Ухвала суду № 53421820, 10.11.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 453/573/15 Головуючий у 1 інстанції: Ясінський Ю.Є.

Провадження № 22-ц/783/6624/15 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

Категорія: 21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Ніткевича А.В.,

суддів: Мікуш Ю.Р., Павлишина О.Ф.,

секретаря Симець В.І.

з участю відповідача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_4 - Правосудька Олександра Миколайовича на ухвалу Сколівського районного суду Львівської області від 17 серпня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, приватного нотаріуса Ложовської Йоанни Євгенівни, про визнання договору дарування недійсним,-

встановила:

Рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 04 серпня 2015 року у позові ОСОБА_4 до ОСОБА_2, з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, приватного нотаріуса Ложовської Йоанни Євгенівни, про визнання договору дарування 7/8 частин ідеальних часток житлового будинку АДРЕСА_1 з приналежними до нього господарськими будівлями та спорудами, посвідченого приватним нотаріусом Ложовською Йоанною Євгенівною 30 листопада 2006 року, зареєстрованого в реєстрі за № 493, недійсним - відмовлено.

13.08.2015 року представник позивача ОСОБА_4 - Правосудько О. М. звернувся в суд із заявою про забезпечення позову, просив заборонити ОСОБА_2 продаж, вчинення відчуження в інший спосіб житлового будинку АДРЕСА_1 з приналежними до нього господарськими будівлями та спорудами, зобов»язати ОСОБА_2 внести в приміщення житлового будинку АДРЕСА_1 всі особисті речі ОСОБА_4, які винесені без згоди останнього відповідачем, заборонити ОСОБА_2 на майбутнє виносити з приміщення житлового будинку АДРЕСА_1 всі особисті речі ОСОБА_4 без згоди власника речей позивача.

Оскаржуваною ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 17 серпня 2015 року - заяву про забезпечення позову повернуто заявнику.

Ухвалу суду оскаржив представник позивача ОСОБА_4 - Правосудько О. М., вважає, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню.

В апеляційній скарзі зазначає, що позивачем в повному обсязі сплачений судовий збір з позовної заяви, з приводу якої відбулось ухвалення рішення від 04.08.2015 року.

Звертає увагу на те, що потреба у поданні заяви про забезпечення позову виникла у зв'язку з незаконними діями відповідача до набрання рішенням від 04.08.2015 року законної сили, які полягали у тому, що остання винесла з будинку, де проживає позивач з дружиною та малолітньою дитиною всі речі, що є власністю позивача на подвір»я та не допускає їх до подальшого проживання, а також оприлюднила в інтернеті інформацію про продаж будинку.

Покликаючись на роз'яснення постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» та постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства про розгляді заяв про забезпечення позову» просить ухвалу Сколівського районного суду Львівської області від 17 серпня 2015 рокускасувати та постановити нову ухвалу, якою вимоги про забезпечення позову задовольнити в повному обсязі. Судові витрати покласти на відповідача.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 в судовому засіданні апеляційну скаргу заперечили, просять оскаржувану ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Позивач ОСОБА_4 викликався в судове засідання та не з»явився, повідомлення про вручення поштового відправлення повернулось в суд за закінченням терміну зберігання (т. 2 а.с. 39).

Представник позивача Правосудько О.М. та третя особа приватний нотаріус Ложовська Й.Є., будучи повідомленими належним чином про час та місце розгляду справи, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення їм поштових відправлень (т. 2 а.с. 36, 38), в судове засідання апеляційної інстанції не прибули, не повідомили суд про причину неявки.

На переконання колегії суддів, матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті, а тому вважає за можливе, у відповідності до ч. 2 ст. 305 ЦПК України, розглядати справу за відсутності осіб, що не з»явилися.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення відповідача та її представника на заперечення доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах, передбачених ст. 303 ЦПК України, судова колегія вважає, що апеляційна скаргане підлягає до задоволення виходячи з таких підстав.

Повертаючи заяву про забезпечення позову заявнику, суд першої інстанції виходив з того, що заява про забезпечення позову подана представником позивача ОСОБА_4- адвокатом Правосудько О.М. без додержання вимог ст. 151 ЦПК України, а саме не проведено оплату судового збору за її подання.

Колегія суддів вважає правильним висновок місцевого суду щодо необхідності повернення заяви про забезпечення позову та необґрунтованими з цього приводу твердження апелянта про те, що по заяві про забезпечення позову у даному випадку не оплачується судовий збір, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: 1) причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; 2) вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 3) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

До заяви додаються також її копії відповідно до кількості осіб, щодо яких просять вжити заходи забезпечення позову, та документ, що підтверджує сплату судового збору за подання заяви про забезпечення позову.

Згідно із главою 8 розділу I ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Спеціальним законом, який визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору є ЗУ «Про судовий збір» № 3674-VI.

Статтями 3 і 4 Закону № 3674-VI визначено об'єкти справляння судового збору, його розміри та перелік позовних заяв чи інших заяв, передбачених процесуальним законодавством, за подання яких судовий збір не справляється.

Відповідно до п.п. 13 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції чинній на момент подання заяви про забезпечення позову) за подання до суду заяви про забезпечення доказів або позову справляється судовий збір у розмірі 0,1 розміру мінімальної заробітної плати, що станом на 01.01.2015 року становить 121,80 грн. та відповідає ч. 1 ст. 4 цього закону.

Таким чином, покликання апелянта на роз»яснення, викладені у п. 17 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17.10.2014 року, а саме, що у разі якщо розмір судового збору, що сплачується за подання позовної заяви, є меншим від суми судового збору, сплаченого за подання заяви про забезпечення позову, то позивач звільняється від сплати судового збору за подання такої заяви, не приймаються судом до уваги, оскільки за подання позовної заяви немайнового характеру в суд першої інстанції, ставка судового збору складає 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, що є більшою сумою ніж 0,1 розміру мінімальної заробітної плати, яка сплачується за подання заяви про забезпечення позову.

Разом з тим, якщо заяву про забезпечення позову подано після подання позовної заяви, то відповідне зменшення суми судового збору не здійснюється.

Згідно із ч. 8 ст. 153 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

В іншій частині доводи апеляційної скарги не стосуються оскаржуваної ухвали, а фактично є копіюванням роз'яснень зазначених вище постанов.

На основі викладеного, колегія суддів приходить висновку, що оскаржувана ухвала постановлена судом з дотриманням вимог норм процесуального права і підстав для її скасування не вбачається, оскільки в порушення вимог ч. 4 ст. 151 ЦПК України заявником не додано документ, що підтверджує сплату судового збору за подання заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 1 ч. 2 ст. 307, п. 1 ч. 1 ст. 312, п. 4 ч. 1 ст. 314, ст.ст. 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_4 - Правосудька Олександра Миколайовича - відхилити.

Ухвалу Сколівського районного суду Львівської області від 17 серпня 2015 рокузалишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення, касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий: А.В. Ніткевич

Судді: Ю.Р. Мікуш

О.Ф. Павлишин