Постанова № 53436035, 12.11.2015, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2015 року № 2а-2397/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

секретар судових засідань Шозда Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом Приватного підприємства науково-виробничого підприємства (надалі ПП НВП) «Енерго-ефект» до Державної податкової інспекції (надалі ДПІ) у Сихівському районі м.Львова про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

ПП НВП «Енерго-ефект» звернулося в суд з позовом до ДПІ у Сихівському районі м.Львова про, з врахуванням уточнених позовних вимог, визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.01.2012 року за №0000222321.

Судом, у відповідності до ст.55 КАС України, допущено заміну відповідача на його правонаступника ДПІ у Сихівському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області.

Позивач в позовній заяві стверджує, що підприємство одержало товари від ПП «Спецпостачсервіс», яке на момент здійснення господарських операцій і виписки податкових накладних, у встановленому законом порядку було зареєстровано платником податку на додану вартість, перебувало на обліку в органах державної податкової служби і мало свідоцтво платника податку на додану вартість. Також, зазначає позивач, по кожній з операцій підприємству-покупцю було виписано і надано податкові накладні, заповнені у повній відповідності з положеннями Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки даний закон не містить жодної правової норми, яка передбачає обов'язок покупця сплачувати податок на додану вартість до бюджету, якщо такий податок не сплачено продавцем або іншою особою, з врахуванням податку, одержаного від покупця у складі ціни товару.

В письмових запереченнях проти позову відповідач зазначає, що у контрагента позивача ПП «Спецпостачсервіс» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за юридичною адресою, а тому, згідно з частинами 1,5 ст.203, п.1,2 ст.215, ст.228 ЦК України, господарські операції з наведеним контрагентом мають ознаки нікчемності. Окрім того, продовжує відповідач, згідно протоколу допиту директора ПП «Спецпостачсервіс» ОСОБА_2 в липні 2009 року до нього звернулась громадянка ОСОБА_3 та запропонувала стати директором та засновником вказаного підприємства за винагороду 2000 - 2500 тис. грн. У зв'язку з матеріальними проблемами ОСОБА_2 з пропозицією погодився. У період з 01.01.2010 року по 01.05.2011 року ОСОБА_2 формально був директором та засновником ПП «Спецпостачсервіс». При відкритті банківських рахунків усі реквізити та електронні ключі, а також знята з рахунків готівка передавались Громадянці ОСОБА_3, первинні документи також на підпис передавала ОСОБА_3

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам виходив з наступного.

За результатами позапланової невиїзної документальної перевірки ПП НВП «Енерго-ефект» з питань достовірності нарахування податку на додану вартість за 01.08.2010 року - 31.12.2010 року при здійсненні фінансово-господарських взаєморозрахунків з ПП «Спецпостачсервіс», ДПІ у Сихівському районі м.Львова складено акт від 18.10.2011 року за № 3877/23-209/33562654 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.10.2015 року за №000271232, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 14441 грн. 06 коп., в тому числі, за основним платежем - 9178 грн. 87 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 5563 грн. 05 коп.

За результатами процедури адміністративного оскарження, відповідачем надіслано податкове повідомлення-рішення від 23.01.2012 року за №0000222321, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 11473 грн. 59 коп., в тому числі, за основним платежем - 9178 грн. 87 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 2294 грн. 72 коп.

Перевіркою встановлено порушення:

- п.1.7 ст.1, підп.7.4.1 п.7.4, підп.7.4.5 п.7.4, підп.7.4.5 п.7.4 ст.7, п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, підп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 9178 грн. 87 коп.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Щодо висновків контролюючого органу про заниження податку на додану вартість на суму 9178 грн. 87 коп., то такі ґрунтуються на аналізі господарських операцій позивача та його контрагента - ПП «Спецпостачсервіс».

Так, при проведенні перевірки контролюючий орган виходив з того, що в ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів, встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу незначної чисельності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг).

Як передбачено підп.7.3.1 п.7.3 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", чинного на момент оподаткування згаданих господарських операцій, датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до підп.7.4.1. п.7.4 даної статті, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не дозволяється включення до податкового кредиту, згідно з підп. 7.4.4. п.7.4 ст. 7 даного Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно з вимог підп.7.4.5 цього ж пункту, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Водночас, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV, з наступними змінами та доповненнями визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було,

відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З врахуванням даної позиції судом досліджуються обставини правомірності формування позивачем податкового кредиту по господарських операціях з ПП «Спецпостачсервіс».

Як вбачається з акта перевірки, позивачем в податковому обліку відображені господарські операції з купівлі у ПП «Спецпостачсервіс» товарно - матеріальних цінностей у ПП «Спецпостачсервіс».

На підтвердження реального виконання вищенаведених господарських операцій позивачем надано виписки по банківському рахунку, акт звірки, лист від 28.12.2010 року за №2812-01, оборотно-сальдову відомість по рахунку 361, рахунки-фактури, видаткові та податкові накладні, накладні на відвантаження.

Також, позивачем представлено докази використання придбаних товарно-матеріальних цінностей у своїй подальшій господарській діяльності, зокрема, податкові та видаткові накладні, довідки про вартість виконаних підрядних робіт та акти списання.

В той же час, контролюючий орган в акті перевірки зазначає, що ПП «Спецпостачсервіс» займалось діяльністю, яка була спрямована на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Такі висновки ґрунтуються на акті перевірки ДПІ у Франківському районі м.Львова від 06.07.2011 року за №1062/23-2/23227359 з питань дотримання ПП «Спецпостачсервіс» податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за серпень-жовтень 2010 року.

Також, в матеріалах справи наявний вирок Апеляційного суду Львівської області від 16.07.2015 року у справі №464/9969/13-а, яким директора ПП «Спецпостачсервіс» ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.27, ч.3 ст.28, ч.3 ст.212, ч.2 ст.27, ч.3 ст.28, ч.2 ст.205 (фіктивне підприємництво), ч.2 ст.27, ч.3 ст.28, ч.3 ст.358, ч.2 ст.28. ч.2 ст.366 КК України.

Відповідно до ч.1 ст.205 КК України, фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

Суд бере до уваги те, що за змістом наведеної норми, злочинна діяльність особи, яка вчинила фіктивне підприємництво, не обмежується операціями з окремими суб'єктами господарювання, а охоплює всю діяльність та свідчить про використання фіктивного підприємства (в даному випадку ПП «Спецпостачсервіс») виключно з метою здійснення злочинної діяльності.

При цьому, надані під час судового розгляду справи докази на підтвердження реальності досліджуваних господарських операцій спростовуються обставинами, викладеними у згаданому вироку суду.

З врахуванням того, що в процесі судового розгляду не підтверджено реальність здійснення господарських операцій позивача з його контрагентом ПП «Спецпостачсервіс», правомірним є висновок контролюючого органу про заниження податку на додану вартість на суму 9178 грн. 87 коп.

Відтак, правомірним є і застосування до платника податку штрафних санкцій.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому в задоволенні позову належить відмовити.

Щодо судових витрат, то, у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі належить присудити з позивача.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1.В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

2.Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

3. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 12 листопада 2015 року.

Суддя В.Я.Мартинюк