Ухвала суду № 53437358, 12.11.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2015 рокусправа № 808/2036/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередниченко В.Є.,

суддів: Коршуна А.О., Панченко О.М.,

розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2015 року у справі №808/2036/15 за позовом ОСОБА_1 до Державної реєстраційної служби в особі відділу Державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції Запорізької області, товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації», треті особи - ОСОБА_2, ОСОБА_3 про скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 09 квітня 2015 року звернувся до суду з позовом до Державної реєстраційної служби в особі відділу Державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції Запорізької області (далі - відповідач-1), товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» (далі - відповідач-2), треті особи - ОСОБА_2, ОСОБА_3, згідно з яким, з урахуванням уточнень, просить суд скасувати рішення реєстратора орендного підприємства «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» від 24 жовтня 2012 року про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 18415396).

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 06.06.2013 року було стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 суму завдатку, суму авансу, матеріальних збитків, судових витрат, а всього 219045,00 грн. Рішення набрало законної сили та відкрито виконавче провадження. Під час судового розгляду вищевказаної справи, ухвалою суду від 21.09.2012 року було накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, яке належить ОСОБА_4 На виконання ухвали суду про забезпечення позову, 26.09.2012 року постановою державного виконавця Ленінського ВДВС Запорізького МУЮ Персидською Т.О., відкрито виконавче провадження на накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, яке належить боржникові. Проте, 10.03.2015 року отримавши інформаційну довідку орендного підприємства «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» позивач виявив, що право власності на об'єкт нерухомого майна по АДРЕСА_1, боржнику ОСОБА_4 вже не належить. Так, 24.10.2012 року було прийнято рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі - продажу №1176 від 17.09.2012 року. Допущені реєстратором БТІ порушення призвели до протиправної зміни власника майна, на яке накладено арешт, а відтак унеможливили в подальшому повне виконання судового рішення про стягнення боргу на користь позивача.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Постанова суду мотивована тим, що на момент укладення правочину приватним нотаріусом було перевірено відсутність заборони відчуження (арешту) на об'єкт нерухомості та продавців, що підтверджується відповідним Витягом з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, виданим ОСОБА_6 17.09.2012 року, який міститься в матеріалах справи. Крім того, суд першої інстанції критично ставиться, до твердження позивача про ненадання відповіді у п'ятиденний строк в письмовій формі адвокату Сердюку Р.В. про розгляд заяви про долучення ухвали про накладення арешту до матеріалів справи. Як вбачалось з матеріалів інвентарної справи на будинок АДРЕСА_1, яка була досліджена в судовому засіданні, ухвала суду про забезпечення позову не була скріплена гербовою печаткою, в зв'язку з чим державний реєстратор не мав підстав для вжиття заходів щодо забезпечення позову. Про що в письмові формі було повідомлено адвоката Сердюка Р.В. 05.10.2012 року та відправлено листа простою кореспонденцією.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції позивач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов у повному обсязі.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що з 26 вересня 2012 року по сьогоднішній день в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна міститься запис про заборону відчуження всього нерухомого майна боржника ОСОБА_4 При цьому, у ОСОБА_2 право власності на будинок АДРЕСА_1 у відповідності до ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» виникло лише 24 жовтня 2012 року, тобто з моменту такої реєстрації. Крім того, позивач в доводах апеляційної скарги вказує на те, що відповідачу-2 при прийнятті оскаржуваного рішення було відомо про наявність ухвали суду від 21.09.2012 року про накладення арешту, оскільки така ухвала містилася в матеріалах інвентарної справи на будинок АДРЕСА_1. Також в доводах апеляційної скарги позивач вказує на обов'язок органу державної виконавчої служби щодо подання до БТІ документів, що підтверджують накладення арешту.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Під час розгляду апеляційної скарги встановлено, що відповідно до договору купівлі - продажу від 17.09.2012 року між ОСОБА_2 та представником ОСОБА_4 на підставі довіреності - ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, було укладено договір купівлі - продажу житлового будинку АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_6 (а.с.88-92).

Ухвалою про забезпечення позову від 21.09.2012 року Заводський районний суд міста Запоріжжя задовольнив заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову та ухвалив накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно, яке належить ОСОБА_4 Заборонив ОСОБА_4 вчиняти будь-які дії по відчуженню належних йому об'єктів нерухомого майна (а.с.13).

24 жовтня 2012 року реєстратором орендного підприємства «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» прийнято рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.93).

Законність рішення відповідача-2 від 24 жовтня 2012 року про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 є предметом спору переданого на вирішення суду.

Суд апеляційної інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином уповноважені державою органи не можуть на власний розсуд ухилятися від реалізації наданих їм повноважень, але й не мають права виходити за межі, встановлені законодавством.

Законом, що регулює відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості є Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-IV, 01.07.2004 року, (далі - Закон України № 1952-ІV) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України №1952-ІV обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування.

До повноважень органу державної реєстрації прав належить, зокрема: проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень або відмова у їх реєстрації; забезпечення ведення Державного реєстру прав; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України (пункти 1, 2 ч. 1 ст. 8 Закону України № 1952-ІV.

Частиною 2 ст.9 Закону України № 1952-ІV передбачено, що державний реєстратор, зокрема: встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

Виходячи з норми ч.1 ст.9 Закону № 1952-ІV, державним реєстратором може бути державний реєстратор органу державної реєстрації прав (державний службовець) або нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Відповідно до пункту 3.5 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 року (чинного на час виникнення спірних відносин) реєстратор БТІ відмовляє у проведенні державної реєстрації прав, якщо:

3.5.1 заявлене право не є таким, що підлягає державній реєстрації відповідно до Положення;

3.5.2 із заявою про державну реєстрацію прав звернулась особа (особи), яка не може бути заявником відповідно до Положення;

3.5.3 об'єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, розташований у межах території, на якій свою діяльність здійснює інше БТІ відповідно до договору з Адміністратором Реєстру прав;

3.5.4 подані документи не відповідають вимогам, установленим Положенням та іншими нормативно-правовими актами, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства;

3.5.5 заявлене право вже зареєстроване;

3.5.6 не проведено технічну інвентаризацію об'єкта, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або вона проведена не тим БТІ, що здійснює свою діяльність на території, у межах якої розташований такий об'єкт;

3.5.7 право власності та інші речові права на нерухоме майно виникли на підставі правочинів за наявності в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відомостей про накладення заборони та/або арешту нерухомого майна, що підтверджується відповідним витягом;

3.5.8 право власності на нерухоме майно, що перебуває у податковій заставі, виникло з порушенням встановленого порядку відчуження;

3.5.9 відчуження або інше визначення юридичної долі об'єкта, права щодо якого підлягають державній реєстрації, у випадках, встановлених нормативно-правовими актами, відбулося без отримання витягу з Реєстру прав або строк його дії закінчився;

3.5.10 у тридцятиденний строк з моменту надіслання рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав заявником (заявниками) не усунено обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав.

Вказаний перелік є вичерпним.

Так, виходячи з вимог підпункту 3.5.7 пункту 3.5 вищезазначеного Положення реєстратор БТІ відмовляє у проведенні державної реєстрації прав, якщо право власності та інші речові права на нерухоме майно виникли на підставі правочинів за наявності в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відомостей про накладення заборони та/або арешту нерухомого майна, що підтверджується відповідним витягом.

Слід зазначити й те, що пунктом 5 частини 1 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції чинній на час виникнення спірних відносин) передбачено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону.

В свою чергу частиною дев'ятою статті 15 цього Закону передбачено, що Державна реєстрація прав, їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальної дії (надання відмови в ній) проводиться одночасно з вчиненням такої дії.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент укладення правочину приватним нотаріусом було перевірено відсутність заборони відчуження (арешту) на об'єкт нерухомості та продавців, що підтверджується відповідним Витягом з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, виданим ОСОБА_6 17.09.2012 року (а.с.94-95).

Відомості щодо накладення арешту на нерухоме майно ОСОБА_4 на підставі ухвали Заводського районного суду м. Запоріжжя від 21.09.2012 року зареєстровано у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 26.09.2012 року 13:12:27 за №13042627 реєстратором: Запорізька філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України (а.с.17 зворотна сторона).

Враховуючи те, що на момент укладення договору купівлі-продажу від 17.09.2012 року у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна були відсутні відомості щодо накладення заборони та/або арешту нерухомого майна, а саме будинку № АДРЕСА_1, а також те, що законодавством чинним на момент виникнення спірних відносин не передбачалося обов'язку реєстратора БТІ під час прийняття рішення щодо державної реєстрації прав власності повторно перевіряти наявність відомостей про накладення заборони та/або арешту нерухомого майна у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для скасування рішення реєстратора від 24 жовтня 2012 року.

При цьому, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити й те, що сама по собі наявність в матеріалах інвентарної справи на будинок № АДРЕСА_1 ухвали Заводського районного суду м. Запоріжжя від 21.09.2012 року про накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, яке належить ОСОБА_4 не може бути підставою для відмови у проведенні державної реєстрації прав, оскільки пунктом 3.5 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 року (чинного на час виникнення спірних відносин) визначено вичерпний перелік підстав для відмови у проведенні державної реєстрації прав, однак зазначена підстава серед цього переліку відсутня.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 200, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2015 року у справі №808/2036/15 - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко