Ухвала суду № 53438237, 10.11.2015, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/2468/15-а

Головуючий у 1-й інстанції: Мультян М.Б.

Суддя-доповідач: Совгира Д. І.

10 листопада 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Совгири Д. І.

суддів: Курка О. П. Білоуса О.В. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Бондаренко С.А.,

позивача: ОСОБА_2,

представника відповідача: Данильченка В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та ОСОБА_2 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини до відділу примусового виконання рішень департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерство юстиції України про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до відділу примусового виконання рішень департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерство юстиції України про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2015 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись з даною постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Також, не погоджуючись з даною постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні позивач підтримав доводи апеляційної скарги, проти задоволення апеляційної скарги відповідача заперечував та просив суд залишити її без задоволення.

Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд задовольнити її, а проти задоволення апеляційної скарги позивача заперечував та просив суд залишити її без задоволення.

Представники третіх сторін в судове засідання не з'явилися про причини неявки суду не повідомили, хоча про час та дату розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відносини, що виникають у зв'язку з обов'язком держави виконати рішення Європейського суду з прав людини у справах проти України; з необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї; з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини; зі створенням передумов для зменшення числа заяв до Європейського суду з прав людини проти України регулюються Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення є обов'язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції.

Згідно з ч. 1 ст. 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР (далі - Конвенція), високі Договірні Сторони зобов'язуються виконувати остаточні рішення Європейського суду з прав людині в будь-яких справах, у яких вони є сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", виконання Рішення здійснюється за рахунок Державного бюджету України.

Пунктом 9 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року №606-XIV передбачено, що рішення Європейського суду з прав людини підлягають виконанню державною виконавчою службою відповідно до цього Закону, з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року №3477-IV.

Абзацом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року №3477-IV визначено, що виконання рішення - це а) виплата стягувачеві відшкодування та вжиття додаткових заходів індивідуального характеру; б) вжиття заходів загального характеру.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" протягом десяти днів від дня отримання повідомлення Суду про набуття Рішенням статусу остаточного Орган представництва:

а) надсилає стягувачеві повідомлення з роз'ясненням його права подати до державної виконавчої служби заяву про виплату відшкодування, в якій мають бути зазначені реквізити банківського рахунка для перерахування коштів;

б) надсилає до державної виконавчої служби оригінальний текст і переклад резолютивної частини остаточного рішення Суду у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції, оригінальний текст і переклад резолютивної частини остаточного рішення Суду щодо справедливої сатисфакції у справі проти України, оригінальний текст і переклад рішення Суду щодо дружнього врегулювання у справі проти України, оригінальний текст і переклад рішення Суду про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України. Автентичність перекладу засвідчується Органом представництва.

Згідно з ч. 2 ст. 7 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" державна виконавча служба упродовж десяти днів з дня надходження документів, зазначених у пункті "б" цієї частини, відкриває виконавче провадження.

Частиною 1 ст. 8 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що виплата стягувачеві відшкодування має бути здійснена у тримісячний строк з моменту набуття Рішенням статусу остаточного або у строк, передбачений у Рішенні.

Частиною 5 ст. 8 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що підтвердження списання відшкодування, отримане від центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та підтвердження виконання всіх вимог, зазначених у резолютивній частині остаточного рішення Суду у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції, резолютивній частині остаточного рішення Суду щодо справедливої сатисфакції у справі проти України, у рішенні Суду щодо дружнього врегулювання у справі проти України, у рішенні Суду про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України, є для державної виконавчої служби підставою для закінчення виконавчого провадження.

Разом з тим, відповідно до вказаної вище постанови Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року № 228, представництво України в Європейському суді з прав людини у разі розгляду питань дотримання нею Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та звітування про хід виконання рішень Європейського суду з прав людини у справах проти України здійснюється в установленому порядку Міністерством юстиції здійснює через Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини.

Урядовий Уповноважений координує виконання рішень Суду, які є тлумаченням норм Конвенції та її невід'ємною частиною, містять норми права та підлягають застосуванню в порядку виконання міжнародних договорів.

Наказом Міністерства Юстиції України від 23 вересня 2013 року №1989/5 затверджено Порядок взаємодії Державної виконавчої служби України та Секретаріату Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини під час забезпечення представництва України в Європейському суді з прав людини та виконання рішень Європейського суду з прав людини.

Відповідно до пункту 6 вказаного Порядку у разі постановлення Європейським судом рішення, відповідно до якого держава зобов'язана виконати рішення національного суду, Секретаріат протягом 10 днів після розміщення на сайті Європейського суду тексту остаточного рішення в справі проти України передає Державній виконавчій службі України автентичний переклад відповідного рішення Європейського суду.

У разі невиконання рішення національного суду на дату постановлення рішення Європейським судом Державна виконавча служба України протягом місяця з дати отримання автентичного перекладу рішення Європейського суду організовує перевірку стану виконання рішення національного суду, вживає заходів щодо його виконання, при неможливості виконати рішення без зміни порядку та способу його виконання повідомляє Секретаріат з подальшим вжиттям заходів, передбачених пунктами 10, 11 та 12 цього порядку.

Зокрема, відповідно до п.10 Порядку, якщо рішення суду не виконано, його виконання знаходиться на постійному контролі Державної виконавчої служби України до повного виконання рішення національного суду.

Відповідно до п. 11 Порядку, у разі якщо рішення національного суду, у якому передбачається вжиття заходів зобов'язального характеру, не може бути виконано протягом одного місяця з дня отримання Державною виконавчою службою України автентичного перекладу тексту відповідного рішення Європейського суду, державний виконавець на виконанні якого перебувало рішення національного суду, звертається до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення із обов'язковим повідомленням суду про необхідність залучення представника Секретаріату як спеціаліста в галузі застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та виконання рішень Європейського суду.

За таких обставин, виходячи із системного аналізу наведених вище вимог закону, та підзаконних нормативно - правових актів колегія суддів дійшла висновку, що згідно національного законодавства єдиним органом державної влади, який здійснює виконання рішень судів в тому числі рішень Європейського суду з прав людини є Державна виконавча служба України.

Зокрема, державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

Як випливає із матеріалів справи 17 липня 2014 року Європейським судом з прав людини прийнято рішення у справі "ОСОБА_2 та інші проти України" яким постановлено, що у справах, наведених у додатку 1 до рішення:

було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;

було порушення статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;

(а) упродовж трьох місяців держава-відповідач має виконати рішення національних органів, ухвалені на користь заявників, які підлягають виконанню та виплатити по 2000 (дві тисячі) євро кожному із заявників (або його правонаступникам), наведених у Додатку відшкодуванням матеріальної та моральної шкоди та компенсацією судових та інших витрат плюс будь-які податки, що можуть нараховуватись заявникам на зазначені суми, які мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;

(b) із закінченням зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на цю суму нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої може бути додано три відсоткові пункти.

З вищевикладеного випливає, що рішення Європейського суду з прав людини у справі "ОСОБА_2 та інші проти України" має бути виконано у строк до 17 жовтня 2014 року.

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Медведєвим Олександром Вячеславовичем 13 серпня 2014 року відкрито виконавче провадження № 44360795 з примусового виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі "ОСОБА_2 та інші проти України".

Згідно з п.2 постанови про відкриття виконавчого провадження від 13 серпня 2014 року боржника зобов'язано добровільно виконати рішення Європейського суду з прав людини у строк, встановлений Законом України "Про виконавче провадження" та Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" (а.с. 146).

18 серпня 2014 року разом із супровідним листом за № 14-0-26-3346-2/16 відділ примусового виконання рішень ДВС України надіслав копії постанови про відкриття виконавчого провадження на адресу Департаменту планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Міністерства юстиції України, ОСОБА_2, а також Секретаріату Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини.

26 вересня 2014 року листом за № 14-0-26-3346-2/16 відділ примусового виконання рішень ДВС України направив для виконання та відома на адресу Департаменту планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Міністерства юстиції України, ОСОБА_2, а також Секретаріату Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини заяву та банківські реквізити стягувача ОСОБА_2 по рішенню Європейського суду з прав людини для перерахування коштів.

03 жовтня 2014 року головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень ДВС України Медведєв О.В. надіслав на адресу Департаменту планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Міністерства юстиції України та Секретаріату Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини вимогу державного виконавця за № 1481/16.

Листом № 14-0-26-4836-1481/16 від 03 грудня 2014 року відділ примусового виконання рішень державної виконавчої служби України повідомив Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини, що рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01 березня 2004 року відповідно до якого необхідно зробити повний розрахунок виконано лише в частині видання наказу про звільнення в 2013 році та трудової книжки, а в частині повного розрахунку (зарплата, компенсації за відпускні) не виконано.

Листом від 06 травня 2015 року відповідачем на адресу ОСОБА_2 направлено відповідь на його звернення, в якому державна виконавча служба посилається на ту обставину, що виконання рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01 березня 2004 року повинен виконувати відділ державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Київ.

В матеріалах виконавчого провадження відсутні докази, які б підтверджували, що з травня місяця 2015 року відповідачем вживались будь-які заходи спрямовані на виконання рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01 березня 2004 року.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів дійшла висновку, що державний виконавець не вчинив дій (заходів) визначених Законом України "Про виконавче провадження" спрямованих на виконання рішення Європейського суду в частині виконання рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01 березня 2004 року.

Щодо позовної вимоги позивача стягнути з відділу примусового виконання рішень департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України понесені фактичні витрати по вирішенню спору в досудовому порядку та стягнення моральної шкоди заподіяною бездіяльністю колегія зазначає наступне.

Як випливає із матеріалів справи позивачем долучено до адміністративного позову фіскальні чеки на підтвердження направлення поштової кореспонденції на адресу відповідача, проїзні документи та листок непрацездатності. Однак з фіскальних чеків не вбачається, що відповідач здійснював листування з відділом примусового виконання рішень департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, яке відноситься до розгляду даної адміністративної справи; проїзні документи також не підтверджують, що відповідач перебуваючи у місті Києві перебував на прийомі у начальника відділу примусового виконання рішень департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з приводу виконання рішення Європейського суду та листок непрацездатності також не підтверджує те, що невиконання рішення суду заподіяло моральну шкоду відповідачу, яка призвела до стаціонарного лікування.

З урахуванням вищевикладеного, зазначені документи, не беруться до уваги колегією суддів так як позивачем не було у встановленому законом порядку підтверджено понесені ним витрати на досудове врегулювання спору в досудовому порядку та доказів, які б підтверджували заподіяння моральної шкоди у зв'язку з чим, вони не можуть бути відшкодовані за рішенням суду, а тому позовна вимога в цій частині задоволенню не підлягає.

Крім того, відповідно до ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2015 року було відстрочено Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України сплату судового збору до вирішення справи по суті.

Так, відповідно до ч. 6 ст. 187 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Порядок сплати судового збору регулюється Законом України "Про судовий збір".

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про судовий збір", за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України, справляється судовий збір.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

При цьому, 22 травня 2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" №484-VIII, який набрав чинності з 01 вересня 2015 року.

Так, за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами сплачується судовий збір 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги (ч.2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір").

Тому, враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційні скарги Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2015 року - без змін.

Присудити з Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Державного бюджету України судовий збір в розмірі 535 (п'ятсот тридцять п'ять ) грн. 92 коп. за такими реквізитами: Одержувач УК у м. Вінниці (м. Вінниця), код платежу 22030001; Код ЄДРПОУ: 38054707; Банк: ГУ ДКСУ у Вінницькій області; МФО: 802015; р/р: 31212206781002 за подання апеляційної скарги до Вінницького апеляційного адміністративного суду.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Головуючий Совгира Д. І.

Судді Білоус О.В.

Курко О. П.