Ухвала суду № 53439201, 26.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2015 року м. Київ К/9991/59015/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Луганської області

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.08.2011

у справі № 2а-3323/11/1270

за позовом Приватного підприємства «Укрнафтатех С»

до Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Луганської області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ПП «Укрнафтатех С» звернулося до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Лисичанську Луганської області від 12.04.2010 № 0000682301/3 та № 0000882301/3.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 30.05.2011 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.08.2011 скасовано постанову суду першої інстанції, позов задоволено повністю.

ДПІ у м. Лисичанську Луганської області подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції, обґрунтовуючи такі вимоги нормами матеріального права та обставинами, з яких податковий орган виходив при прийнятті оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

ДПІ у м. Лисичанську Луганської області проведено виїзну планову перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 по 30.06.2010, за результатами якої складено акт від 10.09.2010 № 34/23-33732241. Актом перевірки зафіксовано порушення позивачем вимог:

- п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, що слугувало підставою для визначення позивачу за податковим повідомленням-рішенням від 21.09.2010 № 0000882301/0 податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 787543,5 грн., в т.ч. 525029 грн. основного платежу та 262514,5 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 № 283/97-ВР, що слугувало підставою для визначення позивачу за податковим повідомленням-рішенням від 21.09.2010 № 0000682301/0 податкового зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 1020132 грн., в т.ч. 680088,33 грн. основного платежу та 340044,16 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Податковий орган вважає, що у порушення наведених норм податкового законодавства позивач неправомірно відніс до складу податкового кредиту та валових витрат податку на додану вартість та витрат відповідно за операціями з ТОВ «Укртехноснаб-Д», ТОВ «Риваж-С», ТОВ «Лидеринвестстрой», ТОВ «Спецмегасервіс», ПП «ВКФ Лугсервіс», ТОВ «ВКФ «Лугавтострой-Т», ПП «ТКФ «Юпітер» та ТОВ «КСК «Свіс» щодо придбання консультативно-методичних послуг.

Висновки про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту та валових витрат за операціями з вказаними контрагентами податковим органом обґрунтовані тим, що первинні документи не містять інформації щодо змісту та обсягу наданих послуг, що позбавляє можливості встановити пов'язаність таких операцій з господарською діяльністю позивача.

За результатами неодноразового адміністративного оскарження вищезазначених податкових повідомлень-рішень з метою доведення до платника нових строків погашення податкових зобов'язань податковим органом складено податкові повідомлення-рішення від 22.11.2010 № 0000882301/1 та № 0000682301/1, від 27.01.2011 № 0000882301/2 та № 0000682301/2 та від 12.04.2011 № 0000882301/3 та № 0000682301/3.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що в актах здачі-прийняття робіт не конкретизовано, яку саме консультативно-методичну допомогу надано позивачу контрагентами.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що використання придбаних позивачем послуг підтверджується матеріалами справи.

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, повноти встановлення обставин та їх правової оцінки суд касаційної інстанції виходить з такого.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі - Закону № 168/97-ВР) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 № 283/97-ВР (далі - Закону № 283/97-ВР) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 5.1 та п.п. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5, а також п. 5.11 ст. 5 Закону № 283/97-ВР передбачено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Зі змісту наведених норм вбачається, що до складу валових витрат та податкового кредиту можуть відноситись суми витрат та податку на додану вартість відповідно за товари (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 1.32 Закону № 283/97-ВР господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Висновки суду першої інстанції про непов'язаність господарських операцій позивача з господарською діяльністю обґрунтовані лише відсутністю конкретизації щодо наданих послуг в акті приймання-передачі.

Судом першої інстанції не враховано, що усі документи в їх сукупності, складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, які за змістом та формою відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції, належать до первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності. Тому, питання реального вчинення господарських операцій в межах господарської діяльності має з'ясовуватися на підставі оцінки усіх таких доказів в їх сукупності.

Враховуючи належне дослідження судом апеляційної інстанції питання щодо придбання позивачем консультативно-методичних послуг для використання в господарській діяльності, надання оцінки усім доказам і доводам податкового органу, якими він обґрунтовував власну позицію щодо неправомірного формування позивачем валових витрат та податкового кредиту, суд касаційної інстанції знаходить обґрунтованими висновки суду щодо правомірного формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за вказаними операціями.

Крім того, судом апеляційної інстанції досліджено питання щодо фактичного надання таких послуг позивачу, в результаті чого встановлено, що такі операції мали реальний характер, підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Зважаючи на підтвердження факту придбання позивачем консультативно-методичних послуг у межах здійснення господарської діяльності, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень від 12.04.2010 № 0000682301/3 та № 0000882301/3.

Суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального права та надав правову оцінку встановленим обставинам. Підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Луганської області залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.08.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою безпосередньо до Верховного Суду України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун