Ухвала суду № 53437492, 12.11.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/9210/15 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О. Суддя-доповідач: Грибан І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

12 листопада 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий-суддя Грибан І.О.

судді Беспалов О.О., Парінов А.Б.

за участі :

секретар с/з Артюхіна М.А.

пр-к апелянта Кривенко В.М.

пр-к позивача Диких В.О.

розглянув в судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 вересня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецматеріали Майстер» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецматеріали Майстер», звернувся в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.12.2014 року №176826552208.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 вересня 2015 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, в листопаді 2014 року відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Спецматеріали Майстер» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «Техно-торг 2011» за період з 01.07.2014 року по 31.07.2014 року.

За результатами перевірки складено Акт від 27.11.2014 року №1122/26-55-22-08/35572832, в якому зафіксовано порушення позивачем п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 60 035 грн.

Висновки відповідача щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства ґрунтуються на твердженні що правочини, укладені між позивачем та ТОВ «Техно-торг 2011» носять сумнівний характер.

До таких висновків контролюючий орган дійшов на підставі акта про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Калісто Трейд», який містить висновки про вчинення цим підприємством порушень вимог податкового законодавства, яке в свою чергу є постачальником ТОВ «Техно Торг 2011».

16 грудня 2014 року відповідачем на підставі акта перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення № 176826557208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» всього в сумі 90 053 грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 60 035 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 30 018 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції між позивачем та його контрагентом були реальними та спрямованими на реальне настання відповідних наслідків.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися враховуючи наступні обставини справи.

Відповідно до пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 Кодексу, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Отже, наявність законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту та валових витрат, зокрема податкових накладних, виписаних платником податку, є обов'язковою, для визнання правомірності формування таких за умови, якщо відомості в таких документах відповідають дійсності, і якщо господарські операції мали реальний характер та придбані товари (роботи, послуги) використовувалися в господарській діяльності платника податку.

Таким чином, для вирішення справи по суті необхідно з'ясувати чи мали господарські операції позивача з його контрагентами реальний характер, та чи відповідали ці операції меті господарської діяльності позивача.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Спецматеріали Майстер» ( Замовник) та ТОВ «Техно-Торг 2011» (Постачальник) укладено договір поставки №1822 від 05.05.2014 року, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується поставити товар (передати у власність Замовника), а Замовник зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах Договору. Кількість, асортимент та ціна кожної партії товару вказується у накладній, що є невід'ємною та обов'язковою частиною цього Договору.

Відповідно до п.3.1 даного Договору постачальник зобов'язаний поставити Замовнику товар на умовах Договору, за свій рахунок здійснити навантаження, розвантаження, складування товару.

Як встановлено судом першої інстанції, факт виконання поставок позивачу за зазначеним зобов'язанням та оплати їх вартості підтверджується документально; господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Доказами господарської операції є первинні документи, які складалися відповідно до вимог діючого законодавства: рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні.

Позивачем надано належні докази щодо транспортування товару (товарно-транспортні накладні, акти здачі-прийняття робіт надання послуг щодо транспортно-експедиційних послуг). Транспортування товару здійснювалось ПП «Зіп Транс Буд» відповідно до договору від 01.03.2013 року № 0205 на транспортне обслуговування по перевезенню вантажів автомобільним транспортом.

В рахунок оплати поставки на виконання зобов'язань позивач в безготівковій формі здійснив перерахування грошових коштів, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Позивачем надано докази наявності складських приміщень, за адресою: м.Київ, вул.Червонопрапорна № 34, в які доставлявся отриманий за договорами поставки товар (договір оренди нежитлового приміщення від 19.12.2013 року № 120/12, акт прийому-передачі орендованих приміщень, в які доставлявся отриманий за договорами поставки товар, та докази прийняття його на облік відповідальними працівниками, оприбуткування придбаного товару та руху його по складу ( накладні оприбуткування матеріалів матеріально відповідальною особою, акти приймання продукції (товарів) за кількістю та якістю).

З матеріалів справи вбачається наявність у позивача необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, складських приміщень.

Позивачем надано докази використання придбаного товару у подальшій господарській діяльності. Зокрема, товар придбаний у ТОВ «Техно-Торг 2011», в подальшому був використаний позивачем у господарській діяльності, зокрема, при виконанні вогнезахисних робіт, підвищення вогнестійкості конструкцій у м. Києві та м. Ялта. Замовниками робіт у позивача, відповідно до укладених договорів підряду, виступали ТОВ «ІСК Трансекспо», ПАТ «Трест «Київміськбуд-3», ПП «Поляна» 9 (договори підряду, акти приймання виконаних будівельних робіт тощо).

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що на час здійснення господарських операцій з позивачем, контрагент останнього був правоздатною та дієздатною юридичною особою, створеною та зареєстрованою у відповідності до чинного законодавства України, доказів того, що позивач знав або міг знати про недостовірність відомостей Єдиного державного реєстру Юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо вказаних юридичних осіб суду не дано.

Таким чином, позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій з метою подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідачем не надано доказів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, щодо наявності запису про виключення з реєстру контрагента позивача на момент укладення чи виконання договору або відсутності у нього статусу платника ПДВ.

Відповідачем не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних операцій, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків, не надано доказів щодо можливої відсутності у контрагентів позивача можливостей на виконання зобов'язань за укладеними договорами.

Зазначене свідчить, що відповідачем не проводилася перевірка щодо реальності здійснених господарських операцій, а лише використовувалася наявна інформація в матеріалах акту про неможливості проведення зустрічної звірки контрагентів контрагента позивача.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

За таких підстав, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що нарахування відповідачем податкових зобов'язань за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, а відповідно і штрафних санкцій - є протиправним.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтверджених доказами, колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Колегія суддів звертає увагу, що на час подання відповідачем апеляційної скарги, останній в силу положень Закону України «Про судовий збір» не був звільнений від сплати судового збору.

Отже, при поданні апеляційної скарги апелянт мав сплатити судовий збір в розмірі 2009,70 грн.

Оскільки доказів сплати судового збору не надано, суд стягує з відповідача несплачений ним при поданні апеляційної скарги судовий збір в сумі 2009,70 грн.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 вересня 2015 року - без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві несплачений при поданні апеляційної скарги судовий збір в сумі 2009,70 грн. (рахунок - 31211206781007, код ЄДРПОУ - 38004897, МФО банку - 820019, отримувач - УДКСУ у Печерському районі, банк - ГУДКСУ у м. Києві, призначення платежу- *;101;Судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Київський апеляційний адміністративний суд, Код класифікації доходів бюджету 22030001.).

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя І.О.Грибан

Суддя О.О.Беспалов

Суддя А.Б.Парінов

Повний текст виготовлено - 13.11.15 р.

.

Головуючий суддя Грибан І.О.

Судді: Беспалов О.О.

Парінов А.Б.