першої інстанції зроблена помилка, про що правильно зазначає апелянт в своїй апеляційній скарзі, а тому суд першої інстанції не позбавлений можливості виправити таку помилку у відповідності до вимог ст.219 ЦПК України.

За викладених обставин апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено та належно перевірено обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судове рішення ухвалено із додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його зміни чи скасування немає.

Керуючись ст.ст. 303,307,308,315 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 липня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: