Рішення № 53442386, 27.10.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. Симона Петлюри, 16 тел. 235-24-26РІШЕННЯ

Іменем України

"27" жовтня 2015 р. Справа № 911/4189/15

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Край-Буд», м. Київдо Ворзельської селищної ради, Київська обл., смт Ворзель про стягнення 401603,50 грн.за участю представників:

позивача:ОСОБА_1 дов. від 17.08.2015, ОСОБА_2 дов. від 01.09.2015відповідача:не зявились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чиномсуть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Край-Буд» (далі позивач) до Ворзельської селищної ради (далі відповідач) про стягнення 401603,50 грн., з яких 158049,60 грн. основний борг, 118231,39 грн. інфляційні втрати, 12769,54 грн. 3% річних та 112552,97 грн. пеня.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобовязань за договором на проведення будівельних робіт по реконструкції водопровідних мереж смт Ворзель (об'єкт № 20 (вул. 8-го Березня від вул. Лєрмонтова до вул. Тургенєва)) від 16.11.2012 № 20 щодо здійснення розрахунку за виконані роботи.

Від позивача до суду надійшла заява про забезпечення позову, в якій він просить вжити заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на розрахунковому рахунку відповідача № 32427017003257 банк ГУ ДКУ у Київській обл., МФО 821018 та на всіх інших відомих рахунках відповідача у межах розміру суми позовних вимог та судових витрат, до моменту вирішення справи № 911/4190/15 по суті та набрання законної сили судового рішення.

Подана заява мотивована тим, що відповідач не виконав своїх договірних зобовязань з оплати вартості виконаних робіт та невжиття таких заходів може утруднити та зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Розглянувши подану заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, господарський суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Забезпечення позову є засобом, що гарантує виконання майбутнього рішення господарського суду. Забезпечення позову полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.

Згідно із ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві.

Відповідно до абз. 3 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» від 26.12.2011 № 16 (далі Постанова) у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно п. 3 цієї ж Постанови умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент предявлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК України).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими повязується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобовязання після предявлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобовязання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Звертаючись з вимогою про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти відповідача заявник не подає доказів, які підтверджували б наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування заявленого позивачем заходу до забезпечення позову у даній справі та доказів, що їх невжиття може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі, а саме лише посилання в поданій ним заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення та існування загрози того, що вразі прийняття рішення господарським судом, його виконання буде неможливим, без наведення відповідного обґрунтування та без підтвердження таких посилань відповідними доказами не є достатньою підставою для задоволення такої заяви.

Враховуючи викладене, зазначена вимога заявника є недоведеною та необґрунтованою, а відтак суд відмовляє в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Край-Буд» про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, в судове засідання не зявився, відзиву на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір на проведення будівельних робіт по реконструкції водопровідних мереж смт Ворзель (об'єкт № 20 (вул. 8-го Березня від вул. Лєрмонтова до вул. Тургенєва)) від 16.11.2012 № 20 (далі договір), відповідно до умов якого позивач виконавець зобовязався у 2012 році виконати будівельні роботи згідно виконавчого проекту по реконструкції водопровідних мереж смт Ворзель (обєкт № 20 (вул. 8-го Березня від вул. Лєрмонтова до вул. Тургенєва)), а відповідач замовник прийняти і оплатити будівельні роботи по реконструкції водопровідних мереж смт Ворзель (п. 1.1, пп. 1.2.1 п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 1.3 договору приймання виконаних будівельних робіт проводиться згідно актів виконаних робіт.

Ціна цього договору визначена кошторисом (додаток № 2) і становить 158055,60 грн., у тому числі: ПДВ 26342,60 грн. (п. 3.1 договору).

Згідно п. 4.1 договору розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати замовником будівельних матеріалів та виконаних робіт, які здійснюються на підставі графіку виконання робіт (додаток № 3) та акту виконаних робіт.

У відповідності до п. 4.1.3 договору кінцеві розрахунки здійснюються у двотижневий термін після виконання і приймання всіх передбачених договором робіт та реєстрації декларації про готовність обєкта до експлуатації.

Пунктом 6.1.1 договору замовники зобовязався своєчасно та в повному обсязі сплачувати за виконані роботи.

Цей договір набирає чинності з 16.11.2012 і діє до 31.12.2012 (п. 10.1 договору).

На виконання умов договору позивачем були виконані, а відповідачем були прийняті роботи на суму 158049,60 грн., що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2012 року від 24.12.2012 № 1 на суму 158049,60 грн. та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2012 року на суму 158049,60 грн., які підписані в двохсторонньому порядку повноважними представниками сторін без будь яких застережень і зауважень та скріплені печатками позивача та відповідача.

Згідно інформації, яка міститься на офіційному сайті Державної архітектурно-будівельної інспекції України, у період січень 2013 року зареєстровано декларації про готовність обєкта до експлуатації «Реконструкція водопровідних мереж в смт Ворзель, Київська область: обєкт № 20 (вул. 8-го Березня від вул. Лєрмонтова до вул. Тургенєва), замовник Ворзельська селищна рада, проектувальник ТОВ «Край-Буд». роздруківка з сайту міститься в матеріалах справи.

Проте, відповідач розрахунок за виконані роботи не здійснив, в звязку з чим позивач надіслав відповідачу вимогу-претензію від 02.09.2013 про сплату заборгованості за виконані роботи. Надіслання вказаної кореспонденції підтверджується описом вкладення у цінний лист від 02.09.2013 та фіскальним чеком «Укрпошта» від 03.09.2013 № 4222. Відповідач отримав зазначену вимогу-претензії 11.09.2013, про що свідчить підпис уповноваженого представника відповідача на рекомендованому повідомленні про вручення поштовому відправлення.

Відповідач надав відповідь від 03.10.2013 № 1101 на претензію, в якій визнав, що роботи за договором від 16.11.2012 № 20 виконані на суму 158049,60 грн. та зазначає, що відсутність коштів субвенції з державного бюджету унеможливило оплату за виконані роботи.

Завірені копії перелічених документів залучені до матеріалів справи.

Оскільки, відповідач за виконані роботи не розрахувався, за ним рахується заборгованість в розмірі 158049,60 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

За змістом даної норми, договір підряду це консенсуальний, двохсторонній та оплатний договір.

Відповідно до ч. 1 ст. 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Стаття 854 Цивільного кодексу України до обовязків замовника, зокрема, відносить оплату виконаної підрядником роботи після здачі всієї роботи, якщо інше не встановлено законом або договором. Інше законом чи договором не встановлено, тому відповідач повинен був здійснити розрахунок за виконаної підрядником роботи після здачі всієї роботи.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобовязань щодо здійснення розрахунку за виконані підрядні роботи, у звязку з чим за останнім на час розгляду справи рахується заборгованість в розмірі 158049,60 грн. Доказів сплати зазначеної заборгованості відповідач суду не надав.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 158049,60 грн. заборгованості за виконані підрядні роботи.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобовязання щодо здійснення розрахунку за виконані підрядні роботи, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних з простроченої суми грошового зобовязання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача інфляційні втрати з простроченої суми за період прострочення з 01.01.2013 по 10.09.2015 складають 118231,39 грн., 3% річних з простроченої суми за період прострочення з 01.01.2013 по 10.09.2015 складають 12769,54 грн.

Згідно ч. 1 ст. 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Положеннями ч. 1 ст. 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Як встановлено судом, прострочення із здійснення розрахунків за виконані підрядні роботи за актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2012 року від 24.12.2012 № 1 починається з 16.02.2013, скільки у відповідності до п. 4.1.3 договору кінцеві розрахунки здійснюються у двотижневий термін після виконання і приймання всіх передбачених договором робіт та реєстрації декларації про готовність обєкта до експлуатації.

Згідно інформації, яка міститься на офіційному сайті Державної архітектурно-будівельної інспекції України, у період січень 2013 року зареєстровано декларацію про готовність обєкта до експлуатації «Реконструкція водопровідних мереж в смт Ворзель, Київська область: обєкт № 20 (вул. 8-го Березня від вул. Лєрмонтова до вул. Тургенєва).

Разом з тим, не зазначено конкретну дату реєстрації декларації про готовність обєкта до експлуатації, у звязку з чим суд приходить до висновку, що зазначена декларації про готовність обєкта до експлуатації зареєстрована в останній день місяця січня 2013 року, тобто 31 січня 2013 року, а відтак і нарахування інфляційних втрат та 3% річних на прострочену суму із здійснення розрахунків за виконані підрядні роботи повинно здійснюватись починаючи з дня виникнення прострочення у відповідності до п. 4.1.3 договору.

Згідно з правильним арифметичним розрахунком, який зроблений судом з врахуванням встановленого судом початку прострочення виконання відповідачем грошового зобовязання щодо оплати вартості виконаних робіт, періоду нарахування інфляційних втрат та 3% річних заявленого позивачем, з відповідача стягненню підлягають інфляційні втрати в розмірі 115692,31 грн., 3% річних в розмірі 12171,98 грн. В решті заявлених до стягнення сум інфляційних втрат в розмірі 2539,09 грн. та 3% річних в розмірі 597,56 грн. суд відмовляє, з огляду на їх безпідставність.

Також, на підставі п. 7.3 договору позивач просить стягнути з відповідача за невиконання замовником своїх зобовязань щодо оплати вартості виконаних робіт, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка за розрахунком позивача з простроченої суми за період прострочки з 01.01.2013 по 10.09.2015 складає 112552,97 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязань припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Таким чином, належна до стягнення пеня повинна бути нарахована за шість місяців з простроченого платежу за відповідний період виходячи з дня початку строку прострочення.

Оскільки розмір пені був розрахований позивачем більше ніж за шість місяців, то судом здійснено власний розрахунок пені.

Згідно з правильним арифметичним розрахунком, який зроблений судом з врахуванням встановленого судом початку прострочення виконання відповідачем грошового зобовязання щодо оплати вартості виконаних робіт, та враховуючи вимоги ч. 6 ст. 232 ГК України та ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» стягненню підлягає пеня нарахована за шість місяців з простроченого платежу за період прострочення з 16.02.2013 по 16.08.2013 в розмірі 11509,47 грн.

В решті вимог щодо заявленої до стягнення суми пені в сумі 101043,50 грн. суд відмовляє, оскільки вона всупереч положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахована на прострочену суму боргу більше ніж за 6 місяців, в звязку з чим вимоги в цій частині є безпідставні.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 158049,60 грн. основного боргу, 115692,31 грн. інфляційних втрат, 12171,98 грн. 3% річних та 11509,47 грн. пені є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню. В решті вимог суд відмовляє з огляду на їх безпідставність.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання заяви про вжиття заходів до забезпечення позову покладається судом на позивача.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 66, 67, 75, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1.В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Край-Буд» про вжиття заходів до забезпечення позову у справі № 911/4189/15 відмовити повністю.

2.Позов задовольнити частково.

3.Стягнути з Ворзельської селищної ради (08296, Київська обл., м. Ірпінь, смт Ворзель, вул. Великого Жовтня, 72, ідентифікаційний код 04360592) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Край-Буд» (03118, м. Київ, проспект Червонозоряний, 115, офіс 703, ідентифікаційний код 37118649) 158049 (сто пятдесят вісім тисяч сорок девять) грн. 60 коп. основного боргу, 115692 (сто п'ятнадцять тисяч шістсот девяносто дві) грн. 31 коп. інфляційних втрат, 12171 (дванадцять тисяч сто сімдесят одну) грн. 98 коп. 3% річних, 11509 (одинадцять тисяч пятсот девять) грн. 47 коп. пені, 4461 (чотири тисячі чотириста шістдесят одну) грн. 35 коп. витрат по сплаті судового збору.

4.Врешті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Ю.В. Подоляк

Дата підписання рішення 11.11.2015.