Ухвала суду № 53435256, 20.10.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

20 жовтня 2015 року

Справа № 808/8424/15

м. Запоріжжя

Суддя Запорізького окружного адміністративного суду С.М.Дуляницька, розглянувши матеріали подання

Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Елемент 5"

про стягнення коштів за податковим боргом,

ВСТАНОВИВ:

"20" жовтня 2015 р. Державна податкова інспекція в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - заявник, ДПІ в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя) звернулася до суду з поданням стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "Елемент 5" про стягнення коштів за податковим боргом.

Заявником разом з поданням подано клопотання про відстрочення сплати судового збору, яке обґрунтоване з покликанням на недостатнє фінансування ДПІ в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя, відсутність у кошторисі на 2015 рік коштів на сплату судового збору.

Частиною 1 статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.2 ст.87 КАС України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч.1 ст.88 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Частиною 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" визначено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до ч.2 ст.8 Закону України "Про судовий збір" суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Судові витрати – це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя №R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, ураховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі “Креуз проти Польщі” (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

У зв'язку із цим при здійсненні правосуддя в адміністративних справах суди повинні вирішувати питання, пов'язані з судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до ст.ст.87-88 КАС України, Закону України "Про судовий збір", а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.

З урахуванням наведених норм права єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо).

Визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати. Таке ж право мають і бюджетні установи. Водночас якщо ці бюджетні установи діють як суб’єкти владних повноважень, то обмежене фінансування такої установи не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати. Вказані висновки наведені в Довідці про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Закону України "Про судовий збір", доведеній до відома суддів Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 23.01.2015 № 2 "Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір"".

В даному випадку Державна податкова інспекція в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області звертається до суду з поданням як суб'єкт владних повноважень, а тому покликання на довідку про те, що видатки по КЕКВ 2800 "Інші поточні видатки" не передбачені та не затверджені в кошторисі на 2015 рік не може слугувати підставою для відстрочення сплати судового збору.

Суд звертає увагу заявника на те, що відстрочення сплати судового збору повинно мати винятковий характер.

Не передбачення кошторисом видатків на 2015 рік витрат на сплату судового збору, не має ознак винятковості, а є лише внутрішньо економічним питанням структурного підрозділу ДФС України.

Разом з тим, податковим органом не надано доказів скрутного матеріального становища як регіонального управління ДФС, так і центрального органу ДФС України.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади. У зв'язку із цим обставини, пов'язані з фінансуванням конкретної установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення від такої сплати.

Крім того, частина 1 статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України має диспозитивний характер та надає суду право, а не обов’язок застосування такої норми про звільнення заявника від сплати судового збору.

На підставі вище викладено суд вважає, що клопотання Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про відстрочення сплати судового збору не підлягає задоволенню, оскільки підстава зазначена заявником, не є поважною, винятковою та такою, що підтверджується доказами.

Керуючись ст.ст.88, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя –

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про відстрочення сплати судових витрат.

Ухвала набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.ст.167, 186, 254 КАС України.

Ухвала оскаржується у строк та порядок встановлений ст.ст.167, 186 КАС України.

Суддя С.М.Дуляницька