Ухвала суду № 53437954, 11.11.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2015 р.м.ОдесаСправа № 1570/291/2012

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Корой С. М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Зуєвої Л.Є.,

суддів Шевчук О.А. та Федусика А.Г.

при секретарі Кучмій І.В.

за участю представників сторін:

від апелянта Кулинич К.С.,

від позивача Корнієнко В.Ю. та Федоренко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12.11.2012 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Євротерминал" до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

В січні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «Євротерминал» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 12.10.2011 року № 0002232301, № 0002222301 та від 30.12.2011 року № 0002872301.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12.11.2012 року позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано частково податкові повідомлення-рішення від 12.10.2011 року №0002232301 та №0002872301 та повністю податкове повідомлення-рішення від 30.12.2011 року №0002222301.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2013 року постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12.11.2012 змінено, шляхом викладення резолютивної частини в наступній редакції «Позов ТОВ «Євротерминал» задовольнити частково. Податкові повідомлення - рішення ДПІ у Суворівському районі м.Одеси Державної податкової служби від 12.10.2011 року №0002232301 і від 30.12.2011 року №0002872301 скасувати у повному обсязі. Податкове повідомлення-рішення від 12.10.2011 року №0002222301 - скасувати в частині нарахування податкових зобов'язань на загальну суму 245779,30 грн. (основний платіж - 212598,00 грн., штрафні санкції - 33181,30 грн.). В задоволенні решти позову відмовити.»

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.07.2015 року постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2013 року скасовано. Справу направлено на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідачем було проведено перевірку позивача щодо дотримання вимог законодавства за період з 01 січня 2010 року по 30 червня 2011 року, результати якої відображені в акті від 26 вересня 2011 року № 4200/23-1/33507625 (а.с. 21-123).

З висновку акта перевірки вбачається, що позивачем порушено п. 150.1 ст. 150 ПК України, наслідком чого стало завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 102984720 гривень у другому кварталі 2011 року; п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.ст. 198, 201 ПК України, наслідком чого стало завищення податкового кредиту на загальну суму у 219073 гривень.

В акті перевірки зазначено, що позивачем включено від'ємні значення (102984720 гривень) результатів розрахунку об'єктів оподаткування за підсумками попередніх років /2009, 2010 роки/ послідовно до витрат першого та другого кварталів 2011 року; нарахуванні у 2010 році податкових зобов'язань лише на ціну наданих послуг зі знижкою, яка перевищує 20 відсотків від первісної ціни /на думку податкового органу звичайної ціни/ (ПДВ - 199850 гривень); збільшенні податкового кредиту на підставі податкових накладних складених з порушеннями (ПДВ - 10366 гривень), на суми сплачені за товари, які не використовувалися у власній господарській діяльності /питна вода для працівників/ (6475 гривень); здійснені безтоварних господарських операцій з деякими контрагентами (2382 гривень), усього ПДВ - 219073 гривень.

На підставі вищенаведеного акту відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 12 жовтня 2011 року № 0002232301 про зменшення позивачу від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 102984720 гривень за другий квартал 2011 року, № 0002222301 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму у 253345 гривень (основний платіж - 219073 гривень, штрафні санкції - 34272 гривень) /т. 1, а.с. 14, 16/.

За наслідками адміністративного оскарження вищенаведених рішень відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 30 грудня 2011 року № 0002872301 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму у 251891,75 гривень (основний платіж - 201515 гривень, штрафні санкції - 50376,75 гривень) /т. 1, а.с. 19/.

Скасовуючи постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2013 року, суд касаційної інстанції зазначив, що з?ясовуючи обставини реальності господарських операцій позивача з ТОВ «ТД Інтермаркет ЛТД» та ПП «Юніком плюс», судом апеляційної інстанції не перевірено доводи податкового органу про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в акті перевірки або зафіксовані іншими доказами, при цьому судом апеляційної інстанції не надано правової оцінки висновкам суду першої інстанції у цій частині та не наведено нормативного обґрунтування позиції суду апеляційної інстанції щодо висновків Одеського окружного адміністративного суду з приводу правомірності доводів податкового органу з приводу безпідставного включення позивачем до складу податкового кредиту за листопад 2010 року сум податку на додану вартість, зазначених у податкових накладних за травень та червень 2008 року, виписаних КП «Одесапроект».

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Апелянт Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби оскаржує рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, позивач з рішенням суду першої інстанції погодився та не оскаржував його в апеляційному порядку в тій частині, яка не була задоволена судом першої інстанції.

Тому, з огляду на межі перегляду в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції та враховуючи висновки, зазначені в ухвалі ВАС України від 15.07.2015 р. по цій справі, судова колегія суду апеляційної інстанції стосовно висновків суду першої інстанції в частині скасування податкових повідомлень - рішень ДПІ у Суворовському районі від 12.10.2011 року № 0002232301 , №0002872301 та від 30.12.2011 року №0002222301 вважає за необхідне зазначити наступне.

З 22.08.2011 року по 19.09.2011 року ДПІ у Суворовському районі було проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Євротерминал", код за ЄДРПОУ 33507625, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 30.06.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 30.06.2011 року, за результатами якої складено акт перевірки віл 26.09.2011 року № 4200/23-1/33507625 (т. 1 а.с. 21-124).

Зазначеним актом перевірки встановлено порушення ТОВ "Євротерминал"п. 5.1 ст. 5, пп. 5.4.1 п. 5.4., пп. 5.5.1 п. 5.5. ст. 5, п. 6.1. ст. 6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп. 14.1.27 п. 14.1. ст. 14, пп. 139.1.1. п. 139.1 ст. 139, п. 150.1. п. 150 ст. 150, ст. 151 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за ІІ квартал 2011 року у сумі 102 984 720 грн.; п. 4.1. ст. 4, пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7, пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7, пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"та п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого донараховано податку на додану вартість всього у сумі 219073 грн., в тому числі за вересень 2010 року - 137076 грн., квітень 2011 року - 81342 грн., травень 2011 року - 281 грн., червень 2011 року - 374 грн..

На підставі зазначеного акта перевірки ДПІ у Суворовському районі прийняло податкове повідомлення-рішення від 12.10.2011 року № 0002232301, яким ТОВ "Євротерминал"зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 102 984 720 грн. за декларацією за ІІ квартал 2011 року (т. 1 а.с. 14); податкове повідомлення-рішення від 12.10.2011 року № 0002222301, яким ТОВ Євротерминал"збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 253345 грн., в тому числі за основним платежем - 219073 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 34272 грн. (т. 1 а.с. 16).

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся зі скаргою до ДПА в Одеській області (т. 1 а.с. 140-142), за результатами розгляду якої ДПА в Одеській області прийняла рішення від 23.12.2011 року № 44289/10/25-0007, яким залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 12.10.2011 року №№ 0002232301, 0002222301, а первинну скаргу позивача -без задоволення; збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 201515 грн. та штрафну санкцію з цього податку на 50376,75 грн. (т. 1 а.с. 144-149).

На підставі зазначеного рішення ДПА Одеської області про результати розгляду первинної скарги ДПІ у Суворовському районі прийняло податкове повідомлення-рішення від 30.12.2011 року № 0002872301, яким збільшило ТОВ "Євротерминал"суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 251891,75 грн., в тому числі за основним платежем - 201515 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 50376,75 грн. (т. 1 а.с. 19).

Перевіркою встановлено, що ТОВ "Євротерминал"в порушення пп. 5.5. 1 п. 5.5. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"необґрунтовано включено до складу валових витрат витрати, пов'язані з нарахуванням (виплатою) процентів за борговими зобов'язаннями на загальну суму 30 938 612 грн..

Судом встановлено, що позивачем протягом 2006-2009 років укладались кредитні угоди, договори позики в іноземній валюті з нерезидентами, в тому числі кредитна угода, укладена з Європейським банком реконструкції та розвитку від 16.10.2009 року (т.1 а.с. 153-233). Протягом перевіряємого періоду позивачем здійснювалось нарахування (виплата) відсотків по отриманих кредитних коштах, які відносились ним до складу валових витрат.

Пунктом 5.5. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"встановлені особливості визначення складу витрат платника податку у разі сплати процентів за борговими зобов'язаннями.

Зокрема, відповідно до пп. 5.5.1. цього пункту до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Судова колегія критично оцінює твердження відповідача щодо невикористання позивачем отриманих ним кредитних коштів у власній господарській діяльності, що, на його думку, свідчить про протиправність віднесення до складу валових витрат коштів, сплачених (нарахованих) по відсотках за користування кредитними коштами.

Так, з акта перевірки вбачається (т. 1 а..с 38), що невикористання позивачем кредитних коштів у власній господарській діяльності пов'язується відповідачем із тим, що отримані кошти позивач використовував не за основним видом діяльності підприємства. При цьому, як зазначено в акті перевірки, основним видом діяльності позивача було функціонування інфраструктури вантажного автомобільного транспорту, пов'язаної з контейнерними перевезеннями вантажів з/в Одеський морський торговий порт та наданням супутніх послуг (код виду діяльності 63.21.2). У періоді, що перевірявся, отримані кредитні кошти позивач використовував на підготовку та організацію демпферного контейнерного майданчику нового транспортно-експедиційного центру Одеського морського торгового порту для надання повного комплексу робіт та послуг, пов'язаних з транспортуванням, розмитненням, сертифікацією товарів, які перетинають митний кордон України через Одеський морський торговий порт.

Проте, вказуючи на невідповідність діяльності, що провадилась позивачем з використанням кредитних коштів у перевіряємому періоді, основному виду діяльності підприємства, відповідач не зазначив, які саме обставини свідчать про те, що підготовка та організація демпферного контейнерного майданчику нового транспортно-експедиційного центру Одеського морського торгового порту не відповідає основному виду діяльності підприємства, адже, зазначена діяльність цілком охоплюється функціонуванням інфраструктури вантажного автомобільного транспорту, пов'язаної з контейнерними перевезеннями.

Крім того, вимогами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено обмеження у формуванні валових витрат, пов'язане із використанням придбаних товарів (послуг, робіт) у власній господарській діяльності, яка охоплює не лише основний вид діяльності підприємства.

Таким чином, відповідачем не доведено та не обґрунтовано безпідставність формування позивачем валових витрат за рахунок нарахування (сплати) відсотків за борговими зобов'язаннями на загальну суму 30938612 грн., у зв'язку з чим вимог позивача у цій частині є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Виходячи зі змісту акта перевірки, відповідачем також встановлено порушення ТОВ "Євротерминал" п. 150.1 ст. 150, п. 2 та п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 102979852 грн.

Розглядом справи встановлено, що у декларації з податку на прибуток підприємства за І квартал 2011 року у рядку 04.9 "від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року" позивачем задекларовано показник 96 536 343 грн., а по рядку 08 "об'єкт оподаткування позитивний (+) від'ємний (-)" задекларований показник (-) 104 558 632 грн. (т. 2 а.с. 67).

На показник рядка 04.9. декларації за І квартал 2011 року вплинуло 80% від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, яке утворилось станом на 1 січня 2011 року та не було враховано у складі валових витрат платника податку у 2010 році в силу п. 22.4 ст. 22 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Зазначений факт не заперечується та підтверджується висновками податкового органу, викладеними в акті перевірки.

Крім того, в актах, складених відповідачем за результатами проведення документальних перевірок ТОВ "Євротерминал" за минулі звітні періоди підтверджено наявність у позивача від'ємного значення об'єкта оподаткування та правомірність формування ним валових витрат, в тому числі за рахунок від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за минулі звітні періоди (т. 2 а.с. 70-256).

У декларації з податку на прибуток підприємства за ІІ квартал 2011 року по рядку 06.6 "від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду (від'ємне значення рядка 07 Податкової декларації за попередній звітний (податковий) період або від'ємне значення об'єкта оподаткування за І квартал 2011 року)" позивачем задекларований показник 104 558 632 грн., який відповідає задекларованому показнику по рядку 08 декларації за попередній звітний період. По рядку 07 "об'єкт оподаткування від усіх видів діяльності" у декларації з податку на прибуток підприємства за ІІ квартал 2011 року задекларовано від'ємне значення показника у сумі 111 616 598 грн. (т. 2 а.с. 68-69). При цьому, як вбачається з відомостей, зазначених у декларації, дохід, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування становить 5 147 833 грн., а витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, в тому числі і від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного періоду, становлять 116 764 431 грн. Таким чином, об'єкт оподаткування від усіх видів діяльності визначений у сумі -111 616 598, що дорівнює різниці показників по рядку 01 та 04 декларації (5 147 833 - 116 764 431 = -111 616 598).

Питання оподаткування прибутку підприємств врегульовано розділом ІІІ Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 року. При цьому згідно з п. 1 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України розділ III цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом, починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом. Згідно з п. 2 розділу ХІХ "Прикінцеві положення" Податкового кодексу України Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств", крім пункту 1.20 статті 1 цього Закону, який діє до 1 січня 2013 року втратив чинність з 01.04.2011 року.

Таким чином, до 1 квітня 2011 року питання порядку врахування від'ємного значення об'єкта оподаткування у результатах наступних податкових періодів регулювалось ст. 6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Згідно з п. 3.1. ст. 3 зазначеного Закону об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Положеннями ст. 6 згаданого Закону передбачено, що якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

У 2010 році норми цього пункту діють з урахуванням особливостей, встановлених пунктом 22.4 статті 22 цього Закону.

Згадані особливості передбачали, що у складі валових витрат платника податку враховується 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року. У 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

Отже, позивачем цілком правомірно у податковій декларації з податку на прибуток підприємств за І квартал 2011 року було включено від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного 2010 року з урахуванням тих 80% від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, яке виникло до 1 січня 2010 року та не враховувалось у складі валових витрат у 2010 році відповідно до особливостей оподаткування, визначених вказаним Законом.

Як зазначалось вище, з 01.04.2011 року оподаткування прибутку підприємств стало відбуватись відповідно до положень розділу ІІІ Податкового кодексу України.

Відповідно до пп. 134.1.1. п. 134. 1 ст. 134 Податкового кодексу України у цьому розділі об'єктом оподаткування, зокрема, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

Згідно з п. 150.1. ст. 150 Податкового кодексу України якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Від'ємне значення як результат розрахунку об'єкта оподаткування, отриманий від ведення діяльності, яка підлягає патентуванню, не враховується для цілей абзацу першого цього пункту та відшкодовується за рахунок доходів, отриманих у майбутніх податкових періодах від такої діяльності.

Поряд з цим, п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України передбачені особливості дії згаданої норми у 2011 році, а саме, визначено, що пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Судова колегія, так як і суд першої інстанції, критично оцінює визначений відповідачем в акті перевірки спосіб тлумачення зазначених норм права, згідно з яким, на думку відповідача, до складу валових витрат ІІ кварталу 2011 року може бути включено лише від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, яке безпосередньо виникло у І кварталі 2011 року, без урахування від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих звітних періодів, виходячи з такого.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 28.02.2011 року № 114 було затверджено нову форму податкової декларації з податку на прибуток, за якою позивачем подавалась податкова декларація з податку на прибуток підприємства за II квартал 2011 року.

У вказаній формі декларації рядок 07 "Об'єкт оподаткування від усіх видів діяльності" розраховується як різниця значення рядка 01 "Доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування" та значення рядка 04 "Витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування".

В свою чергу, рядок 04 "Витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування"становить суму рядка 05 "Витрати операційної діяльності, в тому числі: собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)" та рядка 06 "Інші витрати". При цьому рядок 06 складає суму рядків з 06.1 по 06.6 включно, зокрема, рядок 06.6 - "від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду (від'ємне значення рядка 07 Податкової декларації за попередній звітний (податковий) період або від'ємне значення об'єкта оподаткування за 1 квартал 2011 року".

Отже, від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду має безпосередній вплив на формування валових витрат звітного періоду. При цьому значення рядку 06.6 декларації, поданої позивачем за ІІ квартал 2011 року по новій формі, повинно кореспондуватися із значенням показника рядку 08 податкової декларації за І квартал 2011 року.

Так, у декларації з податку на прибуток за І квартал 2011 року позивачем по рядку 08 задекларовано від'ємне значення об'єкта оподаткування у сумі 104 558 632 грн., що відповідає задекларованому показнику по рядку 06.6 податкової декларації з податку на прибуток підприємств за ІІ квартал 2011 року.

Виходячи із встановленого діючим законодавством України порядку визначення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, від'ємне значення об'єкта оподаткування у І кварталі 2011 року апріорі включає до свого складу показники від'ємного значення минулих звітних періодів та розуміється як єдиний комплексний показник, на який має вплив показники від'ємного значення минулих звітних періодів. Тобто, сам по собі термін "від'ємне значення об'єкта оподаткування за підсумками І кварталу 2011 року" в силу свого механізму формування не може розглядатися окремо від показників від'ємного значення минулих податкових періодів, якщо такі були.

У зв'язку з цим, говорячи про особливості, визначені у п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, під від'ємним значенням об'єкта оподаткування за підсумками І кварталу 2011 року слід розуміти не лише показники, які вплинули на показник об'єкта оподаткування у звітному періоді, а й ті показники, що безпосередньо впливають на склад валових витрат за рахунок від'ємного значення об'єкта оподаткування у минулих звітних періодах.

Пункт 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України дає підстави вважати, що у разі наявності від'ємного значення об'єкта оподаткування у І кварталі 2011 року, сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу витрат II кварталу 2011 року.

Згідно з пунктом 7.3. статті 7 Податкового кодексу України будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Однак, будь-яких обмежень стосовно витрат, які можуть бути враховані у складі валових витрат ІІ кварталу 2011 року внаслідок виникнення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком у минулих періодах, податковим законодавством не визначено.

Оцінюючи наявні у справі докази, суд також враховує лист комітету Верховної Ради України з питань фінансів, банківської діяльності, податкової та митної політики від 10.11.2011 року № 04-39/10-1160, яким з приводу питань від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у ІІ кварталі 2011 року зазначено, що застереження, викладене у п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, базувалося на тому, що розрахунок І кварталу 2011 року є кінцевим результатом розрахунку об'єкта оподаткування (аналогічно як річний розрахунок) за Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", який втрачав чинність. При цьому у листі визначено, що аналіз норм Податкового кодексу України із вказаних питань свідчить про те, що ними не визначено заборони на врахування у 2011 та 2012 роках збитків, які виникли до 01.01.2011 року, отже, такі збитки повинні враховуватись у складі витрат поточних податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення від'ємного значення.

Таким чином, фактично законодавець в особі профільного комітету з питань оподаткування у вказаному листі пояснив мету прийняття ним у перехідних положеннях Податкового кодексу України особливого порядку розрахунку об'єкта оподаткування податком на прибуток, яка не пов'язується ним із необхідністю відрахування від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих років із показників валових витрат за ІІ квартал 2011 року.

Норми Податкового кодексу України з питань від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток є схожими з нормами, які визначались Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", у зв'язку з чим збитки, сформовані в рамках дії Закону, не мають строку давності та можуть нараховуватись у від'ємному значенні з податку на прибуток у ІІ кварталі 2011 року до повного погашення такого від'ємного значення.

Крім того, в узагальнюючій податковій консультації щодо врахування від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, затвердженій наказом ДПА України від 05.07.2012 року № 575, викладена позиція щодо необхідності враховувати при визначенні об'єкта оподаткування за ІІ-ІV квартали 2011 року суми від'ємного значення об'єкта оподаткування, що утворились станом на 1 січня 2011 року.

Судом першої інстанції обґрунтовано враховані зміни, які були внесені до п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України законами України від 24.05.2012 року № 4834-VI "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення деяких податкових норм" та від 05.07.2012 року № 5083-VI "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо державної податкової служби та у зв'язку з проведенням адміністративної реформи в Україні", відповідно до яких вказаний пункт викладений у новій редакції, з якої прямо випливає необхідність врахування від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, яке виникло станом на 1 січня 2011 року.

При цьому суд критично оцінює твердження відповідача щодо відсутності порушеного права у позивача з огляду на внесені зміни до п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України, згідно з якими пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2012-2015 роках таким чином:

якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів платників з доходом за 2011 рік 1 мільйон гривень та більше станом на 1 січня 2012 року є від'ємне значення (з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування станом на 1 січня 2011 року), то сума цього значення підлягає включенню до витрат:

звітних (податкових) періодів починаючи з I півріччя і наступних звітних періодів 2012 року у розмірі 25 відсотків суми такого від'ємного значення. У разі якщо 25 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування не погашається протягом цього і за наслідками наступних податкових періодів 2012 року, то непогашена сума підлягає врахуванню при визначенні податкових зобов'язань у наступних податкових періодах;

звітних (податкових) періодів 2013 року у розмірі 25 відсотків суми такого від'ємного значення та сум від'ємного значення, не погашених за 2012 податковий рік. У разі якщо 25 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування не погашається протягом відповідних звітних (податкових) періодів 2013 року, то непогашена сума підлягає врахуванню при визначенні податкових зобов'язань у наступних періодах;

звітних (податкових) періодів 2014 року у розмірі 25 відсотків суми такого від'ємного значення та сум від'ємного значення, не погашених за 2013 податковий рік. У разі якщо 25 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування не погашається протягом відповідних звітних (податкових) періодів 2014 року, то непогашена сума підлягає врахуванню при визначенні податкових зобов'язань у наступних періодах;

звітних (податкових) періодів 2015 року у розмірі 25 відсотків суми такого від'ємного значення та сум від'ємного значення, не погашених за 2014 податковий рік. У разі якщо 25 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування не погашається протягом відповідних звітних (податкових) періодів 2015 року, то непогашена сума підлягає врахуванню при визначенні податкових зобов'язань у наступних періодах до повного погашення такого від'ємного значення.

Не зважаючи на той факт, що починаючи з I півріччя і наступних звітних періодів 2012 року позивачем декларується лише 25 відсотків сумі від'ємного значення, наявність не скасованого та не відкликаного податкового повідомлення-рішення про відповідне зменшення об'єкта оподаткував податком на прибуток у разі безпідставності його прийняття порушує права платника податку з огляду на передбачений механізм поетапного врахування такого від'ємного значення у складі валових витрат у наступних звітних періодах.

З огляду на вищезазначене віднесення позивачем від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, яке виникло станом на 01.01.2011 року, до складу валових витрат по рядку 06.6. податкової декларації з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року цілком відповідає вимогам абзацу 2 п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України.

Таким чином аналіз зазначених норм закону свідчить про те, що пункт 3 підрозділу 4 Розділу XX "Перехідні положення" Податкового Кодексу не містить заборони на врахування у 2011 та 2012 роках збитків, які виникли до 01.01.2011 р., а отже, такі збитки повинні враховуватись у складі витрат поточних податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення від'ємного значення.»

Виходячи із встановленого діючим законодавством України порядку визначення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, від'ємне значення об'єкта оподаткування у І кварталі 2011 року апріорі включає до свого складу показники від'ємного значення минулих звітних періодів та розуміється як єдиний комплексний показник, на який має вплив показники від'ємного значення минулих звітних періодів. Тобто, сам по собі термін «від'ємне значення об'єкта оподаткування за підсумками І кварталу 2011 року в силу свого механізму формування не може розглядатися окремо від показників від'ємного значення минулих податкових періодів, якщо такі були.

Доводи апелянта в цій частині є необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, тому судова колегія дійшла до висновку, що з врахуванням фактичних обставин справи та висновків ВАСУ, викладених у цій та аналогічних справах, вимоги позивача про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Суворовському районі від 12.10.2011 року № 0002232301, яким ТОВ "Євротерминал" зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 102 984 720 грн. за декларацією за ІІ квартал 2011 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 102 952 844 грн.

Крім того з акта ДПІ вбачається, що перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з 01.01.201 року по 30.06.2011 року встановлено їх заниження у розмірі 199850 грн.

Судом встановлено, що позивачем з контрагентами укладались договори про надання послуг а також додаткові угоди до відповідних договорів, умовами яких передбачалось, що у порядку на умовах договору замовниками доручається, а виконавець (позивач) приймає на себе зобов'язання з надання замовникам послуг, пов'язаних з обслуговуванням (обробкою) транспортних засобів замовника та/або представлених ним третіх осіб на території демпферної контейнерної площадки (Сухого порту) розташованій за адресою: м. Одеса, вул. Хаджибеївська дорога, 4 ( т. 4 а.с. 83-250, т. 5 а.с. 1-250, т. 6 а.с. 1 - 250, т. 7 а.с. 1-182).

Умовами вказаних договорів передбачено, що на підтвердження надання послуг за відповідними договорами сторони щомісячно підписують акти наданих послуг.

При цьому наказом підприємства від 30.01.2009 року № 1 з 1 лютого 2009 року було запроваджено систему знижок для клієнтів накопичувальної транзитної площадки: для рефрижераторного автотранспорту - знижка у розмірі 50% до єдиного тарифу на послуги НТП, що діє на момент надання послуг; для автотранспорту, що передує до/ з Порту з порожніми контейнерами - знижка у розмірі 20 % до єдиного тарифу на послуги НТП, що діє на момент надання послуг. З 1 липня 2009 року - встановлені знижки для аналогічних категорій транспорту - 30% та 20 % відповідно (т. 1 а.. 151).

Наказом підприємства від 28.08.2009 року № 2 з 01.10.2009 року змінено систему знижок наступним чином: знижка для рефрижераторного автотранспорту - у розмірі 52% від єдиного тарифу НТП, що діє на момент надання послуг; знижка для автотранспорту з імпортними та транзитними вантажами, попередньо оформленими для заходу до Порту, а також порожніми контейнерами - у розмірі 65% (т. 1 а.с. 152).

Як вбачається з наданих до суду актів здачі- прийняття робіт (надання послуг), що складались позивачем та його контрагентами за результатами наданих робіт та послуг позивачем застосовувались знижки згідно з передбаченою вищенаведеними наказами системою знижок на підприємстві (т. 3 а.с. 163-250, т. 4 а.с. 1-82).

При визначенні об'єкта оподаткування податком на додану вартість наданих робіт (послуг) як загальна сума вартості наданих послуг (робіт) позивачем визначалась сума наданих послуг за вирахуванням наданої знижки, сума якої перевищувала 20% від загальної вартості таких послуг.

Відповідно до п. 4.1. ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Згідно з п. 19 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 165, який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, у разі, якщо база оподаткування визначається виходячи із звичайних цін і перевищує суму поставки товарів (послуг), визначену виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, тобто звичайна ціна перевищує фактичну, продавець виписує дві податкові накладні: одну - на суму, виходячи з фактичної ціни поставки, другу - на суму перевищення звичайної ціни над фактичною. Номер податкової накладної, яка виписана на суму перевищення звичайної ціни над фактичною, повинен через дріб містити позначку "ЗЦ". Така податкова накладна покупцю не надається; усі примірники таких податкових накладних зберігаються у продавця.

Відповідно до п. 1.18 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість " звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Пунктом 1.20 згаданого Закону встановлено, що якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

При цьому згідно з п. 1.20.8. п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Втім відповідачем до суду не надано будь-яких документальних підтверджень рівня звичайних цін, що існував на момент виникнення спірних правовідносин, будь-яких доказів на підтвердження факту невідповідності застосованих по вказаних операціях цін рівню звичайних цін на однорідні (ідентичні) послуги (роботи), враховуючи суб'єктний склад господарських операцій (позивачем надавались знижки лише для юридичних осіб, які використовували окремі види автотранспорту, про які зазначено у наказі про запровадження системи знижок), а також не надано доказів надання позивачеві під час проведення перевірки запиту щодо рівня договірних цін в порядку, передбаченому пп. 1.20.8. .п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Одночасно суд звертає увагу на те, що сам по собі факт застосування знижки, що перевищує 20% від звичайної вартості послуг, що надаються окремим підприємством, не свідчить про заниження такою особою звичайних цін як справедливих ринкових цін у відповідному секторі. Поряд з цим, суд враховує положення вищевказаних норм Закону щодо необхідності врахування під час визначення звичайних цін звичайних при укладанні угод між непов'язаними особами надбавок чи знижок до ціни.

Крім того, згідно з пп. 1.20.3. п. 1.20. ст. 1 для товарів (робіт, послуг), які продаються шляхом прилюдного оголошення умов їх продажу, звичайною визнається ціна, що міститься у такому прилюдному оголошенні. Інформація про передбачені позивачем знижки для окремих видів автотранспорту була загально оприлюднена та застосовувалась до всіх суб'єктів господарювання, діяльність яких відповідала визначеним у системі знижок критеріям.

З огляду на вищенаведене судова колегія вважає недоведеним відповідачем доказами у справі факту заниження позивачем рівня звичайних цін по вказаних господарських операцій, у зв'язку з чим висновки щодо порушення ТОВ "Євротерминал" вимог п. 4.1. ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" з цього приводу є необґрунтованими, тому судова колегія вважає висновки суду першої інстанції в цій частині правильними, а вимоги позивача щодо скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Суворовському районі від 12.10.2011 року №0002222301, яким ТОВ Євротерминал"збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 253345 грн. обґрунтованими.

З огляду на вищенаведене обґрунтованими також є вимоги позивача щодо скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Суворовському районі від 30.12.2011 року № 002872301. Так, в акті перевірки встановлено завищення податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 19223 грн. (т. 1 а.с. 69).

Зокрема перевіркою встановлено, що ТОВ "Євротерминал" до складу податкового кредиту було включено суму податку на додану вартість по податкових накладних, отриманих від ОВХФП "БІОСТИМУЛЯТОР"ТОВ, які були складені з порушеннями, всього на суму 10366 грн., в тому числі за жовтень 2010 року -у сумі 1920 грн., за листопад 2010 року -у сумі 1651 грн., за грудень 2010 року -у сумі 2310 грн., за січень 2011 року -у сумі 2030 грн., за лютий 2011 року -у сумі 2455 грн., що є порушенням пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"та п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України. З акта перевірки, а також з наданих відповідачем пояснень вбачається, що порушенням у складанні вказаних податкових накладних є відсутність підпису уповноваженої платником податку особи здійснювати поставку товару.

Судом встановлено, що відповідно до договору про спільне використання технологічних мереж, укладеному з ОВХФП "БІОСТИМУЛЯТОР"ТОВ (т.2 а.с.2-6) у перевіряємому періоді вказаним підприємством на користь позивача здійснювалось постачання електроенергії та надавались послуги з експлуатації енергомереж, внаслідок чого контрагентом позивача виписувались податкові накладні, на підставі яких суми податку на додану вартість, сплачені позивачем у ціні зазначеного товару (послуг) були віднесені ним до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за відповідні звітні періоди (т. 2 а.с. 7-11).

Відповідно до пп. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з положеннями пп. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 зазначеного Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Згідно з пп. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 вказаного Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з п. 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 165, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів (послуг) і не скріплюється його печаткою.

Відповідно до п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України, який в частині розділу V "Податок на додану вартість" набув чинності з 01.01.2011 року, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Дослідивши надані до суду податкові накладні, суд встановив, що вони мають підпис уповноваженої платником особою, у зв'язку з чим встановлене відповідачем в акті перевірки порушення не підтверджується доказами у справі.

Всупереч вимогам ст.71 КАС України відповідачем не надано будь-яких доказів, які б свідчили, що під час проведення перевірки вказані у позивача були відсутні податкові накладні, що не мають підпису уповноваженої платником податку особи, з урахуванням чого вимоги позивача у цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Більш того, при розгляді касаційної скарги Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси по даній справі Вищий адміністративний суд України не вказав своїх зауважень по даному питанню, таким чином підтвердивши правильність правової позиції судів попередніх інстанцій.

Виходячи з зазначеного, постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обгрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству.

Доводи Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби викладені у апеляційній скарзі за змістом ідентичні наданим до адміністративного позову запереченням, зазначених висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального права.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Оскільки судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову місцевого суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 195,196,198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12.11.2012 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після складання повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складено та підписано 12.11.2015 року

Головуючий: суддя Л.Є. Зуєва

суддя О.А. Шевчук

суддя А.Г. Федусик