Ухвала суду № 53437830, 11.11.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2015 р.м.ОдесаСправа № 653/2102/14-а

Категорія: 6.2 Головуючий в 1 інстанції: Венглєвська Н.Б. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федусик А.Г.,

суддів - Шевчук О.А. та Зуєвої Л.Є.,

при секретарі - Пальоній І.М.,

за участю: представника Споживчого товариства "Генічеське споживче товариство "Нова Кооперація" - Куртаметова Неджата Арсеновича та представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Генічеського районного суду Херсонської області від 30 червня 2015 року за адміністративним позовом Споживчого товариства "Генічеське споживче товариство "Нова Кооперація" до Генічеської міської ради Херсонської області, за участю третьої особи - ОСОБА_2 про визнання незаконними дій та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2014 року Споживче товариство "Генічеське споживче товариство "Нова Кооперація" (далі СТ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Генічеської міської ради Херсонської області (далі Рада), за участю третьої особи - ОСОБА_2 про визнання незаконними дій відповідача щодо прийняття рішення №411 від 25 квітня 2012 року "Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 0,0012 га за адресою АДРЕСА_1 для розміщення ларька" та скасування даного рішення.

Постановою Генічеського районного суду Херсонської області від 30 червня 2015 року адміністративний позов було задоволено. Суд визнав незаконними дії відповідача щодо прийняття рішення №411 від 25 квітня 2012 року "Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 0,0012 га" та скасував його.

Не погоджуючись з постановою суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про закриття провадження по справі.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Ради №411 від 25 квітня 2012 року "Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 0,0012 га для розташування ларька" Рада затвердила проект землеустрою, звіт про експертну грошову оцінку та прийняла рішення про продаж на користь ОСОБА_2 земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1.

Вважаючи вказане рішення таким, що порушує його законні права, СТ звернулось з позовом до суду.

Вирішуючи спірне питання та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що Рада діяла не у відповідності до закону, з перевищенням своїх повноважень та всупереч приписів, передбачених частиною третьою ст.2 КАС України, яка передбачає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, вважає їх правильними з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 05 березня 2012 року, у справі № 2-а-772/12/2170 за позовом СТ до Генічеської райдержадміністрації, Ради про визнання незаконним висновку про надання дозволу на продаж земельних ділянок та скасування рішень Ради від 03 березня 2011 року №42, було заборонено Раді виносити будь-які рішення стосовно земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 до розгляду справи по суті, що відбулося 21 серпня 2013 року.

Положеннями ст.124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно до п.7 ч.1 ст.7 КАС України принципами здійснення правосуддя в адміністративних судах, зокрема, є обов'язковість судових рішень.

В той же час, рішенням Ради №411 "Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 0,0012 га для розташування ларька", яке було прийнято 25 квітня 2012 року, тобто, під час дії накладеної судом заборони виносити будь-які рішення стосовно земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, Рада затвердила проект землеустрою, звіт про експертну грошову оцінку та прийняла рішення про продаж земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1.

Таким чином, враховуючи, що спірне рішення Ради було винесене під час дії заборони виносити будь-які рішення стосовно земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, колегія суддів приходить до висновку, що рішення №411 від 25 квітня 2012 року "Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 0,0012 га за адресою АДРЕСА_1 для розміщення ларька" є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Крім того, відповідно до ч.1 та 2 ст.92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації; релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності; публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування"; вищі навчальні заклади незалежно від форми власності; співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Положеннями ст.141 ЗК України передбачено підстави припинення права користування земельною ділянкою, до яких добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

З Державного акту на право постійного користування землею (а.с.43) вбачається, що позивач має право постійного користування земельною ділянкою площею 2,71 га по АДРЕСА_1, зазначене право у передбачений ЗК України спосіб ні добровільному, ні в примусовому порядках не припинялось, а тому винесення Радою рішення №411 від 25 квітня 2012 року "Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 0,0012 га за адресою АДРЕСА_1 для розміщення ларька", яким було затверджено проект землеустрою, звіт про експертну грошову оцінку та прийнято рішення про продаж земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, є протиправним та таким, що вчинено всупереч чинному законодавству.

Таким чином, враховуючи все вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги СТ про визнання незаконними дій відповідача щодо прийняття рішення №411 від 25 квітня 2012 року "Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 0,0012 га за адресою АДРЕСА_1 для розміщення ларька" та скасування даного рішення підлягають задоволенню.

При цьому, доводи апелянта стосовно спрямованості позовних вимог на захист цивільних прав фізичної особи-підприємця, у зв`язку з чим справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства а провадження по даній адміністративній справі підлягає закриттю, колегія суддів не приймає до уваги з огляду на наступне.

Так, у попередньому судовому засіданні представник відповідача подав клопотання про закриття провадження по справі в зв'язку з тим, що предметом даної справи є спір про право, а тому даний позов повинен розглядатися в порядку цивільного судочинства господарським судом.

Ухвалою Генічеського районного суду Херсонської області від 27 жовтня 2014 року в задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження по справі було відмовлено.

Судова колегія вважає вказані висновки суду першої інстанції правильними, оскільки вони узгоджуються з положеннями п.9 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №8 від 20 травня 2013 року "Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів", в якому зазначено, що оскільки порядок видачі державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку перебуває у сфері публічно-правових відносин, то спори щодо дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень з приводу їх видачі підлягають розгляду адміністративними судами.

Крім того, судова колегія також не приймає до уваги посилання ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на обов'язкові для всіх судів висновки Верховного суду України щодо належності даних спірних правовідносин до юрисдикції господарського суду, з огляду на наступне.

Згідно ч.2 ст.161, 244-2 КАС України (зі змінами, внесеними відповідно до Закону України № 192-VIII від 12 лютого 2015 року "Про забезпечення права на справедливий суд"), при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені в постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 ч.1 ст.237 цього Кодексу. При цьому суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Статтями 2, 3, 17 КАС України встановлено загальне правило, за яким будь-яке рішення, дія чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень (у тому числі органу місцевого самоврядування) у межах повноважень, визначених законом, можуть бути оскаржені до адміністративного суду.

Положення пункту 1 частини першої ст.17 КАС України стосовно поширення компетенції адміністративних судів на "спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності" слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень, пов'язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.

Також, положення пунктів "а", "б", "в", "г" ст.12 ЗК України у частині повноважень сільських, селищних, міських рад відповідно до цього кодексу вирішувати питання розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності треба розуміти так, що при вирішенні таких питань ці ради діють як суб'єкти владних повноважень.

Слід також зазначити, що пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до питань місцевого значення належить регулювання сільськими, селищними, міськими радами земельних відносин.

Відтак органи місцевого самоврядування у вказаних правових відносинах є суб'єктами владних повноважень, які виконують владні управлінські функції (нормотворчу, координаційну, дозвільну, реєстраційну, розпорядчу).

Відповідний висновок міститься у рішенні Конституційного Суду України №10-рп/2010 від 01 квітня 2010 року у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів "а", "б", "в", "г" статті 12 ЗК України, пункту 1 частини першої статті 17 КАС України, у якому визначено, що вирішення земельних спорів фізичних та юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень щодо оскаржень його рішень (нормативно-правових актів чи актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності належить до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до ст.69 Закону України "Про Конституційний Суд України", рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання.

З огляду на викладене, колегія вважає, що вирішення земельних спорів фізичних та юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності належить до юрисдикції адміністративних судів.

Таким чином колегія суддів дійшла висновку, що підстави для закриття провадження по справі, предметом якої є оскарження рішення №411 від 25 квітня 2012 року "Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 0,0012 га за адресою АДРЕСА_1 для розміщення ларька" та дій суб'єкта владних повноважень щодо його прийняття, відсутні.

Отже, постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству.

Колегія суддів не може погодитися з посиланням апелянта на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, тому що всі процесуальні норми, передбачені адміністративним судочинством були виконані без порушень прав кожної сторони при розгляді справи.

Доводи, викладені у апеляційній сказі були предметом дослідження судом першої інстанції та свого підтвердження не знайшли.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Генічеського районного суду Херсонської області від 30 червня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому КАС України.

Головуючий: А.Г. Федусик Суддя: Суддя: Л.Є. Зуєва О.А. Шевчук