Ухвала суду № 53438076, 03.11.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2015 р.Справа № 820/3871/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Присяжнюк О.В. , Курило Л.В.

за участю секретаря судового засідання Дудка О.А. Русанової В.Б.

представників позивача Поздєєва Д.Ю. , Ладигіна Р.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.08.2015р. по справі № 820/3871/15

за позовом Комунального підприємства "Центральний парк культури та відпочинку імені М.Горького"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05.08.2015 року позов задоволено частково.

Скасовано податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області: від 10.04.2015 року № 1820302203, № 1720302203; від 15.04.2015 року № 1920302203.

В задоволенні іншої частини вимог відмовлено.

Державна податкова інспекція у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області ,далі відповідач), не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.08.2015 року та винести нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин справи, не врахування доводів податкового органу, що привело до невірного вирішення справи.

В судовому засіданні представники позивача проти скарги заперечували, просили залишити рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В судове засідання відповідач не прибув.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заперечень проти неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 195 КАС України оскаржувана постанова переглянута в межах апеляційної скарги.

Судом встановлено, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку КП "ЦКПВ ім. М.ГОРЬКОГО" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Фарт" за період серпень 2014 року, за результатами якої складено акт №680/20-30-22-03/2220763 від 27.02.2015 року (т. 1 а.с.12-29).

За висновками перевірки, зазначено про порушення позивачем п.198.2, п.198.3 ст.198, п.201.1 ст.201 ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 651631,00 грн., в тому числі за вересень 2014 року на суму 122895,00 грн. та листопад 2014 року на суму 528736,00 грн., що призвело до заниження суми зобов'язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у сумі 122895,00 грн. за вересень 2014 року та завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту поточного звітного періоду (рядок 19) на суму 528736,00 грн. у листопаді 2014 року.

10.04.2015 року , на підставі акту перевірки від 27.02.2015р., ДПІ в Дзержинському районі м. Харкова прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №1820302203 про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 528 736,00 грн.;

- №1720302203, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 153 618,75 грн., у т.ч.: за основним платежем - 122 895,00 грн., та за штрафними санкціями - 30723,75 грн. (т. 1 а.с. 7, 9).

Підставою зменшення від'ємного значення та збільшення податку на додану вартість слугували висновки податкового органу про порушення позивачем вимог щодо порядку формування податкового кредиту по взаємовідносинам із ТОВ "Фарт" за період серпень 2014 року та відсутності підтвердження контрагентом придбання товарів для виконання будівельних робіт за 2013 рік.

Також ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова проведено документальну позапланову невиїзну перевірку КП "ЦКПВ ім. М.ГОРЬКОГО" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Фарт" за період за період травень-липень 2014року, за результатами якої складено акт №1124/20-30-22-03/2220763 від 20.03.2015 року (т. 1 а.с.30-48).

За висновками перевірки, зазначено про порушення позивачем п.198.2, п.198.3 ст.198, п.200.1 ст.200 ПУ України, в результаті чого завищено податковий кредит з ПДВ на загальну суму 1549999,00 грн., в тому числі за травень 2014 року на суму 223095,00 грн., за червень 2014 року на суму 770193,00 грн., за липень 2014 року на суму 556711,00 грн.

15.04.2015р. відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №1920302203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2324998,50 грн., у т.ч.: за основним платежем - 1549999,00 грн., та за штрафними санкціями - 774999,50 грн. (т. 1 а.с.10).

Фактичною підставою для збільшено суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, слугували висновки податкового органу про безтоварність господарських операцій між ТОВ « Фарт» з іншими контрагентами по ланцюгу, не підтвердження факту придбання товарів контрагентом позивача.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем підтверджено виконання договорів, правомірність формування податкового кредиту та визначення від'ємного значення, а тому податкові повідомлення рішення підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, зважаючи на таке.

Судом встановлено, що Комунальне підприємство "Центральний парк культури та відпочинку імені М. Горького" (далі - позивач) перебуває на обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) в Державній податковій інспекції у Дзержинському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області, є платником податку на додану вартість (т. 1 а.с. 94-97).

За наслідками проведення конкурсних торгів за процедурою державних закупівель за бюджетні кошти про предмет закупівлі - Здійснення реконструкції Центрального парку культури та відпочинку ім. М.Горького м. Харкова . Виконання робіт з благоустрою парку в частині пішохідно-транспортної мережі, ТОВ « Фарт» було учасником процедури закупівлі, що підтверджується протоколом від 13.12.2012р.

09.01.2013 року між позивачем та ТОВ "Фарт" укладено договір №09/01, за умовами якого ТОВ « Фарт» зобов'язався в січні- грудні 2013р. виконати роботи, зазначені у пропозиції конкурсних торгів - Здійснення реконструкції Центрального парку культури та відпочинку ім. М.Горького м. Харкова. Виконання робіт з благоустрою парку в частині пішохідно-транспортної мережі . (т.1 а.с. 144-146).

Також між сторонами були укладені додаткові угоди №1 від 01.03.2013 року про зміну строків виконання договору - завершення робіт грудень 2014 року та № 2 від 09.12.2013 року щодо зміни обсягів фінансування (т.1 а.с. 183, 197).

На підтвердження виконання зазначеного договору, позивачем як до перевірки так і до суду надано: копію договору, додаткових угод, податкові накладні, договірну ціну, локально-кошторисну документацію, дефектні акти, календарний графік, довідку про вартість виконаних робіт, акти приймання виконаних робіт, розрахунок витрат. (т.1 а.с. 148-247, т.2 а.с.1 -28).

Рішенням Харківської міської ради від 22.01.2014р. № 1429/14 затверджено кошторис на виконання « Комплексної міської програми розвитку культури в м. Харкові на 2-11-2016роки за рахунок коштів міського бюджету м. Харкова на 2014р», в тому числі на реконструкцію Центрального парку культури та відпочинку ім. М.Горького м. Харкова. Виконання робіт з благоустрою парку в частині пішохідно-транспортної мережі. (т.1 а.с.116-119)

Оплата за виконані будівельні роботи здійснена позивачем , що підтверджується виписками Управління державної казначейської служби у м. Харкові Харківської області. (та1 .с.125-143)

Податкові накладні включені до реєстру виданих та отриманих податкових накладних . (т. 1 а.с. 161-163). Позивачем зазначені операції відображені в бухгалтерському та податковому обліку.

Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, право на податковий кредит виникає в момент здійснення однієї з двох подій, які визначені вищевказаною нормою Податкового кодексу України, а підставою для нарахування податкового кредиту є належним чином оформлена податкова накладна.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.3 ст.200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до ст.201.10 Податкового Кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на викладені норми Податкового кодексу України можна дійти висновку про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформлених податкових накладних, фактична сплата грошових коштів контрагентам, в сумі визначеній в податкових накладних, а також фактичне виконання господарських операцій, за наслідками яких у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит, що в даному випадку судами обох інстанцій встановлено з підтвердженням матеріалів справи.

Слід зазначити, що платник податку (покупець товару), який дотримався вимог закону щодо формування валових витрат та податкового кредиту не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням контрагентами його постачальника вимог законодавства щодо створення підприємства, здійснення господарської діяльності, виконання податкових зобов'язань тощо і в подальшому зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на валові витрати та податковий кредит. У разі коли постачальник чи його контрагенти допустили порушення вимог законодавства при веденні фінансово-господарської діяльності, то це тягне відповідальність та негативні наслідки щодо них, адже законами іншого не передбачено.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податків товарів (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише порушеннями контрагентами постачальника вимог законодавства при веденні фінансово-господарської діяльності або деякими дефектами в розрахункових документах, зумовленими допущеними помилками.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що надані позивачем первинні документи, та податкові накладні, не містять недоліків форми, або походження, відображають дійсний зміст та обсяг проведених операцій, узгоджуються між собою, тому є належною підставою для формування позивачем податкового кредиту. Жодних зауважень, ні в акті перевірки, ні в апеляційній скарзі відповідачем до наданих позивачем первинних документів не висловлено.

Наявність у позивача належно оформлених первинних документів на підтвердження понесених витрат та податкового кредиту, які були належним чином відображені ним у податковому обліку, відповідачем не спростовано, жодних свідчень того, що спірний договір та/або його виконання спричинило заниження чи приховування об'єктів оподаткування у відповідних господарських операціях з боку їх учасників, судами не встановлено.

Судами досліджувались обставини добросовісності позивача, при вчиненні згаданої господарської операції з вищеназваним контрагентом, перед укладенням договорів з метою запобігання укладенню правочинів з недобросовісним суб'єктом господарювання. На час укладення та виконання договорів контрагент позивача був зареєстрованим в ЄДРПОУ, тобто був юридичною особою, наділеною цивільною правоздатністю і дієздатністю, був платником податку на додану вартість.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на формування витрат чи податкового кредиту.

Доводи апеляційної скарги про встановлення податковим органом безтоварності господарських операцій по ланцюгу, а саме щодо не підтвердження придбання товарів ТОВ « Фарт» від ТОА « Прайм», з посиланням на довідку про результати проведення зустрічної звірки ТОВ « Фарт» від 05.12.2014р., в якій відображено про відсутність інформації щодо навантаження, розвантаження товарів, кількість задіяних працівників, та акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 24.07.2014р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ « БК Прайм» , колегія суддів вважає помилковими, оскільки якщо безпосередній контрагент або інші особи по ланцюгу не виконали свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, допустили інші порушення закону, відповідальність та негативні наслідки у вигляді збільшення податкових зобов'язань, призначення штрафних фінансових санкцій тощо, застосовуються індивідуально виключно щодо особи-порушника.

Посилання відповідача на відсутність у підприємства-контрагента постачальника товару інформації щодо навантаження, розвантаження товару, є загальним посиланням, яке не доведено, і само собою не свідчить про нереальний характер господарських операцій між позивачем і його безпосереднім постачальником.

Крім того згідно ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Тому, у разі, якщо платник виконав усі передбачені законом умови щодо формування податкового кредиту та має всі документальні підтвердження його розміру, висування будь-яких інших умов для формування податкового кредиту, ніж ті, що прямо передбачені законом, не може вважатись правомірним.

Ця позиція також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03).

Відповідачем не надано доказів порушення ні позивачем, ні його контрагентом вимог податкового законодавства .

Судом встановлено, що позивач та його контрагент ТОВ «ФАРТ» на час вчинення господарських операцій були платниками ПДВ, позивач виконав усі необхідні умови передбачені Податковим Кодексом України , які надають йому правові наслідки для нарахування податкового кредиту .

Крім того, ст.198 ПК України не встановлено обмежень включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, послугах, отриманих від продавця, в разі порушення ним умов податкового законодавства, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформленнях накладених, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів.

Також згідно правової позиції Верховного Суду України , викладеної в постанові від 31.01.2011р. несплата продавцем чи його контрагентом податкову на додану вартість до бюджету, у раз фактичного здійснення господарської операції, не випливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку , якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Доводи податкового органу щодо не підтвердження реальності здійснення господарських відносин між ТОВ « Фарт» у травні- серпні 2014р. , дефектність первинних документів, що були використані при оформлені господарських операцій контрагентами-постачальниками, та подальшої реалізації до позивача, з посиланням на довідку про результати зустрічної звірки ТОВ « Факт» від 28.11.2014р., колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки такі висновки податкового органу не ґрунтуються на безпосередньому дослідженні первинних документів по спірним господарським операціям.

При цьому відповідачем не встановлені обставини, які б свідчили про обізнаність Підприємства щодо порушень у сфері оподаткування, допущених відповідними постачальниками, як-от у разі існування змови платника з його постачальниками, здійснення ними узгоджених, взаємозалежних, не обумовлених ринковими механізмами дій, які керовані єдиним органом або особою з метою досягнення вигідних для одного з суб'єктів результатів у сфері оподаткування.

З огляду на зазначене , колегія суддів погоджується з наданою судом першої інстанції оцінкою обставин справи про безпідставність зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 528736,00 грн. по податковому повідомленню-рішенню №1820302203, збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 153618,75 грн. по податковому повідомленню рішенню №1720302203 від 10.04.2015 року та неправомірність податкового повідомлення-рішення 15.04.2015 року №1920302203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2324998,50 грн.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведена правомірність прийнятих ним рішень, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно ч.1 ст. 200 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на зазначене колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясував обставини справи, прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, , 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.08.2015р. по справі № 820/3871/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Русанова В.Б.Судді Присяжнюк О.В. Курило Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 09.11.2015 р.