Постанова № 53436621, 12.11.2015, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 822/5910/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2015 року м. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіДанилюк У.Т. при секретаріГорячій Д.Л. за участі:представників сторінрозглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Лотівка-Еліт" до Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2015 року позивач звернувся в суд з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 22.07.2015 року за №0001651500.

В обґрунтування позовних вимог зазначає про те, що позивачем подавалися уточнюючі розрахунки, в яких не була врахована сума штрафу у розмірі 3% від суми недоплати у поданих розрахунках, а відповідачем було нараховано штрафну санкцію у розмірі 5% від суми самостійно нарахованого заниження податкового зобов'язання.

Відмічає, що позивач зареєстрований як суб'єкт спеціального режиму оподаткування ПДВ, у 2014 році мав статус платника фіксованого сільськогосподарського податку. Згідно ст.209.2 ПК України сума ПДВ, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету.

Позивач підкреслює, що податкове зобов'язання згідно підп.14.1.156 п.14.1 ст.14 ПК України - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету.

Однак, оскільки він подавав уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з ПДВ, згідно з якими уточнювались суми ПДВ, які залишались у розпорядженні підприємства , а не сплачувались до державного бюджету, тому санкція згідно 120.2 ПК України не повинна застосовуватись.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Представники відповідача заперечили стосовно задоволення позовних вимог, відмітивши правомірність оскаржуваного рішення, оскільки при поданні уточнюючих розрахунків позивач зобов'язаний був самостійно нарахувати відповідні суми штрафу та відобразити їх у графі 6 рядка 26 декларації.

Заслухавши доводи представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, враховуючи наступне.

Так, судом встановлено, що відповідачем проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ "Лотівка-Еліт".

Позивачем було подано уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з ПДВ (спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства), якими уточнюються декларації за 01 місяць 2012 року (уточнюючий розрахунок поданий у червні 2014 року), за 10 місяць 2013 року (поданий у вересні 2014 року), за 12 місяць 2013 року (поданий у лютому 2014 року), за 01 місяць 2014 року (поданий у березні 2014 року) та за 02 місяць 2014 року (поданий у жовтні 2014 року).

За результатами проведеної перевірки складено акт від 14.07.2015 р. №89/1510/32678215, в якому встановлено порушення п.7 розділу 6 Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ, де зазначено, що платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний сплатити штраф, нарахований відповідно до п.50.1 ст.50 ПК України. Товариством було подано 5 уточнюючих розрахунків, згідно яких збільшувався 25 рядок уточнюючої декларації (на 40409, 8896, 121123, 7549 та 283333 грн. - всього на 461310 грн.), однак ним не було зазначено штраф в розмірі 3% від вказаних сум - 13839 грн. (1212+267+3634+226+8500).

На підставі вказано акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0001651500 від 22.07.2015 року, яким ТОВ "Лотівка-Еліт" відповідно до п.120.2 ст.120 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) на суму 23065 грн. за штрафними санкціями (що становить 5% від 461310 грн.).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд звертає увагу на наступне.

Позивач є сільськогосподарським товаровиробником та перебуває на спеціальному режимі оподаткування діяльності у сфері сільського господарства.

Пункт 209.2 статті 209 ПК України визначає, що згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.50.1 ст.50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Наведена стаття передбачає дії платника податку при виявленні факту заниження податкового зобов'язання, при цьому суд звертає увагу на те, що підпунктом 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу. А згідно підпункту 14.1.179 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Отже, помилковим в даному випадку є посилання позивача на підп.14.1.156 п.14.1 ст.14 ПК України, який визначає податкове зобов'язання як суму коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством.

В спірному випадку податковим зобов'язанням є загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Згідно п.7 р.VI Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 13.11.2013 за №678 (чинного до 23.09.2014 року) та п.8 р.VI Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23 вересня 2014 року №966, платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний сплатити штраф, нарахований відповідно до пункту 50.1 статті 50 глави 2 розділу II Кодексу. Сума нарахованого штрафу відображається у графі 6 рядка 26.

Таким чином, якщо платник податку, який застосовує спеціальний режим оподаткування, самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації з ПДВ, він зобов'язаний виконати вимоги ст.50 ПК України з урахуванням положень п.209.2 ст.209 ПК України.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду від 01 вересня 2014 р. (справа №К/800/15083/13) та постанові Вищого адміністративного суду від 20 липня 2015 р. (справа № К/800/15963/14).

Суд звертає увагу на те, що ПК України не містить будь-яких особливостей щодо порядку виправлення показників податкової звітності платниками, які перебувають на особливому режимі оподаткування (зокрема, передбаченого для сільськогосподарських товаровиробників).

Єдиним випадком, при якому платник звільняється від обов'язку сплатити штраф за наслідками самостійного виявлення заниження податкового зобов'язання, є подання декларації з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за відповідний звітний період.

Звільнення ж платника від обов'язку з перерахування податкового зобов'язання до бюджету, передбачене пільговим режим оподаткування, не є перешкодою для нарахування та сплати таким платником штрафу в порядку п. 50.1 ст. 50 ПК України.

Однак позивачем штраф в порядку вказаної статті нарахований та сплачений не був.

При цьому умовою використання платником права на подання уточнюючого розрахунку, як підстави для звільнення такого платника від відповідальності, є виконання таким платником одночасно усіх вимог, встановлених ПК України щодо внесення змін до податкової звітності.

Відповідно до п.120.2 ст.120 ПК України невиконання платником податків вимог, передбачених абзацами третім - п'ятим пункту 50.1 статті 50 цього Кодексу, щодо умов самостійного внесення змін до податкової звітності тягне за собою накладення штрафу у розмірі 5 відсотків від суми самостійно нарахованого заниження податкового зобов'язання (недоплати).

Таким чином, надіслання уточнюючих розрахунків без відображення та сплати штрафу в розмірі 3% є підставою для накладення контролюючим органом на платника відповідних санкцій.

Отже, за невиконання позивачем вимог п. 50.1 ст. 50 ПК України податковим органом правомірно застосовані оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням штрафні (фінансові) санкції у розмірі 23065 грн.

Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З врахуванням встановлених обставин та норм чинного законодавства, суд приходить до висновку, що відповідачем доведена правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 11, 71, 86, 159-163, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 13 листопада 2015 року

Суддя/підпис/У.Т. Данилюк"Згідно з оригіналом" Суддя У.Т. Данилюк