Рішення № 53425393, 11.11.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 214/9740/13-ц 22-ц/774/2180/К/15

Справа № 214/9740/13-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження № 22-ц/774/2180/К/15 Ковтун Н.Г.

Категорія - 59 ( ІV ) Доповідач Митрофанова Л.В

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області

в складі : головуючого судді: Митрофанової Л.В.

суддів: Савіної Г.О., Чорнобука В.І.

при секретарі: Петренко К.І.

за участю: представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» - Бушуєвої Юлії Володимирівни,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 17 серпня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», третя особа - Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

В С Т А Н О В И Л А:

В грудні 2013 року ОСОБА_3 звернувся з позовом до ТОВ «ОТП Факторинг Україна», третя особа - Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що 07 червня 2013 року нотаріусом було вчинено нотаріальний напис про стягнення заборгованості у безспірному порядку за рахунок нерухомого майна - нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1, яке належить ОСОБА_5, який є майновим поручителем ОСОБА_6 за його кредитними зобов'язання по кредитному договору, укладеному останнім та ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк». Позивач вказує на те, що відсутні будь-які правові підстави для стягнення суми заборгованості, нотаріусу не було надано документів які підтверджують безспірність вимог стягувача, заборгованість виникла понад як за три роки - строк позовної давності. На час видачі виконавчого напису мався судовий спір. Також вказує на те, що нотаріусом порушена територіальність вчинення нотаріальної дії, оскільки нерухомість розташована в іншому нотаріальному окрузі.

Після уточнення своїх позовних вимог позивач просив визнати недійсним виконавчий напису від 07 червня 2013 року, зареєстрований в реєстрі за № 3572, вчинений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М., зазначивши, що даний виконавчий напис вчинений з грубими порушеннями діючого законодавства і суперечить нормам чинного законодавства України, порушує законні права та майнові інтереси позивача, тому підлягає скасуванню.

Рішенням суду від 17 серпня 2015 року позов задоволено.

Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 7 червня 2013 року, зареєстрований в реєстрі за № 3527 вчинений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотарільного округу Бондар І.М.

Стягнуто з ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 351 грн. 21 коп.

Ухвалою суду від 14 вересня 2015 року усунуто описки в рішенні суду від 17 серпня 2015 року.

В апеляційній скарзі ТОВ «ОТП Факторинг Україна» ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 посилаючись на те, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Так, висновок суду першої інстанції про те, що ні відповідачем, ні нотаріусом не надано розрахунку суми заборгованості, а довідка не містить розшифровки за який період нараховані відсотки, що стягуються за виконавчим написом суперечать нормам Постанови Кабінетів Міністрів України від 29.06.1999 року «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами від 22.02.2012 року.

Відповідно до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, зазначено, що для одержання виконавчого напису подаються документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Тобто, вказаними положеннями законодавства встановлено, що нотаріус при вчиненні виконавчого напису про звернення стягнення на предмет іпотеки не перевіряє безспірність заборгованості, не встановлює права та обов'язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність документів з урахуванням положень Переліку, за яким стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку.

Крім того, посилання в рішенні суду на Інструкцію про порядок вчинення нотаріальних дій некоректним, адже зазначений документ втратив чинність 07 березня 2012 р.

Не погоджується відповідач і з висновками суду про те, що ні відповідачем, ні нотаріусам не надано повідомлення про вручення ОСОБА_3 досудової вимоги, що є порушенням Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій, оскільки, згідно Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу. В матеріалах цивільної справи знаходяться досудові вимоги від 08.04.2013 року з описом вкладення (та відміткою про відправлення) про дострокове виконання боргових зобов'язань, направлених ОСОБА_3 та ОСОБА_6 13.04.2013 року.

В запереченнях на апеляційну скаргу представник позивача просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване, апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному суді» №12 від 24жовтня 2008 року, суд апеляційної інстанції, у разі встановлення при перевірці законності й обґрунтованості рішення суду першої інстанції неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, може вийти за межі доводів апеляційної скарги згідно з частинами третьою та четвертою статті 303ЦПК та провести перевірку справи в повному обсязі, тобто встановити фактичні дані, які мають значення для вирішення спору, а також, застосувати норму матеріального права, яка має бути застосована до спірних правовідносин.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які буди досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є негайні підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам не відповідає, а тому колегія суддів приходу до висновку про його скасування на підставі п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України у зв'язку з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 07.06.2013 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 3527.

Згідно даного виконавчого напису запропоновано звернути стягнення на нерухоме майно, а саме нежитлове приміщення, загальною площею 534, 3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві владності ОСОБА_5, який є майновим поручителем ОСОБА_6 за його кредитними зобов'язаннями за кредитним договором СМ-SMEOAU/087/2006 від 20.11.2006 року укладеного між ним та Закритим акціонерним «ОТП Банк». Зазначене нерухоме майно на підставі договору іпотеки, посвідченого 21.11.2006 року передано в іпотеку ПАТ «ОТП Банк», яке є правонаступником ЗАО «ОТП Банк», яке є правонаступником Акціонерного комерційного банку «Райффайзенбанк Україна». Право вимоги за зазначеним договором іпотеки було придбано ТОВ «ОТП Факторинг Україна» за Договором про відступлення прав вимоги від 12.111.2010 року. Строк платежу за вищезазначеним договором іпотеки настав 13.05.2013 року. За рахунок коштів, отриманих від реалізації нерухомого майна, запропоновано задовольнити вимоги ТОВ «ОТП Факторинг Україна» у розмірі: залишок заборгованості за кредитом - 147003, 92 дол.США, заборгованість по відсоткам за користування кредитом - 26715, 98 дол.США; витрати, пов'язані із вчинення виконавчого напису - 1700 грн., що становить 173 719, 90 дол.США, що за курсом НБУ станом на 7.06.2013 року становить 1388543, 16 грн. та 1700 грн., а всього у гривневу еквіваленті 1390 243, 16 грн. Строк за який проводиться стягнення з 21.11.2006 року по 12.11.2010 року. (а.с.15).

Виконавчий напис було видано нотаріусом на підставі Договору іпотеки від 21.11.2006 року укладений між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_5, предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме нежиле приміщення, загальною площею 534, 3 кв.м., за адресою вул. Балакіна, 22а, приміщення 1. Іпотекою забезпечувалось виконання ОСОБА_6 боргових зобов'язань перед іпотекодержателем (а.с.25-28); розрахунку заборгованості ОСОБА_6 за кредитним договором від 20.11.2006 року станом на 8.04.2013 року: залишок заборгованості за кредитом 147003, 92 дол.США; сумі відсотків за користування кредитом 26715, 98 дол.США, загальна сума складає - 173719, 90 дол.США (а.с.29), досудові вимоги від 08.04.2013 року про дострокове виконання боргових зобов'язань, направлених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а.с.30, 32), які були відправлені 13.04.2013 року (а.с.31, 33).

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_3 суд першої інстанції виходив з того, що виконавчий напис № 1472, вчинений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. 07.06.2013 року, є недійсним та таким, що не підлягає виконанню, оскільки вчинений з порушенням норм для здійснення даного виду нотаріальних дій.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України "Про нотаріат" встановлено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Згідно підпунктів 1.1, 1.2 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2.3. глави 16 вищезазначеного Порядку передбачено, що вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця.

Нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

Якщо для вимоги, за якою вчиняється виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис вчиняється у межах цього строку.

Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

Тобто, вказаними приписами законодавства встановлено, що нотаріус при вчиненні виконавчого напису про звернення стягнення на предмет іпотеки не перевіряє безспірність самої заборгованості, не встановлює права та обов'язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність документів з урахуванням положень Переліку, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку. Крім того, позивач не наводить доводів щодо невірності розрахунку та не надає письмових доказів на спростування вказаної у виконавчому написі суми заборгованості.

Судом першої інстанції при ухваленні рішення не враховано, що ТОВ «ОТП Факторинг Україна», реалізуючи право на захист свого цивільного права, звернувся до нотаріуса з заявою про вчинення виконавчого напису, при цьому надав всі необхідні для цого документи:

заяву ТОВ «ОТП Факторинг Україна» від 07.06.2013 року вих.№1386/05-13; Довіреність, посвідчена приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. 10.07.2012 року за р.№ 3583, за якою уповноваженою особою від Банку є Шестіріков А.В.;

договір іпотеки, укладений між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Кірієнко І.М. 21.11.2006 року за р.№ 5075;

кредитний договір, укладений між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_6 з додатком;

розрахунок заборгованості за вищезазначеним кредитним договором станом на 08.04.2013 року;

виписку ПАТ «ОТП Банк» з особового рахунку Боржника;

виписку ТОВ «ОТП Факторинг Україна»» з особового рахунку Боржника;

договір про відступлення права вимоги, укладений між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ПАТ «ОТП Банк», посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. 12.11.2010 року за р.№ 8893, з додатком;

договір комісії від 12.11.2010 року з додатком;

досудова вимога про погашення заборгованості за кредитним договором від

08.04.2013 року вих. №08042013/120, що надсилалась ОСОБА_3;

поштовий опис вкладення в цінний лист від 13.04.2013 року, що підтверджує відправлення вищезазначеної вимоги;

досудова вимога про погашення заборгованості за кредитним договором від

08.04.2013 року вих.№08042013/119, що надсилалась ОСОБА_6;

поштовий опис вкладення в цінний лист від 13.04.2013 року, що підтверджує відправлення вищезазначеної вимоги;

копію паспорту та довідку про присвоєння ідентифікаційного номера ОСОБА_3;

копію паспорту та картки фізичної особи-платника податків ОСОБА_6;

паспорт та картка фізичної особи-платника податків представника ТОВ «ОТП Факторинг Україна» Шестірікова А.В.;

витяг з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 07.06.2013 року;

установчі документи ТОВ «ОТП Факторинг Україна».

З огляду на вище викладене колегія суддів приходить до висновку, що виконавчий напис був вчинений нотаріусом з дотриманням глави 16 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» на підставі наданих банком документів, що підтверджують безспірність заборгованості, у відповідності до статей 34, 36, 87, 88 Закону України "Про нотаріат", та згідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Враховуючи викладене колегія суддів приходить до висновку, що при вчиненні виконавчого напису дотримано вимоги діючого законодавства, і підстав для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - не вбачається, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, як таке що ухвалене з порушенням вимог матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307 п.3 ч.1 ст.309, ст.ст. 313, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» задовольнити.

Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 17 серпня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_3 в задоволенні позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», третя особа - Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню в повному обсязі.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: