Постанова № 53436139, 10.11.2015, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2015 року м. ПолтаваСправа № 816/3987/15

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Іваненка С.А.,

за участю:

секретаря судового засідання - Кисличенко О.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Касумова О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення, Рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та податкової вимоги, -

В С Т А Н О В И В:

01 вересня 2015 року позивач ФОП ОСОБА_3 (далі за текстом - позивач, платник податків) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ДПІ у м. Полтаві (далі за текстом - відповідач, контролюючий орган) в якому з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог від 20 жовтня 2015 року та від 09 листопада 2015 року просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 21 травня 2015 року № НОМЕР_1, Рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 21 травня 2015 року № НОМЕР_2 та податкову вимогу від 28 квітня 2015 року № Ф-0071201701.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що висновки контролюючого органу про завищення підприємцем в деклараціях про майновий стан і доходи за 2011-2013 роки витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, внаслідок включення до складу таких витрат вартості ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами не відповідають фактичним обставинам. Незаконність визначення контролюючим органом суми доходів ФОП ОСОБА_3 за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2014 року призвело до безпідставного збільшення платнику суми єдиного внеску, який обчислюється із суми доходу за ставкою 34,7%.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав з мотивів, викладених у письмових запереченнях, наполягав на відмові у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_3 у встановленому законодавством порядку зареєстрований як фізична особа-підприємець, код ЄДРПОУ НОМЕР_3, перебуває на обліку в якості платника податків в ДПІ у м. Полтаві (а.с. 11).

У період з 31 березня 2015 року по 21 квітня 2015 року відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_3 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати податків і зборів за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2014 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2014 року.

За результатами перевірки складено акт від 28 квітня 2015 року № 1913/16-01-17-01-11/НОМЕР_3 (надалі - Акт перевірки) (а.с. 13-38), в якому вказано на порушення платником податків:

- вимог пунктів 138.1, 138.4 статті 138, пунктів 177.1, 177.2, 177.4 статті 177 в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 4500,00 грн., в тому числі: за 2012 рік на 1500,00 грн., за 2013 рік - на 1500,00 грн., за 2014 рік - на 1500,00 грн.

- пункту 2 частини першої статті 7, частини одинадцятої статті 8 розділу III Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", внаслідок чого ФОП ОСОБА_3 занижено суму єдиного внеску на 13269,21 грн., а саме: у 2012 році на 4232,48 грн., у 2013 році на 4365,37 грн., у 2014 році на 4671,36 грн.

На вказаний Акт перевірки позивач подав заперечення від 05 травня 2015 року (а.с. 39-41). За результатами розгляду заперечень платника податків вищий контролюючий орган залишив без змін висновки спірного Акта перевірки та на підставі Додатка до акта від 28 квітня 2015 року № 1913/16-01-17-01-11/НОМЕР_3 вніс уточнення до його змісту (а.с. 42-44).

На підставі Акта перевірки від 28 квітня 2015 року № 1913/16-01-17-01-11/НОМЕР_3 контролюючим органом 21 травня 2015 року сформовано податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 4500,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 1125,00 грн. (а.с. 45), прийнято Рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 21 травня 2015 року № НОМЕР_2 (а.с. 156) та винесено податкову вимогу від 28 квітня 2015 року № Ф-0071201701 про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску (а.с. 157).

Не погоджуючись із зазначеними податковим повідомленням-рішенням, Рішенням про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та податковою вимогою позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним рішенням суб'єкта владних повноважень, суд виходить з критеріїв правомірності такого рішення, що встановлені частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим перевіряє чи прийнято дане рішення: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За висновками акта перевірки, позивач безпідставно відніс до складу витрат господарської діяльності витрати, пов'язані з придбанням ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними та тютюновими виробами, в періоді, охопленому перевіркою, на суму 30000,00 грн., чим порушив вимоги пунктів 138.1, 138.2, 138.4 статті 138, пунктів 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України.

Так, перевіркою правильності визначення витрат, відображених у деклараціях про доходи та витрати, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу встановлено завищення валових витрат в декларації про майновий стан і доходи за 2012 рік на 10000,00 грн., за 2013 рік на суму 10000,00 грн. та за 2014 рік на 10000,00 грн., що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб у перевіреному періоді на 4500,00 грн.

Вищевказане порушення, у свою чергу, вплинуло на правильність нарахування єдиного соціального внеску, який обчислюється із сум доходу, отриманого від здійснення підприємницької діяльності.

Аналізуючи доводи позивача та заперечення відповідача з даного приводу, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Згідно з пунктом 177.4 статті 177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Склад витрат та порядок їх визнання врегульовано статтею 138 розділу ІІІ Податкового кодексу України, у відповідності з пунктом 138.1 якої - витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до абзацу "ж" підпункту 138.10.6 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України, при визначенні об'єкта оподаткування до складу інших витрат включаються інші витрати звичайної діяльності (крім фінансових витрат), не пов'язані безпосередньо з виробництвом та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, зокрема, витрати на придбання ліцензій та інших спеціальних дозволів (крім тих, вартість та строк використання яких відповідають ознакам, встановленим для основних засобів розділом I цього Кодексу, та підлягають амортизації у складі нематеріальних активів), виданих державними органами для провадження господарської діяльності, в тому числі витрати на плату за реєстрацію підприємства в органах державної реєстрації, витрати на придбання ліцензій та інших спеціальних дозволів на право здійснення за межами України вилову риби та морепродуктів, а також надання транспортних послуг.

При цьому, основні засоби - це матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 2500,00 грн., невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 2500,00 грн. і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік) (підпункт 14.1.138 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Підпунктом 145.1.1 пункту 145.1 статті 145 Податкового кодексу України до нематеріальних активів групи 6 включається, зокрема, право на ведення діяльності. Строк дії права користування нематеріальними активами групи 6 визначається відповідно до правовстановлюючого документа.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" ліцензія - документ державного зразка, який засвідчує право ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку у разі його встановлення Кабінетом Міністрів України за умови виконання ліцензійних умов.

Тобто, ліцензія засвідчує право суб'єкта господарювання - ліцензіата на провадження певного виду господарської діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов.

Таким чином, якщо термін дії ліцензії, виданої відповідним державним органом для провадження господарської діяльності, не перевищує одного року, та/або її вартість не перевищує 2500,00 грн., то витрати на придбання такої ліцензії включаються до складу інших витрат звичайної діяльності та відображаються у рядку 06.4.9 додатка ІВ до рядка 06.4 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства (далі - Декларація), та у складі підсумкової суми за таким додатком переносяться до рядка 06.4 Декларації.

Якщо ж вартість ліцензії, виданої відповідним державним органом для провадження господарської діяльності, перевищує 2500,00 грн. та строк її використання становить понад один рік, то витрати на придбання такої ліцензії обліковуються як витрати на придбання нематеріального активу 6 групи, який підлягає амортизації з відповідним відображенням у таблиці 1 "Інформація щодо нарахованої амортизації" додатка АМ до рядка 06.4.27 додатка ІВ до Декларації.

Порядок ліцензування роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 13 травня 1996 року № 493, якою затверджено Тимчасовий порядок видачі ліцензій на право імпорту, експорту спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами.

Пунктом 26 вказаного Порядку передбачено, що ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами видаються уповноваженими на те Мінекономрозвитку органами у районах, районах у містах Києві та Севастополі, а у містах обласного підпорядкування - виконкомами міських Рад за місцем торгівлі суб'єкта підприємницької діяльності за погодженням з територіальними управліннями Міністерства фінансів терміном на один рік і підлягають обов'язковій реєстрації у відповідній державній податковій інспекції, а в сільській місцевості - і в органах місцевого самоврядування за місцем торгівлі суб'єкта підприємницької діяльності.

Зважаючи на те, що строк дії придбаних позивачем ліцензій не перевищує одного року, останні не належать до основних засобів внаслідок чого не підлягають амортизації у складі нематеріальних активів, то у відповідача відсутні правові підстави для позбавлення платника права на включення вартості придбаних ліцензій до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування.

Відтак, висновки контролюючих органів про завищення позивачем протягом періоду, охопленого перевіркою, витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, слід визнати безпідставними, що свідчить про неправомірність податкового повідомлення-рішення від 21 травня 2015 року № НОМЕР_1, яким платнику збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб у розмірі 4500,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1125,00 грн.

Неправомірне зменшення контролюючим органом бази витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, позивача, вплинуло на безпідставне збільшення зобов'язань ФОП ОСОБА_3 з єдиного соціального внеску, який у відповідності з пунктом 2 частини першої статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", обчислюється від суми доходу (прибутку), отриманого від діяльності платників, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб.

Відтак, вимога ДПІ у м. Полтаві від 28 квітня 2015 року № Ф-0071201701 про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 13269,21 грн. підлягає скасуванню.

З вищевказаних підстав скасуванню підлягає і Рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 21 травня 2015 року № НОМЕР_2.

Зважаючи на те, що податкове повідомлення-рішення від 21 травня 2015 року № НОМЕР_1, вимога ДПІ у м. Полтаві від 28 квітня 2015 року № Ф-0071201701 та Рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 21 травня 2015 року № НОМЕР_2 є правовими актами індивідуальної дії, які відповідно до повноважень суду, встановлених частиною другою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, визнаються судом протиправними і скасовуються, суд вважає за необхідне згідно з частиною другою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог: визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21 травня 2015 року № НОМЕР_1, вимогу ДПІ у м. Полтаві від 28 квітня 2015 року № Ф-0071201701 та Рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 21 травня 2015 року № НОМЕР_2.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно із статтею 86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятих ним рішень та вимоги, на відміну від позивача, який довів обґрунтованість заявлених позовних вимог у повному обсязі.

Приписами статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове-повідомлення рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 21 травня 2015 року № НОМЕР_1.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області № НОМЕР_1 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 21 травня 2015 року.

Визнати протиправним та скасувати вимогу № Ф - НОМЕР_4 від 28 квітня 2015 року.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області (код ЄДРПОУ 38719450) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) витрати зі сплати судового збору в розмірі 669 (шістьсот шістьдесят дев'ять) гривень 90 (дев'яносто) копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 13 листопада 2015 року.

Суддя С.А. Іваненко