Ухвала суду № 53437754, 12.11.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2015 року Справа № 876/5258/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Багрія В.М.,

суддів Рибачука А.І., Мікули О.І.,

з участю секретаря судового засідання Ратушної М.І.,

представника позивача Голдун З.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на постанову Франківського районного суду м. Львова від 31.03.2015 року у справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Головного управління юстиції у Львівській області, відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про визнання дій протиправними та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження,

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2012 року Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області звернулося з позовом до Головного управління юстиції у Львівській області, відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про визнання дій протиправними та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 24.09.2012 року ВП №34410615.

Позивач посилався на те, що відповідачем виконавче провадження відкрите з порушенням вимог ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки у виконавчому документі відсутні дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано виконавчий документ, ідентифікаційний код стягувача та боржника.

Крім того, позивач вказував, що вказане виконавче провадження не підвідомче підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, оскільки згідно з ст. 21 Закону України «Про виконавче провадження», на відділ примусового виконання рішень управлінь державної виконавчої служби Головного управління юстиції в областях покладається виконання рішень, за якими боржником є територіальні підрозділи центральних органів виконавчої влади, а Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області є територіальним органом центрального органу виконавчої влади.

Постановою Франківського районного суду м. Львова від 31.03.2015 року позивачу у задоволенні позову відмовлено.

Постанову суду першої інстанції оскаржило Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, подавши на неї апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційних вимог вказує на ті ж підстави, що і в позовній заяві.

Апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Вислухавши суддю-доповідача, представника апелянта, яка апеляційну скаргу підтримала, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

У справі встановлено, що постановою відповідача від 24.09.2012 року ВП №34410615 відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчого листа №2а-1326/88/12, виданого Франківським районним судом м. Львова 09.08.2012, про зобов'язання головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області повернути незаконно стягнену суму коштів на повернення передплаченої пенсії.

Не погодившись з такою постановою, її оскаржило Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави для скасування спірної постанови.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та надаючи правову оцінку вказаним відносинам враховує наступне.

Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою виконавчі листи, що видаються судами.

Частиною 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» містить вимоги до виконавчого документа. Відповідно до п.6 ч. 1 ст. 26 Закону, у разі невідповідності змісту виконавчого листа вимогам ст. 18 державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження.

Разом з тим, п. 3 ч. 3 ст. 11 Закону надає право державному виконавцю при здійсненні виконавчого провадження з метою захисту інтересів стягувача одержувати безплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі й конфіденційну.

З врахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що відсутність у виконавчому листі ідентифікаційного номера боржника чи стягувача, або іншої інформації, не є безумовною підставою для відмови державним виконавцем у відкритті виконавчого провадження.

Щодо доводів апелянта про те, що наведене вище виконавче провадження не підвідомче підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, оскільки згідно з ст. 21 Закону України «Про виконавче провадження», на відділ примусового виконання рішень управлінь державної виконавчої служби Головного управління юстиції в областях покладається виконання рішень, за якими боржником є територіальні підрозділи центральних органів виконавчої влади, а Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області є територіальним органом центрального органу виконавчої влади, то слід мати на увазі наступне.

Відповідно до статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Згідно ст. 3 Закону України «Про державну виконавчу службу» органами державної виконавчої служби є: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до складу якого входить відділ примусового виконання рішень; управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких входять відділи примусового виконання рішень; районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 21 Закону України «Про виконавче провадження» на відділ примусового виконання рішень управлінь державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головного управління юстиції в області, містах Києві та Севастополі покладається виконання рішень, за якими боржниками є територіальні підрозділи центральних органів виконавчої влади, місцеві суди, міські, районні або селищні ради чи районні державні адміністрації та їх структурні підрозділи, міські, районні, міжрайонні, інші прирівняні до них прокуратури, інші територіальні підрозділи органів державної влади та їх посадові особи.

В наведеній вище статті мова йде про територіальні підрозділи центральних органів виконавчої влади, а не про територіальні органи центральних органів виконавчої влади.

Проте, згідно ч. 1 ст. 21 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» територіальні органи центрального органу виконавчої влади утворюються як юридичні особи публічного права в межах граничної чисельності державних службовців та працівників центрального органу виконавчої влади і коштів, передбачених на його утримання, ліквідовуються, реорганізовуються за поданням міністра, який спрямовує та координує діяльність центрального органу виконавчої влади, Кабінетом Міністрів України. Територіальні органи центрального органу виконавчої влади діють на підставі положень, що затверджуються керівником центрального органу виконавчої влади (ч. 3 цієї ж статті).

Згідно з ч. 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 року №280, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.

Таким чином, судова колегія вважає, що оскільки поняття територіальний підрозділ у Законі України «Про центральні органи виконавчої влади» не вживається, тому таке поняття є тотожним з територіальними органами центрального органу виконавчої влади.

Враховуючи те, що боржником у виконавчому провадженні за виконавчим листом № 2-а/1326/88/12 є Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області як територіальний орган центрального органу виконавчої влади, тому саме підрозділ примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області наділений повноваженнями по виконанню виконавчого листа №2-а/1326/88/12 від 09.08.2012 року, виданого Франківським районним судом м. Львова.

Аналогічною є практика вищих судів по розгляду подібних справ (Ухвала ВАСУ від 21.01.2015 року в справі К/800/58034/14).

Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для скасування оскаржуваної постанови суду відсутні.

Доводи апеляційної скарги, з огляду на викладене, висновків суду не спростовують.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Франківського районного суду м. Львова від 31.03.2015 року у справі №1326/8594/2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.М. Багрій

Судді : А.І. Рибачук

О.І. Мікула