Постанова № 53435257, 19.10.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2015 року 16год.00хв.Справа № 808/4854/15 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Дуляницької С.М., за участю секретаря судового засідання Ширшова А.А. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Данильчук А.Л.,

відповідача: представник Васильєва Г.В., Дегтяр О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Торгівельно-промислової транснаціональної корпорації "Кераміст"

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування рішення №5834/10/10-017 від 28.04.2015,

ВСТАНОВИВ:

Торгівельно-промислова транснаціональна корпорація "Кераміст" (далі - позивач, ТПТНК "Кераміст") звернулася до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач, ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя), в якому, з врахуванням заяви про зміну позовних вимог, позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення відповідача № 5834/10/10-017 від 28.04.2015 "Про розгляд заяви про намір досягнення податкового компромісу".

В обгрунтування заявленого позову представник позивача зазначив, що в зв'язку з завищенням податкового кредиту в липні 2013 року позивачем занижені податкові зобов'язання з податку на додану вартість за податковою декларацією з податку на додану вартість за січень 2014 року, що надавало позивачу право на застосування процедури податкового компромісу згідно положень розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України (далі - ПК України). Позивач звернувся до відповідача з відповідною заявою, подав уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість. Позивач вважає, що він в межах встановлених строків та у визначеній законодавством формі 14.04.2015 надав відповідачу усі необхідні для досягнення компромісу документи, позивачем було виконано усі вимоги щодо застосування процедури податкового компромісу. Рішенням відповідача № 5834/10/10-017 від 28.04.2015 відповідач відмовив позивачу в застосуванні податкового компромісу за заявою про намір досягнення податкового компромісу. Вказане рішення відповідача обґрунтоване невідповідністю порядку заповнення уточнюючого розрахунку Методичним рекомендаціям щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу, а також тим, що предметом компромісу не може бути від'ємне значення. Позивач не погодився з таким рішенням та оскаржив його в адміністративному порядку. Скарга на рішення направлена 12.06.2015, отримана ДФС України 15.06.2015. Відповідно до п. 56.8, п. 56.9. ст. 56 ПК України, контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або іншої уповноваженої посадової особи), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків. Позивач вказує, що рішення за результатами розгляду скарги направлено на адресу позивача 07.07.2015, тобто, по-за межами строків, встановлених ПК України. А відтак, скарга позивача на рішення відповідача від 28.04.2015 є повністю задоволеною, рішення повинно бути визнано протиправним. Представник позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримав повністю, просить його задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечують з підстав, викладених в письмових запереченнях. Зокрема зазначили, що відповідно до підрозділу 9-2 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України, платник податків, який вирішив скористатися процедурою податкового компромісу, під час дії податкового компромісу за такі податкові періоди має право подати відповідні уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість, в яких визначає суму завищення податкового кредиту з податку на додану вартість. В наданому позивачем до заяви про застосування податкового компромісу уточнюючому розрахунку позивач не зазначив суму завищення податкового кредиту з податку на додану вартість. У зв'язку з чим відповідачем правомірно було прийнято рішення від 28.04.2015 № 5834/10/10-017 про розгляд заяви про намір досягнення податкового компромісу, яким встановлено відсутність підстав для застосування процедури податкового компромісу. Щодо невчасного направлення позивачу рішення за результатами розгляду скарги представники відповідача пояснили, що скаргу розглядала Державна фіскальна служба України, а тому відповідач не володіє інформацією щодо причин невчасного направлення рішення. Представники відповідача просять у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши подані суду письмові докази, суд дійшов висновку, що адміністративний позов слід задовольнити з таких підстав.

Працівниками відповідача проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питання нарахування від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис.грн. за липень 2013, результати якої оформлено актом перевірки від 08.11.2013 № 1361/08-28-15-03/13620827 (а.с.95-100). Вказаною перевіркою встановлено, що позивач за період з 01.07.2013 по 31.07.2013 завищив податковий кредит на загальну суму 2523009 грн. На підставі вказаного акта перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 22.11.2013 № 0003811503 (а.с.22), яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2523009 грн. Станом на дату звернення позивача із заявою про застосування податкового компромісу, вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалося в судовому порядку.

14.04.2015 позивач звернувся до відповідача з заявою про намір досягнення податкового компромісу, до якої додано додаток № 54/К від 14.04.2015, уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (реєстраційний №9067400545), яким було визначено суму заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість за податковою декларацією з ПДВ за січень 2014 року, яка дорівнює 2323451 грн., та визначено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті за процедурою податкового компромісу, яка складає 116173 грн. (5% суми заниження податкового зобов'язання). Також до заяви додавався перелік (опис) операцій, щодо яких здійснено уточнення показників податкової декларації для застосування процедури податкового компромісу (а.с.14-22).

З поданих документів вбачається, що намір щодо застосування податкового компромісу стосувався такої ситуації.

Як зазначає позивач в позовній заяві, у січні 2014 року позивачем було укладено договори купівлі-продажу належних позивачу на праві власності нежитлових приміщень, розташованих в житловому будинку за адресою: АР Крим, м. Ялта, вул. К. Маркса, 18А.

Операції з продажу нежитлової нерухомості були оподатковані за звичайною ставкою. Відповідно, за результатами даного звітного періоду у позивача виникли податкові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2691653,00 грн.

Позивач скористався від'ємним значенням різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту попередніх податкових періодів, яка становила на той час 2891211,00 грн.

Отже, з врахуванням від'ємного значення у позивача не виникло податкових зобов'язань з податку на додану вартість за декларацією з ПДВ за січень 2014 року.

Більша частина від'ємного значення, використаного у січні 2014 року, а саме 2523009,00 грн., сформовано за податковою декларацією з податку на додану вартість за липень 2013 року.

В зв'язку з не підтвердженням права на податковий кредит за декларацією за липень 2013 року відповідачем податковим повідомленням-рішенням № 0003811503 від 22.11.2013 року зменшено суму від'ємного значення на 2523009 грн.

Отже, в зв'язку з завищенням податкового кредиту в липні 2013 року, позивачем занижені податкові зобов'язання з податку на додану вартість за податковою декларацією по податку на додану вартість за січень 2014 року.

У зв'язку з такими обставинами позивач звернувся із заявою про намір досягнення податкового компромісу.

Рішенням відповідача № 5834/10/10-017 від 28.04.2015 року "Про розгляд заяви про намір досягнення податкового компромісу" позивачу відмовлено в застосуванні процедури податкового компромісу.

Рішення відповідача про відмову в застосуванні процедури податкового компромісу обґрунтоване невідповідністю порядку заповнення уточнюючого розрахунку Методичним рекомендаціями щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу, затвердженій Наказом ДФС України від 17 січня 2015 року № 13 (далі - Методичні рекомендації № 13), а також тим, що предметом податкового компромісу не може бути від'ємне значення.

Позивач оскаржив таке рішення відповідача в адміністративному порядку.

Рішенням про результати розгляду первинної скарги від 04.06.2015 року № 2427/10/08-01-15-01-10 ГУ ДФС у Запорізькій області відмовило позивачу у задоволенні скарги.

В зв'язку з відмовою в задоволенні первинної скарги позивач подав повторну скаргу (№ 79/К від 10.06.2015 р.) до ДФС України з проханням скасувати рішення N2 5834/10/10-017 від 28.04.2015 року "Про розгляд заяви про намір досягнення податкового компромісу" та рішення про результати розгляду первинної скарги від 04.06.2015 року № 2427/10/08-01-15-01-10.

Зазначена скарга відправлена 12.06.2015 року та отримана ДФС України 15.06.2015 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.32, 33).

Листом від 03.07.2015 року № 13842/6-99-99-22-04-01-15 "Про розгляд скарги" ДФС України повідомила ТПТНК "Кераміст" про законність оскарженого рішення (а.с.34).

Згідно дати на конверті поштового відправлення (а.с.35), зазначений лист направлено на адресу ТПТНК "Кераміст" 07.07.2015 року.

Не погодившись з рішенням відповідача від 28.04.2015 № 5834/10/10-017, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку вказаному рішенню суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п. 56.1 ст. 56 ПК України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Згідно п. 56.8 ст. 56 ПК України контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Пунктом 56.9 ст. 56 кодексу передбачено, що строк розгляду скарги може бути продовжений за рішенням керівника (заступника керівника) з обов'язковим письмовим повідомленням про це платника податків до закінчення строку, встановленого п. 56.8 ст. 56 ПК України.

Цією ж нормою передбачено, що якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку, або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (заступника керівника), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Враховуючи приписи п. 56.8 ст. 56 ПК України суд зазначає, що останній день для направлення на адресу позивача рішення за результатами розгляду скарги, отриманої ДФС України 15.06.2015, припадає на 05.07.2015 року (неділя). А отже, згідно п. 56.13 ст. 56 ПК України останнім днем для направлення рішення є 06.07.2015 року (наступний робочий день).

Отже, лист ДФС України від 03.07.2015 року № 13842/6-99-99-22-04-01-15 "Про розгляд скарги" направлений на адресу позивача 07.07.2015 року є таким, що направлений поза межами строків, встановлених ПК України.

Окрім того, зазначений лист ДФС України не відповідає вимогам до рішення про результати розгляду скарги, визначених розділом ІХ "Зміст рішення про результати розгляду скарги та його вручення" Порядку оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду органами доходів і зборів, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 25.12.2013 року № 848.

За наведених обставин суд зазначає, що скарга позивача про скасування рішення № 5834/10/10-017 від 28.04.2015 року "Про розгляд заяви про намір досягнення податкового компромісу" та рішення про результати розгляду первинної скарги від 04.06.2015 року № 2427/10/08-01-15-01-10 вважається повністю задоволеною з 07.07.2015 року, тобто з дня, наступного за останнім днем строку, встановленого для направлення рішення за наслідками розгляду скарги.

Щодо суті рішення від 28.04.2015 № 5834/10/10-017, суд зазначає таке.

Згідно вимог пунктів 1, 2, 12 підрозділу 9-2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України право на застосування процедури податкового компромісу обумовлено виключно наступними обставинами та діями:

заниження платником податку податкових зобов'язань з податку на прибуток та/або податку на додану вартість;

заниження податкових зобов'язань в період до 01 квітня 2014 року;

подання заяви про компроміс з усіма додатками за встановленою формою, в межах строку давності та строку дії податкового компромісу.

Як вже зазначалось, позивач в межах встановлених строків та у визначеній законодавством формі 14.04.2015 року надав відповідачу усі необхідні для досягнення податкового компромісу документи, а саме: заяву про намір досягнення податкового компромісу; уточнюючий розрахунок з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (реєстраційний № 9067400545), в якому визначено суму заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість у рядку 25 розділу III уточнюючого розрахунку, яка становить 2323451, 00 грн., з яких 116173,00 грн., - це сума податку, яка підлягає сплаті за умовами податкового компромісу (5 відсотків від суми заниження податкового зобов'язання); перелік (опис) операцій, щодо яких здійснено уточнення показників податкової декларації для застосування податкового компромісу.

Отже, позивачем було виконано усі вимоги щодо застосування процедури досягнення податкового компромісу, визначені законодавством.

Відмова у погодженні застосування процедури податкового компромісу через невідповідність порядку оформлення уточнюючого розрахунку вимогам Методичних рекомендацій є протиправною, оскільки згідно до п. 1.3 Методичних рекомендацій № 13, ці рекомендації не встановлюють правових норм, а носять виключно рекомендаційний характер.

Висновок щодо того, що позивач коригує від'ємне значення, а не податковий кредит також є протиправним з огляду на таке.

По-перше, від'ємне значення є наслідком заниження податкових зобов'язань або завищення податкового кредиту. В даному випадку від'ємне значення виникло внаслідок завищення податкового кредиту за податковою декларацією за липень 2013 року. Завищення податкового кредиту, яке потягло за собою виникнення від'ємного значення, мало наслідком заниження податкового зобов'язання за декларацією з ПДВ за січень 2014 року.

По-друге, підстави заниження податкових зобов'язань (завищення від'ємного значення у попередніх податкових періодах через завищення податкового кредиту; дефекти оформлення податкових накладних чи їх відсутність тощо) не мають правового значення для прийняття рішення про погодження або відмову в погодженні застосування процедури податкового компромісу. Значення має лише наявність факту заниження податкових зобов'язань в період до 01 квітня 2014 року та своєчасне подання усіх визначених законом документів.

По-третє, за умови правильного визначення суми заниженого податкового зобов'язання з ПДВ, не відповідність заповнення уточнюючого розрахунку Методичним рекомендаціям не може бути підставою для відмови у застосуванні процедури податкового компромісу. Відповідач не був позбавлений права здійснити документальну позапланову перевірку уточнюючого розрахунку у порядку, визначеному в п. 3.5 Методичних рекомендацій.

За наведених вище обставин суд дійшов висновку, що відмовляючи у застосуванні процедури досягнення податкового компромісу без проведення перевірки відповідач не дотримався принципів, визначених в ч. 3 ст. 2 КАС України. Рішення відповідача № 5834/10/10-017 від 28.04.2015 не можна вважати таким, що прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, що є підставою для визнання такого рішення протиправним та його скасування.

А відтак, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області №5834/10/10-017 від 28.04.2015 року "Про розгляд заяви про намір досягнення податкового компромісу".

Присудити на користь позивача Торгівельно-промислової транснаціональної корпорації "Кераміст" (код ЄДРПОУ 13620827) судові витрати у розмірі 73,08 грн. (сімдесят три гривні 08 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (код ЄДРПОУ 39491003).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя С.М.Дуляницька