Рішення № 5343207, 15.09.2009, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.09.2009 Справа № 18/69

За позовом Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Мукачево

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Часторгбуд”, м. Мукачево

про стягнення 205504 грн. 72 коп.,

Суддя господарського суду Кривка В.П.

представники:

Позивача ОСОБА_2, довіреність від 03.08.2009 року;

Відповідача не зявився;

СУТЬ СПОРУ: Субєктом підприємницької діяльності фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Мукачево заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю „Часторгбуд”, м. Мукачево про стягнення 205504 грн. 72 коп.

У судових засіданнях 19.08.2009 року та 02.09.2009 року судом оголошувались перерви за згодою сторін відповідно до ст. 77 ГПК України.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що на підставі укладених між п/п ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю будівельне „Часторгбуд” договорів позики, позивачем було передано, а відповідачем отримано грошові кошти у сумі 150000 грн. Однак ТОВ „Часторгбуд” свої зобовязання щодо повернення отриманих коштів відповідно до договорів не виконав. Зважаючи на те, що відповідачем не виконано зобовязань щодо своєчасного розрахунку відповідно до умов договору та закону, заявником проведено нарахування пені, інфляційних збитків, 3% річних і просив стягнути з відповідача - суму 205504,72 грн., в тому числі з них основного боргу 150 000 грн., пені 17 720,55 грн. сума процентів річних (3%) 5831,51 грн., інфляційні нарахування 31 952,66 грн.

У ході судового розгляду уповноваженим представником позивача було подано письмову заяву в порядку ст. 22 ГПК України про зменшення розміру позовних вимог, і просить стягнути з відповідача основний борг у сумі 150000 грн., суму процентів річних (3%) 5831,51 грн. та інфляційні нарахування 31 952,66 грн. Від решти позовних вимог, а саме штрафних санкцій (пені) відмовляється в повному обсязі, тому просить припинити провадження в цій частині відповідно до п.4 ст.80 ГПК України.

Під час судового розгляду відповідач проти позову заперечив, з підстав наведених у поданому відзиві на позовну заяву, зокрема відповідач факт отримання коштів не заперечував, проте вказав, що вказані кошти ним отримано від позивачки на підставі інших правовідносин.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача,

продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 15.09.2009 року у справі № 18/69

суд встановив:

17 березня 2006 року між п/п ОСОБА_1 (Позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Часторгбуд” (Позичальник) було укладено договір позики, відповідно до умов якого в порядку визначеному Договором, Позикодавець передає у власність Позичальнику грошові кошти у розмірі, визначеному у п.2.1 Договору, а Позичальник зобовязується повернути позику у визначений договором строк. Розмір позики, згідно п.2.1 становить 100000 грн. (а.с. 15-16).

01 квітня 2006 року, між сторонами було укладено ще один Договір позики про передачу у власність Відповідачеві грошових коштів в сумі 100 000 грн. (а.с. 18-19).

Відповідно до умов вищевказаних договорів, позичальник зобов'язався повернути Позикодавцеві протягом п'яти календарних днів грошову позику після спливу двадцяти чотирьох місяців користування цими коштами шляхом перерахування загальної суми у безготівковій формі на поточний рахунок позивача у відповідній установі Банку (п.4.1. Розділу 4 та п.п. 5.1., 5.2. Розділу 5, укладених договорів).

Як стверджує позивач на виконання умов саме вищезазначених договорів позивачем платіжними дорученнями від 17.03.2006 року, від 21.03.2006 року та від 03.04.2006 року було перераховано відповідачу 150000 грн. (а.с. 17, 20). Вказані обставини підтверджено і банківською установою, з якої позивачка здійснювала ці платежі (довідка банку а.с. 48). При цьому позивач вказує, що інших правовіднисин з приводу надання відповідачу коштів в строкове, безоплатне, зворотне користування за спірний період не було (а.с. 42-46).

Надалі з огляду на закінчення обумовленого сторонами строку позики 10.07.2009 року п/п ОСОБА_1 направила ТОВ „Часторгбуд” повідомлення з клопотанням інформувати про повернення коштів за вказаними договорами та платіжними дорученнями, проте відповідач на зазначену вимогу належним чином не відреагував, борг не погасив (а.с. 25).

За даними позивача, які в установленому порядку не заперечені та не спростовані відповідачем, ТОВ „Часторгбуд” свої зобовязання щодо повернення грошових коштів не виконав, у звязку з чим, виникла заборгованість на загальну суму 150000 грн., яку позивач і просить стягнути.

У ході судового розгляду відповідач факт підписання зазначених договорів та отримання коштів за вказаними платіжними дорученнями не заперечував та не спростовував, доказів повернення отриманих коштів не надав, поряд з цим, вказав, що вказані кошти ним отримано від позивачки на підставі інших правовідносин. Між тим, в підтвердження таких своїх заперечень та доводів належних доказів не надав, в тому числі на вимогу суду.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України від 16.01.03 № 436-IV з наступними змінами та доповненнями (ст. 526 Цивільного кодексу України від 16.01.03 № 435-IV з наступними змінами та доповненнями) господарське зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що за певних умов звичайно ставляться.

продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 15.09.2009 року у справі № 18/69

Згідно з ст. 43 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно з ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно з ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Згідно з ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справив в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідачем не подано у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача і такі в справі відсутні, в тому числі в підтвердження заявлених заперечень.

За таких обставин, заявлені вимоги позивача про стягнення суми основного боргу, підтверджені належними доказами, обумовлені ст.ст. 530, 1046, 1049 ЦК України, відповідачем в установленому порядку не заперечені та не спростовані, тому порушене право позивача підлягає захисту судом, шляхом стягнення з відповідача - суми 150000 грн. основного боргу.

Поряд з цим, за прострочення виконання грошових зобовязань позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача сум інфляційних нарахувань та 3% річних, які відповідно до розрахунку (в матеріалах справи) становлять 31 952,66 грн. та 5 831,51 грн. 3% річних Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлені в зазначеній частині вимоги належним чином розраховані, обґрунтовані законом, тому підлягають до задоволення повністю.

За рештою позовних вимог провадження у справі слід припинити в порядку п. 4 ч.1 ст. 80 ГПК України, у звязку з поданою заявою уповноваженим представником позивача письмовою заявою про відмову від решти заявлених вимог, а саме від стягнення нарахованої ним суми пені у розмірі 17 720,55 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог і становлять 1870,09 грн. держмита та 286, 65 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст. ст. 526, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 49, 58, п. 4 ст. 80, ст.ст. 82 85 Господарського процесуального кодексу України,

продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 15.09.2009 року у справі № 18/69

СУД ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Часторгбуд”, м. Мукачево, вул. Підгорянська, 68/1 (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 33537989) на користь Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Мукачево, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) суму 187784 (Сто вісімдесят сім тисяч сімсот вісімдесят чотири) грн. 17 коп., а також суму 1870 (Одна тисяча вісімсот сімдесят) грн. 09 коп. на відшкодування витрат по сплаті державного мита та суму 286 (Двісті вісімдесят шість) грн. 65 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. За рештою заявлених позовних вимог провадження у справі припинити.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Суддя В. Кривка