Рішення № 53421888, 23.10.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 439/3/14 Головуючий у 1 інстанції: Бородійчук О.І.

Провадження № 22-ц/783/4137/15 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Р. В.

Категорія:

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого судді Савуляка Р.В.,

суддів: Бермеса І.В., Мусіної Т.Г.,

за участі секретаря:ОСОБА_2

з участю:представника ПАТ КБ «ПриватБанк» - ОСОБА_3, представника ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ОСОБА_6, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на рішення Бродівського районного суду Львівської області від 23 квітня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, -

ВСТАНОВИЛА:

30 липня 2009 року ЗАТ КБ «ПриватБанк» (в подальшому особу позивача замінено на ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду із зазначеним позовом, у якому з урахуванням неодноразово уточнених вимог від 26 грудня 2011року, 06 червня 2013 року, 11 листопада 2013 року та 25 листопада 2013 року просили:

в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № Е/V3367/2 від 12.11.2007 року в сумі 78680,99 доларів США:

- передати в заклад ПАТ КБ «ПриватБанк» та звернути стягнення на автомобіль НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_4 шляхом продажу вказаного автомобіля ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем;

- передати в заклад ПАТ КБ "ПриватБанк" та звернути стягнення на майно, а саме: плиту газову Indesit К646МS/4, 2003 р.в., холодильник Snaige RF-360-167А, 2003р.в., гриль-шкаф ФГ-20, сер. № 013, 1996 р.в., торгове обладнання - прилавки, стелажі в кількості 8 шт., (згідно договору застави № б/н від 12.11.2007 року) шляхом безпосереднього продажу конкретному покупцю з правом укладання Заставодержателем договору купівлі-продажу Предмету застави від імені Заставодавця;

- звернути стягнення на квартиру загальною площею 57,6 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки № б/п від 12.11.2007 року) ПАТ КБ "ПриватБанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладанням від імені Відповідачів договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки;

- виселити Відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5, їх неповнолітніх дітей ОСОБА_9, ОСОБА_8, які зареєстровані та/або проживають у квартирі (предмет іпотеки), розташованій за адресою: АДРЕСА_1 зі зняттям з реєстраційного обліку у територіальному органі державної міграційної служби України (а.с.2-4,36,95,168,177).

Рішенням Бродівського районного суду Львівської області від 23 квітня 2015 року позов задоволено частково.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № Е/У3367/2 від 12.11.2007 року в сумі 78680,99 доларів США:

- передано в заклад ПАТ КБ "ПриватБанк" та звернуто стягнення на майно, а саме: плиту газову Indesit К646МS/4, 2003 р.в., холодильник Snaige RF-360-167А, 2003 р.в., гриль-шкаф ФГ-20, сер. № 013, 1996 р.в., торгове обладнання - прилавки, стелажі в кількості 8 шт., (згідно договору застави № б/н від 12.11.2007 року) шляхом безпосереднього продажу конкретному покупцю з правом укладання Заставодержателем договору купівлі-продажу Предмету застави від імені Заставодавця;

- звернуто стягнення на квартиру загальною площею 57,6 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки № б/п від 12.11.2007 року) ПАТ КБ "ПриватБанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладанням від імені Відповідачів договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки;

- виселено ОСОБА_4, ОСОБА_5 та їх неповнолітніх дітей ОСОБА_9, ОСОБА_8, які зареєстровані та/або проживають у квартирі (предмет іпотеки), розташованій за адресою: АДРЕСА_1 зі зняттям з реєстраційного обліку у територіальному органі державної міграційної служби України.

Стягнуто з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 судовий збір у розмірі 3691,00 гривень.

Рішення суду оскаржили ОСОБА_4 та ОСОБА_5

В апеляційній скарзі відповідачі посилаються на те, що суд не встановив дійсну суму їх заборгованості за кредитним договором № Е/У3367/2 від 12.11.2007 року і така, на їх думку, відсутня.

Суд безпідставно звернув стягнення на квартиру та виселив їх займаного приміщення разом із неповнолітніми дітьми не застосувавши положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», та ст.12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей» оскільки доведено, що в них немає іншого житла, а іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла.

Просять рішення Бродівського районного суду Львівської області від 23 квітня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ОСОБА_6 на підтримання апеляційної скарги, представника ПАТ КБ «ПриватБанк» - ОСОБА_3 на її заперечення перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення Бродівського районного суду Львівської області від 23 квітня 2015 року зміні та скасуванню частково на підставі п.п.3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України з ухваленням нового рішення.

Задовольняючи частково позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» суд першої інстанції дійшов висновку про те, що боржником ОСОБА_4 не виконано зобов'язання за кредитним договором № Е/V 3367/2 від 12 листопада 2007 року, допущено заборгованість в сумі 78 680,99 доларів США, що є підставою для звернення стягнення на предмет іпотеки квартири за адресою: м. Львів, вул. Храпая, 6/7, шляхом її продажу та виселення відповідачів разом із неповнолітніми дітьми, із зняттям їх з реєстраційного обліку у територіальному органі державної міграційної служби України.

З таким висновком суду повністю погодиться не можна із наступних підстав.

Установлено, що 12 листопада 2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» (після зміни назви ПАТ КБ «ПриватБанк») та ОСОБА_4 було укладено кредитну угоду № Е/V3367/2, згідно умовами якого банк надав останньому кредит у розмірі 50 000 доларів США на споживчі цілі з кінцевим строком повернення 12 листопада 2014 року (т.1 а.с. 6-8).

В рамках зазначеної Кредитної угоди № Е/V3367/2 від 12 листопада 2007 року, 20 травня 2008 року між Банком та ОСОБА_4 укладений договір про видачу траншу, згідно умов якого Банк надав позичальнику кредитні кошти в частині загального ліміту, встановленого у п.1.2. Кредитної угоди в сумі 50000 доларів США (т.1 а.с.9).

Також 12 листопада 2007 року між Банком та ОСОБА_4 було укладено договір застави, згідно умов якого було передано в заставу майно відповідача, а саме: плиту газову Indesit К646МS/4, 2003 р.в., холодильник Snaige RF-360-167А, 2003р.в., гриль-шкаф ФГ-20, сер. № 013, 1996 р.в., торгове обладнання - прилавки, стелажі в кількості 8 шт.

У той же день, 12 листопада 2007 року, між Банком та ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки, згідно умов якого останній передав в іпотеку належну йому на праві власності квартиру загальною площею 57,6 кв.м за адресою: Львівська область, м. Броди, вул. Храпая, 6/7 (т.1 а.с.11-14).

Забезпечення виконання зобов'язань за кредитною угодою № Е/V3367/2 від 12 листопада 2007 року забезпечено договором поруки №1 від 12 листопада 2007 року, укладеного між Банком та ОСОБА_5 (т.1 а.с.48).

У зв'язку з неналежним виконанням умов кредитного договору утворилась заборгованість в сумі 78 680,99 доларів США, яка боржником не погашена.

За змістом частини першої статті 575 ЦК України та статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека як різновид застави, предметом якої є нерухоме майно, це вид забезпечення виконання зобовязання, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобовязання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, передбаченому цим Законом.

Відповідно до статті 589 ЦК України, частини першої статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобовязання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобовязанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Загальне правило про звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) закріплене у статті 590 ЦК України й передбачає можливість такого звернення на підставі рішення суду в примусовому порядку, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, правове регулювання звернення стягнення на іпотечне майно передбачено Законом України «Про іпотеку».

Згідно із частиною третьою статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду здійснюється відповідно до статті 39 Закону України «Про іпотеку».

Як зазначено у п.24 договору іпотеки від 12 листопада 2007 року Банк має право на звернення стягнення на предмет іпотеки, у випадках передбачених п.п.18.8.1,18.8.2 цього договору, відповідно до розділу V Закону України «Про іпотеку» на підставі рішення суду, або на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно із застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя, що містяться у цьому договорі.

Таким чином, чинним законодавством та умовами договору іпотеки від 12 листопада 2007 року передбачено право Банку на звернення стягнення на предмет іпотеки - квартири загальною площею 57,6 кв.м. за адресою: Львівська область, м. Броди, вул. Храпая,6/7, яка належить відповідачу ОСОБА_4 на праві власності згідно Договору купівлі-продажу від 14 листопада 2000 року у випадку порушення ним зобов'язань, передбачених умовами Кредитної угоди № Е/V3367/2 від 12 листопада 2007 року.

Оскільки відповідачем ОСОБА_4 порушено зобов'язання за кредитною угодою № Е/V3367/2 від 12 листопада 2007 року, допущено заборгованість в сумі 78680,99 доларів США (станом на 03.06.2013 року), Банк звернувся із позовом до відповідачів (боржника і поручителя) ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмети застави: плиту газову Indesit К646МS/4, 2003 р.в., холодильник Snaige RF-360-167А, 2003р.в., гриль-шкаф ФГ-20, сер. № 013, 1996 р.в., торгове обладнання - прилавки, стелажі в кількості 8 шт., іпотеки та виселення відповідачів з квартири загальною за адресою: Львівська область, м. Броди, вул. Храпая, 6/7 і суд задовольнив такі вимоги.

Рішення суду в частині звернення стягнення на предмет застави сторонами не оскаржується.

Перевіряючи застосування судом першої інстанції норм матеріального права в частині звернення стягнення на предмет іпотеки - квартири загальною площею 57,6 кв.м. за адресою: Львівська область, м. Броди, вул.Храпая, 6/7, колегія суддів виходить із такого.

Положеннями частини першої статті 39 Закону «Про іпотеку» передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Виходячи зі змісту поняття «ціна» як форма грошового вираження вартості товару, послуг тощо, аналізу статей 38,39 закону України «Про іпотеку» слід дійти висновку, що у розумінні норми статті 39 Закону України «Про іпотеку» встановлення початкової ціни предмета іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 цього закону.

Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 27 травня 2015 року у справі №6-61 цс15.

У справі, яка переглядається, суд першої інстанції, прийняв рішення про звернення стягнення на предмети іпотеки шляхом її продажу з укладанням від імені Відповідачів договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки;

При цьому, посилаючись на загальний розмір заборгованості 78680,99 доларів США суд першої інстанції не зазначив всіх його складових, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки, а також початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації, визначеної відповідно до частини шостої статті 38 Закону «Про іпотеку», що не відповідає правовій позиції висловленій у постанові Верховного Суду України від 27 травня 2015 року у справі №6-61 цс15.

Тому рішення суду в цій частині підлягає зміні з викладенням його у такій редакції:

в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № Е/V3367/2 від 12 листопада 2007 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_4, в розмірі 78680,99 доларів США, з якої: 39953,01 доларів США заборгованість за кредитом; 28210,60 доларів США заборгованість по процентах за користування кредитом; 6740,54 доларів США пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, а також штрафи відповідно до умов кредитного договору 31,64 доларів США штраф (фіксована частина); 3745,20 доларів США штраф (процентна ставка), звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором б/н від 12 листопада 2007 року квартиру №7 загальною площею 57,6 кв.м в будинку №6 по вул.. Храпая у м. Броди, Львівської області, шляхом продажу предмету іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладенням від свого імені договору купівлі-продажу з іншою особою - покупцем, з отриманням витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних підприємствах, установах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами державних дій, необхідних для продажу предмету іпотеки, встановивши, що продаж предмету іпотеки повинна бути здійснена за ціною встановленою за згодою між іпотекодавцем і іпотеко держателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Також встановлено, що на час постановлення рішення судом першої інстанції й на даний час продовжує бути чинним Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Відповідно до Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» протягом його дії не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобовязань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є обєктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (обєкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 27 травня 2015 року (справа №6-57цс/15), який є обов'язковим для суду відповідно до вимог ст.360-7 ЦПК України і в даній справі, рішення суду в частині звернення на предмет іпотеки на час дії Закону України «Про мораторійна стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не підлягає виконанню.

Верховний Суд України виходив з того, що оскільки закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не зупиняє дію решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов'язань, то й не може бути мотивом для відмови у позові, а є правовою підставою, що унеможливлює вжиття органами і посадовими особами, які здійснюють примусове виконання рішень про стягнення на предмет іпотеки та проводять конкретні виконавчі дії, заходів, спрямованих на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію його положень на період чинності цього закону.

Апеляційним судом встановлено, що кредит ОСОБА_4 був наданий в іноземній валюті на споживчі цілі, що підтверджується самим кредитним договором і не заперечується сторонами, спірне жиле приміщення квартири (предмет іпотеки) за адресою: Львівська обл. м. Броди, вул. Храпая, 6/7, є єдиним нерухомим житловим майном, яке боржник має у власності, та єдиним місцем його постійного проживання, загальна площа квартири 57,6 кв.м, відповідач не є суб'єктом закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», а отже, у даному випадку є всі підстави визначені законом України «Про мораторійна стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» для заборони примусового звернення стягнення на предмет іпотеки відносно даного боржника іпотекодавця.

Тому в резолютивній частині рішення слід зазначити, що рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки квартири за адресою: Львівська обл. м.Броди, вул. Храпая, 6/7, не підлягає виконанню на час дії Закону України «Про мораторійна стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Не можуть бути задоволеними й вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» про виселення відповідачів разом із неповнолітніми дітьми у зв'язку із зверненням стягнення на предмет іпотеки - квартири Львівська обл. м. Броди, вул. Храпая, 6/7,

Відповідно до частини першої та другої статті 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Частиною першою статті 40 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Нормою, яка встановлює порядок виселення із займаного житлового приміщення, є стаття 109 ЖК Української РСР, у частині першій якої передбачені підстави виселення.

Частина третя статті 109 ЖК Української РСР регулює порядок виселення громадян.

За змістом частини другої статті 40 Закону України «Про іпотеку» та частини третьої статті 109 ЖК Української РСР після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до частини другої статті 109 ЖК Української РСР громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Таким чином, частина друга статті 109 ЖК Української РСР встановлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.

Відтак, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців на підставі частини другої статті 39 Закону України «Про іпотеку» підлягають застосуванню як положення статті 40 цього Закону, так і норма статті 109 ЖК Української РСР.

Отже, за змістом цих норм особам, які виселяються з жилого будинку (жилого приміщення), яке є предметом іпотеки, у звязку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, інше постійне житло надається тільки в тому разі, коли іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла.

Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 18 березня 2015 року у справі №6-39цс15.

Установлено, що в іпотеку ОСОБА_4 передано квартиру, яка була придбана не за рахунок отриманих кредитних коштів, відтак, суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для виселення ОСОБА_4, ОСОБА_5 та їх неповнолітніх дітей ОСОБА_9, ОСОБА_8 із спірної квартири зі зняттям з реєстраційного обліку у територіальному органі державної міграційної служби України без надання їм іншого постійного житла.

У справі, яка переглядається, судами не правильно застосована частина друга статті 109 ЖК Української РСР у поєднанні з нормами статей 39, 40 Закону України «Про іпотеку».

В тій частині рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» про виселення ОСОБА_4, ОСОБА_5 та їхніх неповнолітніх дітей ОСОБА_7 та ОСОБА_8 із квартири за адресою: Львівська обл. м.Броди, вул. Храпая, 6/7.

В решті рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись п.2 ч.1 ст.307, п.3 ч.1 ст. 309, ст.313, ч.2 ст.314, ст..ст.316,317,319 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Бродівського районного суду Львівської області від 23 квітня 2015 року в частині звернення стягнення на предмет іпотеки квартири за адресою: Львівська область, м. Броди, вул. Храпая, 6/7 - змінити, в частині виселення ОСОБА_4, ОСОБА_5 та їхніх неповнолітніх дітей ОСОБА_7 та ОСОБА_8 із квартири за адресою: Львівська область, м.Броди, вул. Храпая, 6/7 скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № Е/V3367/2 від 12 листопада 2007 року укладеним між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_4, в розмірі 78680,99 доларів США, з якої: 39953,01 доларів США заборгованість за кредитом; 28210,60 доларів США заборгованість по процентах за користування кредитом; 6740,54 доларів США пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, а також штрафи відповідно до умов кредитного договору 31,64 доларів США штраф (фіксована частина); 3745,20 доларів США штраф (процентна ставка), звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором б/н від 12 листопада 2007 року квартиру №7 загальною площею 57,6 кв.м. в будинку №6 по вул. Храпая у м. Броди, Львівської області, шляхом продажу предмету іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладенням від свого імені договору купівлі-продажу з іншою особою - покупцем, з отриманням витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних підприємствах, установах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами державних дій, необхідних для продажу предмету іпотеки, встановивши, що продаж предмету іпотеки повинна бути здійснена за ціною, встановленою за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає виконанню, на час дії Закону України «Про мораторійна стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

У вимогах Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про виселення ОСОБА_4, ОСОБА_5 та їхніх неповнолітніх дітей ОСОБА_7 та ОСОБА_8 із квартири за адресою: Львівська область, м.Броди, вул. Храпая, 6/7 зі зняттям з реєстраційного обліку у територіальних органах державної міграційної служби України відмовити.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги.

Головуючий : Савуляк Р.В.

Судді: Бермес І.В.

ОСОБА_10