Ухвала суду № 53432230, 12.11.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/6603/15

Головуючий у першій інстанції Гуревський В. К.

Доповідач Панасенков В. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

12.11.2015 року м. Одеса

Суддя судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області Панасенков В.О., розглянувши заяву Латій Олександра Анатолійовича про постановлення додаткової ухвали по цивільній справі за позовом представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізокерам», Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції про визнання наказу про звільнення з роботи незаконним, поновлення на попередній роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди та зобов'язання скасувати запис про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу,

в с т а н о в и в:

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 16 червня 2015 року у задоволенні заяви представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6, про залучення до участі у справі у якості третіх осіб відмовлено, у задоволенні заяви представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6, про прийняття до спільного розгляду зустрічного позову відмовлено, позов ОСОБА_7 залишений без розгляду, роз'яснено ОСОБА_5 право на звернення до суду за захистом своїх прав із самостійним позовом на загальних підставах (а.с. 207-209).

Представник ОСОБА_5 - ОСОБА_6, та представник ТОВ «Ізокерам» - Латій О.А., оскаржили ухвалу суду першої інстанції в апеляційному порядку (а.с. 218-218, 223-227).

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 22 жовтня 2015 року апеляційні скарги представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6, та представника ТОВ «Ізокерам» - Латій О.А. відхилені, ухвала Малиновського районного суду м. Одеси від 16 червня 2015 року залишена без змін (а.с. 287-291).

29 жовтня 2015 року Латій О.А. звернувся до апеляційного суду з заявою про постановлення додаткової ухвали з підстав, передбачених ст. 220 ЦПК України, мотивуючи тим, що колегією суддів апеляційного суду взагалі не було перевірено законність ухвали суду апеляційної інстанції в частині залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_3 про звільнення з роботи незаконним, поновлення на попередній роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди та зобов'язання скасувати запис про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу.

Вважаю, що в прийнятті заяви про постановлення додаткової ухвали слід відмовити з таких підстав.

Згідно зі ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

Статтею 208 ЦПК України передбачено, що судові рішення викладаються у таких формах: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови.

Питання, пов'язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.

Судовий розгляд закінчується ухваленням рішення суду, а у випадках, передбачених статтями 389-6 та 389-11 цього Кодексу, - постановленням ухвали.

Перегляд судових рішень Верховним Судом України закінчується ухваленням постанови.

Верховний Суд України у пункті 1 постанови №14 Пленуму «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року, роз'яснив, що судові рішення викладаються у формі ухвали або рішення (частина перша статті 208 Цивільного процесуального кодексу України; далі - ЦПК). Судовий наказ і заочне рішення є різновидами судового рішення.

Судовий розгляд, яким справа вирішується по суті, закінчується ухваленням рішення суду іменем України, в тому числі при відшкодуванні шкоди відповідно до Закону України від 1 грудня 1994 року № 266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», в якому вирішуються питання, що складають його зміст (статті 214-218 ЦПК). Інші випадки закінчення розгляду справи (зокрема, закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду) оформляються постановленням ухвали.

У частині 1 статті 220 ЦК України зазначено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної суми грошових коштів, які підлягають стягненню, майно, яке підлягає передачі, або які дії треба виконати; 3) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 367 цього Кодексу; 4) судом не вирішено питання про судові витрати.

У пункті 20 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України визначено, що додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених статтею 220 ЦПК; воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні.

Додаткове рішення може ухвалити лише той склад суду, що ухвалив рішення в даній справі. В іншому разі особа має право звернутися до суду з тими ж вимогами на загальних підставах.

При порушенні питання про ухвалення додаткового рішення з інших підстав суд ухвалою відмовляє в задоволенні заяви.

Аналіз зазначених норм права та роз'яснень Пленуму Верховного Суду України свідчить про те, що додаткове рішення може бути ухвалено лише при постановленні рішення суду іменем України, яким закінчується судовий розгляд цивільної справи по суті. У даному випадку апеляційним судом перевірялась в апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції, у якій вирішувались виключно процесуальні питання за клопотаннями осіб, які приймали участь у справі, оформлені постановленням ухвали.

За таких обставин, вважаю, що діючим цивільним процесуальним законодавством не передбачено постановлення додаткової ухвали з підстав, передбачених ст. 220 ЦПК України, тому заява про постановлення додаткової ухвали подана Латій О.А. у не передбачений законом спосіб.

У частині 8 ст. 8 ЦПК України зазначено, що, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Застосовуючи аналогію закону, а саме положення ст. ст. 121, 297 ЦПК України, вважаю, що в прийнятті заяви Латій Олександра Анатолійовича про постановлення додаткової ухвали слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 121, 297 ЦПК України, суддя,

у х в а л и в:

Відмовити Латій Олександру Анатолійовичу в прийнятті заяви про постановлення додаткової ухвали.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою.

Суддя апеляційного суду

Одеської області Панасенков В.О.